1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/1613/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Луганська теплова електрична станція"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2021

у складі колегії суддів: О. О. Крестьянінов- головуючий, Н. О. Мартюхіна, О. В. Плахов

та на ухвалу господарського суду Донецької області від 15.04.2021

суддя: Г. Є. Курило

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго"

про стягнення 572 593 523, 44 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що передували прийняттю оскаржуваних ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" про стягнення заборгованості в сумі 572 593 523,44 грн за договором постачання природного газу №6173/1920-ЕЕ-20 від 30.09.2019.

Позов мотивовано неналежним виконанням умов договору постачання природного газу №6173/1920-ЕЕ-20 від 30.09.2019 в частині оплати за переданий природний газ.

13 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Луганська теплова електрична станція" звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою, в якій просить прийняти позовну заяву до розгляду разом з первісним позовом у справі №905/1613/20, залучити ТОВ "ДТЕК Луганська теплова електрична станція" в якості третьої особи з самостійними вимогами у справі №905/1613/20 та розпочати розгляд справи спочатку, визнати недійсними п.4.1, п.4.2 договору №6173/1920-ЕЕ-20 від 30.09.2019 та стягнути з АТ "НАК "Нафтогаз України" судові витрати (судовий збір) в розмірі 2 270,00 грн.

Позов мотивовано тим, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №1253 від 30.06.2020 про видачу ТОВ "ДТЕК Луганська теплова електрична станція" ліцензії на виробництво електричної енергії з використанням обладнання цілісного майнового комплексу Луганської ТЕС, що призводить до переходу боргових зобов`язань за спожиті енергоносії попереднього користувача цілісного майнового комплексу Луганської теплової електричної станції (ТОВ "ДТЕК Східенерго") до нового користувача (ТОВ "ДТЕК Луганська теплова електрична станція").

ТОВ "ДТЕК Луганська теплова електрична станція" вказує на те, що рішення у справі №905/1613/20 буде безпосередньо впливати на ТОВ "ДТЕК Луганська теплова електрична станція" як нового ліцензіата (виробника електричної енергії на потужностях Луганської теплової електричної станції), до якого перейдуть боргові зобов`язання попереднього ліцензіата з оплати спожитих енергоносіїв.

ТОВ "ДТЕК Луганська теплова електрична станція" зазначає, що п. 4.1, 4.2 договору №6173/1920-ЕЕ-20 від 30.09.2019 щодо визначення вартості газу шляхом використання прейскуранту цін, розміщеного на офіційному сайті АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", є дискримінаційним по відношенню до ТОВ "ДТЕК Східенерго", ставлять сторін договору в нерівне становище та суперечать ст.61 Конституції України та ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що такий прейскурант цін затверджується в односторонньому порядку АТ "НАК "Нафтогаз України". На переконання заявника, у випадку наявності спору щодо вартості газу, вона може бути визначена судовою експертизою, а не прейскурантом цін, складеним одноособово АТ "НАК "Нафтогаз України". На підставі викладеного, ТОВ "ДТЕК Луганська теплова електрична станція" вважає, що п. 4.1 та 4.2 договору підлягають визнанню недійними.

2. Короткий зміст ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.04.2021 у справі №905/1613/20, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2021, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ДТЕК Луганська теплова електрична станція" про залучення третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову ТОВ "Луганська теплова електрична станція", і додані до неї документи у справі №905/1613/20 повернуто.

Судові рішення мотивовані тим, що подана ТОВ "ДТЕК Луганська теплова електрична станція" позовна заява безпосередньо не спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем.

Суди попередніх інстанцій вказують на те, що спір між позивачем та відповідачем виник внаслідок неналежного та несвоєчасного виконання зобов`язань ТОВ "ДТЕК Східенерго" щодо оплати поставки природного газу за договором №6173/1920-ЕЕ-20 від 30.09.2019.

Позов ТОВ "ДТЕК Луганська теплова електрична станція", як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, щодо визнання недійними п.4.1 та 4.2 договору №6173/1920-ЕЕ-20 від 30.09.2019, укладеного між ТОВ "ДТЕК Східенерго" та АТ "НАК "Нафтогаз України", спрямований на можливе повне або часткове виключення задоволення первісного позову АТ "НАК "Нафтогаз України", а отже за своєю суттю цей позов фактично є зустрічним, процесуальним правом на подання якого наділений лише відповідач у цій справі - ТОВ "ДТЕК Східенерго".

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 02.09.2020 № 1661 скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1253 від 30.06.2020 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП №1536 від 12.08.2020), якою прийнято рішення про видачу ТОВ "Луганська теплова електрична станція" ліцензії на виробництво електричної енергії з використанням обладнання цілісного майнового комплексу Луганської ТЕС, що спростовує посилання ТОВ "Луганська теплова електрична станція" про те, що спір у даній справі стосується його прав та обов`язків.

Судами попередніх інстанцій наголошено, що повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, не перешкоджає заявнику у зверненні з позовом до суду в загальному порядку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Луганська теплова електрична станція" звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 15.04.2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 у справі №905/1613/20 та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу ТОВ "Луганська теплова електрична станція" залишити без задоволення, судові рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

Позивач зазначає, що позов ТОВ "Луганська теплова електрична станція" є таким, що спрямований на можливе виключення задоволення первісного позову позивача, а отже за своєю суттю цей позов фактично є зустрічним позовом.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справу врегульованого нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 вказаного Кодексу зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

Таким чином, позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Аналогічні за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17, від 12.06.2019 у справі №916/542/18, та Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №910/12463/18.

Позовними вимогами АТ "НАК "Нафтогаз України" є стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 6173/1920-ЕЕ-20 від 30.09.2019.

Тобто спір у даній справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, заборгованості у відповідача за поставлений позивачем природний газ за договором та наявністю підстав для стягнення такої заборгованості.

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви ТОВ "Луганська теплова електрична станція", останнє просить визнати недійсними пункти 4.1, 4.2 договору постачання природного газу № 6173/1920-ЕЕ-20 від 30.09.2019. Позов обґрунтовано нормами ст.61 Конституції України та ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

Тобто позов ТОВ "Луганська теплова електрична станція" не спрямований на той самий предмет спору, що й позов АТ "НАК "Нафтогаз України", а спрямований на можливе повне або часткове виключення задоволення первісного позову АТ "НАК "Нафтогаз України", а отже за своєю суттю цей позов фактично є зустрічним, процесуальним правом на подання якого наділений відповідач у цій справі - ТОВ "ДТЕК Східенерго".

Встановивши, що заявлені у позові вимоги ТОВ "Луганська теплова електрична станція" не є позовними вимогами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №905/1613/20 у розумінні ст. 49 ГПК України, господарські суди дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для повернення такої позовної заяви на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.

Водночас Суд вважає за необхідне зазначити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку та наголошує, що право особи подати позов може бути реалізовано лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.


................
Перейти до повного тексту