ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3666/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Вронська Г. О., Кібенко О. Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021
(головуючий - Пуль О.А., судді Тарасова І.В., Шевель О.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Снейк"
про визнання права власності на корпоративні права,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з відпусткою судді Стратієнко Л. В. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.09.2021, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог
2. Фізична особа ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_2 про визнання права власності позивача на 51% у статутному капіталі (в подальшому - предмет застави) Товариства з обмеженою відповідальністю "Снейк" (код ЄДРПОУ: 31643401), статутний капітал якого складає 6734693,88 грн.
3. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку з невиконанням відповідачем свого основного зобов`язання, що виникло на підставі договору позики від 20.07.2018, забезпеченого заставою корпоративних прав за договором від 28.02.2020, позивач має право задовольнити свої вимоги до боржника шляхом набуття права власності на предмет застави.
Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та ухвали апеляційного судів
4. Рішенням Господарського суду Харківської області 11.03.2021 позов задоволено повністю. Визнано право власності ОСОБА_1 на 51% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Снейк", статутний капітал якого складає 6734693,88 грн.
5. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 зупинено провадження у справі №922/3666/20 до набрання законної сили рішенням Московського районного суду міста Харкова у справі №641/1628/21.
6. Суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що предметом позову у справі №641/1628/21 є визнання недійсним договору позики від 30.09.2018, при цьому суд апеляційної інстанції з підстав диспозитивності господарського судочинства позбавлений можливості встановити відповідні обставини, що у сукупності спричиняє об`єктивну неможливість розгляду справи №922/3666/20 до вирішення справи №641/1628/21. Крім того, апеляційний суд вказав, що у даному випадку пов`язаність справ полягає в тому, що рішенням у справі №641/1628/21 про визнання недійсним договору позики від 30.09.2018 будуть встановленні обставини, у тому числі щодо наявності/відсутності грошової заборгованості у відповідача перед позивачем на підставі договору позики від 30.09.2018, що впливають на оцінку доказів у даній справі про стягнення позивачем за договором застави від 28.02.2020 у зв`язку з невиконанням відповідачем договору позики від 30.09.2018, і ці обставини є такими, що мають значення для правильного вирішення даної справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
7. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021, у якій просить її скасувати, та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки необґрунтовано зупинив провадження у справі, не врахувавши, що це призводить до затягування строків розгляду справи, при цьому сама по собі наявність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
Позиція Верховного Суду
10. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.
11. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.
12. Під час винесення оскаржуваної ухвали, апеляційний господарський суд керувався положеннями п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
13. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
14. Пунктом 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
15. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
16. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.
17. За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
18. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
19. У разі застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, за вимогами ст. 234 ГПК України, у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
20. Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20).
21. Крім того, необхідно зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього ( такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).
22. Так, предметом позову у справі №922/3666/20 є звернення стягнення заставодержателя ( ОСОБА_1 ) на предмет застави на підставі договору застави від 28.02.2020 шляхом визнання права власності ОСОБА_1 на предмет застави (корпоративні права, а саме: 51% у статутному капіталі ТОВ "Снейк"), у зв`язку з порушенням заставодавцем ( ОСОБА_2 ) умов договору позики від 30.09.2018.
23. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами щодо укладення 28.02.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору застави у забезпечення виконання зобовязання, що виникло у заставодавця за договором позики, укладеним у простій письмовій формі 30.09.2018, згідно з яким заставодавець зобов`язується виплатити заставодержателю грошові кошти у сумі 15000000,00 грн не пізніше 30.12.2020 включно при умові поновлення ТОВ "Снейк" будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового будинку за відповідною адресою, у разі не поновлення будівельних робіт та відсутності фінансування достатнього для добудови багатоповерхового житлового будинку за відповідною адресою та здачі його в експлуатацію, заставодавець зобов`язується виплатити (повернути) заставодержателю грошові кошти у сумі 15000000,00 грн не пізніше 16.04.2020, заставодавець надає заставодержателю в заставу частину частку у розмірі 51% у статутному капіталі ТОВ "Снейк", статутний капітал якого складає 6734693,88 грн. Згідно з пунктом 2.4.1 договору застави від 28.02.2020 заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у разі порушення боржником (заставодавцем) будь-якої з вимог договору позики та/або порушення заставодавцем (боржником) будь-якої з вимог цього договору застави.
24. Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 08.04.2021 відкрито провадження у справі №641/1628/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики від 30.09.2018.
25. Разом з тим, на переконання Верховного Суду, всупереч наведеним вимогам законодавства, суд апеляційної інстанції зупиняючи апеляційне провадження не навів достатніх обґрунтувань, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, відповідно до викладених у ньому висновків.
26. Апеляційним судом не враховано положень статті 204 ЦК України, в яких закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
27. Отже, апеляційний суд не дав належної правової оцінки вищезазначеним положенням законодавства та не врахував, що закріплена статтею 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
28. Договір позики від 30.09.2018, яким у тому числі обґрунтовано позовні вимоги, є чинними і обов`язки за ними підлягають виконанню, отже, обставини на які послався апеляційний суд, ніяким чином не впливають на розгляд спору у даній справі, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, закріплену ст. 204 ЦК України.
29. Верховний Суд зазначає, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.
30. Крім того, виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.
31. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції", рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
32. З урахуванням зазначеного суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження у справі №922/3666/20 до набрання законної сили рішенням Московського районного суду міста Харкова у справі №641/1628/21, не дотримавшись при цьому приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.