Постанова
Іменем України
04 жовтня 2021 року
місто Київ
справа № 524/5724/18
провадження № 61-10420св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"
відповідач - ОСОБА_1, який діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 травня 2019 року у складі судді Предоляк О. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 червня 2020 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Гальонкіна С. А., Кузнєцової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
На обґрунтування позову посилалося на те, що відповідно до укладеного договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 18 липня 2008 року № 711/016/33-Ф між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1 позичальник отримав кредит у розмірі 32 069, 62 дол. США у межах максимального ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії до 10 липня 2018 року.
18 липня 2008 року між сторонами укладено іпотечний договір № 711/010/1, відповідно до умов якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 .
Зазначив, що відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої обов`язки в повному обсязі у терміни і на умовах, передбачених кредитним договором, але свого обов`язку відповідач належним чином не виконує, порушує графік повернення кредиту та сплати процентів і допустив виникнення значної за розмірами заборгованості, яка станом на 14 червня 2018 року становить: 71 115, 62 дол. США, з яких: 30 764, 41 дол. США заборгованість за сумою кредиту, 40 321, 21 дол. США - заборгованість за відсотками.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач відзив на позов не надав.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 травня 2019 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості на 14 червня 2018 року, яка становить: 71 115, 62 дол. США, з яких 30 764, 41 дол. США - заборгованості за сумою кредиту, 40 321, 21 дол. США заборгованості за відсотками, на користь ПАТ "Укрсоцбанк" на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайну ціну на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконує, порушує графік повернення кредиту та сплати процентів і допустив виникнення значної за розміром заборгованості. Відтак наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07 травня 2019 року, на обґрунтування якої зазначив, що заочне рішення ухвалено за відсутності відповідача. Судові повістки про виклик до суду не отримував. Про існування цього рішення йому стало відомо 24 травня 2019 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Посилався на те що, у рішенні суду не установлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 грудня 2019 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 червня 2020 року заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову через неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору. Відхиляючи доводи заявника про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції послався на те, що, подаючи заяву про перегляд заочного рішення, відповідач не скористався своїм правом заявити про застосування позовної давності. А тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення заяви відповідача про застосування позовної давності на стадії апеляційного розгляду.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Так, заявником як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначено, що:
- оскаржувані рішення судів не відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18). На переконання заявника, зазначений правовий висновок не свідчить про те, що заяву про застосування позовної давності потрібно вчинити у заяві про перегляд заочного рішення і що така не може бути подана під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Отже, серед підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявником зазначена та підстава, яка згадана у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 липня 2008 року між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 711/016/33-Ф, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 32 069, 62 дол. США у межах максимального ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії 10 липня 2018 року. Кредит надано на споживчі цілі.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 18 липня 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки.
Згідно з пунктом 1.1 договору іпотеки іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, і належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 01 червня 1998 року.
Пунктом 4.1 іпотечного договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 4.5 іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмета іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статті 37 Закону України "Про іпотеку"; шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".
Згідно з пунктом 4.6 у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмету іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду.
Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу в борг грошові кошти.
Листом від 20 червня 2018 року ПАТ "Укрсоцбанк" на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушень та вимогу про добровільне виселення, відповідно до якого станом на 19 квітня 2018 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 86 659, 63 дол. США.
У зв`язку з наведеним банк вимагав від позичальника у тридцятиденний строк сплатити заборгованість за кредитом, відсотками за користування кредитом та нараховану неустойку. Відповідачів також попереджено, що у разі невиконання ними цієї вимоги банком буде звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості станом на 14 червня 2018 року розмір невиконаних зобов`язань становив 71 115, 62 дол. США.