Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 185/516/20
провадження № 61-7280св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті") до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за невиконання грошового зобов`язання.
Позовна заява мотивована тим, що 09 серпня 2013 року було укладено кредитний договір № 50009739 між ним та ОСОБА_1, для придбання останнім автомобіля марки VW Golf VII, 2013 року випуску.
За умовами договору сума наданого відповідачу кредиту складала 136 005,43 грн, що є еквівалентом суми в іноземній валюті 16 751,50 доларів США зі сплатою 9,90 % на рік.
11 серпня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої товариство надало відповідачу додатковий кредит у сумі еквівалентній 7 236,61 доларів США.
Судовими рішенням у справі № 185/4966/16 встановлено наявність заборгованості ОСОБА_1 зі сплати чергових платежів за кредитом та додатковим кредитом, а саме: 116 253,9 грн - сума простроченої заборгованості зі сплаті чергових платежів за кредитом; 26 216,05 грн - сума простроченої заборгованості зі сплаті чергових платежів за додатковим кредитом; 3 514,90 грн - сума 3 % річних за час прострочення за кредитом; 207,57 грн - сума 3 % річних за час прострочення за додатковим кредитом.
З моменту виставлення рахунків, розмір заборгованості визначено у національній валюті та відповідно інфляційні витрати та 3 % річних за період з 23 травня 2016 року до 25 грудня 2019 року підлягають стягненню з відповідача у порядку частини другої статті 625 ЦК України та складають 202 577,16 грн, з яких: 15 367,91 грн - 3 % річних за заборгованість зі сплати чергових платежів за кредитом та додатковим кредитом; 28 512,14 грн - 3 % річних за заборгованість за кредитом та додатковим кредитом; 55 579,76 грн - інфляційні втрати заборгованості зі сплаті чергових платежів за кредитом та додатковим кредитом; 103 117,35 грн - інфляційні втрати заборгованості за кредитом та додатковим кредитом.
Ураховуючи наведене, ТОВ "Порше Мобіліті"просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказаний розмір інфляційних втрат та 3 % річних за період невиконання грошового зобов`язання з 23 травня 2016 року до 25 грудня 2019 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2020 року у складі судді Перекопського М. М. позов ТОВ "Порше Мобіліті" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" грошові кошти у розмірі 202 577,16 грн, які складаються з: 15 367,91 грн - 3% річних за заборгованість зі сплати чергових платежів за кредитом та додатковим кредитом за період часу з 23 травня 2016 року до 26 грудня 2019 року; 28 512,14 грн - 3% річних за заборгованість за кредитом та додатковим кредитом за період часу з 23 травня 2016 року до 26 грудня 2019 року; 55 579,76 грн - інфляційні втрати по заборгованості зі сплаті чергових платежів за кредитом та додатковим кредитом за період часу з 23 травня 2016 року до 26 грудня 2019 року; 103 117,35 грн- інфляційні втрати по заборгованості за кредитом та додатковим кредитом за період часу з 23 травня 2016 року до 26 грудня 2019 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року у справі № 185/4966/16-ц заборгованість зі сплати чергових платежів за кредитним договором та додатковим кредитом відповідача станом на 23 травня 2016 року складає 142 469,95 грн та вона досі не погашена, то з нього необхідно стягнути інфляційні втрати та 3 % річних за спірний період відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України.
Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2020 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" судових витрат за сплату судового збору у сумі 3 038, 66 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2020 року та додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року скасовано.
Позовні вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" 3 % річних за заборгованість по сплаті чергових платежів за кредитом та додатковим кредитом за період з 22 листопада 2019 року по 26 грудня 2019 року у розмірі 409,85 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" судовий збір у розмірі 607,73 грн.
Стягнуто з ТОВ "Порше Мобіліті" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 557,99 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилось, у зв`язку з достроковим повним стягненням кредиту, то необґрунтованими є вимоги про стягнення 3 % річних, нарахованих на проценти за час користування невиплаченою сумою кредиту, як основного так і додаткового, нараховані на проценти за час користування невиплаченою сумою кредиту.
Суд вважав, що підлягає стягненню тільки 3 % річних на суму простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за кредитом та суму простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за додатковим кредитом за період з 22 листопада 2019 року до 26 грудня 2019 року.
Крім того, суд вказав, що у даному випадку грошове зобов`язання за кредитним договором виражене в еквіваленті до іноземної валюти - доларах США, тому включення позивачем інфляційних втрат до загальної суми боргу за кредитним договором, є незаконним.
Апеляційний суд також скасував додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2020 року та провів новий розподіл судових витрат, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітян 2021 року до Верховного Суду, ТОВ "Порше Мобіліті", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2020 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково прирівняв поняття стягнення процентів за користування кредитними коштами з нарахуванням 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, які є гарантією кредитора на випадок знецінення коштів, повернення яких затримано боржником.
Вказує, що суд апеляційної інстанції незаконно відмовив йому в стягненні інфляційних втрат, оскільки, скориставшись правом на дострокове повернення кредиту, товариство зафіксувало суму заборгованості у гривні. Сума заборгованості з моменту її визначення у гривні не була своєчасно сплачена боржником, у зв`язку із чим знецінилась внаслідок інфляції.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
01 липня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року у цивільній справі № 185/4966/16-ц рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року скасовано, позовні вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави задоволено частково, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 серпня 2013 року № 50009739 у розмірі 468 295,95 грн, яка складається з 116 253,90 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за кредитом; 26 216,05 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за додатковим кредитом; 3 514,90 грн - сума 3 % річних за час прострочення за кредитом; 207,57 грн - сума 3 % річних за час прострочення за додатковим кредитом; 21 405,50 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за кредитом; 843,24 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за додатковим договором; 264 325,06 грн - сума заборгованості за кредитом та додатковим кредитом; 14 697,20 грн - сума заборгованості за процентами; 4 632,53 грн - сума 3 % річних, 16 200 грн - збитки згідно з пунктом 8.5 Загальних умов кредитування, звернуто стягнення на автомобіль VW GOLF VII, 2013 року виробництва, номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3 шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження". Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Вищевказаним судовим рішенням суду встановлено, що 09 серпня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 (боржник), ОСОБА_2 (поручитель) було укладено кредитний договір № 50009739, згідно умов якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі 136 005,43 грн зі сплатою 9,90 % змінної ставки відповідно до статті 2.3. загальних умов кредитування, строком кредитування 60 місяців.
