Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 467/1384/19
провадження № 61-11781св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2020 року у складі судді Догарєвої І. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2020 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2019 року за клопотанням сторони позивача первісного відповідача Благодатненську сільську раду Арбузинського району Миколаївської області замінено належними відповідачами ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 .
Позов мотивовано тим, що після смерті його матері - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3 га, що розташована на території Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, яку за життя спадкодавець заповіла на його користь.
На час звернення до суду із цим позовом він позбавлений можливості реалізувати своє право на оформлення спадщини у зв`язку з пропуском строку для подачі заяви про прийняття спадщини, визначеного
статтею 1270 ЦК України, про що йому роз`яснено нотаріусом 20 листопада 2019 року.
Посилаючись на те, що у визначений законом строк не прийняв спадщину, оскільки вважав, що наявність заповіту, а також фактичне проживання разом із спадкодавцем, надає йому право на прийняття спадщини у
будь-який час, крім того нотаріусом у порушення вимог статті 63 Закону України "Про нотаріат" та пунктів 2.2, 3.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/6 від 22 лютого 2012 року, не здійснено його повідомлення та виклик як спадкоємця за заповітом після відкриття спадщини, не роз`яснено право подачі заяви про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття, незначний проміжок пропуску строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк в два місяці з моменту набрання законної сили рішенням суду для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області
від 08 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом не встановлено поважних причин, які об`єктивно могли перешкоджати позивачу
ОСОБА_1 в установлений статтею 1270 ЦК України строк звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері.
Також суд першої інстанції зазначив, що у постанові Верховного Суду
від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, на правовий висновок якої посилався позивач, фактичні обставини справи суттєво відрізняються від обставин цієї справи, оскільки у тій справі жодна особа не прийняла спадщину та спадкова справа не заводилась, в той час як відповідач селищна рада визнала позов, а від іншого відповідача заперечень не надходило.
У цій справі відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи спадкоємцями першої черги за законом щодо майна померлої
ОСОБА_4 у встановлений законом строк прийняли спадщину та заперечували визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини.
Крім того, суд виходив з того, що за обставин цієї справи йдеться про дотримання розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами не лише суспільства в цілому, а й конкретних осіб - відповідачів, права яких у національному законодавстві захищені положеннями частини третьої статті 1272 ЦК України, що передбачає можливість визначення додаткового строку спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини лише за умови пропуску такого строку з поважної причини.
Задоволення позовних вимог з тих лише підстав, що пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним призведе до порушення прав відповідачів з огляду на порушення принципу правової визначеності, який також є невід`ємною складовою принципу верховенства права.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 травня
2020 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи та належним чином оцінених судом доказів, керуючись положеннями статей 1217, 1220, 1222, 1269, 1270, 1272 ЦК України про порядок прийняття спадщини, правильно встановив, що причини, на які посилався ОСОБА_1 як на підставу для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, не можуть бути визнані поважними, тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Суд правильно зазначив, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, та неправильно розтлумачено положення частини третьої
статті 1272 ЦК України. Також судами попередніх інстанцій не враховано доводи та надані позивачем докази, на підтвердження заявлених вимог, а саме щодо бездіяльності нотаріуса, яка полягає у невчиненні дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, виклику спадкоємця за заповітом, та свободи заповіту, як фундаментальним принципом спадкового права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2021 року справу передано
судді-доповідачу у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_5 .
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому він просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 02 серпня 1977 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3 га, що розташована на території Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 740175
від 29 серпня 2005 року, яку згідно заповіту від 02 липня 2012 року ОСОБА_4 заповідала своєму сину ОСОБА_1 .
На звернення ОСОБА_1 до Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області з приводу оформлення спадщини після смерті матері, нотаріусом було надано письмове роз`яснення за № 944/02-14 від 20 листопада 2019 року про неможливість вчинення нотаріальних дій у зв`язку з пропуском спадкоємцем шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Згідно матеріалів спадкової справи № 159/2019 до майна померлої
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини звернулися до Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області 23 жовтня 2019 року дочка спадкодавця ОСОБА_2 та 11 листопада 2019 року син ОСОБА_4 - ОСОБА_3
15 листопада 2019 року нотаріусом отримано відомості зі Спадкового реєстру про наявність заповітів ОСОБА_4 на користь сина ОСОБА_1 та онуки ОСОБА_6 .
Відповідно до довідки від 21 жовтня 2019 року № 649, виданої Благодатненською сільською радою Арбузинського району Миколаївської області ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована та постійно проживала в будинку АДРЕСА_1, на день її смерті за цією адресою, крім померлої, зареєстрованих осіб не було.
Згідно з довідкою, виданою Центром надання адміністративних послуг міста Южноукраїнськ Миколаївської області від 26 лютого 2020 року, ОСОБА_1 з 01 вересня 2006 року зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2, з реєстраційного обліку не знятий.
Таким чином, судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 не є таким, що прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі частини другої
статті 1269 ЦК України.