Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 395/779/20
провадження № 61-7173св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оситнянське",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оситнянське" на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2020 року у складі судді Забуранного Р. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 березня 2021 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оситнянське" (далі - ТОВ "Оситнянське") про припинення договорів оренди земельної ділянки шляхом розірвання та стягнення боргу.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення № 151, кадастровий номер 3523885600:02:000:0123 площею 4,6674 га, та № 152, кадастровий номер 3523885600:02:000:3053 площею 9,3335 га, що розташовані на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 квітня 2017 року після смерті ОСОБА_2 .
Зазначав, що в зв`язку з помилкою, яка була зроблена при оформленні земельної ділянки ОСОБА_2 щодо присвоєння кадастрового номеру 3523885600:02:000:0152 по земельній ділянці № 152, при оформлені ним спадщини вказаній земельній ділянці був присвоєний інший кадастровий номер 3523885600:02:000:3053, що підтверджується довідкою Відділу в Новомиргородскому районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградської області від 05 червня 2020 року № 616/118-20.
За життя ОСОБА_2 на кожну земельну ділянку було укладено договір оренди з ТОВ "Оситнянське", а саме:
1) договір оренди землі б/н від 15 вересня 2014 року на земельну ділянку № 152 кадастровий номер 3523885600:02:000:0152 (новий кадастровий номер 3523885600:02:000:3053) площею 9,3350 га, зареєстрований 21 квітня 2015 року Реєстраційною службою Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області. Строк дії договору 10 (десять) років, починаючи з дати державної реєстрації орендарем права оренди земельної ділянки. Згідно з пунктами 9, 11 договору, орендна плата визначена в грошовому виразі і складає 13 521,25 грн за рік та повинна сплачуватись не пізніше 31 грудня кожного орендного року;
2) договір оренди землі б/н від 15 вересня 2014 року на земельну ділянку № 151 кадастровий номер 3523885600:02:000:0123 площею 4,6674 га, зареєстрований 03 квітня 2015 року Новомиргородською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області. Строк дії договору 10 (десять) років, починаючи з дати державної реєстрації орендарем права оренди земельної ділянки. Згідно з пунктами 9, 11 договору орендна плата визначена в грошовому виразі і складає 6 760,50 грн за рік та повинна сплачуватись не пізніше 31 грудня кожного орендного року.
Посилався на те, що відповідачем не була виплачена орендна плата за договорами оренди землі за 2016 та 2019 роки.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- припинити договір оренди землі б/н від 15 вересня 2014 року площею 4,6674 га, кадастровий номер 3523885600:02:000:0123, зареєстрований у Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 квітня 2015 року, шляхом розірвання та зобов`язати відповідача - ТОВ "Оситнянське" повернути йому земельну ділянку на умовах, визначених пунктом 21 договору;
- припинити договір оренди землі б/н від 15 вересня 2014 року площею 9,3350 га зареєстрований у Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 квітня 2015 року шляхом розірвання та зобов`язати відповідача - ТОВ "Оситнянське" повернути йому земельну ділянку на умовах, визначених пунктом 21 договору;
- стягнути борг - орендну плату за користування земельною ділянкою площею 9,3350 га за 2016 рік - 13 521,25 грн, за 2019 рік - 13 521,25 разом у сумі 27 042,50 грн та стягнути пеню - 7 287,95 грн, разом 34 330,45 грн;
- стягнути борг - орендну плату за користування земельною ділянкою площею 4,6674 га за 2016 рік - 6 760 грн, за 2019 рік - 6 760 грн, разом у сумі 13 521 грн, пеня - 3 643,9 грн, разом 17 164,7 грн;
- стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Припинено договір оренди землі від 15 вересня 2014 року № б/н, кадастровий номер земельної ділянки № 3523885600:02:000:0123, площею 4,6674 га шляхом розірвання та зобов`язання ТОВ "Оситнянське" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку.
