ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 826/3905/18
адміністративне провадження № К/9901/25304/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року (головуючий суддя: Добрянська Я.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року (колегія суддів: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б., Беспалов О.О.) у справі №826/3905/18 за адміністративним позовом Підприємства "Здоров`я-2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У березні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Підприємство "Здоров`я-2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0064311404 від 13.12.2017.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020, адміністративний позов Підприємства "Здоров`я-2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" (03056, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 27, офіс 10, код ЄДРПОУ 30404677) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ: 43141267) - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0064311404, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ: 43141267) на користь Підприємства "Здоров`я-2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" (03056, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 27, офіс 10, код ЄДРПОУ 30404677) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 953 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн 98 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ: 43141267) на користь Підприємства "Здоров`я-2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" (03056, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 27, офіс 10, код ЄДРПОУ 30404677) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15750 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, при прийнятті рішення у справі виходив з того, що повідомлення позивача про початок перевірки здійснено відповідачем у спосіб, що не передбачений Податковим кодексом України та Методичними рекомендаціями, оскільки ані наказ, ані повідомлення не були вручені позивачеві у зв`язку з поверненням поштового повідомлення 13.10.2017 з причин відсутності посадових осіб.
Суд критично оцінив посилання відповідача на те, що контролюючим органом було встановлено відсутність платника податків, що підтверджується відповідною довідкою податкової міліції ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві, оскільки названа довідка не надана відповідачем та не міститься у матеріалах справи.
Суд звернув увагу, що саме порушення відповідачем встановленої процедури повідомлення платника податків про початок проведення позапланової невиїзної перевірки стало наслідком невручення позивачеві наказу від 09.10.2017 №10361 та повідомлення про проведення з 17.10.2017 документальної позапланової перевірки Підприємства "Здоров`я - 2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України".
Також суд визнав за можливе задовольнити заяву представника позивача про стягнення з відповідача 15750, 00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу, згідно з договором від 13.03.2017, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Скіф".
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
20 лютого 2017 року позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року, у рядку 20.2.1 якої визначено суму бюджетного відшкодування, яка підлягає поверненню на рахунок платника у банку в сумі 709066,00 грн.
До вказаної декларації позивачем було додано, крім іншого, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4), довідку про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2), розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3), розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), довідка (Д6), квитанцію №2 щодо прийняття податкової декларації, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за звітний період 2017 року, податкові накладні за січень 2017, акт звірки взаєморозрахунків за договором поставки №1 від 14.12.2016, укладеного між позивачем та ТОВ "Вагрія".
Крім того, як убачається з матеріалів справи, позивач має право користуватися пільгами з оподаткування згідно з Розпорядженням КМДА №189 від 31.03.2016, №362 від 29.03.2017 та відповідно до статей 14, 141, 142, 143 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України".
09 жовтня 2017 року відповідачем прийнято наказ №10361, яким призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства "Здоров`я - 2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.02.2017 №9024783441).
У період з 17.10.2017 по 23.10.2017 посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства "Здоров`я - 2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (код ЄДРПОУ 30404677) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2017 року, за результатами якої складено акт від 26.10.2017 № 755/26-15-14-04-01/30404677.
Указаним актом зафіксовано порушення Підприємством "Здоров`я - 2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2017 року на суму ПДВ у розмірі 709 066,00 гривень та застосовано до позивача штрафні санкції на суму 354 533,00 гривень.
На підставі акта перевірки від 26.10.2017 № 755/26-15-14-04-01/30404677 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0064311404, згідно з яким позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2017 року в сумі 709066,00 гривень та застосовано до позивача штрафні санкції на суму 354533,00 гривень.
Таким чином, позивачу було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за за січень 2017 року.
Разом з тим, позивач зазначає, що він не отримував ані акту позапланової перевірки від 26.10.2017 755/26-15-14-04-01/30404677, ані податкового повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0064311404, що позбавило його можливості оскаржити податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0064311404 до Державної фіскальної служби України.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідач на обґрунтування поданої касаційної скарги посилається на неврахування судами висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №808/9397/13-а, від 08.09.2019 у справі №802/1069/13-а у подібних правовідносинах.
Указує, що у цих справах Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість з огляду на приписи п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірки, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.
Позивачем до Суду не надано відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 23.10.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктами 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Так, пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Підпунктом 1.4.2 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 № 22 (далі - Методичні рекомендації), встановлено, що з метою дотримання вимог статті 77 та 79 розділу II Кодексу підрозділи органу державної фіскальної служби, які очолюють здійснення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення під розписку платнику податків (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) копії наказу про проведення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення.
Указаним підпунктом Методичних рекомендацій також роз`яснено контролюючому органу, що з метою дотримання вимог Кодексу та прав платників податків доцільно забезпечити завчасне надіслання (вручення) повідомлень про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи зроблено обґрунтований висновок, що чинним законодавством встановлено дві форми вручення платнику податків документів, у тому числі і наказу про проведення перевірки, а саме:
1) надіслання документів на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення;
2) вручення документів особисто платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Як установили суди попередніх інстанцій, 12.10.2017 відповідачем сформовано повідомлення №32184 про проведення з 17.10.2017 документальної позапланової перевірки позивача, яке разом з наказом від 09.10.2017 №10361 було направлено позивачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача, проте ані наказ, ані повідомлення не були вручені позивачеві, у зв`язку з поверненням поштового повідомлення 13.10.2017 з причин відсутності посадових осіб.
