Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 757/59768/19-ц
провадження № 61-14669св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" (далі - ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг") звернулося до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2016 року у справі № 755/13507/15-ц з ОСОБА_3 як поручителя за кредитними договорами, стягнено солідарно на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК" (далі - ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" заборгованість: 145 109,04 євро, 533 451,00 грн, 4 685 669,80 доларів США та 121 269,70 євро. 01 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання цього рішення суду.
28 лютого 2019 року між ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" та ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг" укладено договір про відступлення прав вимоги. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2019 року у справі № 755/13507/15-ц у виконавчому провадженні № 52076928 замінено стягувача на позивача, а 30 травня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження № 52076928 на ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг".
У ході виконання рішення стало відомо, що у боржника ОСОБА_3 на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2016 року у справі № 757/6633/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК", про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, яке набрало законної сили 08 серпня 2016 року, виникло право власності на автомобіль BMW Х6, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно із листом головного сервісного центру МВС України від 09 квітня 2019 року № 31/2911, з 27 квітня 2011 року вказаний автомобіль зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1, проте, у порушення вимог закону після рішення суду право власності на автомобіль не було перереєстровано за ОСОБА_3, що унеможливило накладення арешту на автомобіль.
Право власності на автомобіль виникло у ОСОБА_3 у день набрання законної сили рішенням суду у справі № 757/6633/15-ц.
Постановою державного виконавця про арешт майна боржника від 11 червня 2019 року у виконавчому провадженні № 52076928 накладено арешт на автомобіль BMW Х6. Однак, звернення стягнення на автомобіль у межах виконавчого провадження № 52076928 є неможливим в зв`язку з відчуженням ОСОБА_1 спірного автомобіля ОСОБА_2 05 червня 2019 року.
Позивач вказує, що дії ОСОБА_1 спрямовані на перешкоджання виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості задовольнити свої вимоги до ОСОБА_3 за рахунок звернення стягнення на вищезазначений автомобіль.
Враховуючи наведене, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05 червня 2019 року № 8048/2019/1501646 автомобіля BMW Х6, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи пункт 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок), факт наявності рішення суду, як підстава набуття права власності, без реального зняття з реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від однієї особи до іншої.
Оскільки право власності на автомобіль BMW Х6, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 не було оформлено (зареєстровано) за ОСОБА_4 у встановленому законом порядку, тому він не був власником спірного автомобіля станом на день його відчуження 05 червня 2019 року згідно оспорюваного правочину. У звязку із цим відсутні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг"задоволено.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, задоволено.
Визнано недійсним договір від 05 червня 2019 року № 8048/2019/1501646 купівлі-продажу автомобіля BMW Х6, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції, що днем набуття права власності на транспортний засіб є день державної реєстрації такого права, є помилковими, оскільки чинне законодавство не визначає набуття права власності на рухоме майно (автомобіль) день проведення державної реєстрації такого права.
Невчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на виконання визначеного чинним законодавством зобов`язання протягом десятиденного строку, після набрання законної сили рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2016 року, зареєструвати (перереєструвати) транспортний засіб не може бути визнано підставою для висновку про ненабуття ОСОБА_3 права власності на відповідний автомобіль. У зв`язку із цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 набув право власності на автомобіль BMW Х6, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 за рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2016 року в справі № 757/6633/15-ц з дня набрання ним чинності.
На час ухвалення рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2016 року, ОСОБА_3 мав невиконані кредитні зобов`язання, встановлені заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2016 року у справі № 755/13507/15-ц,
ОСОБА_1, уклавши 05 червня 2019 року від власного імені договір купівлі-продажу автомобіля з ОСОБА_2, здійснила розпорядження майном, право власності на яке за рішенням суду від 28 липня 2016 року було визнано за іншою особою ( ОСОБА_3 ). При цьому ОСОБА_1 була обізнана із вищевказаним рішенням суду від 28 липня 2016 року у справі № 757/6633/15-ц, оскільки це була справа за її позовом, який було задоволено та її представник брав участь у розгляді справи, а представник відповідача ОСОБА_3 позов визнав і проти його задоволення не заперечував.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили.
ОСОБА_1, яка після розірвання шлюбу, поділу майна подружжя і визнання права власності на автомобіль за колишнім чоловіком ( ОСОБА_3 ), уклавши 05 червня 2019 року спірний правочин про відчуження належного боржнику автомобіля, діяла недобросовісно стосовно кредитора ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг", оскільки укладений договір купівлі-продажу порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника ( ОСОБА_3 ).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 05 червня 2019 року № 8048/2019/1501646 порушує публічний порядок, оскільки умисно укладений ОСОБА_1 всупереч рішенню Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2016 року за яким право власності на автомобіль було визнано за іншою особою ( ОСОБА_3 ), з метою уникнення виконання боргових зобовязань ОСОБА_3 перед кредитором (позивачем), а тому відповідно до статей 203, 215 ЦК України він підлягає визнанню недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
05 жовтня 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2020 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно кваліфікував спірний правочин як такий, що порушує публічний порядок відповідно до статті 228 ЦК України. У постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15 зроблено висновок, що: "статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо". Аналогічні висновки щодо змісту та тлумачення такого правочину також визначені у низці постанов Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 04 червня 2019 року в справі 916/3156/17, а саме, що визнання нікчемного правочину недійсним в судовому порядку є неналежним способом захисту порушених прав і такий позов не підлягає задоволенню. Оскільки апеляційним судом установлено, що спірний правочин порушує публічний порядок, тобто укладений з порушенням статті 228 ЦК України, то він є нікчемним, а тому визнання його недійсним у судовому порядку не передбачено, що є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Також апеляційним судом не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 683/2694/16-ц, від 03 червня 2020 року в справі № 530/1614/15-ц, а саме, що без реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу не виникає права власності на нього у нового власника. Оскільки за наявності рішення суду про визнання за ОСОБА_3 права власності на автомобіль ним не було здійснено його перереєстрацію на своє імя, він не набув права власності на це майно станом на день укладення спірного правочину 05 червня 2019 року. А тому продавець за спірним договором - відповідач ОСОБА_1 як власник автомобіля мала право на його відчуження шляхом продажу та відповідний договір купівлі-продажу є законним. Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
01 березня 2021 року представник ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг" - Пашинін О. А. надіслав до суду письмові пояснення, вказуючи на законність оскаржуваного рішення та просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 вересня 2013 року між ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" та товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАМ Україна" (далі - ТОВ "ЗАМ Україна") був укладений договір про здійснення кредитних операцій № 0905/01 за яким банк мав надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 140 000,00 євро та 500 000,00 грн. Від імені ТОВ "ЗАМ Україна" кредитний договір підписаний директором ТОВ "ЗАМ Україна" - ОСОБА_3
05 вересня 2013 року між ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" та товариством з обмеженою відповідльністю "ПАК-ЕКСПО" (далі - ТОВ "ПАК-ЕКСПО") був укладений договір про здійснення кредитних операцій № 0905/02 за яким банк мав надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 4 520 695,38 доларів США та 180 000,00 євро. Від імені ТОВ "ПАК-ЕКСПО" кредитний договір підписаний директором ТОВ "ПАК-ЕКСПО" - ОСОБА_3 .
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань ТОВ "ЗАМ Україна" і ТОВ "ПАК-ЕКСПО" між банком та ОСОБА_3 05 вересня 2013 року були укладені договори поруки № 0905/01/S-3 та № 0905/01/S-4 за якими ОСОБА_3 зобов`язувався солідарно відповідати за кредитними зобов`язаннями ТОВ "ЗАМ Україна" та ТОВ "ПАК-ЕКСПО" за укладеними кредитними договорами від 05 вересня 2013 року № 0905/01 та № 0905/02.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2016 року у справі № 755/13507/15-ц із ОСОБА_3 як із солідарного боржника - поручителя за кредитними договорами від 05 вересня 2013 року № 0905/01 та № 0905/02 стягнено на користь ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" заборгованість:, 145 109,04 євро, 533 451,00 грн, 4 685 669,80 доларів США та 121 269,70 євро.
Постановою старшого державного виконавця Кошкера І. А. від 01 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження № 52076928 з виконання заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2016 року та того ж дня винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчуження.
28 лютого 2019 року між ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" та ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг" укладено договір про відступлення прав вимоги, у тому числі щодо вимог до ОСОБА_3 .
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2019 року у справі № 755/13507/15-ц у виконавчому провадженні № 52076928 замінено стягувача на ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг", а 30 травня 2019 року державним виконавцем Валявським О. А. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження № 52076928.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2016 року у справі № 757/6633/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК", про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, яке набрало законної сили 08 серпня 2016 року, розірвано шлюб між сторонами та здійснено поділ спільного майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності: на машиномісця № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 в підземному паркінгу на АДРЕСА_2 ; на автомобіль BMW Х6, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Постановою старшого державного виконавця Валявського О. А. від 11 червня 2019 року накладено арешт на машиномісця № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 в підземному паркінгу по АДРЕСА_2, а також на автомобіль BMW Х6, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
У листі головного сервісного центру МВС України від 22 серпня 2019 року № 31/705аз зазначено, що автомобіль BMW Х6, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 з 27 квітня 2011 року зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 .
05 червня 2019 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 8048/2019/1501646 продала автомобіль BMW Х6, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2
05 червня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу № 8048/2019/1501646 від 05 червня 2019 року автомобіль BMW Х6, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 було перереєстровано за покупцем ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як випливає із касаційної скарги, рішення апеляційного суду, визначене у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржується на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалося сторонами, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2016 року у справі № 757/6633/15-ц визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль BMW Х6, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Після набрання законної сили цим рішенням суду, ОСОБА_3 не вчиняв дії щодо реєстрації (перереєстрації) за ним зазначеного автомобіля в уповноважених органах МВС України.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина п`ята статті 11 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частин першої та другої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Згідно з пунктом 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Пунктом 8 Порядку визначено, що документом, що підтверджує правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлена в установленому порядку, в тому числі, копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.
Тобто, правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є в тому числі, рішення суду про визнання особи власником відповідного транспортного засобу.
Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує.
Наслідком порушення пункту 7 Порядку, є покладення на таких осіб відповідальності, встановленої законом (пункт 5), а не позбавлення права власності на придбаний особою транспортний засіб.