Постанова суду № 800/234/17 від 15.09.2021 про визнання незаконним і скасування рішення, поновлення на посаді судді та

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 800/234/17

Провадження № 11-106заі21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

представника відповідача - Шевчука А. О.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року (судді Білак М. В., Губська А. О., Загороднюк А. Г., Калашнікова О. В., Соколов В. М.) у справі № 800/234/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання незаконним і скасування рішення, поновлення на посаді судді та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП,у якому з урахуванням заяв про зміну позовних вимог просила визнати незаконними і скасувати:

- рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 лютого 2017 року № 283/2дп/15-17 "Про притягнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності";

- рішення ВРП від 30 травня 2017 року № 1327/0/15-17 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 лютого 2017 року № 283/2дп/15-17 "Про притягнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності";

- рішення ВРП від 29 серпня 2017 року № 2560/0/15-17 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".

Позивачка також просила поновити її на посаді судді.

2. 03 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 на підставі підпункту 7 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передано до Великої Палати Верховного Суду.

3. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ВРП передала на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в частині позовних вимог про визнання незаконними і скасування:

4. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 травня 2018 року відмовив у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 лютого 2017 року № 283/2дп/15-17.

5. Отже, предметом розгляду в цій справі є рішення ВРП від 29 серпня 2017 року № 2560/0/15-17 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".

6. Позовні вимоги в частині визнання незаконним і скасування рішення ВРП від 29 серпня 2017 року № 2560/0/15-17 обґрунтовано тим, що: при прийнятті цього рішення було порушено право ОСОБА_1 на захист; оскаржуване рішення було прийнято без участі позивачки та без участі її представника; її клопотання про відкладення розгляду питання стосовно звільнення з причини перебування її у лікувальному закладі члени ВРП проігнорували; було порушено право позивачки на заявлення відводів деяким членам ВРП, хоча в клопотанні про відкладення розгляду питання вона заявляла про цей намір.

7. ОСОБА_1 також зазначила, що оскаржуване рішення було прийнято складом ВРП, який не відповідав вимогам безсторонності, а деякі члени ВРП не мали повноважень ухвалювати це рішення.

8. Крім цього, оскаржуване рішення було прийнято на порушення положень частини третьої статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпПУ), оскільки не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

9. Позивачка також указала, що її не було сповіщено про засідання ВРП 29 серпня 2017 року, оскільки відповідні листи на адресу суду не надходили та їй вручені не були.

10. На обґрунтування позову ОСОБА_1 також послалася на безпідставність притягнення її до дисциплінарної відповідальності рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 лютого 2017 року № 283/2дп/15-17, залишеним без змін рішенням відповідача від 30 травня 2017 року № 1327/0/15-17.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 25 січня 2021 року відмовив у задоволенні позову.

12. Судове рішення мотивовано тим, що оскаржуване рішення ВРП відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України; немає підстав, визначених частиною другою статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), для скасування цього рішення; аргументи позивачки фактично зводяться до переоцінки встановлених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2018 року доказів та встановлення обставин правомірності рішення ВРП від 30 травня 2017 року про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

13. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

14. На думку скаржниці, неправильне застосування норм матеріального права виразилося в незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, а саме частини третьої статті 40 КЗпПУ, згідно з якою не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

15. ОСОБА_1 зазначила, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні з посиланням на Закон № 1798-VIII указав, що неявка судді на засідання ВРП незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності, однак це суперечить положенням статті 46 Конституції України та свідчить про недотримання й порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), оскільки позивачка як особа, для якої наступили негативні наслідки, була позбавлена можливості захисту (надавати пояснення, заявляти відводи тощо). Крім того, суд не дотримався положень статті 2 (право особи на участь у процесі прийняття рішення) та статті 7 КАС України щодо пріоритетності застосування джерел права адміністративного судочинства.

16. На переконання ОСОБА_1, посилання суду першої інстанції на те, що на засіданні ВРП 30 травня 2017 року інтереси скаржниці представляв адвокат Сухов Ю. М., а тому й 29 серпня 2017 року він міг бути присутнім на засіданні, є безпідставними, оскільки станом на 29 серпня 2017 року адвокат Сухов Ю. М. вже не був представником позивачки, а тому вона і мала намір бути присутньою на засіданні ВРП особисто й захищати себе. До того ж відповідач не сповіщав адвоката Сухова Ю. М. про засідання 29 серпня 2017 року, якщо й вважав його представником ОСОБА_1 . При цьому питання щодо звільнення ОСОБА_1 виносилось на засідання ВРП 29 серпня 2017 року вперше.

17. Скаржниця також зауважила, що члени ВРП, які брали участь у засіданні 29 серпня 2017 року, не відповідали критеріям безсторонності та неупередженості, оскільки деякі з них брали участь у голосуванні стосовно ОСОБА_1 в межах однієї дисциплінарної справи три і більше разів, а саме: ОСОБА_3 - три рази, при цьому був доповідачем на засіданні 29 серпня 2017 року; ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - по чотири рази, окрім голосування на пленарних засіданнях ВРП (Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ)) брали участь у прийнятті рішення про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення 20 лютого 2017 року; ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - по три рази, при цьому ОСОБА_9 був доповідачем на засіданні ВРП 30 травня 2017 року; ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - по два рази. До того ж деякі із зазначених осіб голосували під час провадження за дисциплінарною справою ОСОБА_1 чотири і більше разів, оскільки входили до складу дисциплінарної секції ВРЮ ( ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6 ) - рекомендація відкрити дисциплінарну справу стосовно ОСОБА_1 21 червня 2016 року та накладення першого дисциплінарного стягнення 02 серпня 2016 року. На думку скаржниці, такі обставини суперечать положенням Європейської Хартії про закон "Про статус суддів" (Рада Європи; Хартія, Міжнародний документ від 10 липня 1998 року).

18. ОСОБА_1 указала, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав оцінки її доказам: наказу ВРП від 23 березня 2017 року; листу ВРП від 06 лютого 2020 року № 43886/9-20 та листу Київського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року № 0214/24/2020 (надіслані суду засобами електронного зв`язку 09 серпня 2020 року), хоча вказані докази не досліджувались Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2018 року.

19. Крім того, суд першої інстанції при проведенні судового розгляду 25 січня 2021 року та ухваленні оскаржуваного рішення не дотримався принципу змагальності, порушив норми процесуального права, оскільки не відклав розгляд справи з підстав неналежного сповіщення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи.

20. На підставі викладеного скаржницяпросить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року та прийняти нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рух апеляційної скарги

21. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 травня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративну справу № 800/234/17.

22. Ухвалою від 01 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 КАС України.

Позиція інших учасників справи

23. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що вважає її необґрунтованою та безпідставною.

24. Відповідач указав, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи стосовно судді (у тому числі й мотиви ВРП та оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процесуальні рішення цього органу).

25. ВРП зазначила, що її рішення про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише прийняте на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставини та висновки дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) та Законом № 1798-VIII передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Норми зазначених законів не передбачають права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини дисциплінарної справи під час вирішення питання про звільнення судді з посади.

26. На переконання відповідача, вирішуючи цю справу, суд не може переглядати оскаржуване рішення ВРП від 29 серпня 2017 року № 2560/0/15-17 через призму аргументів позивачки, які фактично зводяться до переоцінки встановлених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2018 року обставин, що стосуються правомірності рішення ВРП від 30 травня 2017 року про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади.

27. Отже, на думку ВРП, оскаржуване рішення ухвалено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, мотивовано наявністю рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 лютого 2017 року № 283/2дп/15-17 та рішення ВРП від 30 травня 2017 року № 1327/0/15-17, а доводи позивачки щодо відсутності в рішенні ВРП мотивів, з яких відповідач дійшов відповідних висновків, є безпідставними.

28. ВРП також зауважила, що листом від 18 серпня 2017 року № 14445/0/9-17 ОСОБА_1 була повідомлена про засідання ВРП 29 серпня 2017 року. При цьому її представник адвокат Сухов Ю. М. 26 липня 2017 року був ознайомлений з матеріалами дисциплінарного провадження щодо судді ОСОБА_1, а отже, позивачка мала можливість надати членам ВРП відповідні пояснення та заявити відводи.

29. Відповідач також зазначив, що перебування ОСОБА_1 на лікарняному під час прийняття оскаржуваного рішення ВРП не свідчить про його протиправність, оскільки підстави та порядок звільнення судді з посади врегульовано не нормами КЗпПУ, а виключно Конституцією України та Законом № 1402-VIII.

30. Отже, ВРП вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення ВРП відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

31. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін.

32. ОСОБА_1, будучи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КАС України належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а. с. 105-106, т. 6), в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

33. На підставі частини другої статті 313 КАС України справу розглянуто за відсутності позивачки.

34. Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

35. Указом Президента України від 10 лютого 2012 року № 83/2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Червонозаводського районного суду міста Харкова строком на п`ять років.

36. 23 вересня 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) надійшла заява ОСОБА_13 від 18 вересня 2014 року про проведення перевірки судді ОСОБА_1 в порядку, визначеному Законом України від 08 квітня 2014 року № 1188-VІІ "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (далі - Закон № 1188-VІІ), у зв`язку з прийняттям нею рішень про накладення адміністративних стягнень у вигляді арешту строком на 15 діб на ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які були учасниками масових акцій протесту в період Революції Гідності.

37. 16 грудня 2014 року до ТСК надійшла заява заступника прокурора Харківської області Стратюка О. М. від 12 грудня 2014 року про проведення перевірки судді ОСОБА_1 відповідно до Закону № 1188-VІІ. У своїй заяві заступник прокурора Харківської області зазначив, що суддя ОСОБА_1 винесла постанови про накладення адміністративних стягнень на підставі статті 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції на ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, а отже, підлягає перевірці на підставі пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1188-VІІ.

38. Оскільки заява ОСОБА_13 стосовно судді ОСОБА_1 не відповідала вимогам частини другої статті 2 Закону № 1188-VІІ, було розглянуто лише заяву заступника прокурора Харківської області Стратюка О. М.

39. ТСК до закінчення своїх повноважень не встигла прийняти рішення за заявою заступника прокурора Харківської області Стратюка О. М., тому цю заяву відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 1188-VІІ було передано до ВРЮ для продовження її розгляду за загальною процедурою.

40. 21 червня 2016 року на своєму засіданні дисциплінарна секція ВРЮ дійшла висновку рекомендувати ВРЮ прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 . Ухвалою ВРЮ від 30 червня 2016 року відкрито дисциплінарну справу стосовно вказаної судді.

41. 02 серпня 2016 року дисциплінарна секція ВРЮ дійшла висновку рекомендувати ВРЮ прийняти рішення про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги. На засіданнях ВРЮ 15 і 27 вересня 2016 року розгляд дисциплінарної справи ОСОБА_1 двічі було відкладено у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

42. На підставі пункту 33 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII ця дисциплінарна справа підлягала розгляду дисциплінарним органом ВРП у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами такого розгляду застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.

43. Статтею 108 Закону № 1402-VIII та частиною другою статті 42 Закону № 1798-VІІІ встановлено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють дисциплінарні палати ВРП.

44. Відповідно до пункту 12.45 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), дисциплінарні справи, відкриті ВРЮ, передаються на розгляд до Дисциплінарної палати, до складу якої входить член ВРП, який є доповідачем у цій справі, та розглядаються в порядку, передбаченому пунктом 32 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, з урахуванням особливостей, визначених Регламентом.

45. Таким чином, розгляд дисциплінарної справи, відкритої стосовно ОСОБА_1, було продовжено Другою Дисциплінарною палатою ВРП.

46. Друга Дисциплінарна палата ВРП установила, що під час розгляду суддею ОСОБА_1 справ про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 було допущено низку істотних порушень норм процесуального права.

47. Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 лютого 2017 року № 283/2дп/15-17 суддю Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади.

48. Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 28 березня 2017 року оскаржила його до ВРП.

49. 30 травня 2017 року ВРП ухвалила рішення № 1327/0/15-17, яким залишила без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 лютого 2017 року № 283/2дп/15-17.

50. Рішенням від 29 серпня 2017 року № 2560/0/15-17 ВРП звільнила ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

51. Рішення ВРП від 30 травня 2017 року № 1327/0/15-17 позивачка оскаржила в порядку частини сьомої статті 266 КАС Українидо Великої Палати Верховного Суду.

52. Велика Палата Верховного Суду постановою від 19 квітня 2018 року (провадження № 11-29сап18) відмовила в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення ВРП від 30 травня 2017 року № 1327/0/15-17 та залишила вказане рішення відповідача без змін.

53. Отже, оскаржуване рішення ВРП від 29 серпня 2017 року № 2560/0/15-17 прийнято за поданням Другої Дисциплінарної палати ВРП і обставини, які слугували цьому підставою, були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

54. Не погодившись із рішенням ВРП від 29 серпня 2017 року № 2560/0/15-17, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

55. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

56. Частиною шостою статті 126 Конституції України встановлено підстави для звільнення судді, однією з яких є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3).

57. Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законом № 1402-VIII та Законом № 1798-VIII.

58. Статтею 108 Закону № 1402-VIII установлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.

59. Зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої та пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII одним із видів дисциплінарного стягнення стосовно судді є подання про звільнення судді з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

60. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ).

61. Статтею 112 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

62. Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).

63. Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

64. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

65. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

66. На підставі частин першої та третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

67. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

68. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

69. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 29 серпня 2017 року № 47 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 12 членами, які брали участь у його ухваленні.

70. У позовній заяві та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що члени ВРП, які брали участь у засіданні 29 серпня 2017 року, не відповідали критеріям безсторонності та неупередженості, оскільки деякі з них брали участь у голосуванні стосовно ОСОБА_1 в межах однієї дисциплінарної справи три і більше разів, а саме: ОСОБА_3 - три рази, при цьому був доповідачем на засіданні 29 серпня 2017 року; ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - по чотири рази, а саме голосування на пленарних засіданнях ВРП (ВРЮ), участь у прийнятті рішення про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення 20 лютого 2017 року; ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - по три рази; ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - по два рази. Крім цього, деякі із зазначених осіб голосували під час провадження за дисциплінарною справою ОСОБА_1 чотири і більше разів, оскільки входили до складу дисциплінарної секції ВРЮ ( ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6 ) - рекомендація відкрити дисциплінарну справу стосовно ОСОБА_1 21 червня 2016 року та накладення першого дисциплінарного стягнення 02 серпня 2016 року.

71. Відповідно до частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII у розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП не беруть участі члени ВРП, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. Член Дисциплінарної палати, який був доповідачем у дисциплінарній справі при її розгляді Дисциплінарною палатою, має право виступити на засіданні ВРП, у якому розглядається скарга на рішення Дисциплінарної палати, із доповіддю щодо рішення Дисциплінарної палати.

72. Таким чином, указаною нормою встановлено неможливість участі в розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

73. Водночас як указана норма, так і Закон № 1798-VIII в цілому не містять застережень щодо неможливості членам ВРП брати участь у розгляді подання Дисциплінарної палати про звільнення судді з посади, якщо вони брали участь під час розгляду дисциплінарної справи щодо притягнення цього судді до дисциплінарної відповідальності.

74. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними наведені вище доводи ОСОБА_1 як такі, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

75. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

76. Оцінюючи рішення ВРП від 29 серпня 2017 року № 2560/0/15-17 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивачки, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.

77. Так,підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 лютого 2017 року № 283/2дп/15-17, залишене без змін рішенням ВРП від 30 травня 2017 року № 1327/0/15-17, про притягнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення її з посади судді.

78. Крім цього, зазначене рішення ВРП було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України, і Велика Палата Верховного Суду постановою від 19 квітня 2018 року (провадження № 11-29сап18) відмовила в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

79. Вказане судове рішення Великої Палати Верховного Суду мотивовано тим, що рішення ВРП від 30 травня 2017 року № 1327/0/15-17 містить обґрунтовані мотиви, з яких цей орган дійшов висновку про наявність правових підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

80. У судовому рішенні вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП про те, що грубі порушення законодавства, допущені суддею ОСОБА_1, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя і були правильно кваліфіковані як порушення присяги (згідно із законодавством, чинним на момент вчинення відповідних дій) та істотний дисциплінарний проступок у вигляді поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, підриває суспільну довіру до суду (пункти 1, 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ). Стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення її з посади судді є пропорційним вчиненому та виправданим із урахуванням часу, що минув з моменту прийняття нею рішень.

81. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП та її дисциплінарний орган правильно застосували до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді подання про її звільнення з посади саме за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

82. Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення, оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади.

83. Також Велика Палата Верховного Суду не встановила передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування рішення ВРП.

84. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

85. Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

86. Таким чином, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт вчинення позивачкою істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про її звільнення з посади, не потребують доказування.

87. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала про те, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (у тому числі мотиви ВРП та оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).

88. Отже, рішення ВРП від 29 серпня 2017 року № 2560/0/15-17 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.

89. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що виходячи з доводів, викладених ОСОБА_1 у позовній заяві та в апеляційній скарзі, позивачкафактично просить суд втрутитися в остаточну постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року (провадження № 11-29сап18), яка набрала законної сили, переглянути цю постанову та дійти висновків, які протилежні тим, що зроблені у вказаній постанові.

90. Водночас право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами.

91. У цій справі питання про зміну висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих щодо позивачки в постанові від 19 квітня 2018 року (провадження № 11-29сап18), ОСОБА_1 ставить в іншому провадженні - за позовом про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 29 серпня 2017 року № 2560/0/15-17 про її звільнення з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова.

92. При цьому позивачка у провадженні № 11-29сап18 наводила ті самі аргументи, які наводить у справі № 800/234/17 і на які отримала відповіді у постанові від 19 квітня 2018 року (провадження № 11-29сап18).

93. З огляду на це особливих чи непереборних обставин, які могли б виправдати втручання в остаточну постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року, немає.

94. Наведене вище відхиляє необхідність надання Великою Палатою Верховного Суду оцінки доводам скаржниці, зазначеним в апеляційній скарзі про порушення, які, на її думку, допустила ВРП під час ухвалення рішення від 30 травня 2017 року № 1327/0/15-17 про залишення без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 20 лютого 2017 року № 283/2дп/15-17, оскільки таким доводам надана оцінка в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року (провадження № 11-29сап18).

95. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильними висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

96. Не є слушними посилання скаржниці на те, що ВРП не повідомила її належним чином про розгляд питання щодо її звільнення, призначений на 29 серпня 2017 року, з таких міркувань.

97. Відповідно до частини п`ятої статті 30 Закону № 1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

98. Указаною вище частиною третьою статті 56 Закону № 1798-VIII, зокрема, визначено, що неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

99. Як убачається з матеріалів справи, листом від 18 серпня 2017 року № 14445/0/9-17 ВРП повідомила ОСОБА_1 про те, що розгляд питання про її звільнення з посади суддіпризначено на 10 годину 29 серпня 2017 року. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП (а. с. 58, т. 2).

100. Про обізнаність ОСОБА_1 про призначення засідання ВРП на 29 серпня 2017 року свідчить її повідомлення про неможливість взяти участь у засіданні ВРП через хворобу, у якому ОСОБА_1 просила не розглядати питання її звільнення без її участі та висловила бажання бути присутньою на засіданні ВРП, яке було розглянуто членами ВРП згідно з протоколом засідання ВРП від 29 серпня 2017 року № 47 (а. с. 56-57, т. 2).

101. Отже, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду ВРП питання щодо звільнення з посади судді, ОСОБА_1 29 серпня 2017 року не прибула на засідання ВРП, відтак цей орган на підставі наведених вище положень частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII мав право розглянути вказане питання за її відсутності.

102. Необґрунтованими є також посилання скаржниці на порушення ВРП статті 40 КЗпПУ з огляду на таке.

103. Так, відповідно до частини третьої статті 40 КЗпПУ не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

104. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1402-VIII голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.

105. Отже, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період перебування працівника у відпустці або на лікарняному.

106. Разом із цим голова місцевого суду видає на підставі акта про звільнення судді з посади відповідний наказ.

107. Аналізуючи наведене у взаємозв`язку з нормами статті 24 Закону № 1402-VIII, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова покладено на голову Червонозаводського районного суду міста Харкова шляхом видання відповідного наказу, відтак кадрове рішення ВРП від 29 серпня 2017 року № 2560/0/15-17 не порушує вимог частини третьої статті 40 КЗпПУ.

108. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 9901/223/19 (провадження № 11-274заі20).

109. Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції при проведенні судового розгляду 25 січня 2021 року та ухваленні оскаржуваного рішення не дотримався принципу змагальності, порушив норми процесуального права, оскільки не відклав розгляд справи з підстав неналежного сповіщення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, з таких міркувань.

110. Відповідно до частини першої статті 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

111. Згідно з пунктом 2 частини третьої цієї статті судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів за відсутності в особи офіційної електронної адреси здійснюється шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

112. Частиною четвертою вказаної статті, зокрема, визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

113. Учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина перша статті 131 КАС України).

114. Отже, повідомлення учасників справи здійснюється повістками-повідомленнями шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією за адресами, вказаними цими особами. При цьому у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином. Крім того, учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі ж неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

115. Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

116. Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції направляв ОСОБА_1 повістки про виклик у судове засідання на 14 грудня 2020 року на 12:00 за двома адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 (а. с. 24, 25, т. 5), які вручені не були (повернення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою та за закінченням терміну зберігання відповідно) (а. с. 29, 32, т. 5).

117. Разом із цим від ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшло клопотання від 11 грудня 2020 року, у якому позивачка вказала, що про засідання, призначене на 14 грудня 2020 року о 12:00, вона дізналась з даних сайту "Судова влада України". Просила не розглядати справу без її участі та зазначила, що електронна адреса, з якої направлене це клопотання, їй не належить. Водночас ОСОБА_1 вказала адресу для листування: АДРЕСА_3 . Будь-яку іншу адресу для повідомлення її про дату, час та місце розгляду справи позивачка не вказала (а. с. 47, т. 5).

118. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції направляв ОСОБА_1 повістки про виклик у судове засідання, призначене на 25 січня 2021 року о 12:00, за двома адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 (а. с. 49, 50, т. 5), тобто й за адресою, вказаною позивачкою у клопотанні від 11 грудня 2020 року. Проте вказані повістки були повернуті у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою та за закінченням терміну зберігання відповідно (а. с. 54, 57, т. 5). При цьому про зміну місця проживання (перебування, знаходження) відповідно до частини першої статті 131 КАС України ОСОБА_1 суд першої інстанції не повідомляла.

119. За таких обставин, на підставі наведених вище положень КАС України ОСОБА_1 вважається повідомленою про судове засідання належним чином.

120. Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

121. Згідно із частиною другою цієї статті суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах установленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

122. Частиною третьою статті 205 КАС України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

123. Таким чином, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених частиною другою статті 205 КАС України. При цьому, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

124. Ураховуючи те, що ОСОБА_1 була належним чином повідомленою про судові засідання 14 грудня 2020 року та 25 січня 2021 року, однак повторно не з`явилася до суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, розглянувши справу за відсутності позивачки, діяв відповідно до вимог статті 205 КАС України, що спростовує наведені скаржницею в апеляційній скарзі доводи.

125. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що розгляд справи в суді першої інстанції тривав більше ніж три роки, тобто тривалий час, за який позивачці була надана можливість повністю викласти свої доводи щодо оскаржуваного нею рішення ВРП. Незважаючи на те, що судове засідання 25 січня 2021 року відбулося в суді першої інстанції за відсутності ОСОБА_1, це з урахуванням належного сповіщення позивачки про дату, час та місце розгляду справи та її повторної неявки в судове засідання не може свідчити про будь-яку її дискримінацію та недотримання судом принципу рівності, оскільки суд першої інстанції надав оцінку основним доводам ОСОБА_1, наведеним у її позовній заяві та доповненнях до неї.

126. Необґрунтованими є посилання скаржниці на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав оцінки наданим нею доказам: наказу ВРП від 23 березня 2017 року; листу ВРП від 06 лютого 2020 року № 43886/9-20 та листу Київського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року № 0214/24/2020 (надіслані суду засобами електронного зв`язку 09 серпня 2020 року), хоча вказані докази не досліджувались Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2018 року, оскільки вказані докази не є підставою для скасування оскаржуваного в цій справі рішення ВРП, а стосуються правомірності прийняття рішення Другою Дисциплінарною палатою ВРП від 20 лютого 2017 року № 283/2дп/15-17 та рішення ВРП від 30 травня 2017 року № 1327/0/15-17. Водночас указані рішення ВРП та її Другої Дисциплінарної палати були предметом розгляду в іншому провадженні (№ 11-29сап18), а тому не підлягають перевірці при розгляді цієї справи.

127. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення цього суду.

................

Перейти до повного тексту