Указані обставини суди визнали такими, що підтверджуються матеріалами справи.
Більш того, наведені вище обставини суди визнали основною підставою для скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №808/9397/13-а, від 08.09.2019 у справі №802/1069/13-а у подібних правовідносинах.
Посилаючись на вищенаведені судові рішення Верховного Суду, скаржник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Утім, колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для скасування спірного у справі податкового-рішення слугували висновки судів попередніх інстанцій про порушення податковим органом процедури повідомлення позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Тобто аналіз застосування п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи не надавався.
Водночас, Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Розглядаючи вказану адміністративну справу, суди попередніх інстанцій послались на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2018 (справа №802/1241/17-а), від 21.02.2018 (справа №821/371/17) від 01.08.2018 (справа №821/1667/16).
При розгляді зазначених адміністративних справ Верховний Суд зауважив, що невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).
Водночас, переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанцій у справі №821/371/17 Суд дійшов висновку про проведення відповідачем перевірки без наявності на те правових підстав через обставини направлення позивачу повідомлення про проведення перевірки та копії наказу лише в день проведення перевірки, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень й документів.
У постанові від 06.02.2018 у справі №802/1241/17-а Суд зазначив, що суди не з`ясували чи був позивач ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку проведення перевірки з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення такої, у зв`язку з чим направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У справі ж №821/1667/16 суди встановили, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 24 лютого 2016 року №42 та повідомлення про проведення перевірки від 24 лютого 2016 року №28/21-03-17-03 направлено відповідачем на адресу позивача засобами поштового зв`язку 25 лютого 2016 року, не вручені позивачу та повернулися до Інспекції 28 березня 2016 року з відміткою на поштовому відправленні "за закінченням терміну зберігання". З огляду на обставини направлення позивачу повідомлення про проведення перевірки та копії наказу вже після початку проведення перевірки Верховний Суд погодився з висновками судів у даній справі про проведення відповідачем перевірки без наявності на те правових підстав.
Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2018 (справа №802/1241/17-а), від 21.02.2018 (справа №821/371/17) від 01.08.2018 (справа №821/1667/16) зроблені за інших фактичних обставин, відмінних від тих, що установлені при розгляді цієї адміністративної справи.
Як вже зазначалось Судом, суди попередніх інстанцій установили, що повідомлення №32184 про проведення з 17.10.2017 документальної позапланової перевірки позивача разом з наказом від 09.10.2017 №10361 про її призначення направлено контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача, однак таке відправлення було повернуто 13.10.2017 з причин відсутності посадових осіб.
Переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, Суд ураховує висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі №812/821/17.
Так, Верховний Суд вказав, що у пункті 42.2. ст.42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Жодних застережень з приводу дати отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення статті 42 та 79 ПК України не містять.
Ураховуючи викладене, колегія суддів при розгляді справи №812/821/17 погодила висновок судів про те, що дії ГУ ДФС у Луганській області з проведення позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу №322 від 26.05.2017 є правомірними.
Суд також зауважив на відсутність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, оскільки правовідносини щодо порядку ознайомлення та вручення наказу на перевірку, яким надано правову оцінку, виникли в 2011 році. Норми ПК України з 2011 року суттєво змінилися. Останні зміни, що стосувалися саме порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та порядку належного вручення документів платнику податків, були внесені Законом України №1797-VIII від 21.12.2016 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" і набули чинності з 01.01.2017.
На час спірних правовідносин у справі №812/821/17 порядок вручення документів платнику податків передбачений п.42.2. ст.42 ПК України і встановлений законом спосіб не передбачає умови отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а лише передбачає факт їх надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 3 ст. 341 КАС України вказаний висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 квітня 2021 року у справі №812/821/17 є необхідним для врахування при розгляді цієї справи.
Окрім цього, Суд звертає увагу на те, що у постанові від 06 серпня 2019 року у справі №520/8681/18 Верховний Суд зауважив, що обов`язку контролюючого органу завчасно ознайомити платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спосіб, визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень (у разі застосування пункту 42.4 статті 42 ПК України) від органів ДФС України. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
Колегія суддів уважає таким, що не містить причинно-наслідкового зв`язку, відхилення судами попередніх інстанцій посилань відповідача щодо відсутності посадових осіб позивача за місцезнаходженням юридичної особи через те, що на підприємстві "Здоров`я - 2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" працюють особи з обмеженими фізичними можливостями з неповним робочим днем - з 10:00 до 16:00 год.
Суд зазначає, що обставини обізнаності або необізнаності відповідача про режим роботи Підприємства "Здоров`я - 2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" жодним чином не є пов`язаними з можливістю отримання вказаною юридичною особою поштової кореспонденції.
Також окремо Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, на наявність яких в матеріалах справи посилались суди попередніх інстанцій, а саме: належним чином засвідчених копій повідомлення податкового органу №32184 про проведення з 17.10.2017 документальної позапланової перевірки позивача, наказу 09.10.2017 №10361 про призначення перевірки, доказів направлення контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача копій повідомлення податкового органу №32184 та наказу 09.10.2017 №10361 з відміткою відділення поштового зв`язку про повернення 13.10.2017 поштового відправлення з причин відсутності посадових осіб.
Отже, Суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, та без врахування положень статті 90 КАС України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Отже, встановлення та надання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, на підставі недопустимих доказів, свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді цієї справи.
Як встановлено частиною 1 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -