Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 754/16432/20
провадження № 61-11597св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана її представником - адвокатом Осадчою Анною Валеріївною, на постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з онуком.
Одночасно з позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали заяву про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та, відповідно є онуком ОСОБА_1
ОСОБА_2 є вітчимом померлого ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 з 29 березня 2020 року не дає можливості їм бачитися та спілкуватися з онуком, всіляко переховує його та не відповідає на дзвінки.
Зазначали, що зазначений вид забезпечення позову є співрозмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає інтересам дитини ОСОБА_4 . Забезпечення позову сприятиме підтриманню зв`язку та спілкуванню баби та діда з онуком до винесення судового рішення, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ураховуючи наведене ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд забезпечити позов шляхом визначення часу спілкування онука ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з ними: щомісяця, перший, третій та, за наявності, п`ятий тиждень, з п`ятниці до понеділка проводити час з дитиною за місцем свого проживання за місцем її знаходження та за місцем проживання заявників; зобов`язання мати ОСОБА_3 передавати онука ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, заявникам відповідно до визначеного судом часу спілкування.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала районного суду мотивована тим, що визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини з позивачами та зобов`язання передання дитини фактично є вирішення спору про суті, що є недопустимим.
Також, позивачами по цій справі не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим позивачами способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду саме у вказаній позовній заяві про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з онуком.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування з онуком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, кожної першої суботи місяця з 12 год 00 хв до 18 год 00 хв у присутності матері за місцем знаходження дитини.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 05 березня 2019 року у справі "Богоносови проти Росії" відносини між бабою та внуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби діда у відносинах з їхніми внуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з внуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність.
З огляду на зазначене та те, що ОСОБА_1 чинить перешкоди ОСОБА_1 у вільному спілкуванні з внуком та у його вихованні, з приводу чого існує судовий спір, апеляційний суд вважав за доцільне забезпечити позов шляхом надання ОСОБА_1 можливості безперешкодного спілкування зі своїм онуком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, кожної першої суботи місяця з 12.00 год. до 18.00 год. за місцем проживання дитини у присутності матері.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що, оскільки ОСОБА_2 не є дідом ОСОБА_4, 18 грудня 2014 року, заява останнього про порушення відповідачкою його права на спілкування з її сином та необхідність забезпечення реалізації такого права є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Осадча А. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року скасувати та залишити в силі ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3, яка подана її представником - адвокатом Осадчою А. В., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про забезпечення позову, фактично ухвалив судове рішення по суті спору, не дослідивши докази та не з`ясувавши обставини, що мають важливе значення для справи.
Оскаржуване судове рішення суперечить інтересам дитини, оскільки дитині 6 років і у дитини є денний сон, який припадає саме на визначені судом години спілкування.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_3 вказує неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неповне дослідження та надання правової оцінки наявним у справі доказам, а також те, що висновок суду не відповідає обставинам справи. Вважає, що апеляційним судом не надано оцінки співмірності виду забезпечення позову, який просили застосувати ОСОБА_1, ОСОБА_2 . Крім того, застосований судом апеляційної інстанції вид забезпечення позову не відповідає інтересам дитини. Зазначає, що застосований судом захід забезпечення позову за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається відповідно до положень частини десятої статті 150 ЦПК України. Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12 лютого 2020 року у справ № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) та постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 755/5133/20 (провадження № 61-3027св21), які не були враховані апеляційним судом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України, отже, підстави для його скасування відсутні.
При цьому визначений апеляційним судом вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2021 року касаційна скарга Державної казначейської служби України надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 13 липня 2013 року.
В шлюбі народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 18).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано (справа № 755/18110/19 (а. с. 26-29).
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько дитини, ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 02 квітня 2020 року (а. с. 32).
Дитина проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні.
ОСОБА_1 є бабою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 (виданим повторно) серії НОМЕР_3 від 10 лютого 2004 року (а. с. 16).
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 22 травня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 22 травня 2012 року (а. с. 15).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3, яка подана її представником - адвокатом Осадчою А. В., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Виходячи з аналізу змісту норм глави 10 ЦПК України "Забезпечення позову" та правової природи заходів забезпечення позову, вони мають такі основні ознаки: 1) заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер захисту прав; 2) судове рішення про забезпечення позову не є остаточним рішенням по суті справи; 3) заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до Принципів попередніх і забезпечувальних (охоронних) заходів у міжнародному цивільному процесі Міжнародної Асоціації процесуального права, "попередні і забезпечувальні заходи мають дві принципові цілі у цивільних спорах: а) збереження існуючого status quo до вирішення спору по суті; б) збереження активів, за рахунок яких остаточне судове рішення може бути виконано.
Відповідно до Правила 17.1 "Попередні заходи та охоронні заходи", що закріплено у Правилах міжнародного цивільного процесу ALI/UNIDROIT, суд може вжити попередній захід для того, щоб обмежити поведінку сторони чи іншої особи або змусити її до поведінки у випадках, коли необхідно зберегти можливість надання ефективного засобу судового захисту до ухвалення остаточного судового рішення або ж для того, щоб підтримати або іншим чином врегулювати існуючу ситуацію (status quo).
Консультативна рада європейських суддів у своєму Висновку від 24 листопада 2004 року № 6 "Про справедливий судовий розгляд у розумні строки і роль судді у судовому процесі з урахуванням альтернативних способів вирішення спорів" визначила, залежно від мети, два види попередніх заходів, які можуть бути застосовані судом: 1) заходи, спрямовані на забезпечення виконання рішення (наприклад, накладення арешту або "замороження активів"); 2) засоби тимчасового врегулювання ситуації (наприклад, у сімейних спорах).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, районний суд вважав, що заявлений позивачами вид забезпечення позову по суті є тотожним позовним вимогам, відтак, застосував положення частини десятої статті 150 ЦПК України.
Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що задля реалізації права бабусі на участь у вихованні онука, до вирішення спору по суті, доцільним є спілкування її з онуком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, кожної першої суботи місяця з 12.00 год. до 18.00 год. за місцем проживання дитини та у присутності матері.
З висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується та вважає, що наявні підстави для задоволення касаційної скарги та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції з огляду на невідповідність оскаржуваного судового рішення положенням статей 263-265 ЦПК України.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Судом апеляційної інстанції не враховано, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Крім того, у абзаці 1 частини десятої статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Враховуючи те, що предметом позову, заявленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з онуком ОСОБА_4, а способом забезпечення позову позивачі визначили встановлення часу спілкування онука ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що обраний позивачами вид забезпечення позову є тотожним позовним вимогам.
При цьому забезпечення позову шляхом надання ОСОБА_1 можливості безперешкодного спілкування зі своїм онуком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, кожної першої суботи місяця з 12.00 год. до 18.00 год. за місцем проживання дитини у присутності матері, по своїй суті включає у себе усунення перешкод у спілкуванні з онуком.
Забезпечивши позов таким способом, апеляційний суд фактично вирішив питання щодо позову шляхом його задоволення без розгляду справи по суті.
З огляду на зазначене, обраний позивачами вид забезпечення позову є тотожним позовним вимогам, відтак, на підставі частини десятої статті 149 ЦПК України відповідна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Апеляційний суд безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом надання можливості спілкування з онуком до вирішення спору про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з онуком по суті.
З огляду на зазначене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Судове рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, отже, вказане судове рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.