П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/46/21
Провадження № 11-214заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
представник позивачки - Кравець Р. Ю.,
представник Вищої ради правосуддя - Нарольська Т. С.,
розглянула в судовому засіданнів режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (судді Стеценко С. Г., Бевзенко В. М., Стародуб О. П., Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.) у справі № 9901/46/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП, у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 26 січня 2021 року № 112/0/15-21 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Вугледарського міського суду Донецької області";
- зобов`язати ВРП у місячний строк повторно розглянути питання про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Вугледарського міського суду Донецької області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуване рішення ВРПє протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийнято відповідачем з порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), принципів "належного урядування", "юридичної визначеності", "правомірних очікувань", гарантованих Конвенцією, та позбавило її права на працю й вільний доступ до професії.
3. На переконання позивачки, жодних обставин, які б у силу вимог статті 69 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) унеможливлювали зайняття нею посади судді, не існує і таких обставин в оскаржуваному рішенні ВРП не наведено. При цьому висновок відповідача про невідповідність її як кандидата на посаду судді критерію доброчесності та можливий негативний вплив на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням позивачки на посаду судді зроблено на підставі обставин, які не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія).
4. ОСОБА_1 також указала, що висновок відповідача про те, що вонаприховала факт притягнення її до дисциплінарної відповідальності, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки на момент заповнення анкети кандидата на посаду судді та направлення її 12 липня 2019 року до ВККС позивачці не було відомо про існування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - КДКА) Донецької області від 04 липня 2019 року.
5. На думку позивачки, вказуючи на те, що на пропозицію ВРП від 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 не повідомила про факт притягнення її до дисциплінарної відповідальності рішенням КДКА Донецької області від 04 липня 2019 року, ВРП порушила принцип юридичної визначеності, діяла не в спосіб, передбачений законом, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку кандидата на посаду судді подавати до ВРП будь-які документи, а у останньої - вимагати подання таких документів. Поряд із цим, у оголошенні відповідача від 15 квітня 2020 року не було вказано, яку саме інформацію потрібно подати кандидату на посаду судді. Крім того, чинними нормативно-правовими актами встановлено обов`язок кандидата повідомляти лише ВККС про зміни у відомостях, указаних в розділі 1, а не в розділі 6 анкети кандидата на посаду судді.
6. ОСОБА_1 вважає, що ВРП, зазначаючи про внесення неюнеправдивих відомостей до анкети кандидата на посаду судді, не взяла до уваги пояснення позивачки з цього приводу, порушила принцип презумпції невинуватості, оскільки відповідач не наділений правом установлювати та оцінювати обставини, вирішувати питання про відповідність чи невідповідність доказів і насамперед установлювати умисел особи, перебираючи на себе повноваження органів адвокатського самоврядування та суду. Також ВРП на порушення статті 62 Конституції України упереджено та на підставі припущень дійшла висновку про те, що позивачкаповідомила ВККС неправдиві відомості під час розгляду рекомендації шляхом невнесення таких відомостей до анкети кандидата на посаду судді.
7. ОСОБА_1 також зауважила, що, на її переконання, в період з 11 вересня по 10 грудня 2020 року вона не повинна була зупиняти адвокатську діяльність, оскільки відповідні відомості про накладення на неї дисциплінарного стягнення не були внесені до Єдиного реєстру адвокатів України. При цьому згідно з Положенням про ордер на надання правничої допомоги, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, бланки ордерів генеруються у відповідному розділі "Особистого кабінету адвоката" на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів Украйни. Проте в період з 11 вересня по 10 грудня 2020 року ордери адвоката ОСОБА_1 генерувалися у відповідному розділі "Особистого кабінету адвоката", що підтверджує той факт, що адвокатська діяльність у встановленому законом порядку зупинена не була. До того ж рішення КДКА Донецької області від 10 вересня 2020 року оскаржується нею до Вищої КДКА, тобто остаточне рішення з цього приводу ще не прийнято. Отже, на думку позивачки, ВРП вдалася до оцінки рішення КДКА Донецької області від 10 вересня 2020 року, перебираючи на себе функції Вищої КДКА, заздалегідь визнаючи його законним і таким, що підлягало виконанню адвокатом.
8. Позивачка також зазначила, що ВРП на порушення вимог частини шостої статті 34 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) оприлюднила повний текст оскаржуваного рішення на своєму офіційному вебсайті лише 06 лютого 2021 року (на 14 день з моменту його ухвалення). Тим самим відповідач створив їй штучні обмеження та перешкоди в доступі до правосуддя. При цьому в оскаржуваному рішенні вказано, що позивачка брала участь у засіданні ВРП у режимі відеоконференції, проте це не відповідає дійсності, оскільки вонабрала особисту участь у засіданні ВРП.
9. На підставі викладеного ОСОБА_1 вважає рішення ВРП від 26 січня 2021 року № 112/0/15-21 протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 26 квітня 2021 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
11. Судове рішення мотивовано тим, що: оскаржуване рішення ВРП ухвалено повноважним її складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні; ВРП довела, а суд установив недоброчесну поведінку ОСОБА_1 щодо наведення недостовірних відомостей в анкеті кандидата на посаду судді та неповідомлення відповідача про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, а тому немає підстав вважати, що відповідач порушив принципи юридичної визначеності та презумпції невинуватості, а також вимоги чинного законодавства України; правильним є висновок ВРП про те, що адвокат ОСОБА_1 у період з 11 вересня по 10 грудня 2020 року здійснювала адвокатську діяльність, тобто свідомо діяла всупереч вимогам чинного рішення КДКА Донецької області, що суперечить положенням статті 31 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI); під час розгляду питання про внесення подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді ВРП виявила обставини, які в разі призначення позивачки на посаду судді можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
12. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначила, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи щодо дотримання принципу правової визначеності в розрізі наявності якісного закону, яким визначено поняття "доброчесність" як вирішальний факт для прийняття об`єктивного, а не суб`єктивного рішення, та не врахував, що жодна норма національного законодавства як на момент прийняття оскаржуваного рішення ВРП, так і на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції не містила дефініції "доброчесність", що виключало можливість надання об`єктивної оцінки цьому критерію.
13. На думку скаржниці, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи щодо дотримання ВРП принципу рівності без будь-якої дискримінації, адже попередня практика відповідача свідчила про те, що незазначення кандидатом на посаду судді наявності застосування до нього юридичної відповідальності не становить порушення доброчесності, у той же час для ОСОБА_1 ВРП без зазначення причин відступила від своєї стабільної практики, що мало негативні наслідки для позивачки. Скаржниця вказала, що аналогічним чином було надано відповіді, пов`язані з питанням доброчесності, такими кандидатами на посади суддів Верховного Суду та Вищого антикорупційного суду, які до того ж стали переможцями конкурсів, у тому числі й після розгляду їх кандидатур на засіданнях ВРП, як-от: ОСОБА_2 (суддя Верховного Суду) - рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 03 вересня 2015 року № 445/0/15-15 (дисциплінарний проступок - порушення строків розгляду справ); ОСОБА_3 (суддя Верховного Суду) - рішення ВРЮ від 03 вересня 2015 року № 439/0/15-15 (дисциплінарний проступок - істотне порушення процесуальних норм (поновлення присічного строку)); ОСОБА_4 (суддя Верховного Суду) - ухвала Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24 липня 2017 року № 2215/2дп/15-17 (дисциплінарний проступок - невмотивованість судового рішення); ОСОБА_5 (суддя Вищого антикорупційного суду) - постанова Мостиського районного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року у справі № 448/1233/17 (визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Отже, всі вчинки вказаними вище суддями були вчинені до оголошення конкурсів на посади суддів Верховного Суду та Вищого антикорупційного суду, а у відповідному розділі декларації доброчесності кожен із цих суддів зазначив, що підтверджує відсутність вчинків, що можуть мати наслідком притягнення його до відповідальності. Таким чином, відповідач здійснив вибіркове правозастосування та тлумачення норм права щодо позивачки, не обґрунтувавши при цьому "особливе" ставлення до ОСОБА_1, що може свідчити про її дискримінацію та порушення права на участь у конкурсі на рівних умовах.