Припинено договір оренди землі від 15 вересня 2014 року № б/н кадастровий номер земельної ділянки № 3523885600:02:000:3053, площею 9,3350 га шляхом розірвання та зобов`язання ТОВ "Оситнянське" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку.
Стягнуто з ТОВ "Оситнянське" на користь ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером № 3523885600:02:000:3053, площею 9,3350 га за 2016 рік у розмірі 10 884,61 грн; за 2019 рік у розмірі 6 244,49 грн, а усього - 17 129,10 грн; пеню у розмірі 5 080,89 грн, а усього - 22 209,99 грн.
Стягнуто з ТОВ "Оситнянське" на користь ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером № 3523885600:02:000:0123, площею 4,6674 га за 2016 рік у розмірі 5 442,20 грн; за 2019 рік у розмірі 2 880,56 грн; а усього - 8 322,76 грн, пеню у розмірі 2 498,33 грн, а усього - 10 821,09 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано систематичним невиконанням ТОВ "Оситнянське" обов`язку зі сплати орендної плати за договорами оренди землі, а саме не сплатою орендної плати у 2016 та 2019 роках.
Суд першої інстанції вважав, що розрахунок належної до виплати позивачу суми орендної плати є наступним: сума орендної плати, належної до виплати позивачу = розмір орендної плати встановлений договором - 18% від розміру орендної плати встановленої договором (податок на доходи фізичних осіб) - 1,5% від розміру орендної плати встановленої договором (військовий збір).
Отже, сума орендної плати за оренду земельної ділянки кадастровий номер 3523885600:02:000:3053, площею 9,3350 га за 2016 рік становить 10 884,61 гривень (13521,25 грн -2 433,83 грн - 202,82 грн);
за оренду земельної ділянки кадастровий номер 3523885600:02:000:0123, площею 4,6674 га за 2016 рік становить 5 442,20 грн (6 760,50 грн - 12 16,89 грн - 101,41 грн).
Заборгованість відповідача перед позивачем за користування земельною ділянкою кадастровий номер 3523885600:02:000:3053, площею 9,3350 га за 2019 рік районний суд вирахував у сумі 5 099,70 грн;
за користування земельною ділянкою кадастровий номер 3523885600:02:000:0123, площею 4,6674 га - 2 880,56 грн.
Суд застосував позовну давність щодо стягнення суми пені за 2016 рік та від суми 10 884,61 грн розмір пені за 365 днів становить суму 3 994,43 грн, відповідно, за іншим договором від суми 5 442,20 грн розмір пені за 365 днів становить суму 1 997,21 грн.
Щодо стягнення суми пені за 2019 рік від суми 6 244,49 грн, то розмір пені за 174 днів становить суму 1 086,46 грн та за іншим договором від суми 2 880,56 грн розмір пені за 174 днів становить суму 501,12 грн.
Суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за 2016 рік підлягають задоволенню, оскільки про факт порушення свого права позивачу стало відомо лише 25 вересня 2017 року, коли він звернувся із письмовою заявою до відповідача з проханням про надання йому копії договорів оренди належних йому земельних ділянок. Разом із тим зі вказаним позовом позивач звернувся до суду 26 червня 2020 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Оситнянське" задоволено частково.
Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2020 року в частині стягнення з ТОВ "Оситнянське" на користь ОСОБА_1 орендної плати за 2016 рік за користування земельною ділянкою з кадастровим номером № 3523885600:02:000:3053, площею 9,3350 га та пені; орендної плати за 2016 рік за користування земельною ділянкою з кадастровим номером № 3523885600:02:000:0123, площею 4,6674 га та пені скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ "Оситнянське" на користь ОСОБА_1 пені за 2019 рік за користування земельною ділянкою з кадастровим номером № 3523885600:02:000:3053 змінено, стягнуто з ТОВ "Оситнянське" на користь ОСОБА_1 пеню за користування земельною ділянкою з кадастровим номером № 3523885600:02:000:3053 у розмірі 501,12 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивованим, що висновки районного суду щодо відсутності підстав для застосування строку позовної давності є неправильними, оскільки про порушення права на отримання орендної плати за 2016 рік позивач повинен був дізнатися з дня отримання ним свідоцтв про право на спадщину, що складається із земельних ділянок, які перебували в оренді у відповідача, тобто з 01 квітня 2017 року. З позовом до суду позивач звернувся у червні 2020 року, зазначивши причину пропуску позовної давності те, що він намагався одержати оренду плату за 2016 рік в позасудовий спосіб.
