ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 826/4335/18
адміністративне провадження № К/9901/3596/19, К/9901/1753/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
секретар судового засідання - Титенко М.П.,
за участю:
представника позивача - Безсрочної А.М.,
представника відповідача - Прокопчука О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" і Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 (колегія суддів: В.П. Мельничук, Ю.А. Ісаєнко, І.О. Лічевецький) у справі № 826/4335/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", як оператора спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 до Головного управління ДПС у Полтавської області, третя особа: Акціонерне товариство "Сбербанк" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", як оператор спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 (надалі-Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, третя особа: Акціонерне товариство "Сбербанк" (надалі-Банк), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.12.2017 № 0047821213.
Позов мотивовано тим, що порушення Товариством вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині недотримання 10-денного строку сплати податкового зобов`язання у розмірі 13089858,57 грн сталося з тієї підстави, що затримка у перерахуванні податку до відповідного бюджету виникла виключно з вини обслуговуючого Банку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2018 (суддя - Арсірій Р.О.) в адміністративному позові відмовлено повністю, оскільки суд встановив, що позивач надав обслуговуючому Банку платіжне доручення про сплату вказаного податкового зобов`язання з порушенням строку, а тому податковим органом правильно нараховано штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2018 скасовано, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.12.2017 №0047821213.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №826/18513/16 та від 04.12.2018 у справі №826/3671/17, виходив з того, що датою сплати податкового зобов`язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до Банку платника, незалежно від дати фактичного зарахування суми до бюджету; за подальший переказ сум податкового зобов`язання відповідальність несе Банк.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач та третя особа подали касаційні скарги, в яких просили його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. При цьому Банк доводить, що отримане ним від позивача платіжне доручення про сплату податкового зобов`язання на суму 13089858,57 грн надійшло вже після завершення операційного дня, та всі можливі дії по перерахуванню ним коштів були вчинені своєчасно, але фактичне перерахування коштів відбулось на наступний день. При цьому вказує, що позивач маючи 10-ти денний строк на сплату такого податкового зобов`язання, платіжне доручення направив лише в останній день, надавши спершу незавірене електронним підписом платіжне доручення, а належно підписаний документ надійшов від позивача зі значним запізненням, на що Банк не міг вплинути.
Відповідач, частково повторюючи доводи касаційної скарги 3-ї особи, в своїй касаційній скарзі звертає увагу про те, що сплата податкових зобов`язань є обов`язком платника податку. Такий обов`язок є належно виконаний не з часу надання обслуговуючому Банку платіжного доручення про сплату такого платежу, а з фактом зарахування відповідної суми до Державного бюджету України.
Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідачем проведено перевірку Договору про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 з питання порушення терміну сплати уповноваженою особою ТОВ "Карпатигаз" податкового зобов`язання, визначеного у податковій декларації з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату по розрахунках за квітень 2016 року по Східно-Полтавському родовищу, за результатами якої складено акт від 05.12.2017 №7535/16-31-12-13-30/337504782. Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті порушення позивачем підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126, пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин по розрахунках за квітень 2016 року в сумі 13 089 858,57 грн із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.
На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0047821213, яким нараховано штраф у розмірі 10% у сумі 1308985,86 грн. Вказане рішення податкового органу оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням Державної фіскальної служби України від 01.03.2018 №7420/6/99-99-11-03-01-25 спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Суть порушення податковим органом визначено в тому, що податкове зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу в сумі 13089858,57 грн не було сплачено в граничні строки - 30.05.2016, за рахунок чого в індивідуальній картці платника податків відображено податковий борг у розмірі 13089858,57 грн., оскільки фактично зобов`язання сплачено 31.05.2016 року.
Судовими інстанціями установлено, що Товариством за договором про спільну діяльність від 10.06.2002 № 3 згідно з додатком №2 (вх.№ 9081047665 від 19.05.2016) до податкової декларації з рентної плати за квітень 2016 року (вх.№ 9081047549 від 19.05.2016) задекларовано обсяг видобутої корисної копалини за податковий (звітний) період 3899,138 т. Податкове зобов`язання за податковий (звітний) період з урахуванням фактичної ціни реалізації та ставки плати для виду корисної копалини становило 13 089 858,57 грн.
Позивачем 30.05.2016 з метою сплати зазначеного податкового зобов`язання в електронній системі "Клієнт-Банк" "IFOBS", яка є програмним продуктом ПАТ "Сбербанк", сформовано та направлено на проведення платежу обслуговуючому банку ПАТ "Сбербанк" електронне платіжне доручення №1448 на суму 13 089 858,57 по рентній платі за природний газ, яке проведено банком лише 31.05.2016.
Обслуговування банківського рахунку Товариства здійснюється в АТ "Сбербанк" відповідно до умов договору банківського рахунку від 17.08.2012 №Т130-010000077 (надалі - Договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що розрахунково-касове обслуговування Товариства відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 10.06.2002 №3, здійснюється протягом операційного часу, визначеного в Тарифах Банку. Товариство зобов`язано дотримуватись внутрішнього операційного часу, встановленого для Клієнта в Банку (пункт 2.4.11 Договору).
Додатком № 1 до Договору визначено, що операційний час в Банку для здійснення операцій в національній валюті засобами системи Клієнт-Банк встановлений з 9-00 до 17-00, післяопераційний - з 17-00 до 7-30 (пункт 9 розділу "Примітки" Тарифів Банку).
Відповідно до пункту 3.5 Додаткової угоди від 17.08.2012 № 2 до Договору електронні платіжні документи приймаються та виконуються Банком в операційний час, що встановлений Банком, виключно в день отримання таких електронних платіжних документів. Електронний платіжний документ, що надійшов до Банку після вказаного вище часу - у разі технічної можливості та за плату, визначену тарифами Банку, виконується в день отримання електронних платіжних документів.
Окремо у вищезазначених Тарифах вказується, що за бажанням Клієнта та у разі наявності у Банка технічної можливості, за плату визначену в Тарифах, Банк може виконувати платіжні доручення Клієнта на списання коштів з рахунку, що надійшли до Банку після операційного часу, в день їх надходження, але не пізніше закінчення операційного дня (пункт 5 розділу "Примітки" Тарифів Банку). З наведеної в Тарифах таблиці "Операційний день в Банку" вбачається, що тривалість операційного дня в ПАТ "Сбербанк" визначена з 9-00 до 17-30 включно.
Судом першої інстанції установлено, що платіжне доручення від 30.05.2016 №1448 на суму 13089858,57 грн сформовано позивачем 30.05.2016 о 16:41, але оформлено Товариством з накладенням електронних цифрових підписів повноважних осіб лише о 17:58, тобто після закінчення операційного часу Банку, після чого відправлені до Банку засобами електронної системи Клієнт-Банк "IFOBS".
Водночас, судом апеляційної інстанції установлено, що вказане платіжне доручення відправлено та прийнято Банком 30.05.2016 о 16:41, тобто в межах операційного часу Банку, але проведено Банком 31.05.2016, і Банк інформації про причини несвоєчасного зарахування коштів не надав.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права колегія суддів виходить з такого.
Положеннями пункту 57.1 статті 57, пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки), визначеними податковим органом правовою підставою прийняття спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення, встановлено обов`язок платників рентної плати сплатити податкові зобов`язання до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, серед іншого, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до положень статей 1,8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу, а банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.
Згідно із пунктом 22.4 статті 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. При цьому, банки мають забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, передбачено порядок фіксування вказаної дати, а саме: відповідно до пункту 2.14 глави 2 зазначеної інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня". Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.
З огляду на викладене, чинним законодавством передбачено певну процедуру підтвердження дати надходження платіжного доручення до установи банку.
Ураховуючи наведені правові норми та встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не навів достатніх мотивів і не обґрунтував підстави скасування судового рішення, не надавав оцінку доводам всіх учасників процесу, зокрема доводам відповідача та Банку.
Судом апеляційної інстанції фактичні обставини у справі встановлено не в повному обсязі, не досліджено розбіжності у встановлені фактичних обставин у справі, що має значення для правильного вирішення справи. Надані Банком докази щодо факту отримання платіжних доручень після закінчення операційного дня не перевірено судом, та не встановлено наявність (відсутність) об`єктивних причини не опрацювання отриманого платіжного доручення позивача №1448, не враховано відсутність відмітки Банку про дату та час його реєстрації, або інші належні докази часу їх подачі Товариством до Банку, передбачені законодавством, яке регулює банківську діяльність. Крім того, не перевірено доводи відповідача щодо відсутності належної суми коштів на рахунку позивача для сплати грошового зобов`язання в повному обсязі, з урахуванням того, що 30.05.2016 позивачем сплачувались і інші податки і збори.
Належне дослідження вказаного питання має вирішальне значення для правильного вирішення спору, враховуючи те, що системний аналіз наведених норм Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" дає колегії суддів підстави для висновку, що датою сплати податкового зобов`язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника саме в межах операційного дня, незалежно від дати фактичного зарахування суми до бюджету. Так, відповідно до вказаного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. При цьому, технічні можливості для виконання такого переказу, а також обов`язок банку на його виконання законом встановлено тільки в межах операційного дня.
Посилання скаржника на практику Верховного Суду у справах №№ 826/18513/16, 826/3671/17 є необґрунтованим, оскільки обставини у вказаних справах та у справі, що розглядається, не є аналогічними.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідив зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційних скарг відповідача та третьої особи і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно правильно встановити всі фактичні обставини по справі, та визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, і на підставі належних та допустимих доказів прийняти обґрунтоване та законне рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд