ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №804/14712/15
адміністративне провадження № К/9901/26822/20 К/9901/24644/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" та Офісу великих платників податків ДПС на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Шлай А.В., суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,)
У С Т А Н О В И В:
1. У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" (далі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - податковий орган, відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2015 року № 0000344603, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 3769417 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1884708 грн 50 коп. та визнання неправомірними дій податкового органу щодо прийняття податкового повідомлення-рішення винесеного на підставі акта перевірки від 13 травня 2015 року № 3/28-01-46-03/00191454, з мотивів протиправності його прийняття та їх вчинення податковим органом.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство посилається на свою добросовісність як платника податку, оскільки ним визначено фінансові показники, у періоді який перевірявся, на підставі відповідних документів бухгалтерського обліку. При цьому, усі учасники господарських операцій на момент укладання відповідних договорів, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту, а самі правочини опосередковувалися реальним настанням правових наслідків та мали на меті отримання прибутку, у зв`язку з чим вважає, що здійснюючи оскаржене донарахування податковий орган діяв не на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України.
3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року, позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував спірне податкове повідомлення-рішення, відмовивши у задоволенні позову про визнання протиправними дій відповідача щодо його прийняття.
4. Постановою Верхового Суду від 09 квітня 2019 року судові рішення скасовані, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
5. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував спірне податкове повідомлення-рішення. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
5.1. Частково задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про його протиправність, оскільки контролюючим органом не дотримані вимоги пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, відповідно до яких в разі, якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, встановлені у рамках досудового розслідування кримінального провадження, не стосуються спірних правовідносин щодо господарської діяльності позивача та його контрагнета, а отже, не мають преюдиційного значення для цієї справи.
6. Постановою суду апеляційної інстанції скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року в частині, якою позовні вимоги задоволено та ухвалено в цій частині нове рішення.
6.1. Позов Акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000344603 задоволено частково.
6.2. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000344603, прийняте 29.05.2015 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в частині збільшення Акціонерному товариству "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ" грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 42350 (сорок дві тисячі триста п`ятдесят) грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 21175 (двадцять одна тисяча сто сімдесят п`ять) грн.
6.3. У задоволенні позову про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення № 0000344603 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3727067 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 1863533,50 грн. відмовлено.
6.4. У іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 р. в адміністративній справі № 804/14712/15 залишено без змін. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що надані позивачем первинні документи є неналежними, оскільки підписані від імені особи, яка значилась як директор ТОВ ТОВ "Пром-Консалт", проте фінансово-господарською діяльністю не займалась, адміністративно-розпорядчі функції керівника підприємств не виконувала, відтак, господарські операції з таким товариством не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
8. У вересні 2020 року позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення № 0000344603 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3727067 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 1863533,50 грн. та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року. У касаційній скарзі наголошує на тому, що Товариством підтверджено належними та допустимими доказами реальність господарських операцій з контрагентом.
8.1. Також звертає увагу на відсутність підстав для врахування вироку суду у кримінальній справі, оскільки в практиці відсутній прямий зв`язок між злочином за статті 205 КК України та подальшими операціями відповідного суб`єкта господарювання. Первинні документи, які складені на підтвердження реального виконання умов договору поставки металобрухту № 899 від 14.11.2012, укладеного між АТ "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ" та ТОВ "Пром-Консат", відповідають вимогам законодавства, відтак, - є підставами для формування податкового обліку.
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на її необґрунтованість просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови позовних вимог залишити без змін.
10. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, у зв`язку із невірним розумінням вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України).
10.1. Податковий орган зауважує, що податкова накладна №105 на поставку металобрухту датована 30.11.2012 р. була підписана колишнім директором ОСОБА_2., який не мав права підпису первинних документів. У свою чергу, на підприємстві вже діяв новий директор ТОВ "Пром - Консалт" ОСОБА_1. який мав право підписувати податкові накладні та інші первинні документи на оформлення господарських операцій з поставки металобрухту, зокрема й податкову накладну №105 від 30.11.2012 р. З огляду на вказане вище, ОСОБА_2 не мав права підписання первинних документів станом на 30.11.2012 року, у зв`язку з чим, такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та бути складними та оформленими на підтвердження господарської операції з поставки металобрухту в перевіряємий період.
11. Письмового відзиву на касаційну скаргу податкового органу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
12. Переглянувши рішення судів апеляційної інстанції в межах доводів касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на наступне.
13. Судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Прокуратури Миколаївської області від 12.03.2015 року призначено позапланову документальну перевірку Товариства щодо дотримання норм податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Пром-Консалт" за період 2012-2014 років, яке вважається фіктивним підприємством (за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014150000000042 від 30.04.2014 року.
14. На підставі направлення від 09.04.2015 року № 235/28-01-46-03, на підставі пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 09.04.2015 року, у період з 10.04.2015 року по 05.05.2015 року посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Пром-Консалт за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.
15. Результати такої перевірки зафіксовані в акті від 13.05.2015 року № 3/28-01-46-03-00191454, висновками якого встановлено ряд правопорушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема: п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (надалі ПК України), у результаті чого останнім занижено податкові зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 3769417 грн.
16. На підставі зазначеного Акту перевірки та встановлених порушень, 29 травня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р № 0000344603, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3769417,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1884708,50 грн.
17. Уважаючи вказане податкове повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
18. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
21. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
22. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
23. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
24. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
25. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
26. Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
27. За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
28. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
29. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
30. Таким чином, витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
31. У свою чергу, вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
32. Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів.
