Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 706/241/19
провадження № 61-8644 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Головне управління Національної поліції в Черкаській області, прокуратура Черкаської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2020 року у складі судді Орендарчука М. П. та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 травня 2020 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Бородійчука В. Г., Сіренка Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прокуратури Черкаської області про відшкодування майнової, матеріальної та моральної шкоди, завданої йому незаконними діями, бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури в рамках відмовного матеріалу 555/11, за яким в подальшому було відкрито кримінальне провадження № 12013250260000051 від 29 січня 2013 року щодо неповернення йому ОСОБА_2 суми боргу за договором позики, а також невиконання ним судового рішення про стягнення суми боргу.
Вказував, що з цього приводу він неодноразово звертався до правоохоронних органів Черкаської області, прокуратури Черкаської області, також Генеральної прокуратури України. Справи за його заявами неодноразово закривались. Слідчі, прокурори, відчуваючи безкарність, виносили безліч постанов про закриття кримінального провадження, які в подальшому скасовувалися судами. Він оскаржував до суду постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, дії прокурора в порядку кримінального та адміністративного судочинства, а також подавав скарги до прокуратур різних рівнів. Таким чином, йому була завдана матеріальна шкода, яка за десять років становить суму у розмірі 28 170 грн, з яких: оплата поїздок до суду, міліції, прокуратури, поштових відділень, а також поштові послуги, витрати, пов`язані з виготовленням копій документів, оплатою послуг юристів, судові витрати.
Крім того вважав, що йому також завдана моральна шкода, яку за десять років він оцінює у розмірі 189 000 грн, з розрахунку мінімального заробітку у розмірі 1 217 грн*120 місяців.
16 квітня 2019 року ОСОБА_1 надав до суду пояснення, у яких зазначив, що майнова шкода у розмірі 62 000 грн складається із неповернутої ОСОБА_2 суми боргу за судовим рішенням, яка внаслідок бездіяльності органу дізнання та прокуратури підлягає стягненню із відповідачів.
Підставами для відшкодування моральної шкоди вважав невиконання судових рішень, постанов слідчих суддів, якими скасовувалися незаконні постанови слідчих, прокурорів, у зв`язку з чим було спровоковано загострення хронічних хвороб, які супроводжувалися підвищенням артеріального тиску та головними болями. Він змушений постійно нести витрати на придбання медикаментів та консультації у медичних установах. При цьому страждає його гідність і ділова репутація, він судиться протягом 9 років, чим порушується його нормальний спосіб життя, що посилює його душевні, фізичні, моральні страждання.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути на свою користь солідарно з відповідачів майнову шкоду у розмірі 62 000 грн, матеріальну шкоду у розмірі 28 170 грн, моральну шкоду в сумі 189 000 грн, а також судові витрати у розмірі 62 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2020 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звертаючись до суду з вимогами про стягнення матеріальної шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що ним було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення та внаслідок незаконних рішень, дій та бездіяльності органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури, йому завдано матеріальну шкоду у вигляді понесених витрат на забезпечення і захист процесуальних прав як потерпілого у досудовому розслідуванні.
За правилами пунктів 7, 10 частини першої статті 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом, а також на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Таким правом на оскарження позивач скористався і поніс у зв`язку з цим матеріальні витрати, які складаються із транспортних витрат, пов`язаних з поїздками до суду, міліції, поліції, державної виконавчої служби, прокуратури, поштових відділень, а також поштових послуг, витрат, пов`язаних з виготовленням копій документів, оплатою послуг юристів, судових витрат. Вказані витрати понесені ОСОБА_1 у зв`язку з оскарженням постанов, дій, бездіяльності посадових осіб відповідачів по відмовному матеріалу 555/11 та у кримінальному провадженні № 12013250260000051 з метою забезпечення і захисту своїх процесуальних прав, питання про відшкодування яких підлягає вирішенню в рамках вказаного кримінального процесу відповідно до статтей 124, 125 КПК України. Тому провадження у справі в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди підлягає закриттю.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що витрати з відшкодування матеріальної шкоди фактично є процесуальними витратами, передбаченими статтею 118 КПК України, а не матеріальною шкодою у розумінні статтей 22, 1166 та 1176 ЦК України, тому вирішення питання про стягнення цих витрат за наявності відповідних підстав повинно здійснюватися в рамках кримінального провадження, в якому вони понесені. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 травня 2020 року й передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав порушення норм процесуального права, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 706/241/19 із Христинівського районного суду Черкаської області.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили надані позивачем докази на підтвердження заявлених ним вимог про відшкодування матеріальної шкоди, не врахували, що внаслідок незаконних рішень, дій та бездіяльності працівників прокуратури, поліції, йому завдана матеріальна шкода у вигляді витрат, понесених на забезпечення і захист процесуальних прав. Вказував, що рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на його користь суми боргу за договором позики не виконане державною виконавчою службою, місце проживання чи перебування ОСОБА_2 відповідними органами не встановлено.
Вважав, що суд першої інстанції безпідставно закрив провадження в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, оскільки відповідно до статті 31 ЦПК України повинен був виділити ці вимоги в окреме провадження та направити за підсудністю до належного суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2020 року прокуратура Черкаської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 01 березня 2010 року ОСОБА_1 передав в позику ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 18 400 грн строком на два місяці під 10 % на місяць. Однак, позичальник вказані кошти не повернув.
25 лютого 2011 року до Христинівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі -Христинівське РВ УМВС України в Черкаській області), (на цей час -Христинівське відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області) в порядку статті 97 КПК України, в редакції 1960 року, надійшла заява ОСОБА_1 щодо неповернення ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 18 400 грн, які останній у березні 2010 року взяв у позику у ОСОБА_1 під 10 % річних.
Постановою Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області від 18 квітня 2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого статтею 190 КК України, за відсутністю в його діях складу злочину (а. с. 18-19, т. 1).
Вказана постанова скасована постановою прокурора Христинівського району від 25 травня 2011 року, матеріали справи направлені до Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області для проведення додаткової перевірки.
За результатами перевірки приймались рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за статтею 190 КК України на підставі пункту 2 статті 6 КПК України, в редакції 1960 року, у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину, які скасовувалися прокуратурою Христинівського району (відмовний матеріал № 555-11).
У подальшому, слідчим відділенням Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області 29 січня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12013250260000051 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, за фактом вчинення шахрайських дій ОСОБА_2 .
В ході досудового розслідування факт вчинення ОСОБА_2 шахрайських дій не підтвердився, 23 серпня 2017 року слідчим прийнято постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Христинівського районного суду Черкаської області із скаргою на постанову про закриття кримінального провадження.
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2019 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2019 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 18 400 грн, відсотки у зв`язку з розстроченням повернення боргу в сумі 56 120 грн, судові витрати в сумі 87,84 грн (а. с. 56).
Слідчим відділенням Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12018250260000434 від 20 вересня 2018 року за фактом невиконання ОСОБА_2 рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2013 року.
На цей час досудове розслідування триває, проводяться необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, спрямовані на всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчинення кримінального правопорушення, прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.