Постанова
Іменем України
04 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 336/1368/20
провадження № 61-10147 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2020 року у складі судді Дацюка О. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі - АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", товариство) про визнання відсторонення від роботи та звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення заробітної плати за час відсторонення від посади, стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 21 березня 2019 року він працював на посаді провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення відділу матеріально-технічного забезпечення комерційної служби АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат".
28 січня 2020 року наказом виконуючого обов`язки генерального директора АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" № ЗАлК-20-71008/02а його та інших працівників підприємства було відсторонено від роботи на час проведення службового розслідування щодо фінансово-господарської діяльності товариства з 28 січня 2020 року по 27 лютого 2020 року, при цьому доступ до робочого місця відстороненим працівникам на час відсторонення був дозволений лише за розпорядженням виконуючого обов`язки генерального директора. Його електронна перепустка до будівлі товариства була заблокована.
13 лютого 2020 року його було викликано на роботу, де запропоновано надати пояснення щодо причин відсутності на робочому місці у період часу з 29 січня 2020 року по 12 лютого 2020 року. У цей самий день він надав пояснення, згідно з якими у зв`язку з відстороненням від роботи та ненаданням виконуючим обов`язки генерального директора товариства дозволу на допуск до роботи він не відвідував підприємство у вказаний період часу, тобто прогул без поважних причин не допускав.
Наказом виконуючого обов`язки генерального директора АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" від 13 лютого 2020 року № 02-228/к його було звільнено на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а саме за прогул без поважних причин у період з 29 січня 2020 року по 12 лютого 2020 року. Того самого дня йому було видано трудову книжку та копію наказу про звільнення.
Позивач вважав наказ відповідача про його відсторонення від роботи на час проведення службового розслідування неправомірним, оскільки він не відповідає положенням статті 46 КЗпП України, якою передбачено вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи. Відповідачем згідно зі статтею 46 КЗпП України не було виявлено підстав для його відсторонення, у наказі товариства від 28 січня 2020 року № ЗАлК-20-71008/02а не наведено підставі визначених вищевказаним положенням законодавства для відсторонення працівника, не обґрунтовано його причини, чим порушено трудові права позивача.
Крім того, прогул без поважних причин він не допускав, оскільки не виходив на роботу у зв`язку з його відстороненням. Отже, його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним. Відповідачем не виплачено йому заробітну плату за січень 2020 року, за час незаконного відсторонення, чим порушено його трудові права. Вищевказаними протиправними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними: наказ генерального директора АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" від 28 лютого 2020 року № ЗАлК-20-71008/02а про його відсторонення та наказ генерального директора АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" від 13 лютого 2020 року № 02-228/к про звільнення; поновити його на роботі на посаді провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення відділу матеріально-технічного забезпечення комерційної служби АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" з 13 лютого 2020 року. Також просив стягнути з відповідача на його користь: заробітну плату за січень 2020 року у сумі 6 242,85 грн, заробітну плату за весь час відсторонення від виконання обов`язків з 03 лютого 2020 року по 12 лютого 2020 року у розмірі 5 635,36 грн, середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за січень 2020 року за період з 08 лютого 2020 року по 30 березня 2020 року у розмірі 24 654,70 грн, заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 13 лютого 2020 року по день ухвалення судом рішення, а також моральну шкоду у розмірі 35 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ виконуючого обов?язки генерального директора АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" від 28 січня 2020 року № ЗАЛК-20-Н008/02а про проведення службового розслідування та відсторонення від виконання обов`язків у частині відсторонення від виконання своїх функціональних обов`язків провідного економіста відділу матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_1 . Визнано незаконним наказ виконуючого обов?язки генерального директора АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" від 13 лютого 2020 року № 02-228/к про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення відділу матеріально-технічного забезпечення комерційної служби АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат". Стягнуто з АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за січень 2020 року у розмірі 5 842,83 грн. Стягнуто з АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь час відсторонення від роботи за період з 03 лютого 2020 року по 12 лютого 2020 року включно у розмірі 3 389,68 грн. Стягнуто з АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за січень 2020 року за період з 10 лютого 2020 року по 30 березня 2020 року включно у розмірі 14 829,85 грн. Стягнуто з АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 14 лютого 2020 року по 18 грудня 2020 року включно у розмірі 90 250,23 грн. Стягнуто з АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на користь ОСОБА_1 в якості компенсації моральної шкоди 20 000 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у наказі виконуючого обов?язки генерального директора АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" від 28 січня 2020 року № ЗАЛК-20-Н008/02а про проведення службового розслідування та відсторонення від виконання обов`язків не зазначено причин відсторонення саме ОСОБА_1 від роботи, а також відсутні посилання на будь-які випадки, передбачені у тому числі положеннями статті 46 КЗпП України, які б надавали право відсторонювати працівника від роботи. Таким чином, вищевказаний наказ відповідача у частині відсторонення від виконання своїх функціональних обов`язків ОСОБА_1 є незаконним.
Звільнення позивача згідно з наказом відповідача від 13 лютого 2020 року № 02-228/к на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, відбулось з порушенням трудового законодавства, оскільки ОСОБА_1 прогул без поважних причин не допускав, а був відсутній на роботі у період з 29 січня 2020 року по день звільнення у зв`язку з винесенням відповідачем наказу про його відсторонення, в якому було зазначено про те, що доступ до робочого місця відстороненим працівникам на час відсторонення був дозволений лише за розпорядженням виконуючого обов`язки генерального директора. Відсутні докази винесення розпорядження виконуючим обов`язки генерального директора товариства про доступ позивача до роботи. Крім того, товариством було заблоковано електронну перепустку позивача до приміщення товариства, що відповідачем не спростовувалось та підтверджено показаннями свідків.
Вимоги позивача про стягнення невиплаченої частини заробітної плати за січень 2020 року та за лютий 2020 року, за час незаконного відсторонення від роботи, є обґрунтованими, оскільки відповідачем не виконаний обов`язок щодо своєчасної виплати заробітної плати ОСОБА_1, що товариством належними доказами не спростовано.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати за січень 2020 року за період з 10 лютого 2020 року по 30 березня 2020 року включно 35 робочих днів у розмірі 14 829,85 грн. Крім того, наявні правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 14 лютого 2020 року по 18 грудня 2020 року включно у розмірі 90 250,23 грн. Відсутні підстави для зменшення розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, оскільки позивач не вчиняв дій, які б сприяли збільшенню розміру відповідальності товариства. Посилався на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.
Звільнення позивача з роботи та невиплата заробітної плати значною мірою вплинуло на його можливість виконувати свої обов`язки з утримання двох неповнолітніх дітей, а також сплачувати платежі за кредитним договором, враховуючи, що виконання ним обов`язків за кредитним договором забезпечені іпотекою квартири, яка є його житлом, що у свою чергу не могло не вплинути на його моральний стан. Враховуючи те, що відповідачем з лютого 2020 року позивачеві не виплачено заробітну плату, а звільнення його відбулось з підстави, яка компрометувала його як працівника, суд погоджується з тим, що вказані обставини вплинули на спосіб життя ОСОБА_1 та обумовили необхідність вживання додаткових зусиль для його організації, що у свою чергу є підставою для компенсації моральної шкоди, достатнім розміром якої суд вважав 20 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2021 рокуапеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2020 року змінено у частині стягнутого розміру заборгованості по заробітній платі за січень 2020 року, середнього заробітку за весь час відсторонення від роботи, середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу і моральної шкоди та скасовано у частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати за січень 2020 року. Стягнуто з АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за січень 2020 року у розмірі 6 242,85 грн (з якої вже відраховані підприємством податки і збори), середній заробіток за весь час відсторонення від роботи за період з 03 лютого 2020 року по 13 лютого 2020 року у розмірі 5 166,54 грн (з якої слід вирахувати податки і збори), середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 13 лютого 2020 року по 18 грудня 2020 року у розмірі 122 848,84 грн (з якої слід вирахувати податки і збори) та на відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заборгованості по заробітній платі за січень 2020 року відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що трудовим законодавством не передбачено відсторонення від виконання роботи працівника під час перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства. Такі дії роботодавця можливі лише для посадових осіб, якими скоєно адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, або кримінальне правопорушення. Відповідач про вказані обставини не зазначав. Встановлення поточного стану майна та фінансово-господарської діяльності на підприємстві не є правовою підставою для відсторонення позивача від роботи. Отже, спірний наказ відповідача у частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи є незаконним. Крім того, у вказаному наказі про відсторонення передбачено, що відстороненим працівникам доступ до підприємства з 29 січня 2020 року надається лише з дозволу виконуючого обов`язки генерального директора товариства. Відповідачем належними доказами не підтверджено того, що позивачу у період з 29 січня 2020 року по 12 лютого 2020 року виконуючим обов`язки генерального директора товариства був дозволений доступ на територію підприємства, конкретно до робочого місця позивача. Якщо відсторонені працівники мали знаходитись на робочих місцях, то нелогічними є дії керівництва відповідача з анулювання їх електронних перепусток на територію підприємства. Вказані обставини свідчать, що позивач не допускав прогул без поважних причин, а був відсутній на роботі у зв`язку з його відстороненням від роботи на підставі наказу відповідача.