33. Так, вироком Приморського районного суду міста Одеси від 12.09.2014 у справі № 522/16458/14-к, яким визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України (придбання суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ "Пром-Консал" з метою прикриття незаконної діяльності). Вирок набрав законної сили 12.10.2014. Вироком встановлено, що в листопаді 2012 року ОСОБА_1 на прохання невстановленої в ході досудового слідства особи придбав суб`єкт підприємницької діяльності - юридичну особу TOB "Пром - Консалт" (код 37771022), не маючи на меті здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку. Будь-які документи, пов`язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства TOB "Пром-Консалт", а саме: первинну податкову та бухгалтерську документацію підприємства, податкові декларації з податку на прибуток та ПДВ ОСОБА_1 не складав та не підписував. Відношення до фінансово-господарської діяльності TOB "Пром - Консалт" останній не мав, розрахунковим рахунком підприємства не користувався. В подальшому, невстановлена досудовим слідством особа протягом 2013 року використала статутні, реєстраційні документи та печатку ТОВ "Пром - Консалт", як платника податку на прибуток та ПДВ, для прикриття незаконної діяльності, яке виразилось в пособництві в умисному ухиленні від сплати податків іншим суб`єктам підприємницької діяльності, пов`язаному зі сплатою податку на прибуток та ПДВ та документальному підтвердженні перед контролюючими органами неіснуючих операцій з придбання та продажу товарно - матеріальних цінностей (металобрухт) та видачі завідомо підроблених первинних бухгалтерських документів, які надали суб`єктам підприємницької діяльності право на формування валових витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту з ПДВ.
34. Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
35. Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_1 у 2012 році придбав ТОВ "Пром-Консалт" без мети здійснення підприємницької діяльності, відношення до фінансово-господарської діяльності не мав, первинну податкову та фінансову документацію не підписував.
36. Позивач на підтвердження правомірності визначення доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та формування витрат до податкової перевірки надало договір № 899, укладений 14.11.2012 з ТОВ "Пром-Консалт" та первинні документи на підтвердження реального виконання його умов.
37. Судом апеляційної інстанції встановлено, що договір № 899, предметом якого є постачання брухту і відходів чорних металів, від імені ТОВ "Пром-Консалт" 14.11.2012 підписано його директором ОСОБА_2, тобто особою, яка мала на вчинення таких дій законні повноваження (т. 1 а.с.90,91, 102-107).
38. 23 та 26 листопада 2012 р. ТОВ "Пром-Консалт" здійснено постачання металобрухту у розмірі 41,840 т. на загальну суму 100834,40 грн. Первинні документи на підтвердження цієї господарської операції також підписані ОСОБА_2, який здійснював свої повноваження до 30.11.2012.
39. Оскільки відповідно до наказу № 30/11 від 30.11.2012 ТОВ "Пром-Консалт" директором та засновником цього підприємства ОСОБА_1 значився з 30.11.2012, підстави для невключення до складу доходів і витрат отриманого від ТОВ "Пром-Консалт" металобрухту на суму 100834,40 грн., на думку колегії, відсутні.
40. В усіх інших первинних документах на виконання договору № 899 підписантом значиться ОСОБА_1, який, як встановлено зазначеним вище вироком суду, жодних документів, як уповноважена особа ТОВ "Пром-Консалт" не підписував.
41. Таким чином, є правильним висновок суду апеляційної інстанції, що з 30.11.2012 усі первинні документи, які складені від ТОВ "Пром-Консалт", ОСОБА_1 не підписував. Специфікації до договору підписані невідомими особами без зазначення прізвища та посади (т. 1 а.с.92-98).
42. Отже, факт фіктивності господарської діяльності не може залишатись неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, що виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена в межах кримінального провадження, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.
43. Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 2а-8775/10/0870 (№ К/9901/8899/18).
44. Первинні бухгалтерські документи, які підписані ОСОБА_1, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товару. Перереєстрація ТОВ "Пром-Консалт" без мети здійснення господарської діяльності унеможливлює легалізацію усіх наступних правочинів (видання наказів та інших розпорядчих документів, підписання договорів, підписання звітних документів та інш.).
45. Колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку навіть незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. Надані позивачем первинні документи є неналежними, оскільки підписані від імені особи, яка значилась як директор ТОВ ТОВ "Пром-Консалт", проте фінансово-господарською діяльністю не займалась, адміністративно-розпорядчі функції керівника підприємств не виконувала, відтак, господарські операції з таким товариством не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
46. Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
47. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670.
48. Щодо твердження позивача про декриміналізацію статті 205 Кримінального кодексу України і, як наслідок, відсутність підстав для врахування вироку Приморського районного суду міста Одеси від 12.09.2014 у справі № 522/16458/14-к, Суд зазначає наступне.
49. Згідно з Законом України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес", який набрав чинності 25 вересня 2019 року, виключена стаття 205 Кримінального кодексу України.
50. У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
51. Оскільки вирок Приморського районного суду міста Одеси від 12.09.2014 у справі № 522/16458/14-к, який набрав законної сили 12 жовтня 2014 року, є чинним, тому обставини встановлені у зазначеній кримінальній справі повинні враховуватися при розгляді цієї справи.
52. Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
53. Верховний Суд вважає, що вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочинів посадової особи контрагента платника податків, дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовані витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією ж особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.
54. Відтак, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який оцінив докази в їх сукупності і врахували обставини, встановлені у вироку Приморського районного суду міста Одеси від 12.09.2014 у справі № 522/16458/14-к, про не підтвердження належними та допустимими доказами реальності господарських операцій позивача з контрагентом з надання послуг з пошуку та збору інформації.
55. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/14465/13-а.
56. Суд погоджується з висновком судом апеляційної інстанції про відсутність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відтак, долучені до матеріалів справи документи не є належними, допустимими, достовірними та достатніми письмовими доказами в розумінні статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.
57. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
58. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
59. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
60. Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -