ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 580/4024/19
адміністративне провадження № К/9901/3782/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді Рідзель О.А. від 19 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Шурка О.І., Василенка Я.М., Оксененка О.М. від 30 листопада 2020 року
у справі №580/4024/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Управління Пенсійного фонду України у м. Канів та Канівському районі
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (далі також - відповідач 1), Управління Пенсійного фонду України у м. Канів та Канівському районі (далі також - відповідач 2), у якому просила:
- визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі від 01 листопада 2016 року "Про припинення виплати пенсії";
- зобов`язати відповідача 1 відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту її припинення - 01 листопада 2016 року;
- зобов`язати відповідача 1 виплатити позивачу заборгованість пенсії за віком з моменту її припинення - 01 листопада 2016 року до дати звернення до суду - 24 червня 2019 року;
- допустити до негайного виконання в частині виплати пенсії у межах стягнення за 1 місяць.
2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня, наступного за днем отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: нової редакції позовної заяви із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків стосовно позивача, ідентифікаційного коду співвідповідача в ЄДРПОУ, обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.
3. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року, позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
4. 29 січня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року, у якій просить такі скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у встановлений судом строк позивач не виконала вимоги ухвали суду від 21 грудня 2019 року.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
7. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції протиправно повернуто позовну заяву, оскільки до позовної заяви додано копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача, клопотання про поновлення процесуального строку обґрунтовано із посиланням на практику Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03 березня 2018 року у справі №805/402/18 щодо застосування статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Код ЄДРПОУ Управління Пенсійного фонду України у м. Канів та Канівському районі не вказано в тексті позовної заяви, оскільки до позовної заяви долучила копію довідки відповідача 2 від 31березня 2016 року № 2342/04.
IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
9. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
10. Згідно з частинами другою та третьою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
11. За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов`язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.
12. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з позовом і розраховувати на одержання судового захисту.
13. За загальним правилом обчислення строків звернення до суду здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
14. Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Так, суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
15. Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
16. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
17. Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
18. З огляду на те, що спірним питанням, поставленим у касаційній скарзі, є наявність підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення із цим позовом до суду, треба звернути увагу на таке.
19. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
20. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
21. В аспекті наведеного за доцільне зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
22. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).
23. Враховуючи викладене, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
24. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
25. Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
26. У контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
27. Звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач має на меті домогтися поновити виплату пенсії, яку отримувала за віком.
28. За загальним правилом, встановленим КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
29. Як вбачається із тексту адміністративного позову, позивач просила поновити строк звернення до суду із цим позовом, проте Черкаським окружним адміністративним судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 21 грудня 2019 року не вирішено вказане клопотання, тобто не надано оцінку вказаним підставам щодо поважності причин пропуску процесуального строку звернення до суду, що свідчить про передчасність висновків про наявність підстав для залишення позовної заяви у цій справі без руху.
30. Крім того, суд першої інстанції не вирішивши клопотання про поновлення строку звернення до суду та не надавши оцінки зазначеним позивачем підставам для поновлення строку звернення до суду, безпідставно позбавив заявника можливості, у разі визнання їх неповажними, вказати інші підстави для поновлення такого строку.
31. Правова позиція у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2021 року у справі № 0840/3095/18.
32. При цьому, наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, частинами 3 та 4 якої передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
33. Вказані норми кореспондують з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, згідно з яким суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
34. Тобто, суди не позбавлені права залишити позов без розгляду у разі, якщо після відкриття провадження в адміністративній справі установлять, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин.
35. Щодо інших недоліків позовної заяви, які стали підставою для залишення позовної заяви у цій справі без руху (не зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача та коду ЄДРПОУ відповідача 2), а в подальшому і поверненням заяви, колегія суддів акцентує увагу на наступному.
36. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
37. При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
38. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).
39. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").
40. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").
41. Отже, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
42. Правова позиція щодо неможливості застосування надмірного формалізму у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 1.380.2019.006025, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20.
43. Колегія суддів погоджується із доводами касатора, що інформація щодо номеру облікової картки платника податку (заявника) та коду ЄДРПОУ відповідача 2 наявна в матеріалах справи, оскільки до позовної заяви було долучено копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача та копію довідки Управління Пенсійного фонду України у м. Канів та Канівському районі від 31березня 2016 року № 2342/04.
44. Наведені обставини, в даному конкретному випадку (хоча і при незазначені в позовній заяві, але при фактичній наявності інформації про номер облікової картки платника податку (заявника) та коду ЄДРПОУ відповідача 2 у додатках до позовної заяви), вказують на те, що судами допущено надмірно формальний підхід до застосування процесуальних норм всупереч принципам правої визначеності і ефективного доступу до правосуддя.
45. Зважаючи на сукупність викладеного, передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про необхідність повернення адміністративного позову у цій справі позивачу, що є підставою для задоволення касаційної скарги, в зв`язку з чим оскаржувані рішення відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 349 та частини 1 статті 353 КАС України підлягають скасуванню із передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд