Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 591/7699/20
провадження № 61-9522св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 06 травня 2021 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Криворотенка В. І., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання.
Позовна заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_3 мають спільну дитину - дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з 13 серпня 2018 року навчається в 1Е класі Школи професійної зрілості у м. Базель (Швейцарія), у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.
Вказувала, що дочка знаходиться на її повному матеріальному утриманні, коштів від батька не отримує.
Згідно з даними Головного управління Державної податкової служби України у Сумській області ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем та його доходи за три квартали 2020 року складають 121 410,00 грн. Таким чином, він має можливість надавати матеріальну допомогу їх дочці, яка її потребує.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_5 двадцяти трьох років.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 лютого 2021 року у складі судді Ніколаєнко О. О. позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) на період її навчання у Школі професійної зрілості м. Базель (Швейцарська Конфедерація, кантон Базель-Штадт), орієнтовна дата закінчення навчання - липень 2021 року, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_6 двадцяти трьох років, починаючи стягнення з 01 грудня 2020 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки повнолітня дочка сторін - ОСОБА_5 у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, перебуває на утриманні матері і не працює, то з відповідача, враховуючи його майновий стан, підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/4 частини його доходу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 06 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261,50 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Разом з тим, наданими позивачем до суду доказами не підтверджується факт її спільного проживання разом з дочкою, яка досягла повноліття та продовжує навчання. Так, із довідки з місця проживання ОСОБА_1, виданої відділом у справах населення та міграції Департаменту юстиції та безпеки кантону Базель-Штадт, вбачається, що остання проживала за адресою: АДРЕСА_1, у той час як дочка ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_2, тобто за іншою адресою.
З урахуванням вказаного позивач не наділена правом самостійного звернення до суду про стягнення аліментів на утримання своєї повнолітньої дочки, яка є самостійним суб`єктом правовідносин і наділена процесуальною правосуб`єктністю. Таким чином, саме повнолітня дочка сторін ОСОБА_5 має можливість звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів на своє утримання у зв`язку з навчанням.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 06 травня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 554/4533/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки в матеріалах справи наявні докази спільного проживання дитини з матір`ю. Крім того, вказана обставина підтверджується довідкою з місця проживання від 19 травня 2021 року, виданою відділом у справах населення та міграції Департаменту юстиції та безпеки кантону Базель-Штадт.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 червня 2002 року народилася ОСОБА_5, батьками якої є ОСОБА_1 і ОСОБА_3
11 травня 2012 року ОСОБА_3 надав дозвіл на виїзд на постійне місце проживання до Швейцарії його малолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір`ю ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки з місця проживання ОСОБА_1, виданої відділом у справах населення та міграції Департаменту юстиції та безпеки кантону Базель-Штадт, ОСОБА_1 станом на 08 жовтня 2011 року була зареєстрована у катоні Базель-Штадт і проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 25-26).
Відповідно до довідки з місця проживання ОСОБА_5, виданої відділом у справах населення та міграції Департаменту юстиції та безпеки кантону Базель-Штадт, ОСОБА_5 станом на 28 серпня 2012 року була зареєстрована у катоні Базель-Штадт і проживала за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 27-28).
Згідно з довідкою, виданою Школою професійної зрілості м. Базель, ОСОБА_5 з 13 серпня 2018 року навчається в указаній школі та відвідує 1Е клас. Закінчення школи припадає приблизно на початок липня 2021 року, після складання випускного іспиту (а. с. 3-4).
Із квитанції про продаж транспортного абонементу U-Abo від 04 січня 2020 року на ім`я ОСОБА_5 вбачається, що вартість транспортного абонементу з терміном дії з 04 січня 2020 року по 18 січня 2021 року становить 530 швейцарських франків (а. с. 30).
Відповідно до довідки Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 29 жовтня 2020 року ОСОБА_3 з 04 грудня 2006 року перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Сумській області як фізична особа-підприємець та за три квартали 2020 року отримав дохід у розмірі 121 410,00 грн (а. с. 6-7).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Частиною першою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
У частині третій статті 199 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
Таким чином, з указаного вбачається, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
Аналогічні роз`яснення містяться й у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно з довідками з місця проживання, виданими відділом у справах населення та міграції Департаменту юстиції та безпеки кантону Базель-Штадт, ОСОБА_1 станом на 08 жовтня 2011 року проживає за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 станом на 28 серпня 2012 року проживає за адресою: АДРЕСА_2, тобто за іншою адресою.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з указаним висновком суду апеляційної інстанції, оскільки з указаних довідок вбачається, що ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_5 проживають в одному місті, по одній вулиці, а зазначення у цих довідках номеру будинку як 139 та 139/2 не дає підстав для категоричного висновку про різне місце проживання позивача та її повнолітньої дочки. При цьому судом апеляційної інстанції не враховано, що ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_5 на підставі згоди батька ОСОБА_3 від 11 травня 2012 року виїхали на постійне місце проживання до Швейцарії та станом на 28 серпня 2012 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, виповнилося 11 років.
У частині третій статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_5 не проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 суперечить положенням статті 29 ЦК України.
Отже, суд апеляційної інстанції вдався до переоцінки доказів, яким вже була надана належна оцінка судом першої інстанції, оскільки в основу своїх висновків поклав звіт, наданий позивачем, не зазначивши причин відхилення доказів, поданих відповідачем.
При цьому судом першої інстанції надано правильну оцінку обставинам справи, встановлено, що дочка відповідача - ОСОБА_5, якій на момент пред`явлення позову виповнилося 18 років, продовжує навчатися у Школі професійної зрілості, м. Базель, та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_3, який є працездатною особою, зобов`язаний та має можливість утримувати повнолітню дочку.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову ОСОБА_1, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Вказане свідчить, що судом апеляційної інстанції було помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, постанова апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись статтями 402, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду