Постанова
Іменем України
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 759/16940/18
провадження № 51-176 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника Юрченка А.Ф.,
засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року та захисника Юрченка А.Ф. на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018100080006577 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Коцюбинчики Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджений за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 16 серпня 2018 року приблизно о 14:00 год. за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою вбивства своєї співмешканки ОСОБА_2 із особливою жорстокістю завдавав їй протягом 20 хвилин численні удари по тілу і голові кулаками та дерев`яною палицею (скалкою), від чого потерпіла впала на підлогу та просила допомоги. Однак з метою доведення свого умислу до кінця, усвідомлюючи, що ОСОБА_2 знаходиться в стані, що виключає можливість вчинення будь-якого опору, продовжив наносити удари ногами та дерев`яною палицею по різних частинах тіла і голови. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла не приходячи до тями.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що судовий розгляд проведено не повно, винуватість його підзахисного не встановлена, оскільки наявні протиріччя у фактичних обставинах справи та не встановлено точний час вчинення злочину, проведений слідчий експеримент із підозрюваним не співпадає періоду часу, протягом якого було вбито потерпілу, суд не спростував показання ОСОБА_1 про те, що на момент вбивства він перебував в іншому місці, що могли підтвердити свідки, яких суд не допитав.
Засуджений у своїй касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд не дав відповідної оцінки доказам та не навів умотивованої відповіді на доводи апеляційної скарги щодо неповноти судового розгляду та недоведеності його винуватості. Також вказує на безпідставну відмову суду в задоволенні його клопотання про заміну захисника, що є порушенням його права на захист.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні підтримав касаційні скарги та просив скасувати судові рішення з мотивів, наведених у скаргах.
Засуджений підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення касаційних скарг та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Засуджений та його захисник у касаційних скаргах посилаються на однобічність та неповноту судового розгляду, оскаржують фактичні обставини справи, а також не погоджуються із оцінкою доказів, ставлять їх під сумнів, втім наведене з огляду на положення як ст. 433, так і ст. 438 КПК України не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій. При перегляді судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами нижчих інстанцій.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 ґрунтуються на всебічно досліджених у судовому засіданні доказах, зокрема, протоколах огляду місця події та трупа, протоколах та відеозаписах слідчих експериментів з ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_3, висновку експерта щодо наявних у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, механізму їх заподіяння та причин смерті, висновках судово-цитологічних експертиз, згідно яких на дерев`яній скалці, під нігтями, на одязі у обвинуваченого виявлена кров, яка імовірно належить ОСОБА_2 .
Суд також взяв до уваги показання потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_3, які стверджували про жорстоке поводження ОСОБА_1 із ОСОБА_2, до якої він часто застосовував фізичну силу, внаслідок чого остання кілька разів перебувала в лікарні, а також викликала поліцію. Свідок ОСОБА_3, крім того, показала, що в день убивства у її присутності п`яний засуджений сварився із померлою та вдарив її, внаслідок цієї сварки довелося викликати поліцію. Також суд обґрунтовано послався у вироку на показання працівників поліції та фельдшера швидкої медичної допомоги, які підтвердили, що вранці 16 серпня 2018 року в квартирі перебували лише ОСОБА_5 та ОСОБА_2, яка відмовилася від медичної допомоги.
Усім наведеним доказам суд відповідно до ст. 94 КПК України дав оцінку і дійшов обґрунтованого висновку, що вони є допустимі, достатні та у своїй сукупності й взаємозв`язку підтверджують винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника щодо невстановлення точного часу вчинення злочину, то аналогічні доводи висловлювалися стороною захисту і в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду та визнані безпідставними. Так судом були досліджені версії сторони захисту щодо побиття потерпілої іншими особами, а також стосовно того, що ОСОБА_5 після залишення ним квартири зранку більше до цього помешкання не повертався. Суд зазначив, що жодними доказами не підтверджено перебування у квартирі інших осіб, натомість висновками експертизи встановлено, що виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження утворилися за 40-60 хвилин до настання смерті.
Колегія суддів звертає увагу на те, що умисне вбивство з особливою жорстокістю є кваліфікованим складом злочину, який характеризується, крім іншого, певними часовими рамками, які охоплюють як безпосередньо завдання особі великої кількості тілесних ушкоджень, так і настання наслідків у виді смерті потерпілого. Судом беззаперечно встановлено, що побиття потерпілої відбувалося протягом тривалого періоду часу, з особливою жорстокістю, а тому суд на підставі вищезазначених висновків експертизи встановив часовий період, протягом якого вчинявся даний злочин.
