Постанова
Іменем України
27 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 953/596/20
провадження № 61-5591св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: департамент житлового господарства Харківської міської ради, Харківська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року у складі судді Губської Я. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до департаменту житлового господарства Харківської міської ради, Харківської міської ради про визнання права, визнання неправомірним рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є інвалідом другої групи, група інвалідності пов`язана із захистом Батьківщини.
У довідці № 780 від 17 липня 2017 року зазначено, що він в період з 12 травня 2017 по 17 червня 2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції с. Екатерінівка.
02 вересня 2019 року листом № 4-4-27393/0/1-19-6389/0/232-19 управління обліку та розподілу житлової площі ДЖГ ХМР повідомило його про відмову у включенні його до списку осіб, які мають право на позачергове одержання житла.
Вважав наведене порушенням його прав.
Враховуючи наведене просив суд: визнати за ним право на поліпшення житлових умов в позачерговому порядку; визнати неправомірним рішення, викладене в листі управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради № 4-4-27393/0/1-19-6389/0/232-19 від 02 вересня 2019 року щодо відмови йому у включенні до списку осіб, які мають право на позачергове одержання житла; зобов`язати виконавчий комітет Харківської міської ради взяти його на квартирний облік як особу, що потребує поліпшення житлових умов в позачерговому порядку, на підставі статей 11, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що житловою площею за нормами м. Харкова ОСОБА_1 забезпечений, документів, які підтверджують його статус як внутрішньо переміщеної особи останній не надав, а згідно інформації реєстру теріторіальної громади позивач має на праві власності квартиру та зареєстрований у ній.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи неправильно застосували підпункт 8 пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради № 470 від 11 грудня 1984 року (далі - Правила).
Заявник вказує, що суди не застосували норми, які підлягали застосуванню, а саме: частини перша та друга статті 34 ЖК УРСР, підпункт 8 пункту 13, підпункт 5 пункту 46 Правил, пункт 18 частини першої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Посилається на те, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни, який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. Як особа з інвалідністю він потребує поліпшення житлових умов навіть, якщо він не відноситься до категорії внутрішньо переміщених осіб.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є інвалідом другої групи згідно посвідчення серії НОМЕР_1, термін дії до 01 травня 2020 року (а. с. 8) та довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААА № 980129 від 22 травня 2019 року, згідно якої група інвалідності пов`язана із захистом Батьківщини.
Відповідно до довідки № 780 від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 в період з 12 травня 2017 року по 17 червня 2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції с. Екатерінівка (а. с. 9).
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 25 липня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Зінченко Р. П. за № 2455(а. с. 12-15), ОСОБА_1 є власником однокімнатної квартири, загальною площею 24,9 кв. м, житловою площею 12,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа від 07 лютого 2020 року №183/0/233-20 - 855/0/232-20 рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 28 серпня 2019 року № 659 ОСОБА_1 відмовлено у включенні його до списку осіб, які мають право на позачергове одержання житла у зв`язку з тим, що він за нормами м. Харкова житлом забезпечений.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно статтею 19 Конституції України та статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти винятково на підставі, у межах повноважень та способами, передбаченими Конституцією й законами України.
Згідно статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до частини першої статті 144 Конституції України органи місцевою самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Пунктом 2 частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.
Статтею 46 ЖК УРСР перелічено категорії осіб, яким жиле приміщення надається позачергово.
Відповідно до статті 60 ЖК УРСР правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.
Так, згідно пункту 13 Правил потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках;
7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі, якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);
8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені в пунктах 11-14 частини другої статті 7, та члени їх сімей, а також члени сімей загиблих, визначені абзацами четвертим - восьмим, шістнадцятим - двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які забезпечені жилою площею нижче рівня, визначеного постановою № 5 від 11 січня 1985 року виконавчого комітету Харківської обласної ради та Президії Обласної ради професійних рад.
Згідно з зазначеною постановою на квартирний облік приймаються громадяни, які забезпечені житловою площею нижче 5,5 кв. м на одну особу. Наявність чи відсутність підстав для прийняття на квартирний облік визначається шляхом ділення розміру жилої площі, яку займає відповідна сім`я, на кількість спільно мешкаючих та зареєстрованих членів сім`ї. Якщо отриманий результат буде менш ніж встановлений мінімум, дана родина визнається такою, що потребує поліпшення житлових умов відповідно до підпункту 1 пункту 13 Правил.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 один зареєстрований в однокімнатній ізольованій квартирі АДРЕСА_2 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документами, які ОСОБА_2 надав до суду, квартира АДРЕСА_2 складається з однієї кімнати житловою площею 12,6 кв. м. Квартира ізольована, з усіма зручностями та належить ОСОБА_2, як єдиному власнику, згідно з договором купівлі-продажу від 05 липня 2013 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що житловою площею за нормами м. Харкова ОСОБА_1 забезпечений, документів, які підтверджують його статус, як внутрішньо переміщеної особи, останній не надав, а згідно інформації з реєстру теріторіальної громади позивач має на праві власності квартиру та зареєстрований у ній.
Посилання заявника на те, що судами не було застосовано пункт 18 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не можуть бути прийняті судом.
Так, пунктом 18 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняних до них особам надаються такі пільги, серед іншого, позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
Як вбачається із вказаної статті, особам з інвалідністю надаються пільги щодо позачергового забезпечення житлом у випадку, коли особа безпосередньо потребує таких поліпшень, натомість судами встановлено, що заявник забезпечений житлом, яке належить йому на праві приватної власності, у розмірі, який не нижче встановлених у м. Харкові, тобто більше ніж 5,5 кв. м.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не застосовано підпункт 8 пункту 13, підпункт 5-1 пункту 46 Правил, не можуть бути прийняті судом.
Так, підпунктом 8 пункту 13 Правил передбачено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені в пунктах 10-14 частини другої статті 7, та члени їх сімей, а також члени сімей загиблих, визначені абзацами четвертим - восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим - двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
Підпунктом 5-1 пункту 46 Правил передбачено, що поза чергою жилі приміщення надаються особам, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни. Особи, зазначені у цьому підпункті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особа з інвалідністю 1 групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
Вказаними пунктами визначено коло осіб, які мають право на поліпшення житлових умов, або членів їх сімей, у зв`язку із тим, що перебували у зоні проведення антитерористичної операції на сході країни, та які під час захисту територіальної цілісності держави отримали інвалідність.
ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується матеріалами справи.
Разом із тим, оскільки на час звернення позивача до управління обліку та розподілу житлової площі департаменту житлового господарства Харківської міської ради він забезпечений житловою площею у розмірі, який більший ніж передбачено постановою № 5 від 11 січня 1985 року виконавчого комітету Харківської обласної ради та Президії Обласної ради професійних рад, суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду