Постанова
Іменем України
04 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 387/452/19
провадження № 61-10592св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - Фермерське господарство "Волков В. В.", правонаступником якого є Фермерське господарство "Зернопродукт",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Селянське (фермерське) господарство "Стойков Л. Д.",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Фермерського господарства "Зернопродукт" на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 15 червня 2021 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Чельник О. І., Черненка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2019 року Фермерське господарство "Волков В. В." (далі - ФГ "Волков В. В.") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Селянське (фермерське) господарство "Стойков Л. Д.", про визнання договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) недійсними, в якому просило визнати недійсними з моменту укладення: договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 13 травня 2016 року, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 924, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 5,7211 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:0118; договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 13 травня 2016 року, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 927, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 5,5647 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:0119.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 22 березня 2021 року Фермерське господарство "Зернопродукт" (далі - ФГ "Зернопродукт") як правонаступник ФГ "Волков В. В." подало апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому посилалося на те, що ФГ "Волков В. В." не було присутнім під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення місцевого суду, копію його повного тексту не отримувало. 29 грудня 2020 року ФГ "Зернопродукт" звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про заміну позивача його правонаступником, а 25 січня 2021 року - із запитом про стан розгляду вказаного клопотання. Листом від 05 лютого 2021 року місцевий суд повідомив заявника щодо ухвалення 05 червня 2020 року оскаржуваного рішення, надавши його копію.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року матеріали цієї справи повернуто до суду першої інстанції для усунення недоліків, зокрема для вирішення клопотання ФГ "Зернопродукт" про заміну позивача на його правонаступника.
Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2021 року замінено позивача у справі - ФГ "Волков В. В." на його правонаступника -ФГ "Зернопродукт".
Після повернення матеріалів справи, ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу ФГ "Зернопродукт" на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2020 року залишено без руху. Вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було надати до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ФГ "Волков В. В.", правонаступником якого з жовтня 2020 року стало ФГ "Зернопродукт", є позивачем в цій справі, однак протягом тривалого часу не вживало заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження. При цьому місцевий суд направляв позивачу копію оскаржуваного рішення, яке 16 липня 2020 року відділенням поштового зв`язку було повернуто з відміткою "адресат відсутній". Разом з тим згідно з пунктом 4 частини шостої статті 272 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. ФГ "Зернопродукт" знаходиться за тією ж адресою, що і ФГ "Волков В. В.", а саме: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 15 червня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФГ "Зернопродукт" на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2020 року.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції неодноразово повідомляв сторону позивача про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать судові повістки та рекомендовані повідомлення. Однак, будучи обізнаним про існування спору, заявник подав апеляційну скаргу більш ніж через шість місяців з дня складення повного тексту рішення та не зазначив поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У червні 2021 року ФГ "Зернопродукт" подало до Верховного Судукасаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 15 червня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким поновити строк на апеляційне оскарження рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2020 року та передати справу для розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, ФГ "Зернопродукт" вказало, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції обмежив право заявника на доступ до правосуддя. ФГ "Волков В. В." не було присутнім в судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення місцевого суду, копію його повного тексту не отримувало, оскільки поштове відправлення повернулося до суду з відміткою "адресат відсутній". При цьому суд першої інстанції допустив помилку щодо проставлення позначки "Судова повістка" на поштовому відправленні із вмістом копії оскаржуваного рішення, що потягнуло за собою порушення права заявника на отримання такого рішення, оскільки у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" цей лист повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження до об`єкта поштового зв`язку, тоді як за відсутності вищезгаданої позначки відправлення на пошті зберігається протягом одного місяця з дня надходження. Крім того, протягом 2020-2021 років діяв карантин із запобігання поширенню короновірусної хвороби.
У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Боруш А. О. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області.
19 липня 2021 року справа № 387/452/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що справа за позовом ФГ "Волков В. В." до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Селянське (фермерське) господарство "Стойков Л. Д.", про визнання договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) недійсними перебувала на розгляді суду першої інстанції з червня 2019 року.
16 березня 2020 року ФГ "Волков В. В." подало до місцевого суду клопотання, в якому просило проводити розгляд справи за його відсутності, про ухвалене за результатами вирішення спору рішення повідомити господарство за адресою: АДРЕСА_1 . До клопотання долучено копію рішення від 16 грудня 2019 року № 5 "Про припинення діяльності господарства шляхом реорганізації (приєднання) до ФГ "Зернопродукт" (том 2, а. с. 37, 38).
Суд першої інстанції неодноразово повідомляв ФГ "Волков В. В." про розгляд справи, зокрема 05 червня 2020 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а. с. 77, 110).
В судове засідання 05 червня 2020 року (день ухвалення рішення місцевим судом) сторона позивача не з`явилася.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2020 року, повний текст якого складено 15 червня 2020 року, в задоволенні позову ФГ "Волков В. В." відмовлено (том 2, а. с. 122-131).
Копія вищевказаного рішення була направлена позивачу ФГ "Волков В. В." за адресою: АДРЕСА_1, однак 16 липня 2020 року поштове відправлення повернулося до місцевого суду з відміткою служби поштового зв`язку "адресат відсутній" (том 2, а. с. 134).
07 жовтня 2020 року ФГ "Волков В. В." припинило свою діяльність шляхом реорганізації (приєднання до ФГ "Зернопродукт").
ФГ "Зернопродукт" знаходиться за тією ж адресою, що й ФГ "Волков В. В.", а саме: вулиця Дімітрова, 19, село Гнатівка Добровеличківського району Кіровоградської області.
На підставі заяви від 25 січня 2021 року ФГ "Зернопродукт" отримало копію рішення суду першої інстанції 25 лютого 2021 року (том 2, а. с. 145, 149).
22 березня 2021 року ФГ "Зернопродукт" як правонаступник ФГ "Волков В. В." подало апеляційну скаргу на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2020 року.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
В постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14 серпня 2020 року у справі № 904/2584/19 вказано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії").
Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі "Трух проти України").
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип "res judicata" (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України").
Крім того, згідно з рішеннями ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" та від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" Судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Разом з тим вони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.