Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 214/3916/18
провадження № 61-2992св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач - державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивачі перебували у трудових відносинах із відповідачем. 30 березня 2018 року керівництво підприємства їх повідомило про те, що їх звільнено з роботи відповідно до статті 38 КЗпП України за власним бажанням відповідно до поданих ними заяв.
Вказують, що станом на 30 березня 2018 року ніхто з позивачів заяв про звільнення за власним бажанням не подавав, а підписи в таких заявах виявились підробленими, тому вважають, що їх звільнення є незаконним.
При зверненні до управління з вимогою надати оригінали заяв про звільнення та ознайомлення з наказом про звільнення позивачі отримали відмову.
Посилаючись на вищевикладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивачі просили поновити їх на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 30 березня 2018 року до
30 листопада 2019 року, в розмірі: на користь ОСОБА_4 - 163 098,06 грн, ОСОБА_2 - 162 887,82 грн, ОСОБА_1 - 207 774,06 грн, ОСОБА_3 - 163 098,06 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що хоча трудові права позивачів порушені, оскільки вони не подавали заяви на звільнення за власним бажанням, що підтверджується висновком експертизи про неналежність їм підписів у відповідних заява, однак позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку із пропуском позивачами строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, для звернення до суду із вимогами, пов`язаними із незаконним звільненням.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
ПостановоюДніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на роботі на різних посадах з 31 березня 2018 року.
Стягнуто з ДПП "Кривбаспромводопостачання" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня
2018 року по 04 лютого 2021 року у розмірі 265 499,81 грн, ОСОБА_2 -
265 157,57 грн, ОСОБА_1 - 338 225,81 грн, ОСОБА_3 - 265 159,88 грн.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місячний строк звернення до суду у справах про звільнення починає свій перебіг з дня отримання працівниками трудової книжки, однак відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 15 серпня 2018 року підписи від імені позивачів в особових картках та в книзі обліку руху трудових книжок про отримання трудової книжки вчинено не позивачами, а іншими особами, що свідчить про те, що позивачі не отримували трудові книжки, у зв`язку з чим місячний строк звернення до суду, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, позивачами не пропущено. Оскільки позивачі заяви про звільнення за власним бажанням не підписували, тому їх слід поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ДПП "Кривбаспромводопостачання" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, щосуд апеляційної інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних та розглянув її у порядку спрощеного провадження, оскільки ціна позову є більшою ніж 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже помилково розглянув справу без виклику учасників справи. Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що про наявність наказу про звільнення позивачі дізналися
30 березня 2018 року, однак із позовом звернулися лише у червні 2018 року, тобто із пропуском строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.
Відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року від позивачів надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вони посилаються на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 22 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивачі перебували з відповідачем у трудових відносинах.
30 березня 2018 року позивачів ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_2 було звільнено з займаних посад за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.
Відповідно до книги обліку руху трудових книжок та вкладишів до них позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 отримали копію наказу та трудову книжку 30 березня 2018 року.
Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 15 серпня 2018 року №28/1.1/497, проведеної в рамках кримінального провадження №42018040000000255 від 13 березня 2018 року зазначено, що рукописні тексти та підписи на заявах про звільнення від імені позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також підписи від імені позивачів в особових картках та в книзі обліку руху трудових книжок про отримання трудової книжки вчинено не позивачами, а іншими особами.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах
2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на "усне слухання". При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з пунктом 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За положеннями частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зі змісту частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що ціна позову наявна виключно у позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається
Системний аналіз змісту зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку про те, що приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку розгляду апеляційних скарг на рішення суду, якщо наявні виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 лютого
2020 року у справі № 753/17720/18 та від 04 листопада 2020 року у справі
№ 642/1491/17.
Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 270 грн.
Відповідно до уточнених позовних вимог позивачі, окрім поновлення на роботі, просили також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 696 858 грн.
З наведеного вбачається, що звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачами було заявлено дві позовні вимоги, одна немайнова - про поновлення на роботі, а інша майнова - про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При цьому ціна позову є більшою як 100 так і 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000 грн і 567 500 грн відповідно).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивачів та вирішено розгляд апеляційної скарги проводити без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами справи
(а. с. 158, т. 2).
Відповідно до змісту постанови Дніпровського апеляційного суду
від 04 лютого 2021 року справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні у порядку частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи (а. с. 175-178, т. 2).
Суд апеляційної інстанції з посиланням частину тринадцяту статті 7, частину першу статті 369 ЦПК України дійшов помилкового висновку, що розгляд апеляційної скарги у даній справі слід проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи - в письмовому провадженні.
Так, як вже зазначалось вище, у вказаній справі було заявлено позовні вимоги майнового та немайнового характеру, щодо яких було відкрито провадження у справі.
Таким чином, частина перша статті 369 ЦПК України не може застосовуватись при вирішенні питання щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду в цій справі, оскільки визначає лише порядок розгляду справ з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому ціна позову також є більшою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (696 858 грн).
Отже, розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися з повідомленням (викликом) учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув, оцінки зазначеним обставинам не надав та дійшов помилкового висновку про те, що відповідно до частин першої, другої статті 369 ЦПК України зазначена справа в апеляційному порядку може бути розглянута без повідомлення учасників справи - в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Зазначене позбавило відповідача права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Враховуючи, що ДПП "Кривбаспромводопостачання", серед іншого, касаційну скаргу обґрунтовувало тим, що апеляційний суд помилково розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно дотриматись порядку розгляду справи, передбаченого статтею 368 ЦПК України.
Оскільки апеляційний суд здійснив розгляд цієї справи з порушенням вимог процесуального закону, що унеможливило ухвалення законного та справедливого судового рішення, то Верховний Суд не здійснює перевірку доводів касаційної скарги по суті спору.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.