11 серпня 2014 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 (боржник) укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 09 серпня 2013 року № 50009739, відповідно до якої товариство зобов`язалося надати позичальнику додаткову суму кредиту у сумі еквівалентній 7 236,64 доларів США, в українських гривнях, а позичальник зобов`язався прийняти, належно використовувати і повернути компанії суму додаткового кредиту у повному обсязі, а також сплатити проценти за його використання та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, всіх додатків, що є невід`ємними частинами, та цієї додаткової угоди.
Відповідно до пункту 1.2. додаткової угоди № 1 сторони встановили, що на дату укладення цієї угоди еквівалент суми додаткового кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін, дорівнює 92 484,26 грн.
13 серпня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) було укладено договір застави транспортного засобу № 50009739, за яким заставодавець з метою забезпечення виконання викладених нижче зобов`язань заставляє майно, а саме вказаний автомобіль. За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 272 010,86 грн.
Зобов`язання передбачені зазначеними договорами відповідачі не виконали.
Станом на 23 травня 2016 року у них виникла заборгованість у розмірі 468 295,95 грн, з яких: 116 253,90 грн - сума простроченої заборгованості зі сплаті чергових платежів за кредитом; 26 216,05 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за додатковим кредитом; 3 514,90 грн - сума 3 % річних за час прострочення за кредитом; 207,57 грн - сума 3 % річних за час прострочення за додатковим кредитом; 21 405,50 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за кредитом; 843,24 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за додатковим договором; 264 325,06 грн - сума заборгованості за кредитом та додатковим кредитом; 14 697,20 грн - сума заборгованості за процентами; 4 632,53 грн - сума 3 % річних, 16 200 грн - збитки згідно з пунктом 8.5 Загальних умов кредитування, а також заборгованість зі сплати штрафних санкцій у порядку пункту 4.1.2. договору застави у розмірі 27 201,09 грн.
На час розгляду цієї справи, заборгованість за вказаними кредитними договорами не погашена.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 910/11249/17, від 16 квітня 2018 року у справі № 760/8192/15-ц, від 11 серпня 2018 року у справі № 608/1489/17, від 01 листопада 2018 року у справі № 219/9911/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 351/1345/15, від 12 листопада 2018 року у справі № 643/953/17, від 17 лютого 2021 року у справі № 383/869/14 та постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15 що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ТОВ "Порше Мобіліті" підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі
№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що "звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України".
У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) зазначено, що "після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі
№ 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що "у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України.
Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання".
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Задовольняючи позов ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання, суд першої інстанції правильно вказав, що заборгованість останнього встановлена преюдиційним судовим рішенням, а тому, оскільки ця заборгованість погашена не була, боржник має сплатити її з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, на підставі вимог частини другої статті 625 ЦК України, обґрунтовано стягнувши відповідні суми за заявлений період з 23 травня 2016 року до 26 грудня 2019 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи частково ТОВ "Порше Мобіліті" у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних, з посиланням на те, що останнє продовжило нарахування ОСОБА_1 відсотки за користуванні кредитом, суд апеляційної інстанції помилково ототожнив поняття процентів за користування кредитними коштами, передбачене частиною першою статті 1048 ЦК України, з трьома процентами річних, які стягуються з боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.
При цьому, суд апеляційної інстанції безпідставно вказав на те, що позивач нараховував 3 % річних на заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, оскільки таких позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті" не заявляло, а рішенням суду першої інстанції були стягнуті 3 % річних за прострочену заборгованість зі сплати чергових платежів за кредитом та додатковим кредитом, а також за заборгованість за кредитом та додатковим кредитом за період часу з 23 травня 2016 року до 26 грудня 2019 року.
Необґрунтованим є й посилання апеляційного суду на те, що 3 % річних підлягають стягненню за період з 22 листопада 2019 року до 26 грудня 2019 року, оскільки постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року у цивільній справі № 185/4966/16-ц було стягнуто 3 % річних з моменту виникнення заборгованості до 23 травня 2016 року, тому ТОВ "Порше Мобіліті" законно заявило вимоги у справі, яка переглядається, із вказаної дати до 26 грудня 2019 року.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що у цій справі грошове зобов`язання за кредитним договором виражене в еквіваленті до іноземної валюти - доларах США, тому включення позивачем інфляційних витрат до загальної суми боргу за кредитним договором, не можна визнати законними й обґрунтованим, з посиланням на те, що норма частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях, є помилковим, оскільки судом не було враховано, що преюдиційним судовим рішенням у справі № 185/4966/16-ц заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Порше Мобіліті" була визначена саме у гривні, без зазначення еквіваленту в іноземній валюті.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті" про стягнення платежів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, за період прострочення виконання ОСОБА_1 грошового зобов`язання, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду. Також, в апеляційного суду не було підстав для скасування додаткового судового рішення суду першої інстанції, оскільки спір ним було вирішено правильно.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.