Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 334/1644/16-ц
провадження № 61-3355св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, громадська організація "Дорожній контроль Україна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_4, на постанову Запорізького апеляційного суду
від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та громадської організації "Дорожній контроль" (далі - ГО "Дорожній контроль") про відшкодування моральної шкоди, завданою неправомірними діями та порушенням цивільних прав, про захист гідності, честі і ділової репутації та спростування поширеної недостовірної інформації.
Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 на офіційному каналі журналіста газети "Дорожній Контроль" ОСОБА_2 всесвітньо відомої мережі "Youtube" було опубліковано змонтоване та професійно оброблене відео з дуже гучною та принизливою назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1". Зазначений канал має назву "ІНФОРМАЦІЯ_3" та Інтернет адресу "ІНФОРМАЦІЯ_2", використовується ОСОБА_2 як офіційний канал для провадження так званої "інформаційно - правової діяльності", та налічує 407 566 підписників.
Позивач вказував, що зазначене відео, тривалістю 11:30 хв., демонструє як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переслідують його у м. Запоріжжя без наявної на те необхідності, нахабно звинувачують його у порушеннях правил дорожнього руху. Також зазначав, що на цьому професійно обробленому та скоректованому відео жодні порушення правил дорожнього руху відсутні.
Зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 лунали огидні та принизливі слова, дискримінація була настільки жорстокою, що йому емоційно важко переглядати зазначене відео, при цьому він є інвалідом другої групи.
Про те, що відео було опубліковане в мережі Інтернет йому стало відомо від свого близького друга 05 січня 2016 року. На наступний день, він, не перестаючи нервувати через зухвалий вчинок ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 відчув погіршення стану здоров`я та звернувся за медичною допомогою до лікарні. Лікарями було вирішено покласти його на стаціонарне лікування в кардіологічне відділення через погіршення стану здоров`я, де він пробув до 18 січня 2016 року.
Як стверджував позивач, у липні 2016 року з ним було розірвано робочий контракт про надання послуг саме через наявність у мережі Інтернет зазначеного відео.
З урахуванням вищенаведеного, ОСОБА_5 просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_2 150 000,00 грн, з ОСОБА_3 150 000,00 грн, з
ГО "Дорожній контроль Україна" 150 000,00 грн; зобов`язати ОСОБА_2 видалити відео з назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", розміщене за Інтернет адресою "ІНФОРМАЦІЯ_2" та заборонити будь-яку можливість публікації цього відеозапису.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн. Стягнуто з ГО "Дорожній контроль Україна" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн.
Зобов`язано ОСОБА_2 видалити відео з назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1", розміщене за Інтернет адресою "ІНФОРМАЦІЯ_2" та заборонити будь яку можливість публікації цього відеозапису. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами дійсно була поширена інформація, що ганьбить гідність позивача, його честь та ділову репутацію, та вказує на вчинення позивачем протиправних дій, які чинним законодавством кваліфікуються як правопорушення та дискредитують його в очах громадян, формуючи у них відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону. Крім того, принизливе ставлення до честі, гідності та ділової репутації позивача було донесено до майже 450 000 осіб. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Неправомірними діями та образливою лайкою відповідачів, було порушено право позивача на індивідуальність. Втручання в особисте життя позивача має неправомірний характер. Жодною нормою законодавства України не передбачено можливості без дозволу людини проводити знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи. У наведеному відео відповідачі висвітлили реєстраційні номерні знаки транспортного засобу за якими легко можна ідентифікувати особу, та висвітлено місце проживання позивача.
Враховуючи, що відповідачі не надали доказів достовірності інформації, суд першої інстанції дійшов висновку, що відео з назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1", розміщене за Інтернет адресою "ІНФОРМАЦІЯ_2" порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя
від 06 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди по 5 000,00 грн з кожного. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вимога про захист ділової репутації фізичної особи вимагає довести саме наявність певної репутації, недоторканність якої було порушено.
Крім цього, відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заперечується факт того, що інтернет-канал "ІНФОРМАЦІЯ_3" на сайті "YouTube" в мережі Інтернет належить комусь з відповідачів та опублікування ними вказаного відео на каналі. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що інтернет-канал "ІНФОРМАЦІЯ_3" належить ОСОБА_2, та, відповідно, що відео ролик було опубліковано ним.
Суд першої інстанції не роз`яснив позивачу його право на залучення до участі у справі співвідповідачем власника веб-сайта, на якому розміщено зазначений відеоматеріал, не сприяв встановленню його даних, та не з`ясував, чи розміщена ця інформація на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації. Порушення суб`єктного складу та незалучення до участі у справі належного відповідача унеможливлює вирішення спору та задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ОСОБА_2 видалити відео з назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1", розміщене за Інтернет адресою "ІНФОРМАЦІЯ_2" та заборони будь-якої можливості публікації цього відеозапису.
Вищенаведені обставини також виключають необхідність надавати оцінку розірванню укладених з ОСОБА_1 контрактів через опублікування відеоролику, оскільки наслідки розірвання цих контрактів не можуть бути покладені на відповідачів, визначених в контексті цього спору.
Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що опублікуванням наведеного відео, йому завдано моральну шкоду. Щодо вимог в цій частині колегія суддів дійшла висновку про часткове їх задоволення з огляду на наступне.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнають факт відео зйомки позивача під час обставин, які відбулися наприкінці грудня 2015 року, та стали підставою для подання цього позову. Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що у наведеному відео висвітлено реєстраційні номерні знаки транспортного засобу за якими легко можна ідентифікувати особу, та висвітлено місце проживання ОСОБА_1 .
Під час апеляційного перегляду винятків, перелічених у статті 308 ЦК України, що могло б слугувати підставою для розповсюдження відео без дозволу фізичної особи, не встановлено. Колегією суддів було досліджено відео "ІНФОРМАЦІЯ_1", розміщене за Інтернет адресою "ІНФОРМАЦІЯ_2", у зв`язку з чим, є необхідним зазначити наступне. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 все ж таки були здійснені дії, які свідчать про порушення права на особисте життя ОСОБА_1, шляхом зняття його на камеру, проте позивачем не доведено факт опублікування вказаного відео у мережі Інтернет саме відповідачами, вказаний факт також заперечується відповідачами. Однак, з огляду на наявність вказаного відео в мережі Інтернет, об`єктивно слідує, що відповідачами не було здійснено належних дій для недопущення оприлюднення вказаного відео, у зв`язку з чим, факт заподіяння моральної шкоди позивачу знайшов своє підтвердження.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд апеляційної інстанції враховував обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, а також характер і тривалість цих страждань, стан здоров`я потерпілого, його вік, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. З урахуванням цих обставин суд на підставі статті 23 ЦК України суд визначив моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню позивачу, у розмірі 5 000,00 грн з кожного, оскільки вважав, що саме такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності та справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди по 5 000,00 грн з кожного, та у цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник зазначає, що у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року
№ 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та у Постанові Пленуму Верховного Суду України
від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" відсутні положення про застосування норм права у подібних правовідносинах.
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції помилково встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнають факт відеозйомки позивача під час обставин, які відбулися наприкінці грудня 2015 року, та стали підставою для подання цього позову. Оскільки, ані пояснення
ОСОБА_2, ані пояснення ОСОБА_3, не містять визнання ними факту відео зйомки позивача. Для встановлення факту того, що ОСОБА_2 є однією з двох осіб, які, відповідно до змісту зазначеного відеозапису здійснювали переслідування позивача, необхідна ідентифікація особи за відеозаписом. Для цього потрібні спеціальні знання, а матеріали справи не містять документів, що підтверджують проведення криміналістичних експертиз, зокрема портретної експертизи.
Заявник зазначає, що згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Відеозапис свідчить, що зняття позивача на камеру здійснювалось відкрито на вулиці.
При пред`явленні позовної заяви та поданні відзиву на апеляційну скаргу, позивач жодного разу не посилався на порушення відповідачами його права на особисте життя, шляхом зняття позивача на камеру.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У квітні 2020 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ГО "Дорожній контроль Україна" про відшкодування моральної шкоди, завданою неправомірними діями та порушенням цивільних прав, про захист гідності, честі і ділової репутації та спростування поширеної недостовірної інформації призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_4, у якій він просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі "Youtube" на каналі із назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" за адресою " ІНФОРМАЦІЯ_2", було опубліковано відео із назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1".
05 січня 2016 року ОСОБА_1 стало відомо, що відео було опубліковане в мережі Інтернет.
ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджується копією посвідчення.
Відповідно до довідки серія ПАЗ № 0307727 Міністерства внутрішніх справ України станом на 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2, подана представником - ОСОБА_4, задоволенню не підлягає.