Постанова суду № 913/64/17 від 23.09.2021 про стягнення 121 646 486, 01 грн

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 913/64/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. Р. Кібенко, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" та акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2021

у складі колегії суддів: В. В. Лакіза - головуючий, Т. Д. Геза, Л. М. Здоровко

та на рішення господарського суду Луганської області від 20.01.2021

у складі колегії суддів: В. В. Корнієнко - головуючий, А. В. Секірський, Р. М. Шеліхіна

за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - комунальне підприємство "Лисичанськтепломережа"

про стягнення 121 646 486, 01 грн

за участю представників учасників:

позивача: В. В. Дудченко

відповідача: С. Б. Базилевський

третьої особи на

стороні позивача: Б. А. Будник

третьої особи на

стороні відповідача: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" (далі - АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", відповідач), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.03.2017:

- борг у розмірі 94 266 619,56 грн по оплаті послуг балансування обсягів природного газу, наданих відповідачу у вересні - грудні 2016 року за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000708 та коригування за жовтень 2016 року;

- пеню в сумі 2 511 040,01 грн, 3% річних в сумі 269 040,00 грн та інфляційних втрат в сумі 407 910,58 грн за прострочення платежів за послуги балансування обсягів природного газу, надані відповідачу у вересні - грудні 2016 року;

- пеню в сумі 4 992 078,74 грн, 3% річних в сумі 2 279 424,32 грн та інфляційних втрат в сумі 16 920 372,80 грн за прострочення платежів за послуги балансування обсягів природного газу, які надані відповідачу у січні - серпні 2016 року (починаючи з 14.09.2016), основний борг за які був стягнутий рішенням господарського суду Луганської області від 12.12.2016 у справі № 913/958/16.

Всього заявлено до стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 121 646 486,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору транспортування в частині оплати за надані позивачем послуги балансування природного газу за жовтень - грудень 2016 року та неоплатою послуг балансування за січень - серпень 2016 року.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.01.2021 у справі №913/64/17 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" на користь АТ "Укртрансгаз" борг у розмірі 78 817 709,68 грн по оплаті послуг балансування обсягів природного газу, наданих відповідачу у вересні - грудні 2016 року; пеню - 7 194 987,07 грн; 3% річних - 2 515 450,21 грн; інфляційні втрати - 17 328 283,38 грн, судовий збір у розмірі 388 629,00 грн.

У частині вимог про стягнення боргу в розмірі 15 448 909,88 грн, пені в сумі 308 131,68 грн та 3% річних в сумі 33 014,11 грн у позові відмовлено.

Стягнуто з АТ "Укртрансгаз" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 206 700 грн.

Судове рішення мотивовано невиконанням відповідачем договору транспортування в частині оплати за надані позивачем послуги балансування природного газу за жовтень - грудень 2016 року та неоплатою послуг балансування за січень - серпень 2016 року.

Судом першої інстанції відмовлено позивачеві в позові в частині стягнення з відповідача заборгованості за перерахований місячний небаланс за жовтень за коригуючим актом, та відповідно пені та 3% річних, з огляду на безпідставність такого перерахунку.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 змінено пункт 2 судового рішення в частині стягнення з відповідача судового збору та скасовано п. 4 судового рішення щодо стягнення з позивача в дохід Державного бюджету судовий збір. В іншій частині рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції врахувавши, що розмір судового збору повинен становити не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та позивач здійснив доплату судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 2506 від 03.03.2017, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України судового збору в розмірі 206 700,00 грн та скасував п. 4 рішення місцевого господарського суду.

Крім того, судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок суми судового збору, що підлягав стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та змінив рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача суми судового збору.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, АТ "Укртрансгаз" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення в частині відмови в позові та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

З касаційної скарги вбачається, що скарга подається на підставі п. 2 та п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у касаційній скарзі вказує на необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах №924/447/18, № 920/344/18 (повторне здійснення балансування газу на підставі додаткових або коригуючих актів, не передбачене положеннями договору та Кодексу газотранспортної системи).

Крім того, позивач зазначає, що справи № 920/344/18, №924/447/18 не є подібними зі справою, що розглядається, тому відсутній висновок Верховного Суду з питання можливості повторного здійснення балансування газу на підставі додаткових або коригуючих актів.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, АТ "Луганськгаз" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

З касаційної скарги вбачається, що скарга подається на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Відповідач вказує на застосування судами норм права без врахування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 916/2090/16, №904/5807/19, №927/276/18.

Також відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у відносинах з надання послуг балансування газу, а саме ч.ч. 1, 3 ст. 306, ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 177, ст. 901 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 23 Закону України "Про ринок природного газу".

Відповідач наголошує на тому, що судами не перевірено вчинення позивачем балансуючих дій, не надано оцінку усім доводам та обставинам, викладеним позивачем у позові, не надано оцінки чи є договір укладеним.

4. Позиції учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідача позивач просить відмовити відповідачеві в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача з підстав п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки справи № 916/2090/16, № 904/5807/19, № 927/276/18 не є подібними.

В письмових поясненнях щодо предмета спору позивач зазначив, що оскаржувані судові рішення частково виконані відповідачем на підставі укладеної угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.08.2021. Укладаючи зазначену угоду відповідач підтверджує свої зобов`язання, встановлені судовими рішення у даній справі.

У письмових поясненнях відповідач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

17 грудня 2015 року між ПАТ "Укртрансгаз" (оператор) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (замовник), укладено договір транспортування природного газу №1512000708 (договір) за умовами якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору вартість таких послуг.

Згідно з п. 2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

В п. 2.3 договору визначені послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Відповідно до п.п. 2.4, 2.5 договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.

Згідно з п. п. 2.6, 2.7 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника.

Відповідно до п. 5.5 договору на кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі-ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі-ЗВТ).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

Відповідно п. 9.1 договору встановлено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу.

Згідно з п. 9.2 договору вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про місячний небаланс.

Пунктом 9.4 встановлено, що оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів.

Згідно з п. 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу IX договору.

Позивач зазначає, що відповідачем протягом вересня, жовтня, листопада, грудня 2016 року були допущені місячні небаланси, вартість яких склала за вересень - 8 540 844,18 грн, за жовтень - 12 857 545,70 грн, за листопад - 23 106, 852,60 грн, за грудень - 34 312 467,20 грн.

На підтвердження обсягів негативного небалансу в вересні, жовтні, листопаді та грудні 2016 року позивачем надано звіти ПАТ "Луганськгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ВАТ "Луганськгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за вказані періоди, звіти ПАТ "Луганськгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за вказані періоди, інформацію про надходження на точках входу та розподіл на точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільних мереж, із зазначенням обсягів небалансів, акти про надання послуг балансування обсягів природного газу та виставлені рахунки.

Суди встановили, що акти разом з розрахунками вартості балансування та рахунками на оплату послуг були направлені відповідачеві.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.12.2016 у справі №913/958/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2018 та постановою Верховного Суду від 10.10.2018, позов АТ "Укртрансгаз" задоволено частково, присуджено до стягнення з ПАТ "Луганськгаз" борг за надані послуги балансування за період січень - серпень 2016 року, пеню, 3% річних, нараховані до 14.06.2016 та інфляційні витрати, нараховані по серпень 2016 року.

Оскільки ПАТ "Луганськгаз" не оплачені надані послуги балансування за період з січня по серпень 2016 року позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні на вказану заборгованість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у грудні 2016 року позивачем було проведено коригування наданих послуг балансування обсягів природного газу за жовтень 2016 року, про що складено коригуючий акт надання послуг балансування обсягів природного газу.

Відповідач не оплатив надані позивачем послуги балансування для врегулювання негативних місячних небалансів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду про стягнення з відповідача 46 385 15,78 грн з яких: 21 398 389,88 грн - основний борг, 5 571 150,21 грн - пеня, 2 341 467,69 грн - 3%річних, 17 074 108 грн - інфляційні втрати.

Позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 121 646 486,01 грн, з урахуванням заявлених першочергово та відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, з яких: 46 385 115,78 грн - сума заборгованості заявлена в позовній заяві позивача; 72 868 229,68 грн - основний борг за послуги балансування надані в листопаді, грудні та коригування за жовтень 2016 року; 1 931 968,54 грн - пеня, 206 996,63 грн - 3% річних, 254 175,38 грн - інфляційні збитки.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до п. п. 7, 45 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Частиною 3 ст. 35 зазначеного Закону передбачено, що оператор газотранспортної системи повинен забезпечити замовників безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовірною інформацією про статус балансування в межах інформації, що знаходиться у розпорядженні оператора газотранспортної системи у відповідний момент часу. Така інформація має надаватися відповідному замовнику в електронному форматі.

Відповідно до п. 5 гл. 1 розд. 1 Кодексу газотранспортної системи (Кодекс, тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.

Відповідно до п. 1, п. 9 гл. 1 розд. VІІІ Кодексу одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.

Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної точки, на якій відбувається передача природного газу.

Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.

Пунктом 8 гл. 1 розд. ХІІ Кодексу передбачено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), поданого до газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Згідно з п. 2 розд. ХІІІ Кодексу замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Пунктом 9 розд. ХІІІ Кодексу встановлено, що з метою забезпечення безпечності функціонування та цілісності газотранспортної системи, у тому числі балансування газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи управляє потоками природного газу, які закачуються та відбираються до/з газосховища, що є в управлінні оператора газотранспортної системи, а також частиною газосховищ відповідно до пункту 3 цього розділу.

Відповідно до гл. 1 розд. ХІV Кодексу замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов`язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення.

При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів).

Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом.

Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.

Пунктами 1, 2 гл. 3 розд. ХІV Кодексу оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць.

Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

Відповідно до п. 4, 7 гл. 3 розд. ХІV Кодексу у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць.

Місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок надання послуг балансування - при негативному місячному небалансі.

Згідно з п. п. 1 - 4 гл. 4 розд. ХІV Кодексу розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті.

Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування.

Оператор газотранспортної системи до 14-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору та вимоги чинного законодавства, на позивача покладено обов`язок з визначення у відповідача (як замовника послуги) наявності негативного місячного небалансу та надання останньому у зв`язку з цим послуг балансування у разі неврегулювання відповідачем негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем, як оператором газотранспортної системи, свої зобов`язання за договором виконані належним чином. У зв`язку із виникненням у вересні - грудні 2016 року негативного небалансу у відповідача, вартість яких склала за вересень - 8 540 844,18 грн, за жовтень - 12 857 545,70 грн, за листопад - 23 106, 852,60 грн, за грудень - 34 312 467,20 грн, йому позивачем були надані послуги з балансування обсягів природного газу.

На підтвердження обсягів негативного небалансу в вересні, жовтні, листопаді та грудні 2016 року позивачем надано звіти ПАТ "Луганськгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ВАТ "Луганськгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за вказані періоди; звіти ПАТ "Луганськгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за вказані періоди; інформацію про надходження на точках входу та розподіл на точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільних мереж, із зазначенням обсягів небалансів; акти про надання послуг балансування обсягів природного газу та виставлені рахунки. Суди встановили, що акти разом з розрахунками вартості балансування та рахунками на оплату послуг були направлені відповідачеві.

Оскільки відповідачем не оплачені послуги балансування за вересень - грудень 2016 року в розмірі 78 817 709,68 грн судом першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно стягнуто з відповідача вартість послуг балансування та на підставі п. 13.5 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України стягнуто з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Луганської області від 12.12.2016 у справі №913/958/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2018 та постановою Верховного Суду від 10.10.2018, позов АТ "Укртрансгаз" задоволено частково, присуджено до стягнення з ПАТ "Луганськгаз" борг за надані послуги балансування за період січень - серпень 2016 року, пеню, 3% річних, нараховані до 14.06.2016 та інфляційні витрати, нараховані по серпень 2016 року.

Оскільки ПАТ "Луганськгаз" не оплачені надані послуги балансування за період з січня по серпень 2016 року, нараховані позивачем пеня, 3% річних та інфляційні на вказану заборгованість правомірно присуджені до стягнення судом першої інстанції.

Судами встановлено, що у грудні 2016 року позивачем проведено коригування наданих послуг балансування обсягів природного газу за жовтень 2016 року, про що позивачем складено коригуючий акт надання послуг балансування обсягів природного газу до акта балансування за жовтень 2016 року.

Відповідно до положень п.п.1, 2 гл. 3 розд. ХІV та п. 5 гл. 1 розд. 1 Кодексу та п.п. 9.1, 9.2, 9.4 договору судом першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог у частині стягнення вартості послуг балансування за коригуючим актом, та відповідно в частині, нарахованих пені та 3% річних.

Судом першої інстанції враховано позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 924/447/18, від 12.06.2019 у справі № 920/344/18.

Оскільки повторне здійснення балансування газу на підставі додаткових або коригуючих актів не передбачене положеннями договору та Кодексу ГТС, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за коригуючими актами, у зв`язку з чим суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за коригуючим актом.

Суд апеляційної інстанції врахувавши, що розмір судового збору повинен становити не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та позивач здійснив доплату судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 2506 від 03.03.2017, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача в Дохід бюджету України судового збору в розмірі 206 700,00 грн та правомірно скасував п. 4 рішення місцевого господарського суду.

Крім того, судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок суми судового збору, що підлягав стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та правомірно змінив рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача суми судового збору.

З касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" вбачається, що скарга подається на підставі п. 2 та п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд звертає увагу на норми гл. 4 розд. ХІV Кодексу газотранспортної системи (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Аналогічні положення містить і договір № 1512000708 від 17.12.2015, укладений між позивачем та відповідачем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем визначено негативний місячний небаланс, надано послуги балансування та позивачем виставлено рахунок на оплату послуг балансування.

Повторне здійснення балансування газу на підставі додаткових або коригуючих актів не передбачене положеннями договору та Кодексу ГТС, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за коригуючими актами.

Близька за змістом правова позиція є сталою та висловлена у низці постанов Верховного Суду у справах № 922/1382/18, № 922/1580/18, №910/2663/19, №910/5354/19, тому у Верховного Суду відсутні підстави для надання окремого правового висновку з цього питання та відсутні підстави для відступлення від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 924/447/18, від 12.06.2019 у справі № 920/344/18.

Доводи скаржника щодо підстав касаційного оскарження на підставі п. 2, п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на вказане вище, є такими що не підтвердились.

З касаційної скарги АТ "Луганськгаз" вбачається, що скарга подається на підставі п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Предметом позову у справі 916/2090/16 є стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, предметом зустрічного позову - є визнання недійсним договору транспортування природного газу.

Верховний Суд, залишаючи без змін постанову апеляційного господарського суду, погодився з висновками останнього про неукладеність договору транспортування природного газу.

Предметом позову у справі № 904/5807/19 є стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за добові небаланси.

У зазначеній справі судами відмовлено позивачеві в задоволенні позову, з позицією якого погодився Верховний Суд, з огляду на те, що позивачем не надано судам попередніх інстанцій доказів того, що на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами існував договір в редакції, яка б передбачала врегулювання щодобових небалансів, або ними були внесені відповідні зміни до вже існуючого договору в порядку, встановленому договором, а саме письмово з підписами уповноважених осіб. При цьому договір не передбачає вчинення дій щодо врегулювання щодобових небалансів та оплату такого балансування, а регулює лише визначення вартості місячного небалансу та порядок його оплати.

Предметом позову у справі № 927/276/18 є стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу.

У зазначеній справі Верховним Судом здійснено висновок, що для визначення коефіцієнту компенсації (за визначеною в розділі ІХ договору формулою), що підлягає застосуванню, коли визначається вартість послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника. Судами встановлено, що відповідач за надані послуги балансування обсягів природного газу у спірному періоді розрахувався в повному обсязі.

Натомість у судових рішеннях у справі № 913/298/18, що мають преюдиційне значення у вирішенні спору у справі № 913/64/17, суди, з позицією яких погодився Верховний Суд, дійшли висновку про припинення дії договору транспортування природного газу № 1212000708 від 17.12.2015 з 01.01.2017.

Господарським судом Луганської області встановлено та відображено в рішенні від 12.12.2016 у справі №913/958/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2018 та постановою Верховного Суду від 10.10.2018, заборгованість АТ "Лугансьгаз" за надані послуги балансування за період січень - серпень 2016 року.

З огляду на зазначене, постанови Верховного Суду у справах № 916/2090/16, №904/5807/19, № 927/276/18 прийняті за іншої, ніж у справі, що розглядається, фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за сукупності інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин, та зібраних і оцінених судами у таких справах доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення.

За таких обставин, підстава касаційного оскарження (п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України) не знайшла свого підтвердження.

Відповідач у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у відносинах з надання послуг балансування газу, а саме ч.ч. 1, 3 ст. 306, ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 177, ст. 901 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 23 Закону України "Про ринок природного газу".

Відповідач вказує на те, що газ, який передається у газорозподільні мережі, оператору ГТС на праві власності не належить, тому права позивача не можуть бути порушені втратою природного газу відповідачем при його транспортуванні у своїх мережах, оскільки це була б втрата вантажу постачальника, а не позивача.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач не надавав послуг відповідачеві, а балансування газотранспортної системи не є послугами, які надані відповідачу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Положення ст. 306, 307 Господарського кодексу України викладено у Главі 32 Господарського кодексу України, в якій визначено правове регулювання перевезення вантажів, визначено загальні положення щодо договорів перевезення вантажів.

Статтею 177 Цивільного кодексу України передбачено об`єкти цивільних прав.

Положення ст. 901 Цивільного кодексу України викладено у Главі 63 Цивільного кодексу України, в якій визначено загальні положення щодо договорів про надання послуг. У ст. 901 цього Кодексу розкрито поняття договору про надання послуг.

Відповідно до п. 5 гл. 1 Кодексу договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги). Замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування).

Згідно з п. 9 гл. 1 розд. VІІІ Кодексу замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором про надання послуг, згідно з яким позивачем можуть надаватися відповідачу послуги замовленої потужності, фізичного транспортування, а також балансування обсягів природного газу. Балансування є саме послугою, а не товаром, оскільки надання послуги балансування газу не передбачає жодної операції з постачання газу позивачем відповідачу, а є лише наданням послуг для усунення дисбалансу, який виникає в газотранспортній системі України у випадку виявлення фактів небалансів (позитивних чи негативних).

Позовні вимоги судами було розглянуто з урахуванням предмету і підстав позову, матеріально-правове обґрунтування судових рішень у справі фактично зводиться до аналізу наявності підстав для стягнення заборгованості за надані послуги балансування, з урахуванням умов договору та норм Кодексу газотранспортної системи.

З огляду на зазначене, Верховний Суд констатує про відсутність підстав для надання висновку щодо застосування положень ст. 306, 307 Господарського кодексу України, ст. 177, ст. 901 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 23 Закону України "Про ринок природного газу" у справі, що розглядається Верховним Судом.

Крім того норми ст. 306, 307 Господарського кодексу України, ст. 177 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 23 Закону України "Про ринок природного газу" не були застосовані судами попередніх інстанцій.

Верховним Судом відхиляються доводи відповідача щодо перевірки вчинення позивачем балансуючих дій, надання оцінки усім доводам та обставинам, викладеним позивачем у позові, з огляду на те, що такі доводи за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку заявника, свідчить про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову в оскаржуваній у касаційному порядку частині, що відповідно до норм ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Також Верховним Судом відхиляються доводи відповідача щодо надання оцінки чи є договір укладеним, з огляду на зазначені вище судові рішення у справах №913/298/18, № 913/958/16.

АТ "Укртрансгаз" звернулося до Верховного Суду з клопотанням про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", з підстав п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на неподібність справ, на які посилається відповідач в касаційній скарзі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ "Луганськгаз" відкрито, зокрема, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанова від 27.03.2018 №910/17999/16, постанова від 25.04.2018 №910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г).

Як зазначалося вище, предметом позову у справах № № 916/2090/16, №904/5807/19, № 927/276/18 є стягнення заборгованості на послуги балансування за договором транспортування природного газу. Однак, постанови Верховного Суду у справах №916/2090/16, №904/5807/19, № 927/276/18 прийняті за іншої, ніж у справі, що розглядається, фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за сукупності інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин, та зібраних і оцінених судами у таких справах доказів. Тому у Верховного Суду відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання та закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", з підстав п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд констатує, що доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому визначені законом підстави для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні.

................

Перейти до повного тексту