Постанова
Іменем України
05 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 344/10382/20
провадження № 61-7614св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго",
представник відповідача - Дмитрук Олег Іванович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2020 року у складі судді Рибки Л. Я. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А., Фединяка В. Д., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А., Фединяка В. Д.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (далі - ПрАТ "Прикарпаттяобленерго") про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 25 липня 1991 року № 106 йому було надано у безстрокове користування земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .
31 січня 1996 року йому було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1091 для обслуговування житлового будинку за вказаною адресою.
На зазначеній земельній ділянці ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" без його згоди розмістило лінію електропередач (ЛЕП) 0,4 кВ. Вказував, що встановлення електроопори створює йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом перенесення товариством ЛЕП 0,4 кВ за межі належної йому земельної ділянки.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Бородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наявне рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року заяву ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" 3 000,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом при прийнятті постанови від 22 березня 2021 року не було вирішено питання про судові витрати, тому наявні підстави для ухвалення додаткового рішення і стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" витрат на правничу допомогуу розмірі 3 000,00 грн, понесених останнім внаслідок апеляційного перегляду справи.При визначенні розміру цих витрат судом враховано складність справи та виконані роботи, принципи співмірності і розумності судових витрат.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
У травні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Бородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2020 року і постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року та касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2020 року і постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
У касаційній скарзі на ухвалу Бородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2020 року і постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права, оскільки суди дійшли помилкового висновку про те, що позовні вимоги у цій справі були предметом розгляду у справах № 338/1221/15-ц і № 344/12454/19, а провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій лише вказали на наявність судових рішень з того самого спору і між тими самими сторонами, які набрали законної сили, проте не наведено відповідних мотивів ухвалення оскаржуваних судових рішень, не досліджено підстав і обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги. Так, у справі № 338/1221/15-ц і у цій справі у позовних заявах ним наведено різний за змістом виклад обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, і різні підстави позову, тому це є різні позовні заяви, а тому справа № 338/1221/15-ц і ця справа не є одним і тим самим спором. Крім того, із позовної заяви від 05 липня 2019 року, за якою постановлено ухвалу Богородчанського районного суду від 01 листопада 2019 у справі № 344/12454/19, вбачається, що вона не містить тих підстав і обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги у цій справі, зазначених у позовній заяві від 12 серпня 2020 року.
У касаційній скарзі на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в ухваленні додаткового рішення.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що витрати на правову допомогу підлягають розподілу між сторонами виключно за результатами розгляду справи. Водночас положеннями ЦПК України не передбачено подання стороною до апеляційного суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, оскільки такий подається разом із першою заявою по суті спору, а відзив на апеляційну скаргу не є такою заявою по суті спору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року представник ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" - Дмитрук О. І. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2020 року і постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 25 липня 1991 року № 106 ОСОБА_1 надано у безстрокове користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,10 га для будівництва індивідуального житлового будинку.
31 січня 1996 року ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1091 для обслуговування житлового будинку, яка розташована у селищі Богородчани.
Звертаючись до суду із цим позовом до ПрАТ "Прикарпаттяобленерго", ОСОБА_1 вказував на те, що на належній йому на праві власності земельній ділянці ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" без його згоди розміщено лінію електропередач (ЛЕП) 0,4 кВ та встановлення електроопори створює йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою. На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розміщеною по АДРЕСА_1, шляхом перенесення відповідачем ЛЕП 0,4 кВ за межі належної йому земельної ділянки.
Сторонами у цій справі є позивач - ОСОБА_1 та відповідач - ПрАТ "Прикарпаттяобленерго". Предмет спору - усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення відповідачем ЛЕП 0,4 кВ за межі належної позивачу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 (державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ-01-01-2-000070 від 31 січня 1996 року).
Наведені обставини були предметом дослідження під час розгляду справи № 338/1221/15-ц між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, зокрема, з приводу усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,1091 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 .
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2015 року, у справі № 338/1221/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (далі - ПАТ "Прикарпаттяобленерго"), третя особа - Богородчанська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, розміщеною по АДРЕСА_1 шляхом перенесення відповідачем ЛЕП 0,4 кВ за межі належної позивачу земельної ділянки.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2015 року залишено без змін.
Сторонами у справі № 338/1221/15-ц були позивач - ОСОБА_1, відповідач - ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" і третя особа - Богородчанська селищна рада. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення відповідачем ЛЕП 0,4 кВ за межі належної позивачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 (державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ-01-01-2-000070 від 31 січня 1996 року).
Згідно з витягом з протоколу № 18 загальних зборів акціонерів ПАТ "Прикарпаттяобленерго", проведених 12 квітня 2017 року, внесено зміни до статуту ПАТ "Прикарпаттяобленерго" і затверджено статут ПрАТ "Прикарпаттяяобленерго" у новій редакції, тобто юридична особа змінила організаційно-правову форму.
У липні 2019 року ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до ПрАТ "Прикарпаттяобленерго", в якому просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом перенесення відповідачем ЛЕП 0,4 кВ за межі належної йому земельної ділянки.
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року, провадження у справі № 344/12454/19 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Постановою Верховного Суду від 12 березня 2020 року ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року залишено без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.