ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 640/18664/20
адміністративне провадження № К/9901/25680/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та рішення, його скасування та стягнення коштів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року (суддя Вовк П. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року (головуючий суддя Мєзєнцев Є. І., судді: Земляна Г. В., Файдюк В. В.),
І. Суть спору
У серпні 2020 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач, АТ "Укргазвидобування") звернулося до суду з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, Шевченківський РВ ДВС у м. Києві Центрального МУ Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просило:
- визнати протиправними дії відповідача з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 06 серпня 2020 року ВП № 6579701;
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про стягнення виконавчого збору від 06 серпня 2020 року ВП № 6579701;
- стягнути на користь АТ "Укргазвидобування" за рахунок бюджетних асигнувань відповідача кошти в сумі 5 374,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог АТ "Укргазвидобування" зазначило, що у межах виконавчого провадження ВП № 6579701 державним виконавцем не було вчинено жодних виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03 березня 2003 року № 19/465, в той час як такий наказ був виконаний позивачем добровільно у період, коли відповідне виконавче провадження було зупинено. Також зазначає, що зміни, внесені до Закону України "Про виконавче провадження" Законом № 2475-VIII погіршили становище боржника, оскільки з 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, хоча до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20 листопада 2002 року стягнуто з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" на користь ТОВ "Українська будівельна спілка" 51 004,00 грн основного боргу, 969,08 грн інфляційних витрат, 1 119,29 грн 3% річних, 530,92 грн витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання зазначеного судового рішення видано наказ від 03 березня 2003 року № 19/465, який було пред`явлено до виконання до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.
17 березня 2003 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП № 6579701 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03 березня 2003 року № 19/465 та визначено боржнику строк для добровільного виконання наказу до 24 березня 2003 року.
В пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 березня 2003 року зазначено, що при невиконанні рішення в наданий строк виконати його в примусовому порядку; стягнути за примусове виконання рішення з ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" виконавчий збір у розмірі 2 687,06 грн.
Водночас, 24 березня 2003 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) у зв`язку з порушенням господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28 липня 2020 року у справі № 19/465 заяву Шевченківського РВ ДВС у м. Києві Центрального МУ Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено. Замінено боржника у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 03 березня 2003 року у справі № 19/465 з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" її правонаступником - АТ "Укргазвидобування".
Платіжним дорученням від 04 серпня 2020 року № 315533 АТ "Укргазвидобування" сплатило борг у сумі 53 741, 29 грн за наказом Господарського суду м. Києва від 03 березня 2003 року № 19/465 на рахунок відповідача.
06 серпня 2020 року виконавче провадження № 6579701 було поновлено відповідною постановою відповідача. Крім того, в цей же день державним виконавцем було прийнято оскаржувану постанову про стягнення з АТ "Укргазвидобування" виконавчого збору у розмірі 5 374, 13 грн.
Вказаний виконавчий збір був сплачений позивачем у складі суми, визначеної платіжним дорученням від 06 серпня 2020 року № 317922.
Вважаючи таку постанову протиправною та незаконною, АТ "Укргазвидобування" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята відповідачем на підставі та в межах повноважень, визначених правовими положеннями. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент відкриття ВП № 6579701), так як і Закон України від 02 червня 2016 року
№ 1404-VIII "Про виконавче провадження", не ставлять можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі АТ "Укргазвидобування" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 та правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 28 квітня 2020 року у справі № 520/11908/18, від 29 липня 2020 року у справі № 1340/5050/18 та від 24 жовтня 2019 року у справі № 580/1328/19.
АТ "Укргазвидобування" вважає, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим документом. Оскільки рішення суду позивачем було виконано у добровільному порядку і виконавцем не стягувалася у примусовому порядку сума, яка зазначена у наказі господарського суду, то, на думку скаржника, постанова від 06 серпня 2020 року про стягнення з останнього виконавчого збору у розмірі 5 374,13 грн є протиправною та незаконною.
Також АТ "Укргазвидобування" зазначає, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не дотримано положень частини третьої ст. 40 Закону України № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження", оскільки постанова про стягнення виконавчого збору винесена за відсутності постанови про закінчення виконавчого провадження. Скаржник зазначає, що судами не враховано правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 580/1328/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 802/848/18, від 30 червня 2020 року у справі № 823/1824/17.
Крім того, АТ "Укргазвидобування" зазначає, що положення ст. 27 Закону України № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (в редакції до 28 серпня 2018 року) зменшували відповідальність позивача, як боржника, в порівнянні з нормами ст. 27 цього ж Закону у редакції, яка є чинною з 28 серпня 2018 року.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не подавав, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV, що діяв на момент виникнення спірних відносин).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Статтею 5 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Стаття 46 Закону № 606-XIV передбачає, що у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі п`яти відсотків від належної до стягнення суми або вартості майна боржника, а за невиконання рішення немайнового характеру - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із боржника-громадянина і у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - із боржника - юридичної особи.
Поряд з цим, 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), пунктом 7 розд. ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII).
Положення ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII визначають, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.