ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №380/5074/20
адміністративне провадження № К/9901/1147/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бевзенка В.М., Чиркіна С.М., провівши у касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Макарика В.Я., Бруновської Н.В., Матковської З.М. від 22.12.2020,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі у тексті цієї постанови також ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі у тексті цієї постанови також ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), у якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати його провести перерахунок позивачу довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, як судді у відставці та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відставці згідно із довідкою Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області від 03.03.2020 №428, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 виходячи з грошового утримання працюючого судді у сумі 100896,00 грн. та встановити його у розмірі 90% від даної суми, що становить 90806,40 грн. щомісячно.
2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач посилався на те, що він є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання, яке підлягає перерахунку у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
3. Позивач вказував на те, що на підставі Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, Територіальним управлінням державної судової адміністрації у Львівській області видано довідку від 03.03.2020 №428 про суддівську винагороду, яку він разом із заявою про перерахунок пенсії подав до пенсійного органу.
4. Водночас, відповідач, на думку позивача протиправно відмовив йому у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки будь-які правові підстави для прийняття такого рішення були відсутні. При цьому, позивач зазначав, що порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці є достатньо регламентованим та додаткових тлумачень не потребує.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 позов задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 03.03.2020 №428, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Львівській області.
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 03.03.2020 №428, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Львівській області, з урахуванням виплачених сум.
6. Задовольняючи у повному обсязі позов, суд першої інстанції виходив з того, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
7. Посилаючись на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, неодноразово викладених, зокрема, у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а суд першої інстанції у своєму рішенні звернув увагу на те, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє. Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
8. При цьому, як підкреслив суд першої інстанції, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
9. Суд першої інстанції підкреслив, що забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи, а визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
10. Такими гарантіями, як про це вказано у рішенні суду першої інстанції, є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
11. Суд також зазначив, що різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
12. Ураховуючи викладене, а також зважаючи на те, що як встановлено судовим розглядом цієї справи ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді до завершення проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо нього і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладена у формі рішення від 21.03.2020 №2 щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 03.03.2020 №428 станом на 18.02.2020, виданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації у Львівській області, є протиправною.
13. З метою ефективного захисту порушених прав позивача суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 03.03.2020 №428 станом на 18.02.2020, виданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації у Львівській області, з урахуванням виплачених сум.
14. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 ухвалене судом першої інстанції рішення у частині задоволення повністю адміністративного позову скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання провести перерахунок позивачу довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, як судді у відставці та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області від 03.03.2020 №428, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 виходячи з грошового утриманні працюючого судді у сумі 100896,00 грн. та встановити його у розмірі 90% від даної суми, що становить 90806,40 грн. щомісячно - відмовлено.
15. Приймаючи таку постанову, апеляційний суд в цілому погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для здійснення позивачу спірного перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, однак зауважив, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці виходячи з конкретних відсотків, заявлені передчасно, оскільки предметом позову є відмова ПФУ взагалі здійснити перерахунок такого на підставі оновленої довідки без посилань на відсотки.
16. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про передчасність і необґрунтованість позовних вимог в цій частині, у зв`язку з чим відмовив у їх задоволенні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
19. У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 04.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці до якої додав довідку від 03.03.2020 №428, видану Територіальним управлінням державної судової адміністрації у Львівській області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
20. Вказана довідка видана позивачу відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, про те, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 100896,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн; доплата за вислугу років - 37836,00 грн.
21. Рішенням від 10.03.2020 №2 відділу з питань перерахунків пенсій №2 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням, зокрема на те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Однак, після 18.02.2020 не приймались нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди.
22. Позивач, вважаючи рішення відповідача щодо відмови в перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 04.03.2020 протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
23. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач вказує на те, що висновок суду апеляційної інстанції у цій справі суперечить висновкам, наведеним у мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, а також висновкам, викладеним Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, відповідно до яких встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності та суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
26. Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
27. За приписами статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
28. Спірні у цій справі відносини регулюються, зокрема, Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
29. Так, пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень вищезгаданого Закону визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
30. Згідно зі статтею 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
31. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
32. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
33. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
34. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
35. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
36. Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
37. Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
38. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI.
39. Водночас пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" було визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI.
40. Однак, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року №193-IX, який набрав чинності 7 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
41. Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" було установлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
42. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
43. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
44. Конституційний Суд України, досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
45. У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу.
46. Колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
47. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" зі змінами.
48. У пунктах 15-17 вказаного Рішення зазначено наступне: "згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
49. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
50. Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
51. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
52. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
53. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
54. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України".
55. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
56. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
57. Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
58. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
59. Як на підставу касаційного оскарження рішення ОСОБА_1 вказує на те, що висновок суду апеляційної інстанції у цій справі суперечить висновкам, наведеним у мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, а також висновкам, викладеним Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, відповідно до яких встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності та суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
60. Надаючи, в межах процесуальних повноважень касаційного суду, оцінку таким доводам касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
61. Питання застосування вищенаведених норм матеріального права у подібних правовідносинах неодноразово вирішувалось Верховним Судом, зокрема, у справі №160/9739/20, де у постанові від 29.09.2021 зазначено таке.
62. З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
63. Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а, від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а та від 23.12.2020 у справі №240/8156/19 висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
64. Водночас, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Отже, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
65. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20).
66. З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, у позивача, якому довічне грошове утримання судді призначено відповідно до Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
67. Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.
68. Забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.
69. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
70. Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
71. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову позивачу у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України у Львівській області від 03.03.2020 №428 про суддівську винагороду є протиправним та підлягає скасуванню.
72. При цьому, як установлено судами попередніх інстанцій під час судового розгляду цієї справи, відповідач не заперечував проти правильності вказаних у вищезазначеній довідці розмірів посадового окладу і доплати за вислугу років.
73. Разом з тим, позивач, порушуючи питання про касаційний перегляд постанови апеляційного суду, прийнятій у цій справі, фактично не погоджується з висновками, викладеними у цьому судовому рішення, в частині вимог позовної заяви про зобов`язання здійснити перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у певному розмірі відсотковому значенні, а саме - 90 відсотків від розміру суддівської винагороди, вказаному у довідці, що подавалась ним до пенсійного органу разом із заявою про здійснення спірного перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці (90806,40 грн.).
74. З цього приводу колегія суддів зазначає, що як встановлено під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі, визначеному Законом України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання, зокрема, розмір суддівської винагороди та відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання.
75. Як уже було зазначено вище, положеннями частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
76. Вказаною нормою запроваджено інший підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, ніж той, з якого виходив позивач (а саме - за Законом України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів").
77. При цьому колегія суддів зазначає, що частина третя статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" неконституційною не визнавалась, а також вказана норма не вступає в колізію з іншими нормами законодавства.
78. Колегія суддів також підкреслює, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20), у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", наявне право (підстава) права (підстави) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
79. Тобто, у даному випадку, при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин.
80. Оскільки перерахунок щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці у розмірі, визначеному Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", на підставі довідки ТУ ДСА України у Львівській області від 03.03.2020 №428 про суддівську винагороду відповідачем не проведений, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про передчасний характер вимоги позивача в частині визначення відсоткового розміру суддівської винагороди для обрахунку суми довічного грошового утримання.
81. У випадку ж незгоди із проведеним відповідачем перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі визначеному Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" на підставі довідки ТУ ДСА України у Львівській області від 03.03.2020 №428 про суддівську винагороду, зокрема, в частині застосування відсоткового розміру суддівської винагороди для обрахунку суми довічного грошового утримання, позивач не позбавлений права оскаржити вказані дії та рішення у судовому порядку.
82. Із рішення відповідача про відмову у перерахунку довічного грошового утримання суді у відставці вбачається, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого судді, відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
83. В той же час, як з`ясував суд апеляційної інстанції, із заяви позивача про здійснення спірного перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не було встановлено, що він ставив питання про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі саме 90% грошового утримання працюючого судді.
84. У зв`язку з цим, питання щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є похідним і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
85. Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача від 03.03.2020 відмовив йому у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із того, що Рішенням Конституційного Суду України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 не визначено порядок його виконання, а відповідні зміни до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" внесені не були. Посилаючись на це, відповідач вказав позивачу на відсутність правових підстав для здійснення перерахунку призначеного йому раніше довічного грошового утримання судді у відставці.
86. Вищенаведені обставини засвідчують, що спору стосовно відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, а тому такі вимоги є передчасними, на чому обґрунтовано і слушно наголошено у оскаржуваній позивачем постанові апеляційного суду.
87. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
88. Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
89. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому апеляційний суд, на переконання колегії суддів, правильно застосувавши норми матеріального і дотримавши вимоги норм процесуального права, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог стосовно зобов`язання відповідача провести спірний перерахунок призначеного позивачу довічного грошового утримання судді, як судді у відставці, у конкретному розмірі та визначенням конкретного значення відсотків такого утримання, як передчасних.
90. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що вказані позивачем підстави для касаційного оскарження прийнятої у цій справі постанови апеляційного суду щодо невідповідності викладених у ній висновків, наведених у мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, а також викладених Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду цієї справи, у зв`язку з чим у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 належить відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
91. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
92. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, яке ухвалене відповідно до закону.
93. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,