14. ОСОБА_1 також зазначила, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи щодо того, що в частині дев`ятнадцятій статті 79 Закону № 1402-VIII закріплено необмежені дискреційні повноваження ВРП щодо вирішення на власний розсуд питання етики та доброчесності кандидата на посаду судді, що за власною ж позицією ВРП є лише суб`єктивним оцінюванням, оскільки поняття етики та доброчесності не визначені на законодавчому рівні, що суперечить принципам юридичної визначеності та містить ознаки свавільності.
15. На переконання скаржниці, втручання в її права було здійснено не згідно із законом, оскільки сам закон не відповідає вимогам якості та не містить норм, що визначали б зміст поняття "доброчесність", а її оцінювання здійснювалося виключно на підставі суб`єктивного ставлення та необмежених дискреційних повноважень відповідача. Сам факт проведення конкурсу не є виправданою метою щодо втручання в приватне життя ОСОБА_1, оскільки мета такого втручання має відповідати частині другій статті 8 Конвенції, чого в цьому випадку не відбулося та в оскаржуваному рішенні не відображено.
16. На підставі викладеного скаржниця просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Рух апеляційної скарги
17. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 червня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, а ухвалою від 23 червня 2021 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
18. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.
19. Відповідач указав, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, а також містить мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. При цьому доказів наявності підстав для визнання незаконним оскаржуваного рішення відповідача скаржниця не навела.
20. ВРП зазначила, що в спірних правовідносинах відповідач установив обставини недоброчесної поведінки кандидата на посаду судді, яка вимагає безпрецедентної відданості, служіння громадянам своєї держави, прозорості та формування довіри до правосуддя як запоруки успішної держави. Факти, що встановлені стосовно кандидата на посаду судді ОСОБА_1, не могли бути проігноровані членами ВРП.
21. На переконання відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ВРП на підставі наданих їй повноважень обґрунтовано відмовила ОСОБА_1 у внесенні Президентові України подання про призначення її на посаду судді у зв`язку з установленням обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади, оскільки обставини неповідомлення ОСОБА_1 про факти притягнення її до дисциплінарної відповідальності під час вирішення питання про можливість її рекомендування для призначення на посаду судді та порушення нею тимчасової заборони на здійснення адвокатської діяльності згідно з рішенням КДКА викликали у ВРП обґрунтований сумнів щодо відповідності позивачки вимогам доброчесності, що висуваються до кандидатів на посаду судді відповідно до статті 127 Конституції України та статті 69 Закону № 1402-VIII.
22. Указані відомості були отримані відповідачем у передбаченому законом порядку, не були предметом розгляду Комісії з наданням їм належної оцінки та є підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді згідно з приписами пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII.
23. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 квітня 2021 року - без змін.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
24. Рішенням ВККС від 03 квітня 2017 року № 28/зп-7 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.
25. 10 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Комісії із заявою про допуск її до участі в оголошеному доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду.
26. Рішенням ВККС від 19 квітня 2019 року № 54/зп-19 визначено рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та зараховано кандидатів до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевого загального суду в межах процедури добору. ОСОБА_1 було зараховано до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів як кандидата, який набрав 166,375 бала (243 позиція в рейтингу).
27. Рішенням Комісії від 02 липня 2019 року № 108/зп-19 оголошено конкурс на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів.
28. 12 липня 2019 року ОСОБА_1 подала до ВККС анкету кандидата на посаду судді.
29. Рішенням Комісії від 07 серпня 2019 рок № 150/зп-19 було затверджено, зокрема, рейтинг кандидатів на посаду судді Вугледарського міського суду Донецької області, згідно з яким ОСОБА_1 зайняла 1 позицію в рейтингу на зайняття 1 посади судді вказаного суду.
30. Рішенням ВККС від 07 серпня 2019 року № 200/дс-19 вирішено внести рекомендацію ВРП щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Вугледарського міського суду Донецької області.
31. ВРП рішенням від 26 січня 2021 року № 112/0/15-21 відмовила у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Вугледарського міського суду Донецької області.
32. Зі змісту вказаного рішення відповідача вбачається, що підставою для відмови у внесенні такого подання слугувало встановлення ВРП відомостей, які не були предметом розгляду ВККС та викликають обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата критерію доброчесності, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з його призначенням на вказану посаду.
33. Так, неповідомлення позивачкою фактів притягнення її до дисциплінарної відповідальності та порушення нею тимчасової заборони на здійснення адвокатської діяльності викликали у ВРП обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам, які встановлені законом для кандидата на посаду судді.
34. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним і необґрунтованим, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
35. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, вносить подання про призначення судді на посаду.
37. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
38. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
39. Згідно зі статтею 3 цього Закону до повноважень ВРП належить, зокрема, внесення подання про призначення судді на посаду (пункт 1).
40. На підставі статті 36 Закону № 1798-VIII призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП.
ВРП ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККС, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.
За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд ВРП.
На засіданні ВРП кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена ВРП, який визначений доповідачем у цій справі.
Кандидат на посаду судді, стосовно якого розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, запрошується на засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка кандидата на посаду судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
41. За змістом статті 37 Закону № 1798-VIII рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні ВРП.
Засідання ВРП у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти членів ВРП.
Рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів ВРП.
Якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів ВРП, вважається, що ВРПухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані ВРП у передбаченому законом порядку, якщо: 1) такі відомості не були предметом розгляду ВККС; 2) ВККС не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.
42. Відповідно до частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді. Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, ВРП визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.
43. Згідно зі статтею 38 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з підстав, визначених Законом № 1402-VIIІ.
44. Частиною двадцять першою статті 79 Закону № 1402-VIIІ визначено, що рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано членом ВРП, який брав участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких ВРП прийшла до відповідних висновків.
45. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою, навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції" (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі "Альбер і Ле Конт проти Бельгії" та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства", заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайян проти Сполученого Королівства" та пункт 43 згаданого рішення у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства").
46. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
47. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів і доказів, поданих сторонами.
48. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
49. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 79 Закону № 1402-VIIІ.
50. Статтею 18 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
51. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
52. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 26 січня 2021 року № 5 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 15 членами, які брали участь у його ухваленні, 13 з яких проголосували за відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Вугледарського міського суду Донецької області.
53. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини двадцять першої статті 79 Закону № 1402-VIIІ, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
54. Оцінюючи рішення ВРП від 26 січня 2021 року № 112/0/15-21 на його відповідність пункту 3 частини двадцять першої статті 79 Закону № 1402-VIIІ, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення ВРП обставин, які стали підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення позивачки на посаду судді, та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
55. Так, ВРП за результатами розгляду рекомендації Комісії щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Вугледарського міського суду Донецької області з інформації, яка надійшла до ВРП від КДКА Донецької області листами від 03 та 05 листопада 2020 року, встановила, що 04 липня 2019 року рішенням дисциплінарної палати КДКА Донецької області за результатами розгляду дисциплінарної справи, порушеної 23 травня 2019 року на підставі звернення суддів Селидівського міського суду Донецької області (ухвала від 16 квітня 2019 року у справі № 237/4130/17), адвокат ОСОБА_1 була притягнута до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до неї дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Підставою для дисциплінарного провадження стали факти неодноразової неявки адвоката ОСОБА_1 без поважних причин у судові засідання для розгляду кримінального провадження, у тому числі в судове засідання для вирішення питання щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, який закінчувався наступного дня, що зумовило необхідність залучення судом захисника через регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки кримінальне провадження здійснювалося щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, і участь у ньому захисника була обов`язковою.
Про засідання дисциплінарної палати КДКА Донецької області 04 липня 2019 року ОСОБА_1 була повідомлена завчасно та належним чином, проте у засідання з розгляду дисциплінарної справи не прибула, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Копія рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи від 04 липня 2019 року, надіслана КДКА Донецької області рекомендованим поштовим відправленням за адресою здійснення ОСОБА_1 індивідуальної адвокатської діяльності, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України, була отримана представником ОСОБА_1 за довіреністю 11 липня 2019 року.
ОСОБА_1 оскаржила рішення дисциплінарної палати КДКА Донецької області від 04 липня 2019 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності до Вищої КДКА, проте рішенням Вищої КДКА від 05 грудня 2019 року № ХІІ-003/2019 у задоволенні її скарги було відмовлено, а оскаржуване рішення залишено без змін. У вказаному рішенні, з-поміж іншого, Вища КДКА на спростування доводів ОСОБА_1 про надіслання їй копії оскаржуваного рішення з порушенням вимог статті 41 Закону № 5076-VI та статті 58 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120, та про наявність у неї можливості отримати протокол засідання дисциплінарної палати та ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи 08 серпня 2019 року зазначила, що копія рішення КДКА Донецької області від 04 липня 2019 року була надіслана ОСОБА_1 10 липня 2019 року листом від 08 липня 2019 року, що підтверджується копією фіскального чека Донецької дирекції Акціонерного товариства (далі - АТ) "Укрпошта" від 10 липня 2019 року. Згідно з даними офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень рекомендований лист № 8433347111255 на ім`я ОСОБА_1 був надісланий з відділення поштового зв`язку 84333 міста Краматорська 10 липня 2019 року. 11 липня 2019 року цей лист надійшов до відділення поштового зв`язку 85670 міста Вугледара та цього самого дня був вручений адресату за довіреністю.
56. У розділі 6 "Відомості про притягнення до юридичної відповідальності" анкети кандидата на посаду судді, форма якої затверджена ВККС як додаток 4 до Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді (далі - Положення), затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16, та яка подається кандидатами на посаду судді, зарахованими до резерву на заміщення вакантних посад суддів, для участі у конкурсі, зазначаються, зокрема, відомості про притягнення кандидата до дисциплінарної відповідальності. Усі кандидати у розділі "Підтвердження" вказаної анкети власним підписом засвідчують, що зазначені ними в анкеті дані є правдивими і точними, повними і достовірними, погоджуючись при цьому, що надання недостовірної (неповної) інформації, яка може свідчити про їхню недоброчесність, може мати наслідком відмову в допуску до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді.
57. ВРП установила, що в анкеті кандидата на посаду судді, поданій ОСОБА_1 12 липня 2019 року, на запитання: "Вкажіть, чи притягувалися Ви до дисциплінарної відповідальності" (пункт 6 розділу 6 анкети) ОСОБА_1 зазначила, що до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
58. За висновками ВРП, відсутні обґрунтовані сумніви в тому, що на момент подання 12 липня 2019 року анкети кандидата на посаду судді ОСОБА_1 було відомо про факт притягнення її до дисциплінарної відповідальності та накладення на неї дисциплінарного стягнення рішенням КДКА Донецької області від 04 липня 2019 року, а також у тому, що вона могла дізнатися про прийняте стосовно неї рішення у дисциплінарній справі, про розгляд якої їй було достовірно відомо, задля зазначення в анкеті кандидата на посаду судді повної та достовірної інформації щодо факту притягнення кандидата до юридичної відповідальності. На переконання ВРП, неповідомлення ОСОБА_1 . Комісії про факт притягнення її до дисциплінарної відповідальності з огляду на зміст розділу "Підтвердження" анкети кандидата на посаду судді свідчить про прояв ОСОБА_1 недоброчесної поведінки в процедурі конкурсу на зайняття посади судді.
59. ВРП також указала, що 15 квітня 2020 року на офіційному вебсайті ВРП у розділі "Діяльність" (за посиланням https://hcj.gov.ua/page/do-uvagy-kandydativ-na-posady-suddiv) до уваги кандидатів на посади суддів було розміщено інформацію, що ВРП планує найближчим часом розпочати розгляд матеріалів щодо внесення подань Президентові України про призначення суддів на посади місцевих загальних судів, у зв`язку із чим, зокрема, запропоновано кандидатам до 22 квітня 2020 року подати до ВРП (у формі листа) оновлену інформацію щодо своїх біографічних даних, які раніше зазначались в анкетах, а також іншу інформацію, яка змінилась із моменту отримання рекомендації Комісії про призначення на посаду судді.
