Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 161/10816/20
провадження № 61-10314св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі: Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Рівненської обласної прокуратури, управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, головного управління Національної поліції у Волинській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, головного управління Національної поліції в Рівненській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суд від 20 травня 2021 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі: Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Рівненської обласної прокуратури, управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, головного управління Національної поліції у Волинській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, головного управління Національної поліції в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою слідчого СУ УМВС України в Рівненській області Троцюка А. О. від 31 жовтня 2012 року його притягнуто як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України.
Цього ж дня 31 жовтня 2012 року постановою слідчого Троцюка А. О. йому обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Крім того, постановою слідчого Троцюка А. О. про накладення арешту на майно від 31 жовтня 2012 року з метою забезпечення можливого в майбутньому цивільного позову накладено арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого.
З листопада 2012 року по березень 2013 року кримінальна справа відносно нього перебувала в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області (0308/18536/2012).
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2013 року, яка за результатами апеляційного перегляду була залишена без змін, кримінальна справа направлена прокурору Рівненської області для організації проведення подальшого розслідування. Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено попередній - підписку про невиїзд.
У зв`язку із прийняттям у 2012 році нового кримінально-процесуального кодексу України відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру кримінальних проваджень за № 12013190020000213 від 19 червня 2013 року.
Листом від 05 квітня 2019 року СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області повідомив, що у кримінальному провадженні № 12013190020000213 05 лютого 2019 року прийняте кінцеве процесуальне рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, тобто кримінальне провадження закрите у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Вказував, що строк перебування його під слідством і судом, строк застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та строк незаконного накладення арешту на його майно склав 75 місяців та 5 днів (з 31 жовтня 2012 року по 05 лютого 2019 року).
Також позивач зазначав, що внаслідок незаконних дій, рішень органів досудового розслідування та прокуратури він зазнав моральних страждань та втрат, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків.
Зрозумівши, що його притягують до відповідальності за вчинення злочину, якого він не скоював, він переживав емоційний стрес, почуття розгубленості, образи, приниження, тривоги страху за своє майбутнє.
Наслідки моральних страждань, завданих незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, призвели до появи в нього негативних змін, зокрема, порушення сну, зниження настрою, пригніченості, нервозності, фіксуванні на негативних переживаннях, невпевненості в собі та інше.
З 31 жовтня 2012 року він постійно витрачав час та зусилля на доведеність своєї невинуватості, збирав необхідні документи, зустрічався з адвокатами.
Враховуючи глибину власних моральних страждань, позивач оцінював завдану йому моральну шкоду в розмірі 1 065 204 грн, що становить три розміри мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом (4 723 грн х 75 міс. + 4 723 грн : 28 днів х 5 днів) х 3).
Також позивач заявляв, що йому була завдана моральна шкода внаслідок: незаконного притягнення, як обвинуваченого; розмір моральної шкоди позивач оцінював в 150 000 грн; незаконним застосуванням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд; розмір моральної шкоди позивач оцінював в 150 000 грн; незаконним накладенням арешту на майно; розмір моральної шкоди позивач оцінював в 100 000 грн.
Враховуючи наведене з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд стягнути на його користь 1 527 678,55 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої під час перебування під слідством та судом.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 лютого 2021 року у складі судді Олексюка А. В. позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 451 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково та визначаючи суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 451 000 грн, місцевий суд виходив із того, що така буде достатньою та в повній мірі виходить із засад розумності, поміркованості і справедливості, зважаючи на характер та обсяг моральних страждань, понесених позивачем.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційні скарги Волинської обласної прокуратури, Рівненської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України задоволено частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 лютого 2021 року у цій справі змінено.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 294 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Змінюючи рішення місцевого суду в частині розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодування на користь позивача, апеляційний суд виходив із того, що місцевий суд, обраховуючи час перебування позивача під слідством та судом строком 75 місяців та 5 днів, не врахував, що кримінальне провадження неодноразово закривалось, у зв`язку із чим досудове розслідування не здійснювалось. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що слідство тривало 49 повних місяців, тому й, відповідно, підлягає зміні сума відшкодування, стягнута на користь позивача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 203/3541/15-ц, провадження № 61-27282св18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц, провадження № 14-136цс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що тлумачення норм кримінального процесуального законодавства України, які регулюють порядок закриття кримінального провадження та повноваження суб`єктів сторони обвинувачення, в їх системному зв`язку дозволяє стверджувати, що лише остаточне (нескасоване) рішення про закриття кримінального провадження припиняє кримінальне переслідування особи. Отже, реалізація передбачених законом повноважень прокурора чи слідчого судді щодо скасування незаконної та необґрунтованої постанови про закриття кримінального провадження в період з моменту винесення цієї постанови і до її скасування продовжує існування негативних наслідків для особи щодо її кримінального переслідування.
