Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 638/16569/18
провадження № 61-15672св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс", державний реєстратор Харківської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Супрун В`ячеслав Васильович, ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Жамойда Галина Миколаївна
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року у складі судді Семіряд І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Тичкової І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" (далі - ТОВ "Ей Ті Фінанс"), державного реєстратора Харківської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Супруна В. В., ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Жамойда Г. М., про визнання дій незаконними та витребування майна із чужого незаконного володіння.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 29 березня 2007 року між нею та ВАТ "Кредитпромбанк" укладений кредитний договір № 07/09/05/07-N, за умовами якого їй відкрито невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті у межах загальної суми 59 213,00 доларів США на строк до 10 березня 2017 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 29 березня 2007 року між нею та ВАТ "Кредитпромбанк" укладений договір іпотеки № 07/09/05-11/07-N та додатковий договір до нього від 27 липня 2007 року, відповідно до умов якого позивач передала в іпотеку житлове приміщення, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Право вимоги за вищевказаними договорами кредиту перейшло до АТ "Дельта банк" на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 26 червня 2013 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та АТ "Дельта банк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за №1441.
У період з 2007 по 2018 роки позивач частково виплатила 52 090,1 доларів США за тілом кредиту, заборгованість по сплаті вказаних платежів та зі сплати відсотків за користування кредитом сукупно складає 9 832,68 доларів США.
11 червня 2018 року між продавцем - ПАТ "Дельта Банк" та покупцем - ТОВ "Ей Ті Фінанс" укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 618/К, згідно підпункту 1.1. якого продавцем передано у власність покупцеві майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, серед іншого право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах, наведених у додатку №1 до цього договору; право набути у власність гроші та/або майно на підставах, наведених у додатку №1 до цього договору або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів, тощо, в тому числі права вимоги за кредитним договором № 07/09/05-11/07-N від 29 березня 2007 року та договором іпотеки № 07/09/05 - 11/07-N від 29 березня 2007 року.
У листопаді 2018 року їй стало відомо, що ТОВ "Ей Ті Фінанс" 05 жовтня 2018 року на підставі іпотечного застереження, відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку", задоволено вимогу за кредитним договором №07/09/05/07-N від 29 березня 2007 року в порядку позасудового врегулювання шляхом набуття права власності на предмет іпотеки: належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 30,6 кв. м, житловою площею 17,6 кв. м.
19 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жамойдою Г. М. зареєстровано право власності на вказану квартиру за громадянином ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2018 року за реєстровим номером 1473, укладеним між ТОВ "Ей Ті Фінанс" та ОСОБА_2 .
В порушення вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" відповідач не направив їй письмову вимогу про усунення порушень та сплату заборгованості за кредитним договором за адресою її реєстрації, що вказана у іпотечному договорі №0709/05/11/07-N, така вимога була направлена до Адвокатського бюро "Євгенія Терпелюка", яке не є стороною ані кредитного, ані іпотечного договору. Реєстрація права власності за ТОВ "Ей Ті Фінанс" здійснено до спливу тридцятиденного строку на усунення порушень від дня отримання вимоги її адвокатом Терпелюком Є. В., а отже ТОВ "Ей Ті Фінанс" не дотрималося процедури, встановленої законодавством щодо порядку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності за рахунок предмету іпотеки.
Крім того, реєстрація права власності на предмет іпотеки відбулася з порушеннями вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів у іноземній валюті", оскільки спірне житло є єдиним місцем її проживання.
Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Харківської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Супруна В. В. від 05 жовтня 2018 року, індексний номер рішення 43419912, про державну реєстрацію права власності ТОВ "Ей Ті Фінанс" на об`єкт нерухомого майна - однокімнатну квартиру за адресою: квартира АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №0709/05/11/07-N від 29.03.2007 року;
- витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 спірну квартиру.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Харківської обласної філії КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Харківської області Супруна В. В. від 05 жовтня 2018 року, індексний номер 43419912, про державну реєстрацію права власності ТОВ "Ей Ті Фінанс" на однокімнатну квартиру за адресою: квартира АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №0709/05/1107-N від 29 березня 2017 року.
Витребувано у ОСОБА_2 квартиру за адресою: квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л. А. та зареєстрованого за реєстровим номером 1001.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що чинним законодавством передбачено, що іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки лише за умови дотримання процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відміннім від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року (далі Порядок), до переліку документів, що подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації серед іншого віднесено копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателю та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання такої письмової вимоги.
Урахувавши відсутність у матеріалах справи допустимих доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 такої вимоги, та ураховуючи ненадання ТОВ "Ей Ті Фінанс" повного переліку документів, передбачених Порядком для проведення державної реєстрації права власності, суд дійшов висновку про недотримання державним реєстратором вимог закону під час проведення реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ "Ей Ті Фінанс".
Суд також зауважив, що реєстрація права власності за ТОВ "Ей Ті Фінанс" проведена до закінчення 30-денного терміну на погашення боргу від днявручення копії поштового відправлення Адвокатському бюро "Євгенія Терпелюка", та вказав на поширення заборони примусового стягнення на житло, передбаченої Законом України "Про мораторій стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" з огляду на відсутність доказів наявності у ОСОБА_1 іншого житла на праві власності або користування, аніж спірна квартира станом на 05 жовтня 2018 року
Наведені обставини суд визнав достатніми підставами для задоволення вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Харківської обласної філії КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Харківської області Супруна В. В. від 05 жовтня 2018 року, індексний номер 43419912, про державну реєстрацію права власності ТОВ "Ей Ті Фінанс" на однокімнатну квартиру за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов в частині витребування спірного нерухомого майна з володіння останнього його набувача ОСОБА_2, суд урахувавши правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц, зазначив, що передбачена в договорі іпотеки № 07/09/05 - 11/07-N від 29 березня 2007 року, згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя) не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння. Оскільки належна позивачу квартира вибула поза її волею та набута у власність ТОВ "Ей Ті Фінанс" 05 жовтня 2018 року, а згодом продана за договором купівлі-продажу від 19 жовтня 2018 року ОСОБА_2, до таких правовідносин підлягає застосуванню стаття 388 ЦК України.
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Ей Ті Фінанс" залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відхиляючи, як необґрунтовані, доводи ТОВ "Ей Ті Фінанс" про дотримання процедури повідомлення позивача про погашення суми заборгованості та намір звернення стягнення на майно, суд апеляційної інстанції зазначив, що направлені на адресу позивачки повідомлення від 16 серпня 2018 року, від 20 серпня 2018 року та від 03 вересня 2018 року були повернуті за закінченням терміну зберігання, а отже не були нею отримані, а отримання такого повідомлення 05 вересня 2018 року її представником не є належним врученням ОСОБА_1 вимоги про погашення боргу та про намір кредитора звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того, направлені іпотекодавцю вимоги не містили інформації про вартість іпотечного майна, за якою відбуватиметься зарахування вимог.
Зважаючи на встановлені судом обставини використання квартири, переданої в іпотеку за іпотечним договором № 07/09/05 - 11/07-N від 29 березня 2007 року, як місця постійного проживання позивача, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про поширення на спірні правовідносини норм Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Ей Ті Фінанс" на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року касаційну скаргу залишено без руху. Надано заявнику строк до 04 грудня 2020 року для подання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження та сплати судового збору.
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга ТОВ "Ей Ті Фінанс", в якій заявник просив скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема на не врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14, від 12 червня 2019 року у справі № 344/3627/16-ц та від 25 вересня 2019 року у справі № 320/357/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Іншою підставою для відкриття касаційного провадження заявник зазначив пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки, на його думку, існує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційна скарга ТОВ "Ей Ті Фінанс" у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована тим, що:
1)суд апеляційної інстанції, ураховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №306/2053/16-ц, дійшов хибного висновку про порушення відповідачем процедури надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, що є підставою для скасування реєстрації права власності на предмет іпотеки. У вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №306/2053/16-ц серед іншого, сформовано висновок про порушенням умов договору щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з фактичним неотримання іпотекодавцем письмової вимоги про звернення стягнення на майно, відсутністю інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог. Заявник вважає, що існують підстави для відступу від зазначеного висновку Великої Палати Верховного Суду, оскільки предметом розгляду у справі, що переглядалася Великою Палатою Верховного Суду, був юрисдикційний спір, а не спір по суті вирішення позовних вимог;
2)суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 344/3627/16-ц щодо дотримання порядку письмового повідомлення особи; та висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14, щодо необхідності захисту інтересів банку, як добросовісного іпотекодержателя;
3) судом не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 вересня 2019 у справі №320/357/16-ц, про те, що не додержання іпотекодержателем вимог статті 38 Закону України "Про іпотеку" щодо неповідомлення іпотекодержателя про намір укласти договір продажу предмета іпотеки та відчуження такого майна за заниженою ціною є підставою відповідальності іпотекодержателя у вигляді відшкодування завданих збитків, а не підставою для визнання укладеного договору купівлі-продажу недійсним, що свідчить про обрання позивачем неефективного способу захисту порушених, на його думку, прав та інтересів;
4) застосовуючи норми Закону України "Про мораторій стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", апеляційний суд, не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18, в якому зазначено, що не може бути примусово стягнута квартира, яка використовується позивачем як місце постійного проживання. Однак, у порушення вимог статей 80, 81 ЦПК України, суди не дослідили чи позивач використовував спірну квартиру, як місце постійного проживання, а позивач у свою чергу не довів цього належними та допустимими доказами, і не спростував тверджень відповідача про те, що спірна квартира здавалася в оренду третім особам, на підтвердження чого відповідач надав договір оренди спірної квартири, достовірність якого позивачка також не спростувала;
5) не правильно застосовано правовий висновок Верховного Суду щодо витребування майна особою, яка є власником майна, зокрема заявник посилається на пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, де вказано про ефективний спосіб захисту прав саме особи, яка є власником майна. Однак, ОСОБА_1 не є власником майна, а тому її звернення з позовом на підставі статті 388 ЦК України є необґрунтованим.
У січні 2021 року до касаційного суду надійшли додаткові пояснення ТОВ "Ей Ті Фінанс", які суд не приймає до розгляду, оскільки вони фактично за своїм змістом є доповненням підстав касаційного оскарження, які подані заявником поза межами строку на касаційне оскарження, визначеного статтею 398 ЦПК України.
У лютому 2021 року до суду касаційної інстанції від представника ОСОБА_1 - Терпелюка Є. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просив поновити строк на його подання, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги позивач отримав 22 січня 2021 року, а оскільки 23 та 24 січня 2021 року були вихідними днями, він не мав можливості підготувати відзив у строк до 25 січня 2021 року, визначений в ухвалі Верховного Суду.
Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити строк для подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Ей Ті Фінанс" та приєднати його до матеріалів справи.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів та незгоди з правомірними висновками судів.
Заперечуючи проти необхідності застосування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 травня 2018 року у справі №449/1154/14, від 25 вересня 2019 року у справі №320/357/16-ц, посилався на те, що обставини справи, встановлені судами у справі №449/1154/14 та №320/357/16-ц, не є релевантними до обставин, які встановлені судами у справі, що переглядається.
Зазначив про відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 у справі №306/2053/16-ц, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки вказане питання вже розглядалося Великою Палатою Верховного Суду. У пункті 30 постанови від 29 вересня 2020 року у справі №757/13243/17 Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 у справі №306/2053/16-ц.
Щодо способу захисту порушеного права позивача, зазначає, що належним способом захисту порушеного права іпотекодавця внаслідок недодержання вимог закону щодо порядку проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки буде не притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а саме визнання незаконною та скасування державної реєстрації, а з огляду на подальше відчуження спірного майна ОСОБА_2 - витребування майна від такого набувача, що відповідає приписам статті 388 ЦК України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК Українита витребувано матеріали справи.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 15 лютого 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 29 березня 2007 року між ОСОБА_4 (в подальшому прізвище змінено на ОСОБА_1 ) та ВАТ "Кредитпромбанк" укладено кредитний договір № 0709/05/07- N, відповідно до умов якого ВАТ "Кредитпромбанк" відкрило ОСОБА_1 невідновлювану мультивалютну кредитну лінію в іноземній валюті в межах загальної суми 59 213,00 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1, на строк не пізніше 10 березня 2027 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 29 березня 2007 року, між ОСОБА_5 та ВАТ "Кредитпромбанк" укладено договір поруки.
Також на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ВАТ "Кредитпромбанк" 29 березня 2007 року укладено іпотечний договір №0709/05/11/07-N, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А. за реєстровим № 2674, згідно з яким іпотекодавець передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
26 червня 2013 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та АТ "Дельта банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за №1441, відповідно до якого право вимоги за вищевказаними договором кредиту, іпотечним договором перейшло від ПАТ "Кредитпромбанк" до АТ "Дельта банк".
1 травня 2018 року відбулися відкриті торги (аукціон) з продажу права вимоги за кредитним договором № 0709/05/07-N, укладеним 29 березня 2007 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, переможцем яких визначено ТОВ "Ей Ті Фінанс".
За результатами проведених відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-ЕА-2018-03-20-000375-а від 11 травня 2018 року, 11 червня 2018 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Ей Ті Фінанс" укладено договори: купівлі-продажу майнових прав № 618/К, відповідно до умов якого ПАТ "Дельта Банк" передало у власність, а ТОВ "Ей Ті Фінанс"прийняло у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому; відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29 березня 2007 року № 07/09/05/11/07-N; відступлення права вимоги за договором поруки.
11 червня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 11 червня 2018 року № 618/К та протоколу електронного аукціону № UA-ЕА-2018-03-20-000375-а від 11 травня 2018 року укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки, відповідно до умов якого ПАТ "Дельта Банк" передало ТОВ "Ей Ті Фінанс" право вимоги за договором поруки № 0709/05/П1/07-N від 29 березня 2007 року.
У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 строків повернення платежів на виконання основного зобов`язання, у неї виникла заборгованістьза кредитним договором №0709/05/07-N від 29 березня 2007 року, що станом на 11 червня 2018 року становила 431 216 99 грн.
16 серпня 2018 року, 20 серпня 2018 року та 03 вересня 2018 Т. В. ТОВ "Ей Ті Фінанс" направляло ОСОБА_1 повідомлення за змістом якого, товариство, визначивши суму боргу за договором кредиту в сумі 431 216,99 грн, вимагало у тридцятиденний строк сплатити заборгованість. Вказані повідомлення містили застереження, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку ТОВ "Ей Ті Фінанс" має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтями 37, 38 Закону України "Про іпотеку".
Вказані повідомлення направлялися ОСОБА_1 на адресу, що вказана в іпотечному договорі, а саме: АДРЕСА_2 та були повернуті за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.
Рішенням державного реєстратора Харківської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Харківської області Супруна В.В. від 05 жовтня 2018 року, індексний номер 43419912, право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано за ТОВ "Ей Ті Фінанс".
19 жовтня 2018 року між ТОВ "Ей Ті Фінанс" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ТОВ "Ей Ті Фінанс" продало та передало у власність ОСОБА_2, а ОСОБА_2 купив та прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жамойда Г.М. за реєстровим № 1473.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ "Ей Ті Фінанс" підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України "Про іпотеку"). Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду; позасудовий - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").
За змістом підпункту 4.1. пункту 4 іпотечного договору за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв`язку із простроченням виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором, витратами, пов`язаними із зверненням стягнення на майно, витратами, пов`язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, та іншими витратами, обумовленими виконанням умов цього договору.
Підпунктом 4.2. пункту 4 іпотечного договору сторони узгодили, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення іпотекодавцем умов кредитного договору або умов цього договору.
Підпунктом 4.3. пункту 4 іпотечного договору визначено, що звернення стягнення на майно здійснюється іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно або прийняти його у власність в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку". Ціна продажу майна за згодою сторін складає 340 875,00 грн. Положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог. У випадку, коли виконання пункту 4.3. цього договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.