60. ВРП установила, що у відповідь на вказане повідомлення ОСОБА_1 надіслала до ВРП лист від 17 квітня 2020 року, у якому зазначила, що інформація щодо її біографічних даних, які раніше зазначалися в анкеті, не оновлювалась, а інша інформація з моменту отримання рекомендації Комісії про її призначення на посаду судді не змінювалась.
61. Отже, за висновком ВРП, маючи можливість та обов`язок як доброчесна особа інформувати ВРП про факт притягнення до дисциплінарної відповідальності, який не був відображений в анкеті кандидата на посаду судді, ураховуючи залишення без змін рішення дисциплінарної палати КДКА Донецької області від 04 липня 2019 року за результатами його оскарження, ОСОБА_1 відповідну інформацію щодо себе ВРП не повідомила.
62. Крім того, у травні 2020 року під час попереднього розгляду рекомендації Комісії доповідачем надіслано ОСОБА_1 лист із проханням надати пояснення у зв`язку з надходженням стосовно неї скарги ОСОБА_6, у якій зазначено негативну інформацію про професійну діяльність ОСОБА_1 як слідчого та адвоката. У вказаному листі було зазначено, зокрема, про проведення перевірки наявності / відсутності відомостей, які викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням, та про необхідність надання ОСОБА_1 відомостей щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності під час проходження служби в органах внутрішніх справ та здійснення адвокатської діяльності або порушення дисциплінарних проваджень.
63. У надісланих у відповідь на вказаний лист письмових поясненнях від 07 травня 2020 року ОСОБА_1 такої інформації стосовно себе не надала, при цьому вказала, що реальних питань до її доброчесності та професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням її на посаду судді, не існує. Водночас ОСОБА_1 указала, що в поясненнях вона зазначила все, що вважала за потрібне, на будь-які питання готова надати обґрунтовані відповіді.
64. ВРП також установила, що ОСОБА_1 не повідомила ВРП і про рішення дисциплінарної палати КДКА Донецької області від 08 серпня 2019 року, прийняте за результатами розгляду дисциплінарної справи, порушеної 11 липня 2019 року за зверненням судді Володарського районного суду Донецької області ОСОБА_7, яким адвокат ОСОБА_1 була притягнута до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до неї дисциплінарного стягнення у вигляді попередження. Підставою дисциплінарного провадження також стали факти неодноразової неявки адвоката ОСОБА_1 без поважних причин у судові засідання для розгляду кримінального провадження. Вказане рішення було скасовано рішенням Вищої КДКА від 05 грудня 2019 року № ХІІ-004/2019. Однак ВРП звернула увагу на те, що відповідно допункту 6 розділу 6 анкети кандидата на посаду судді у цьому пункті зазначаються всі випадки притягнення кандидата до дисциплінарної відповідальності, у тому числі інформація про оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та його скасування.
65. За висновками ВРП, ОСОБА_1 повною мірою усвідомлювала необхідність надання ВРП інформації про факти притягнення її до дисциплінарної відповідальності, проте цього не зробила, що само собою, без проведення детального аналізу фактів та обставин, які стали підставою для такої відповідальності, викликає обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності.
66. Під час розгляду подання Комісії ВРП також установила, що рішенням дисциплінарної палати КДКА Донецької області від 10 вересня 2020 року за результатами розгляду об`єднаної дисциплінарної справи (за зверненнями судді Володарського районного суду Донецької області ОСОБА_7 ) до адвоката ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці. Дисциплінарні провадження за вказаними зверненнями були розпочаті КДКА Донецької області до зміни у березні 2020 року в Єдиному реєстрі адвокатів України адреси робочого місця адвоката ОСОБА_1 . Вказане рішення отримано ОСОБА_1 18 вересня 2020 року.
67. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 31 Закону № 5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.
68. Згідно з пунктом 3 чистини третьої цієї статті право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, - з дня прийняття КДКА відповідного рішення. При цьому цією частиною статті також передбачено, що рішення КДКА про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої КДКА або до суду. Оскарження такого рішення не зупиняє його дії.
69. Отже, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється, зокрема, з дня прийняття КДКА відповідного рішення.При цьому оскарження такого рішення до Вищої КДКА або до суду не зупиняє його дії.