Апеляційний суд вважав зазначені причини звернення до суду з пропуском позовної давності неповажними, відтак, застосував до позовних вимог про стягнення орендної плати та пені за 2016 рік положення частини четвертої статті 267 ЦК України і, як наслідок, відмовив у стягненні зазначених грошових сум.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "Оситнянське", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 березня 2021 року в частині вирішення позовних вимог щодо припинення договору оренди землі від 15 вересня 2014 року № б/н з кадастровим номером № 3523885600:02:000:3053 та договору оренди землі від 15 вересня 2014 року № б/н з кадастровим номером № 3523885600:02:000:3053 шляхом їх розірвання та зобов`язання повернути ОСОБА_1 земельні ділянки скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині судове рішення не оскаржується, тому на підставі частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ "Оситнянське" мотивована тим, що 01 квітня 2017 року, коли позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, є безспірним початком відліку перебігу позовної давності, оскільки починаючи з неї позивач міг довідатися про порушення свого права. Отже, строк позовної давності за вимогами про стягнення виплат за 2016 рік сплив 31 грудня 2019 року.
Вважає, що розірвання договорів оренди землі є незаконним, оскільки відсутня така ознака підстави для розірвання договорів оренди як систематичність.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ТОВ "Оситнянське" вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, заявник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, що був застосований апеляційним судом в оскаржуваній постанові (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки доводи заявника є необґрунтованими.
Зазначає, що про ухилення відповідача від виплати орендної плати за 2016 рік йому стало відомо після того, як останній не виплатив йому орендну плату за 2017 рік. Вважає, що строк позовної давності ним не пропущено.
При цьому безпідставними є посилання ТОВ "Оситнянське" на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є тотожними до правовідносин у цій справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Оситнянське" було укладено договір оренди землі б/н на земельну ділянку № 152 кадастровий номер 3523885600:02:000:0152 (новий кадастровий номер 3523885600:02:000:3053) площею 9,3350 га, що розташована на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, зареєстрований 21 квітня 2015 року Реєстраційною службою Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборн відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 212272087 від 12 червня 2020 року та довідкою Відділу з Новомиргородському районі ГУ Держгеокадастру № 616/118-20 від 05 червня 2020 року.
Відповідно до пункту 8 договору оренди землі строк дії договору 10 (десять) років, починаючи з дати державної реєстрації орендарем права оренди земельної ділянки.
Згідно з пунктом 9 договору орендна плата визначена в грошовому виразі і складає 13 521,25 грн за рік.
Відповідно до пункту 11 договору орендна плата повинна сплачуватися не пізніше 31 грудня кожного орендного року.
15 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Оситнянське" було укладено договір оренди землі б/н на земельну ділянку № 151 кадастровий номер 3523885600:02:000:0123 площею 4,6674 га, що розташована на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, зареєстрований 03 квітня 2015 року Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою Кіровоградської області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 210554384 від 28 травня 2020 року.
Відповідно до пункту 8 договору оренди землі строк дії договору 10 (десять) років, починаючи з дати державної реєстрації орендарем права оренди земельної ділянки.
Згідно з пунктом 9 договору орендна плата визначена в грошовому виразі і складає 6 760,50 грн за рік .
Відповідно до пункту 11 договору орендна плата повинна сплачуватися не пізніше 31 грудня кожного орендного року.
У решті зміст договорів є тотожним.
