ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 814/2283/16
провадження № К/9901/982/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., провівши у касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Миколаївського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І. від 04 липня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Миколаївського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в частині відмови ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги як інваліду II групи з 08 грудня 2014 року, який отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії, захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідністю військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 69 від 19 серпня 2016 року;
- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду II групи з 08 грудня 2014 року, який отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії, захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України в частині відмови ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги як інваліду II групи з 08 грудня 2014 року, який отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії, захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідністю військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 69 від 19 серпня 2016 року.
Зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду II групи з 08 грудня 2014 року, який отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії, захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами неправомірно відмовлено позивачу у задоволенні заяви про призначенні і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оскільки матеріали справи містять підтвердження того, що позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР та отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
4. Законодавцем не пов`язано наявність довідки МСЕК про первинне встановлення інвалідності з настанням права на отримання одноразової допомоги, а тому посилання відповідача на те, що позивачем до Міністерства оборони України було надано довідку МСЕК про повторний огляд від 08 грудня 2014 року є такими, що не впливають на правомірність оскаржуваного рішення.
5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 207 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зміна групи інвалідності позивача відбулася поза межами дворічного терміну передбаченого пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, оскільки ІІІ групу інвалідності позивач отримав в жовтні 2004 року, а ІІ групу інвалідності - в грудні 2014 року.
7. Висновок суду першої інстанції про те, що законодавець не пов`язує наявність довідки МСЕК про первинне встановлення інвалідності з настанням права на отримання одноразової допомоги, на переконання суду апеляційної інстанції, є хибним, оскільки відповідно до зазначених норм законодавства, для отримання військовослужбовцем вказаної допомоги необхідні дві умови, а саме: встановлення конкретній особі, під час повторного огляду, вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності та зміни вказаної групи інвалідності в межах дворічного терміну.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 207 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в період з 15 травня 1973 року по 17 вересня 1996 року у лавах Збройних Сил СРСР, та Збройних Сил України.
10. У період з 19 жовтня 1983 року по 10 листопада 1985 року позивач проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан та тричі отримав поранення - 20 грудня 1983 року, 01 вересня 1984 року та 10 травня 1985 року.
11. З 29 жовтня 2004 року позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок травми отриманої при виконанні обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії МСЕ-03 №014958.
12. Оглядом МСЕК, який проводився у період з 02 грудня 2014 року по 08 грудня 2014 року ОСОБА_1 була встановлена безстроково II група інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (довідка МСЕК 10 ААВ № 351487.
13. Позивач звернувся до Миколаївського обласного військового комісаріату із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби в країнах де вились бойові дії.
14. Рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформленим протоколом від 19 серпня 2016 року згідно № 69, позивачу відмовлено у задоволенні заяви, у зв`язку з тим, що первинна інвалідність ІІІ групи встановлена ОСОБА_1 до набуття чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги", а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії.
15. Уважаючи рішення Міністерства оборони України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
16. Касаційна скарга обґрунтована тим, що право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане з датою встановлення інвалідності та визначається положеннями законодавства, яке було чинним саме на момент встановлення особі II групи інвалідності.
17. Міністерством оборони України та Миколаївським обласним військовим комісаріатом подані відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, у яких вони просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
19. Згідно зі статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції, чинній на час звернення позивача за отриманням допомоги) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
20. Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
21. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
22. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі Порядок № 975).
23. Пунктом 2 цієї Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
24. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
25. Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІIІ групи інвалідності (29 жовтня 2004 року).
26. Статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції Закону України від 04 квітня 2006 року № 3597-IV, чинній з 10 травня 2006 року по 01 січня 2007 року, вперше законодавчо передбачено державне страхування і виплати в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та призваних на збори військовозобов`язаних та, зокрема, встановлено, що у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.
27. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04 липня 2012 року № 5040-VI (далі також - Закон № 5040-VI) Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4.
28. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04 липня 2012 року № 5040-VI він набирає чинності з 01 січня 2014 року.
29. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04 липня 2012 року № 5040-VI його дія не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
30. Відповідно до частини восьмої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
31. Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2021 року у справі № 480/4365/20 дійшов висновку, що оскільки до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04 липня 2012 року № 5040-VI законодавством не було установлено строків звернення заінтересованої особи до уповноваженої особи щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, то до випадків, які сталися до 01 січня 2014 року і щодо яких уповноваженим органом не було прийнято рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, трирічний строк, установлений статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", необхідно застосовувати з 01 січня 2014 року. Строкові обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги установлені частиною восьмою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04 липня 2012 року № 5040-VI застосовується і до випадків, які сталися до 01 січня 2014 року, однак щодо яких рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, не приймалося.
32. Згідно із пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який набрав чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
33. У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
34. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 зазначив наступне: "Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців".
35. Ухвалюючи цю постанову, Судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17, від 21 червня 2018 року у справі № 760/11440/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей": право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).
36. Оскільки з дня встановлення позивачеві ІIІ групи інвалідності (29 жовтня 2004 року) до дня встановлення позивачу ІI групи інвалідності (08 грудня 2014 року) минуло понад два роки, а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
37. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 580/676/20.
38. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції, що позивач не має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності за наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі є правильним.