70. ВРП установила, що ОСОБА_1 подала до Вищої КДКА скаргу на рішення КДКА Донецької області від 10 вересня 2020 року та клопотання про зупинення дії цього рішення. Перегляд указаного рішення КДКА Донецької області від 10 вересня 2020 року Вищою КДКА (на момент прийняття ВРП оскаржуваного рішення) не завершено, проте достовірно встановлено, що дія цього рішення впродовж строку зупинення права ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю Вищою КДКА не зупинялася.
71. Водночас ВРП установила, що з Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що в період з 11 вересня по 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 здійснювала адвокатську діяльність, у тому числі як захисник у кримінальних провадженнях, незважаючи на зупинення такого її права на цей період дисциплінарним органом, шляхом участі у розгляді судових справ та подання процесуальних документів для їх розгляду судом (зокрема, у справах № 263/13796/20, 221/3437/17, 263/5527/20, 234/2659/20, 237/4713/18, 237/898/17, 221/8954/19 та багатьох інших). Зазначені факти підтверджуються численними документами, що були отримані ВРП на відповідні запити.
72. За висновками ВРП, адвокат ОСОБА_1 свідомо діяла всупереч чинному рішенню КДКА Донецької області від 10 вересня 2020 року про зупинення її права на заняття адвокатською діяльністю, що порушує вимоги статті 31 Закону № 5076-VI, а також статті 65 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, якою встановлено, що адвокат зобов`язаний виконувати рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їх компетенції в спосіб, передбачений Законом № 5076-VI.
73. Ураховуючи викладене, ВРП дійшла висновку про те, що неповідомлення ОСОБА_1 про факти притягнення її до дисциплінарної відповідальності під час вирішення питання про можливість її рекомендування для призначення на посаду судді та порушення нею тимчасової заборони на здійснення адвокатської діяльності згідно з рішенням КДКА викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам доброчесності, що висуваються до кандидата на посаду судді відповідно до статті 127 Конституції України, статті 69 Закону № 1402-VIII, у зв`язку із чим її призначення може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.
74. При цьому ВРП в оскаржуваному рішенні від 26 січня 2021 року № 112/0/15-21 указала, що зазначені вище відомості були отримані в передбаченому законом порядку та не були предметом розгляду Комісії з наданням їм належної оцінки.
75. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки ВРП, оскільки в рішенні Комісії від 07 серпня 2019 року № 200/дс-19, яким ОСОБА_1 рекомендовано для обрання на посаду судді Вугледарського міського суду Донецької області, немає будь-яких посилань на обставини щодо неповідомлення ОСОБА_1 в анкеті від 12 липня 2019 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
76. З огляду на викладене правильним є також висновок ВРП про те, що встановлені вище обставини є підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді згідно з приписами пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII.
77. Надаючи правову оцінку наведеним в оскаржуваному рішенні ВРП мотивам, з яких відповідач дійшов висновків про наявність правових підстав для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення позивачки на посаду судді, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ефективність правосуддя залежить насамперед від особистих чеснот судді. Ці основоположні принципи впроваджені в національну систему правил і норм, що формують моральний аспект поведінки суддів та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року.
78. Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
79. Суддівська етика - це певна система базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, які побудовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та створені для підтримки суддівських стандартів, діють об`єктивно і незалежно з метою збільшення значущості існуючих правових норм та правил поведінки для суддів.
80. У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.
81. У пункті 9 цього Висновку констатовано, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. Також у державі, що керується верховенством права, громадськість очікує прийняття загальних принципів, які б відповідали вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов`язки, покладені на суддів, мають визначатися таким чином, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність.
82. Професійні та моральні якості суддів відображають рівень здійснення правосуддя в державі. Посада судді вимагає як максимальної концентрації професійних знань, так і високого рівня моральних якостей особи, а тому особисті й моральні якості кандидата на посаду судді поряд з професійними якостями є визначальними характеристиками при вирішенні питання про призначення його на посаду.
