ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/1022/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд торг плюс"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 (суддя Босий В. П.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 (головуючий суддя Майданевич А. Г., судді Сулім В. В., Коротун О. М.)
у справі № 910/1022/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд торг плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком"
про стягнення 468 252,61 грн
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Писаренко М. О., відповідача 1 - Фомін А. А.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд торг плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" про стягнення заборгованості в розмірі 468 252,61 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати поставленого на підставі Договору поставки № 4600046495 від 27.11.2019 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 389 813,34 грн, а також заявлено про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 28 770,19 грн та інфляційних у розмірі 49 669,08 грн.
Короткий зміст судових рішень
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" про залишення позову без розгляду задоволено. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд торг плюс" залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
4. Залишаючи без розгляду позовну заяву, місцевий господарський суд з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що умовами пункту 10.2 укладеного між сторонами Договору поставки № 4600046495 від 27.11.2019 сторони погодили можливість щодо розгляду спорів, пов`язаних із цим договором у Постійно діючому третейському суді при Товарній біржі "Київська Універсальна Біржа", в матеріалах справи відсутні докази визнання третейської угоди недійсною, вона не втратила чинності та може бути виконана. Крім того, до початку розгляду справи по суті відповідач подав заперечення проти вирішення спору в господарському суді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд торг плюс" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 та направити справу № 910/1022/21 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
6. Скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції та вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права зазначаючи, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
7. Позивач стверджує про відсутність згоди обох сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), що виключає можливість передачі цієї справи для розгляду таким судом, при цьому посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 910/17566/17 (а також на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 15-рп/2002).
8. Разом з тим, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 904/2728/19, при цьому ухвалив цілком протилежне рішення, що свідчить про порушення приписів Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
9. Також, 27.09.2021 від представника скаржника надійшло клопотання "про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду", у зв`язку з тим, що дана справа має виключну правову проблему, що полягає у наявності протилежних підходів Верховного Суду щодо вирішення спорів, які виникли на підставі договорів, у яких сторони погодили арбітражне застереження, що негативно впливає на розвиток права та формування єдиної правозастосовчої практики. Клопотання обґрунтоване посиланням на частину другу статті 302 ГПК України.
10. В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, від 07.05.2019 у справі № 921/421/18, від 24.07.2019 у справі 904/3096/18, від 13.06.20189 у справі № 913/488/18, від 25.06.20199 у справі № 911/1696/18, від 15.10.2019 у справі № 911/1595/18 та від 15.01.2019 у справі № 910/17566/17.
Позиція інших учасників справи
11. Відповідач не надав відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
12. Предметом спору у цій справі є позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" заборгованості в розмірі 468 252,61 грн, яка складається з основної заборгованості у розмірі 389 813,34 грн, а також 3% річних в сумі 28 770,19 грн та інфляційних у розмірі 49 669,08 грн, що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати вартості поставленого товару за Договором поставки № 4600046495 від 27.11.2019.
13. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що сторони визначили порядок вирішення спорів у Постійно діючому третейському суді при Товарній біржі "Київська Універсальна Біржа".
14. Відповідно до статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
15. За приписами статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
16. Частинами першою, четвертою, шостою та дев`ятою статті 12 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди; третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена, зокрема, шляхом обміну листами; посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору; третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
17. Згідно з нормами статей 3, 5, 7, 12 Закону України "Про третейські суди" передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
18. Третейська угода щодо передачі спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору.
19. Так суди попередніх інстанцій встановили, що 27.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд торг плюс" укладено договір поставки №4600046495 від 27.11.2019.
20. Відповідно до пункту 10.2 договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись статтею 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що всі спори, розбіжності та вимоги, що виникають з даного договору чи у зв`язку з ним, підлягають розгляду і вирішенню в Постійно діючому третейському суді при Товарній біржі "Київська Універсальна Біржа", за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 57, рішення якого є остаточними і обов`язковими для обох сторін, і оскарженню не підлягають, крім випадків передбачених Законом України "Про третейські суди". Сторони погодили, що в процесі розгляду та вирішення спорів буде застосовуватися Регламент третейського суду при Товарній біржі "Київська Універсальна Біржа". Правом, що регулює даний договір - є матеріальне право України. Припинення дії договору не звільняє сторони від всіх своїх зобов`язань, передбачених даним пунктом договору та невиконаних на момент припинення дії договору, а також у разі якщо вони виникнуть після припинення терміну дії договору.
21. Таким чином, підписуючи договір поставки № 4600046495 від 27.11.2019, сторони досягли згоди щодо розгляду спорів, пов`язаних із цим договором у Постійно діючому третейському суді при Товарній біржі "Київська Універсальна Біржа".
22. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 викладено правовий висновок про те, що:
- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;
- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;
- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.
23. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2019 у справі № 921/421/18, від 24.07.2019 у справі № 904/3096/18, від 13.06.2019 у справі № 913/488/18, від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18, від 15.10.2019 у справі № 911/1595/18, від 26.07.2021 у справі № 908/16/21.
24. У пункті 7 частини першої статті 226 ГПК України закріплено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
25. Наведене вище дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України господарському суду слід встановити наявність сукупності таких умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції арбітражу; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності третейської угоди.
26. Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що третейська угода не визнана недійсною, не втратила чинності та може бути виконана.
27. При цьому до початку розгляду справи по суті відповідач подав заперечення проти вирішення спору в господарському суді.
28. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що суди правильно застосували приписи пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України та залишили позов без розгляду.
29. При цьому, доводи касаційної скарги не спростовують правильних та обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій та не доводять порушення ними норм матеріального чи процесуального права.
30. Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.01.2019 у справі № 910/17566/17 з огляду на те, що Касаційний господарський суд у наведеній постанові, врахувавши конкретні фактичні обставини справи які були встановлені судом апеляційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду про те, що правовідносини у даній справі стосуються питання невиконання судового рішення міжнародного арбітражу, яке визнано та прийнято для виконання на території України, в частині застосування положень статті 625 ЦК України, а тому арбітражне застереження у даному конкретному випадку не може бути застосоване, оскільки обставини стосуються особливостей виконання рішення міжнародного арбітражу відповідно до законодавства України.
31. Тобто, у наведеній вище справі, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму стягнутої на підставі рішення Арбітражного суду м. Стокгольм (Швеція) заборгованості, внаслідок несвоєчасного виконання такого судового рішення.
32. Наведене у пунктах 30-31 цієї постанови свідчить про неподібність правовідносин у наведеній постанові та справі, яка переглядається.
33. Також, Суд відхиляє доводи скаржника викладені у пункті 8 цієї постанови оскільки приймаючи відповідне судове рішення про скасування ухвали місцевого господарського суду у справі № 904/2728/19 суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився Верховний Суд, встановив обставини недосягнення згоди сторонами у виборі третейського судді, невизначеності арбітражної установи та, як наслідок, неможливості виконання третейського застереження. Окрім цього, судом апеляційної інстанції було встановлено ухилення відповідача від формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення наявного спору, з чим також погодився Верховний Суд.
34. При цьому, Суд не вбачає невідповідності висновків судів попередніх інстанцій у справі, яка переглядається, правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 904/2728/19, позаяк дійшовши певних висновків у цих справах суди виходили із фактичних конкретних обставин, які і вплинули на прийняття відповідного судового рішення.
35. Так, оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі, Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального чи процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, відповідно, підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а відтак і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.
36. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
37. Стосовно клопотання представника скаржника "про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду" колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
38. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
39. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 303 ГПК України).
40. Проте, враховуючи викладене вище у цій постанові, наведені скаржником у клопотанні доводи не містять підстав для його задоволення, оскільки (1) заявник не обґрунтував наявність виключної правової проблеми, (2) відсутня різна судова практика щодо застосування норм права у спірних правовідносинах (скаржником протилежного не доведено) та (3) відсутні правові позиції, від яких колегія суддів вважала би за необхідне відступити.