ОСОБА_1, є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення № 151, кадастровий номер 3523885600:02:000:0123 площею 4,6674 га, що розташована на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 01 квітня 2017 року, зареєстрованим в Спадковому реєстрі за № 60468548 та Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 квітня 2017 року та № 152, кадастровий номер 3523885600:02:000:3053 площею 9,3335 га, що розташована на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 01 квітня 2017 року, зареєстрованим в Спадковому реєстрі за № 60468551 та Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 квітня 2017 року після смерті ОСОБА_2 .
У зв`язку з помилкою, яка була зроблена при оформленні земельної ділянки ОСОБА_2, щодо присвоєння кадастрового номеру 3523885600:02:000:0152 по земельній ділянці № 152, при оформлені спадщини земельній ділянці № 152 був присвоєний інший кадастровий номер 3523885600:02:000:3053, що підтверджується довідкою Відділу в Новомиргородскому районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградської області від 05 червня 2020 року № 616/118-20.
25 вересня 2017 року на адресу ТОВ "Оситнянське" ОСОБА_1 надіслав заяву про виплату йому орендної плати за 2016 рік, що не була виплачена ОСОБА_2, оскільки, він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням надати копії договорів оренди, оскільки після смерті ОСОБА_2 йому не вдалося знайти оригінали цих договорів.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційна скарга ТОВ "Оситнянське" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення районного суду, у незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Згідно із статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У пункті "б" частини першої статті 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами першою-четвертою статті 31 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.
У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, установив, що земельні ділянки, які є предметами договорів оренди землі від 15 вересня 2014 року, на момент звернення позивача до суду перейшли у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 у його власність, отже, до нього, як нового власника земельних ділянок, перейшли права та обов`язки орендодавця за вказаними договорами.
Судами встановлено, що ТОВ "Оситнянське" не виплачувало за 2016, 2019 роки орендну плату за користування земельними ділянками, на підставі укладених між ОСОБА_2, спадкоємцем якого є ОСОБА_1, та ТОВ "Оситнянське" договорів про оренду землі від 15 вересня 2014 року.
При цьому суди взяли до уваги визнання ТОВ "Оситнянське" факту невиконання зобов`язань зі сплаті орендної плати орендодавцю ОСОБА_1 в розмірі 9 124 грн за 2019 рік та ненадання ТОВ "Оситнянське" доказів на підтвердження виконання ним обов`язку перед позивачем з виплати орендної плати за 2016 рік.
З огляду на зазначене суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання припиненими договорів оренди землі у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав належні йому на підставі договору оренди кошти. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доводи ТОВ "Оситнянське" про відсутність систематичності, як необхідної ознаки для його розірвання, є необґрунтованими, оскільки під час перегляду справи касаційним судом фактів, які б спростовували несплату орендних платежів за 2016 рік та 2019 рік, заявником не подано.
Посилання заявника на те, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення орендних платежів почав свій відлік 01 квітня 2017 року, коли позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, узгоджуються з висновками суду апеляційної інстанції, який застосував положення частини четвертої статті 267 ЦК України і відмовив у стягненні орендної плати та пені за 2016 рік.
Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального права, а ухвалене ним судове рішення - положенням статей 263-265 ЦПК України.
Твердження ТОВ "Оситнянське" про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній заявником справі встановлені інші фактичні обставини справи, які не дають підстав для висновку про неоднакове застосування норм права у подібних правовідносинах.
Доводи ТОВ "Оситнянське" про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) не заслуговують на увагу, оскільки наведені ТОВ "Оситнянське" аргументи для відступлення від зазначених правових висновків є необґрунтованими. Крім того, відсутні підстави для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість зазначеного судового рішення, зміна суспільного контексту.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційний суд з дотримання вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, вірно встановили правовідносини, що склалися, дослідили і надали правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін й правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ухвалили судове рішення.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та оскаржуване рішення апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.