1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 756/1853/15-ц

провадження № 61-2565св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В. від 19 січня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача борг за договором позики в розмірі 9 281 400 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23 січня 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 639 440 грн, що еквівалентно 80 000 дол. США, кінцевий строк погашення позики 26 липня 2013 року. Відповідач грошові кошти не повернув. Станом на 10 лютого 2015 року курс дол. США становить 24,95 грн за 1 дол. США. У зв`язку із чим сума боргу становить 1 996 000 грн. Пунктом 4.2 договору позики встановлено, що за несвоєчасне повернення позики відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний календарний день існування простроченої заборгованості. Таким чином, неустойка за 365 днів прострочення сплати боргу становить 7 285 400 грн. Просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 9 281 400 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 9 281 400 грн та судовий збір в розмірі 3 654 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач зобов`язання повернути кошти позивачу в термін визначений договором позики не виконав, а тому права позивача підлягають захисту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 9 281 400 грн та судовий збір в розмірі 3 654 грн.

Апеляційний суд, фактично погодився з висновками місцевого суду про наявність підстав для стягнення з позичальника боргу у заявленому позивачем розмірі, однак встановив, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

17 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги, що сума неустойки, нарахована позивачем за один рік, в 11 разів перевищила суму коштів, які були передані за договором позики та майже в 4 рази перевищила розмір основного зобов`язання, ураховуючи пункт 3.1. договору.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18; у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року в справі № 913/89/18, від 04 грудня 2018 року в справі № 916/65/18, від 03 липня 2019 року в справі № 917/791/18, від 22 жовтня 2019 року в справі № 904/5830/18, від 15 липня 2020 року в справі № 185/1265/17; постановах Верховного Суду України від 04 вересня 2014 року в справі № 6-100цс14, від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1120цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 756/1853/15-ц з Оболонського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2021 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 23 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С. Ю. та зареєстровано за № 44, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 639 440 грн, що еквівалентно 80 000 дол. США. Кінцевий строк погашення позики 26 липня 2013 року.

Пунктом 4.2 договору позики встановлено, що за несвоєчасне повернення позики відповідач зобов`язався сплатити позивачу неустойку в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний календарний день існування простроченої заборгованості.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення коштів відповідно до умов договору не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 9 281 400 грн, яка складається із: основної заборгованості за договором позики - 1 996 000 грн та неустойки в розмірі 7 285 400 грн.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.


................
Перейти до повного тексту