Також суд при спростуванні версії сторони захисту щодо відсутності ОСОБА_5 у вказаний період часу в квартирі потерпілої послався на показання свідків, які стверджували, що ОСОБА_5 був затриманий біля будинку потерпілої, на його одязі та взутті, вилучених під час затримання, були виявлені сліди крові, яка згідно висновку експерта могла походити від ОСОБА_2, логічних пояснень щодо її походження обвинувачений не надав. Крім того, суд зауважив, що згідно показань свідків між обвинуваченим та загиблою під час спільного вживання алкогольних напоїв досить часто відбувалися конфлікти на побутовому ґрунті, вони билися між собою. Вранці 16 серпня 2018 року між ними відбулася чергова сварка, очевидцем якої була сусідка, яка й викликала поліцію. При цьому ОСОБА_5 не заперечував тієї обставини, що під час сварки штовхнув рукою в обличчя ОСОБА_2, що було зафіксовано також і під час проведеного із ним слідчого експерименту. Тобто, наявність конфлікту із потерпілою він не заперечував. За показаннями працівників поліції та фельдшера швидкої медичної допомоги, ОСОБА_5 дійсно залишив квартиру потерпілої разом із ними. При цьому він не був обмежений у праві пересування та не мав жодних перешкод для повернення у це житло через певний проміжок часу.
Таким чином, суд першої інстанції провів ґрунтовний аналіз усіх зібраних у справі доказів, дав їм відповідну оцінку у сукупності та взаємозв`язку, перевірив належним чином усі версії сторони захисту та дійшов переконливого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину "поза розумним сумнівом".
Посилання захисника на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про вилучення відеозапису з чергової частини та допиту додаткових свідків були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Суд зауважив, що така відмова свідчить про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності вчинення цих дій, оскільки обставини, поставлені захисником під сумнів, були перевірені шляхом дослідження інших доказів, яким надано належну оцінку. При цьому зазначені захисником свідки під час досудового розслідування не допитувалися, в суді апеляційної інстанції сторона захисту не змогла пояснити, які саме фактичні обставини, що мають значення у кримінальному провадженні, відомі цим свідкам. Згідно пояснень ОСОБА_1, ці свідки бачили його в день убивства біля будинку. Проте суд зазначив, що ці обставини жодним чином не впливають на висновки про доведеність винуватості засудженого. З таким твердженням погоджується і суд касаційної інстанції, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування судового рішення, не встановлено.
Суд апеляційної інстанції, розглянув кримінальне провадження у межах своїх повноважень та дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги захисника стосовно незаконності вироку суду першої інстанції є безпідставними. На спростування усіх наведених в апеляційних скаргах доводів, у тому числі щодо неповноти судового розгляду та недоведеності винуватості засудженого, суд в ухвалі відповідно до ст. 419 КПК України навів мотиви, з якими у свою чергу погоджується і суд касаційної інстанції.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду даний факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, за результатами перегляду вироку апеляційний суд погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, а відтак застосована ним процедура не суперечила встановленій статтею 23 КПК України засаді безпосередності судового розгляду.
У касаційній скарзі засуджений стверджує про безпідставну відмову суду в заміні захисника. Проте, з таким твердженням суд касаційної інстанції погодитися не може.
Злочин, вчинений ОСОБА_1, є особливо тяжким, а тому відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою. У такому випадку суд не може прийняти відмову обвинуваченого від захисника (ч. 3 ст. 54 цього Кодексу), мова може йти тільки про його заміну. Ці вимоги закону апеляційний суд розтлумачив ОСОБА_1 у судовому засіданні, а також роз`яснив підстави для відводу захисника й умови, за яких може бути замінено захисника, призначеного з регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за державні кошти.
Засуджений ОСОБА_1 в обґрунтування свого клопотання послався на неналежне здійснення його захисту, мотивувавши тим, що захисник не підтримує його позицію, не подав клопотання про витребування доказів (відеозапису з чергової частини) тощо.
Суд зауважує, що ефективність захисту не є тотожним досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.
Апеляційний суд, заслухавши засудженого та адвоката, дійшов висновку про те, що наведені ОСОБА_1 доводи спростовуються матеріалами кримінального провадження, активною поведінкою захисника у судових засіданнях, який заявляв відповідні клопотання та застосовував передбачені законом засоби для належного захисту прав та інтересів засудженого. За таких обставин рішення суду про відмову у задоволенні клопотання є обґрунтованим.
Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.