83. Кандидат на посаду судді претендує на одержання повноважень посадової особи, уповноваженої на виконання функцій держави, - здійснення правосуддя, тому при вирішенні питання про можливість рекомендувати такого кандидата ВРП зобов`язана врахувати всі обставини, які перешкоджають кандидату на посаду судді зайняти таку посаду, в тому числі й ті, що негативно його характеризують.
84. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова образу судді та, відповідно, кандидата на посаду судді, яка, з-поміж іншого, визначає межі, характер і спосіб поведінки особи, що ґрунтується, в тому числі, на чесності та високій моральності у способі власного життя, професійній діяльності, реалізації своїх прав та виконанні обов`язків. Саме доброчесність суддів є запорукою формування довіри суспільства до судової влади в цілому.
85. Авторитет та довіра до судової гілки влади формуються залежно від персонального складу суддівського корпусу, а тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності та негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі його призначення.
86. При цьому такий критерій, як "негативний вплив на суспільну довіру", прямо передбачений пунктом 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIIІ як характеристика обставин, за наявності яких ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення на посаду судді.
87. З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень ЄСПЛ у своїх рішеннях зробив правовий висновок, згідно з яким у таких випадках судовий контроль є обмеженим.
88. Зокрема, ЄСПЛ указав, що за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
89. Згідно з положеннями Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
90. Отже, суд вправі перевірити аргументованість, вмотивованість висновків ВРП, однак не може підміняти цей орган. Повноваження ВРП стосовно оцінювання обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей є дискреційними та виключною компетенцією ВРП як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою.
91. Як зазначено вище, рішення ВРП від 26 січня 2021 року № 112/0/15-21 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Вугледарського міського суду Донецької області" мотивовано тим, що ОСОБА_1 не повідомила ВРП про факти притягнення її до дисциплінарної відповідальності під час вирішення питання про можливість її рекомендування для призначення на посаду судді та порушила тимчасову заборону на здійснення адвокатської діяльністі згідно з рішенням КДКА, що викликає обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам доброчесності, що висуваються до кандидата на посаду судді відповідно до статті 127 Конституції України, статті 69 Закону № 1402-VIII, у зв`язку із чим її призначення може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.
92. Ураховуючи наведені відповідачем мотиви прийняття оскаржуваного рішення та встановлені у справі обставини, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав стверджувати, що висновки ВРП є свавільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або помилковими щодо фактів.
93. З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є правильним.
94. Велика Палата Верховного Суду відхиляє наведені в апеляційній скарзіпосилання скаржниці на порушення ВРП принципу рівності, оскільки оцінка ВРП дій суддів у схожих, на думку ОСОБА_1, ситуаціях не обмежується лише об`єктивними критеріями. В умовах, коли йдеться про оцінку такої загальної категорії, як "суспільна довіра", оцінювання завжди має суб`єктивний характер. За таких обставин вирішальним є особисте переконання кожного члена ВРП, яке в підсумку і визначає характер їх голосування.
95. Водночас оцінка обґрунтованості мотивів і висновків ВРП при вирішенні нею питань стосовно інших суддів, які не залучені до участі у справі, що переглядається, не стосується предмета цього спору.
96. Той факт, що ВРП, реалізуючи свою конституційну функцію, неоднаково вирішила питання щодо суддів за ззовні подібних, на думку сторони позивача, обставин, сам собою не може свідчити про протиправність, дискримінацію чи свавілля під час прийняття рішень.
97. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 квітня 2020 року № 9901/238/19 (провадження № 11-1215заі19).
98. Не є слушними й посилання скаржниці на втручання відповідача у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення в її приватне життя, оскільки ОСОБА_1 була не тільки ознайомлена з вимогами законодавства щодо необхідності проходження кваліфікаційного оцінювання ВККС, але й згодом - оцінки ВРП обставин, які не були предметом розгляду Комісії, під час вирішення питання про внесення Президентові України подання щодо призначення позивачки на посаду судді, та мала передбачати, що наслідки розгляду рекомендації ВККС у ВРП можуть бути як позитивні, так і негативні, а тому оскаржуваним рішенням відповідача не було порушено вимог статті 8 Конвенції, оскільки таке рішення в повній мірі відповідає критеріям "якості закону".
99. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції також не спростовують.