У справі, яка переглядається, кримінальне переслідування ОСОБА_1 почалось з моменту винесення постанови про притягнення його як обвинуваченого (у редакції КПК 1960 року), обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд (31 жовтня 2012 року) і закінчується остаточною постановою прокурора про закриття кримінального провадження (05 лютого 2019 року).
Заявник вказує, що з досліджених у суді першої інстанції матеріалах кримінального провадження було встановлено, що жодна з постанов про закриття кримінального провадження, як і постанов (ухвал слідчого судді) про скасування цих постанов про закриття кримінального провадження, не направлялися ОСОБА_1 .
Зазначає, що ОСОБА_1 не знав про їх існування, а отже наведене виключає його обізнаність про ілюзорні періоди відсутності фактичного здійснення досудового розслідування.
Таким чином, вважає, що місцевий суд належним чином дослідив наявні у справі докази, встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Відзиву на касаційну скаргу позивачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою слідчого СУ УМВС України в Рівненській області Троцюка А. О. від 31 жовтня 2012 року ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого та пред`явлено йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України (т. 1, а. с. 11-12).
Постановою слідчого СУ УМВС України в Рівненській області Троцюка А. О. від 31 жовтня 2012 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (т. 1, а. с. 13-14).
Постановою слідчого СУ УМВС України в Рівненській області Троцюка А. О. від 31 жовтня 2012 року на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_1 накладено арешт (т. 1, а. с.15-16).
05 листопада 2012 року обвинувальний висновок відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 191 КК України скеровано до Луцького міськрайонного суду Волинської області для розгляду по суті (т. 1, а. с. 17-26).
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2013 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною другою статті 191 КК України направлено прокурору Рівненської області для організації проведення подальшого розслідування. Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено попередній - підписку про невиїзд. (т. 1, а. с. 30-31).
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 17 травня 2013 року постанову Луцького міськрайонного суду від 27 березня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін (т. 1, а. с. 32).
Слідчим управлінням УМВС України в Рівненській області 19 червня 2013 року за № 12013190020000213 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України.
В подальшому 17 квітня 2014 року з Прокуратури Рівненської області в порядку, передбаченому статтею 218 КПК України, до Прокуратури м. Луцька надійшли матеріали вказаного кримінального провадження, які були скеровані до СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області для проведення досудового розслідування.
21 серпня 2014 року слідчим СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області Щербяком Н. В. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12013190020000213 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України. 19 вересня 2014 року прокурором прокуратури м. Луцька вказану постанову скасовано як незаконну.
Слідчим СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області Свиридюк Ю. Д. 20 січня 2015 року винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12013190020000213 у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб КСГ "Волинська каса взаємодопомоги" складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.
23 лютого 2015 рокувищевказана постанова про закриття кримінального провадження була скасована постановою першого заступника прокурора міста Луцька.
Слідчим СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області Бубало І. В. 22 травня 2015 року винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12013190020000213 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, яка була скасована ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2015 року.
Слідчим СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області Андрієвичем Є. А. 03 січня 2017 року винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12013190020000213 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2018 року постанову слідчого від 03 січня 2017 року про закриття кримінального провадження скасовано.
За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013190020000213 старшим слідчим СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області Андрієвичем Є. А. 05 лютого 2019 року винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку із встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.