Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 537/2826/20-ц
провадження № 61-9153св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О.,
Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітніх дітей без згоди та супроводу батька.
Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебувала
у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який було розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 квітня 2019 року. Мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання яких судовим рішенням визначено з нею.
ОСОБА_1 зазначала, що матеріально утримувала та піклувалася про здоров`я дітей, їх навчання, фізичний, духовний та моральний розвиток.
У зв`язку із цим та з метою всебічного розвитку та покращення якості освіти дітей нею було заплановано тимчасовий виїзд за межі України, а саме
до Республіки Польща в м. Гданськ з 01 січня 2021 року по 31 грудня
2021 року, для чого дітям були виготовлені паспорти громадян України для виїзду за кордон.
Зазначала, що навчання дітей у 2020/2021 навчальному році буде проходити у початковій школі № 89 імені Тадеуша Мазовецького у м. Гданську Республіки Польща. Для забезпечення належних умов проживання
у м. Гданську її майбутнім чоловіком, ОСОБА_5 було укладено договір оренди житла у м. Гданськ та внесені орендні платежі.
З метою оволодіння польською мовою ОСОБА_1 та діти пройшли навчання, й з метою отримання постійного доходу для належного виховання та утримання дітей у Республіці Польща вона уклала договір про працевлаштування офісним працівником у товаристві з обмеженою відповідальністю "Тілт" у м. Гданську. Проте, відповідач ігнорував
її пропозиції та не надавав згоди на тимчасовий виїзд дітей за кордон, при цьому жодних вагомих аргументів не наводив.
ОСОБА_1 вважала, що відмова відповідача у наданні дозволу на виїзд дітей за кордон у супроводі матері призводить до порушення їхніх прав, зокрема, щодо реалізації дітьми права на всебічний розвиток та навчання,
не забезпечує найкращі інтереси дітей та свідчить про зловживання відповідачем своїми батьківськими правами.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд надати їй дозвіл
на тимчасовий виїзд за межі України без дозволу (згоди) та супроводу батька, ОСОБА_2 до Республіки Польща у м. Гданськ з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно малолітніх дітей: ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з дозволом ОСОБА_1 без згоди батька дітей ОСОБА_2, оформлювати документи для тимчасового виїзду та/або супроводу неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за межі України. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 лютого 2021 року у складі судді Фадєєвої С. О. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 квітня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1
на користь ОСОБА_2 витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 12 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю письмових доказів відповідності навчальної програми початкової школи № 89 імені Тадеуша Мазовецького у м. Гданську Республіки Польща, українській школі, яку відвідують діти, не вказано початку та кінця навчального року у початковій школі № 89 імені Тадеуша Мазовецького у м. Гданську.
Разом із тим позивачем не обґрунтовано того, що надання дозволу
на тимчасовий виїзд за межі України без дозволу (згоди) та супроводу батька неповнолітніх дітей з метою навчання буде відповідати їх інтересам, оскільки зміна навчального закладу в кінці навчального року не буде сприяти якнайкращим інтересам дітей. При цьому вимога про виїзд дітей з метою навчання на період з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021року втратила свою актуальність.
Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що у неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 оформлені паспорти громадян України для виїзду за кордон, строк дії яких не минув, а тому підстав для задоволення вимоги про надання дозволу на оформлення проїзних документів неповнолітніх дітей без згоди батька немає.
Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача суми витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн, суд першої інстанції виходив із того, що саме такий розмір стягнення
є співмірним позовним вимогам та складності справи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області від 26 лютого 2021 року скасовано
та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 .
Надано ОСОБА_1 дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України без дозволу (згоди) та супроводу батька, ОСОБА_2 до Республіки Польща
у м. Гданськ з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з дозволом ОСОБА_7 без згоди батька дітей ОСОБА_2, оформлювати документи для тимчасового виїзду та/або супроводу неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4
за межі України.
Додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 квітня 2021 року скасовано. Стягнуто з ОСОБА_2
на користь ОСОБА_1 2 102,10 грн судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітніх дітей з матір`ю за межі України
до Польської Республіки без дозволу (згоди) батька дітей із зазначенням певного періоду - з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно,
з визначенням місця їх перебування - Республіка Польща в м. Гданськ,
з визначенням місця їх фактичного конкретного проживання та навчання відповідатиме найкращим інтересам дітей, оскільки сприятиме їх розвитку та, ураховуючи пояснення самих дітей, відповідатиме їх бажанню.
Суд апеляційної інстанції вважав, що надаючи оцінку відповідності класам освіти дітей в Україні та Польщі, суд першої інстанції вийшов за межі предмету позову, оскільки надана позивачем довідка від 06 липня 2020 року № 26/2019/20, видана початковою школою № 89 імені Тадеуша Мазовецького в м. Гданську Республіки Польща, де зазначено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 будуть влаштовані до 1 та 7 класів відповідно, зазначеної початкової школи, є належним доказом щодо надання дітям освітніх послуг при тимчасовому переїзді.
Крім того, суд апеляційної інстанції критично оцінив доводи відповідача, які були прийняті до уваги судом першої інстанції про те, що тривалий період перебування неповнолітніх дітей за межами України не сприятиме спілкуванню дітей з батьком, оскільки у зазначеній категорії справ визначальним фактором для правильного вирішення спору є саме визначення найкращих інтересів дітей, чим у цьому випадку є задоволення позовних вимог, оскільки це сприятиме належному розвитку, навчанню, проживанню дітей, та відповідатиме їх бажанню.
Також суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 має намір оформити проїзні документи своїм малолітнім дітям для виїзду за кордон України, а їх батько ОСОБА_2, який мешкає окремо від них, не надає відповідного дозволу та ураховуючи те, що у разі оформлення проїзних документів для виїзду за кордон у закордонній установі тим із батьків, з ким проживає дитина, необхідна письмова згода другого з батьків, вважав наявними підстави для задоволення вимог щодо надання відповідного дозволу без згоди батька.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2, просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції
та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а також відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування статей 141, 150, 153, 157,
171 СК України та статей 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства"
у подібних правовідносинах.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року було відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи № 537/2826/20-ц
із Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
У серпні 2021 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року справу № 537/2826/20-ц призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу,
у якому ОСОБА_1, посилалася на те, що касаційна скарга
є необґрунтованою, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції прийняті на основі повного та всебічного розгляду всіх обставин
й дослідження матеріалів цивільної справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 грудня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1
від 23 грудня 2006 року (а. с. 7, т. 1).
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають двох дітей, а саме ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 17, 18, т. 1).
Судовим наказом Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 травня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2
на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів на кожну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів, щомісячно, починаючи з 19 березня 2018 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 68, т. 1).
Постановою головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 21 травня 2018 року було відкрито виконавчого провадження № 56432743 щодо виконання зазначеного судового наказу (а. с. 69, т. 1).
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 квітня 2019 року у справі № 524/536/18-ц позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб, зареєстрований Центральним відділом реєстрації актів цивільного Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, актовий запис №1225, розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишено " ОСОБА_1". Місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначено разом з матір`ю - ОСОБА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, визначення режиму спілкування з дітьми, відмовлено
(а. с. 8-10, т. 1).
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області "Про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні
з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4"
від 16 жовтня 2020 року № 1591 визначено відповідний графік участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми сторін у справі (а. с. 89-90, т. 1).
24 липня 2020 року та 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 зверталася
до ОСОБА_2 з пропозиціями про намір тимчасового виїзду дітей
за кордон, до Республіки Польща, з метою їх всебічного розвитку та навчання на строк з 15 серпня 2020 року до 15 серпня 2021 року та на строк з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року, а також з пропозицією прибути до нотаріуса для надання нотаріально посвідченої згоди на тимчасовий виїзд за кордон до Республіки Польща (а. с. 23-25, т. 1).
Зазначені пропозиції ОСОБА_2 залишив без відповіді, що стало причиною для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2021 року у справі № 537/2514/20 позовні вимоги
ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено ОСОБА_2 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з дітьми: сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 : кожної суботи з 10 год. 00 хв
до 10 год. 00 хв неділі шляхом перебування дітей за місцем проживання батька (без присутності матері) з правом відвідування дітьми в зазначені часи культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів
з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я; кожного вівторка
та четверга з 18 год. 00 хв до 20 год. 00 хв (без присутності матері), правом відвідування дітьми в зазначені часи культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів з урахуванням інтересів дітей та стану
їх здоров`я; у дні народження дітей безперешкодно відвідувати дітей батьком протягом усієї доби, з правом відвідування в зазначені часи культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я; 17 липня щороку (день народження батька) з 16 год.30 хв до 20 год. 00 хв, якщо припадає на будній день
та з 10 год. 00 хв до 19 год. 00 хв, якщо припадає на вихідний день,
з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я; під час перебування
у відрядженні матері та її відпочинку за кордоном, у разі, якщо діти
не відпочивають разом з матір`ю, шляхом перебування дітей за місцем проживання батька з правом відвідування дітьми в зазначені часи культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів, з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я; необмежене спілкування з дітьми засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку,
що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком
та дітьми; безперешкодно відвідувати дітей батьком під час хвороби дітей, під час проведення будь-яких шкільних/навчальних та позашкільних заходів, гуртків та спортивних секцій, які проводяться за участю дітей або для забезпечення їх інтересів; у літній період з 01 червня по 31 серпня кожного року тривалістю 14 календарних днів для спільного відпочинку окремо
з кожною дитиною або одночасно з обома дітьми, з урахуванням режиму дня дітей та стану їх здоров`я без присутності матері.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у частині визначення порядку спілкування з дітьми інших осіб та зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми відмовлено (а. с. 230, т. 1).
На підтвердження того, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 будуть влаштовані до навчального закладу, ОСОБА_1 було надано довідку
від 06 липня 2020 року № 26/2019/20, видану початковою школою № 89 імені Тадеуша Мазовецького у м. Гданську Республіки Польща, де зазначено,
що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 будуть влаштовані до 1 та 7 класів відповідно, зазначеної початкової школи (а. с. 26, 27, т. 1).
Факт отримання ОСОБА_1 доходу та можливості утримувати дітей підтверджується свідоцтвом про доручення виконання робіт іноземцю
на період з 17 серпня 2020 року по 14 листопада 2020 року та на період
з 17 січня 2021 року по 14 червня 2021 року (а. с. 33-35, т. 1).
Згідно договору оренди житлового приміщення у м. Гданську від 01 червня 2020 року ОСОБА_1 та її неповнолітні діти ОСОБА_9 та ОСОБА_8 мають право проживання в орендованому ОСОБА_17 житловому приміщенні (а. с. 28-32, т. 1).
Згідно наданих у судовому засіданні в суді першої інстанції в присутності психолога та без присутності батьків неповнолітніх пояснень, неповнолітній ОСОБА_9 вказував, що він дійсно бажає поїхати за кордон
на навчання, з цією метою вивчав польську мову. Окрім цього він відвідував комп`ютерний гурток, бо у майбутньому хотів стати програмістом. У нього гарні відносини з мамою та з її майбутнім чоловіком, з яким він часто спілкувався, консультувався у нього, якщо йому щось незрозуміло
з домашнім завданням, вони разом проживали деякий час, їздили разом
на море. З татом відносини погані, оскільки він не тримає слово, що його засмучувало. Спочатку тато обіцяв надати дозвіл на його виїзд за кордон, але обіцянок не виконав. Вони майже не спілкувалися після конфлікту, тато телефонував приблизно два рази, зустрічалися вони рідко. Він розумів,
що у разі надання дозволу на виїзд за кордон, він довго не побачить своїх друзів, але вони будуть спілкуватися за допомогою комп`ютера та телефону. До іншої країни мама хоче переїхати, щоб покращити їхні умови проживання та отримати кращу освіту.
Також, неповнолітня ОСОБА_8 суду першої інстанції пояснювала,
що в неї гарні відносини і з мамою, і з татом. Вона бажала поїхати в іншу країну та навчатися в іншій школі, щоб завести нових друзів. Зі своїми друзями вона не жалкує розлучатися, оскільки буде спілкуватися з ними
по вайберу. З татом вона зустрічалася часто, вони разом гуляли.