ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 438/223/16-а
провадження № К/9901/14608/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., провівши у касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Бориславської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Обрізка І.М., Іщук Л.П., Онишкевича Т.В. від 24 квітня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бориславської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення Бориславської міської ради від 15 квітня 2014 року № 1371, яким дозволено ОСОБА_2 розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 600 кв.м по АДРЕСА_1 для ведення садівництва із земель запасу міста (землі сільськогосподарського призначення).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 17 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним пункт 3 рішення Бориславської міської ради від 15 квітня 2014 року № 1371, яким дозволено ОСОБА_2 розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 600 кв.м по АДРЕСА_1 для ведення садівництва із земель запасу міста (землі сільськогосподарського призначення).
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року рішення Бориславського міського суду Львівської області від 17 грудня 2018 року скасовано, а провадження у справі № 438/223/16-а закрито.
Роз`яснено ОСОБА_1, що даний спір підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства України.
4. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що виникнення спірних правовідносин обумовлене неправомірним, на думку позивача, рішенням Бориславської міської ради від 15 квітня 2014 року № 1371, яким дозволено ОСОБА_2 розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким порушено приватний майновий інтерес позивача як власника нерухомого майна на набуття земельної ділянки, на якій таке майно розташоване, а тому цей спір носить приватно-правовий характер та не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Бориславського міського суду Львівської області від 17 грудня 2018 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 14 листопада 2003 року придбав нежитлову будівлю колишнього клубу "Шахтар" під АДРЕСА_2 .
7. Вулиця Петлюри була перейменована з вулиці Суворова на підставі рішення Президії Ради Бориславської міської ради народних депутатів Львівської області № 9 від 07 серпня 1990 року, що стверджується копією відповідного архівного витягу з вказаного рішення міської ради.
8. Відповідно до рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради № 294 від 25 вересня 1980 року та відповідно до схем-плану земельної ділянки, який знаходиться в матеріалах інвентарної справи від 28 січня 2011 року, за вказаною адресою, за будівлею по АДРЕСА_2 було закріплено земельну ділянку розміром 2798 кв.м.
9. Пунктом 3 рішення Бориславської міської ради Львівської області від 15 квітня 2014 року № 1371 дозволено ОСОБА_2 розробити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 600 кв.м на АДРЕСА_1 для ведення садівництва із земель запасу міста (землі сільськогосподарського призначення).
10. Не погоджуючись пунктом 3 рішення Бориславської міської ради Львівської області від 15 квітня 2014 року № 1371, уважаючи, що ним порушено його права як користувача земельної ділянки, оскільки частина земельної ділянки, щодо якої надано дозвіл ОСОБА_2, є земельною ділянкою, що закріплена за нежитловою будівлею колишнього клубу "Шахтар" під АДРЕСА_2, що належить йому на праві власності, і щодо якої йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц зазначено, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Відтак - правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб. При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах. Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно- правовим.
12. Закриваючи провадження у справі апеляційний суд не урахував позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, і не звернув уваги на те, що спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання такого дозволу є публічно-правовим, а тому повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
13. Крім того, апеляційний суд належним чином не перевірив доводів позовної заяви та змісту заявлених вимог і залишив поза увагою й те, що позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкту владних повноважень, яке перешкоджає йому в оформленні документів на земельну ділянку. Приватний інтерес на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній.
14. Позивач зазначає, що з підстав позову убачається, що останній не оскаржував рішення міської ради з підстав порушення його речового права на землю. В суді апеляційної інстанції позивач пояснив, що претендує також й на частину земельної ділянки, яка не розташована на належній йому нежитловій будівлі. Зі змісту звернень позивача до міської ради убачається, що він бажає отримати безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, а не для обслуговування нежитлової будівлі. А тому висновок апеляційного суду про те. що позивач фактично оспорює рішення міської ради з підстав порушення його речового права на землю, як власника нежитлової будівлі на якій вона розташована є помилковим.
15. Бориславською міською радою та ОСОБА_2 подані відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, у яких вони просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
17. За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
18. Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
19. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
20. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.