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про незаконність оспорюваних наказів відповідача про відсторонення позивача від роботи та його звільнення згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Відповідно до табуляграми за січень 2020 року, яку суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги, позивачу був виплачений аванс у розмірі 3 350 грн, але до видачі залишилась заробітна плата у розмірі 6 242,85 грн, яка не була виплачена останньому, тому саме цей розмір належить до стягнення з товариства на користь позивача, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає зміні. При цьому, роботодавець вже вирахував з цієї суми податки та збори, унаслідок чого з неї такі відрахування більше проводити не потрібно.
Суд першої інстанції здійснив поділ виплати за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, на 42 дні (кількість робочих днів у грудні та січні) замість правильного 31 дня - кількості фактично відпрацьованих позивачем робочих днів у грудні та січні відповідно до довідки відповідача, що також підтверджується табуляграмами.
Таким чином, судом неправильно визначено середньоденний заробіток, як базовий для розрахунку інших належних позивачу нарахувань.
Отже, середній заробіток за весь час відсторонення від роботи становить 5 166,54 грн, який слід стягнути на користь позивача, та з якого слід відрахувати податки і збори. Середній заробіток за весь час вимушеного прогулу становить 122 848,84 грн, який підлягає стягненню на користь позивача, з якого слід відрахувати податки та збори.
Посилання відповідача на необхідність зменшення розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є безпідставними, оскільки статтею 235 КЗпП України не передбачено можливості зменшення цієї виплати, так як вона не є відповідальністю роботодавця, а є втраченим заробітком працівника через неправомірні дії щодо його звільнення. Відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за весь час розрахунку при звільненні, оскільки позивача поновлено на роботі.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що розмір моральної шкоди стягнутий на користь позивача підлягає зменшенню з 20 000 грн до 3 000 грн, оскільки така велика сума стягується у зв`язку із ушкодженнями здоров`я або іншими більш негативними наслідками, ніж настали для позивача у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"просить оскаржувані судові рішення у частині задоволення позову ОСОБА_1 скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
ОСОБА_1 судові рішення у касаційному порядку не оскаржив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 336/1368/20 з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що наказ відповідача від 28 січня 2020 року про відсторонення позивача відповідає положенням трудового законодавства, оскільки відсторонення відбулось не на підставі положень статті 46 КЗпП України, а у зв`язку з проведенням службового розслідування через можливий вплив з боку осіб, які займають організаційно-розпорядчі функції, до яких відноситься і позивач.
ОСОБА_1 мав знаходитися на роботі, оскільки відсторонявся лише від виконання функціональних обов`язків, але не від роботи у цілому, проте не з`являвся з 29 січня 2021 року по 12 лютого 2021 року на своє робоче місце, про що складені відповідні акти та службова записка.
Суди у порушення положень частини дев`ятої статті 43 КЗпП України не зупинили провадження у справі і не запитали згоду виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення позивача.
Відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки останній звертався до товариства з заявою про звільнення від 13 лютого 2020 року у зв`язку з відсутністю обігріву приміщення в опалювальний сезон, тобто забезпечення сім`ї та сплата кредиту повністю залежало від його волевиявлення.
Доводи особи, яка подала відзив
У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій і нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.