Постанова
іменем України
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 356/396/14-к
провадження № 51-251км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Кулаківського К. О.,
захисника Юрченка Ю. Б.,
засудженої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та її захисника Юрченка Ю. Б. на вирок Березанського міського суду Київської області від 16 травня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100070000828, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), такої, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Згідно з вироком суду 14 червня 2013 року приблизно о 22:00, неподалік озера Центральне (м. Березань, Київська область) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла словесна сварка. Тоді ОСОБА_1, обурившись на образи, висловлені в її адресу, пішла до приміщення кафе "Казантип", розташованого неподалік від озера, де поблизу барної стійки взяла металевий прут. Після чого, вона повернулась на місце сварки та тримаючи прут у правій руці завдала ним одного удару по голові ОСОБА_2, від якого остання втратила свідомість та впала на ґрунтове покриття автодороги. Згідно з висновком судово-медичної експертизи у потерпілої ОСОБА_2 було виявлено тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги засудженої та її захисника, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та її особі через суворість, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку засудженої, судові рішення незаконні та необґрунтовані, оскільки її дії кваліфіковано неправильно, а покарання призначене судом є надто суворим. Вказані порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, тому його рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що стороні захисту не було відкрито матеріали досудового розслідування, обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, а в основу вироку покладено неналежні та недопустимі докази. Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні звукозаписи судових засідань, що є підставою для скасування судового рішення. Суд апеляційної інстанції не перевірив доводи сторони захисту, тому його рішення не відповідає вимогам КПК та підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена та її захисник підтримали свої касаційні скарги та просили їх задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цих касаційних скарг.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційних скарг вбачається, що засуджена та її захисник, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Разом з тим, під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_2, за обставин, детально викладених у вироку, доводиться показаннями останньої, котра у суді розповіла про обставини події та зазначила, що коли в ході сварки було побито її чоловіка і він втратив свідомість, вона присіла біля нього та почала викликати швидку допомогу. В цей момент почула, як її покликала ОСОБА_1 та повертаючись до неї, при цьому не встаючи, побачила, як засуджена замахнулась металевим прутом та завдала їй удару по голові, від якого втратила свідомість.
Показання потерпілої повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, котрі підтвердили факт завдання засудженою ОСОБА_1 удару по голові ОСОБА_2 предметом схожим на палицю чи трубу, від якого остання впала та втратила свідомість. А свідок ОСОБА_5 пояснив, що коли засуджена ОСОБА_1 взяла в кафе біля барної стійки металеву палицю та вийшла з нею на вулицю, він після цього почув жіночій крик.
Відповідно до висновків експертиз у потерпілої ОСОБА_2 було виявлено відкриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку, епідуральну гематому лівої скроневої ділянки, перелом лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, перелом стінки лівої орбіти. Дані тілесні ушкодження відносяться до тяжких, як таких, що являються небезпечними для життя.
Отримана потерпілою травма могла виникнути при обставинах, зазначених нею та свідком ОСОБА_4, а саме коли потерпіла перебувала в положенні на колінах, обернута передньою поверхнею тіла до ОСОБА_1 в момент нанесення їй удару в ділянку голови.
Характер виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень в області голови не суперечить механізму, вказаному в протоколі слідчого експерименту від 30 березня 2015 року, проведеного за участю потерпілої та свідка ОСОБА_4 . Крім того, було допитано експертів та свідків, показання котрих суд визнав послідовними та такими, що в сукупності узгоджуються між собою й підтверджують обставини завдання потерпілій тілесних ушкоджень.
Також, суд дослідив та проаналізував інші докази, зокрема: протоколи огляду місця події, проведення слідчих експериментів за участю потерпілої, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Таким чином, оцінивши показання потерпілої та свідків у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Всупереч твердженням сторони захисту, оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення обвинувального вироку.
Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженої щодо неправильної кваліфікації її дій, є необґрунтованими, виходячи з нижченаведеного.
Так, розмежування складів злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК (умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень) від злочину передбаченого ст. 128 КК (необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень) здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивною стороною цих злочинів.
При визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах з матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.
Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження з об`єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров`я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв`язку між зазначеним діянням та наслідками. Із суб`єктивної сторони злочин може бути вчинений із прямим або непрямим умислом (умисна форма вини).
Поряд з цим, кримінальна відповідальність за необережне тілесне ушкодження настає за наявності таких самих елементів об`єктивної сторони, як і складу злочину, передбаченого статтею 121 КК, за умови, якщо були заподіяні тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, але суб`єктивна сторона злочину є основним елементом, за яким він відрізняється від заподіяння тяжкого чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень і вона проявляється у необережній формі вини.
Як установлено за результатами судового розгляду, ОСОБА_1 діючи умисно, металевим прутом, який тримала у руці, завдала потерпілій удару по голові, в результаті чого останній було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень (відкрита черепно-мозкова травма та інші ушкодження). Такі дії беззаперечно свідчили про спрямованість умислу ОСОБА_1 на заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, а тому підстав для кваліфікації таких дій за ст. 128 КК немає.
Судовий розгляд у місцевому суді було проведено відповідно до вимог ст. 337 КПК, тобто в межах висунутого обвинувачення, а діям ОСОБА_1 дано правильну юридичну оцінку.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах сторони захисту доводам, в тому числі і тим, на які скаржники посилаються при касаційному розгляді та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Зокрема, судом перевірялись доводи сторони захисту про те, що засудженій ОСОБА_1 не було роз`яснено право на захист, які було визнано необґрунтованими.
При цьому, суд зазначив, що слідчим під час вручення повідомлення про підозру було роз`яснено ОСОБА_1 право на кваліфіковану правову допомогу, а також щодо отримання безоплатної правової допомоги. Останній було вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки, при цьому ОСОБА_1 не заявляла жодних клопотань щодо необхідності надання їй захисника. Крім того, право мати захисника було роз`яснено засудженій під час обрання запобіжного заходу місцевим судом та під час перегляду рішення про обрання запобіжного заходу в апеляційному порядку.
Також, судом перевірялись твердження сторони захисту щодо ненадання засудженій доступу до матеріалів досудового розслідування.
Зокрема, суд у своєму рішенні вказав, що як убачається з матеріалів кримінального провадження, всі докази по завершенню досудового розслідування було надано ОСОБА_1, що підтверджується протоколом надання доступу до матеріалів досудового розслідування та додатком до нього, в якому зазначені усі зібрані у ході досудового розслідування докази, в тому числі й письмові, з якими ОСОБА_1 особисто знайомилась, про що зазначено в протоколі. До того ж, під час проведення підготовчого судового засідання ні ОСОБА_1, ні її захисник клопотань щодо невідкриття чи не ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не заявляли.
Доводи сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акта вимогам КПК, також були предметом апеляційного розгляду та не знайшли свого підтвердження.
Так, суд звернув увагу на те, що копію обвинувального акту разом із примірником реєстру матеріалів досудового розслідування було вручено ОСОБА_1, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою. В подальшому, у суді прокурором було змінено обвинувачення та оголошено під час чергового судового засідання обвинувальний акт, копію якого надано ОСОБА_1 та її захиснику, а розгляд справи було відкладено для надання можливості стороні захисту підготуватися до нового обвинувачення. При цьому жодних клопотань щодо невідповідності обвинувального акта вимогам КПК від сторони захисту заявлено не було.
Крім того, предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції були і доводи про недопустимість доказів, зокрема висновку експерта та протоколів слідчих експериментів, у зв`язку з тим, що під час їх проведення у якості понятого брав участь ОСОБА_6, котрий на думку сторони захисту, є зацікавленою особою.
Вказані твердження не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, з огляду на те, що вказану особу було залучено в якості понятого для проведення слідчих дій відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу, а стороною захисту не вказано в чому саме полягає зацікавленість цієї особи.
Відтак суд дійшов висновку, що протоколи слідчих дій та висновок експертизи, яким встановлено, що тілесні ушкодження у потерпілої могли утворитися за обставин зазначених у вказаних протоколах слідчих експериментів, згідно з вимогами ст. 86 КПК, є допустимими доказами.
Суд апеляційної інстанції також перевірив доводи сторони захисту про необхідність скасування вироку місцевого суду через відсутність звукозаписів судових засідань та дійшов наступного висновку.
Зокрема, суд у своєму рішенні зазначив, що при прослуховуванні звукозаписів судових засідань було встановлено, що деякі звукозаписи є нечіткими, проте підлягають прослуховуванню. Під час вказаних засідань було здійснено роз`яснення експертами своїх висновків, які наявні в матеріалах кримінального провадження, та які експерти повністю підтримали у суді. Данні засідання не є "інформативною основою" ухваленого судового рішення, відтак дана обставина не є безумовною підставою для скасування цього рішення.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах сторони захисту. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам.
Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Доводи сторони захисту про відсутність інформації щодо розподілу справи між суддями, що є безумовною підставою для скасування судового рішення, на думку Суду є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження, в яких наявний відповідний документ про автоматичний розподіл справи між суддями.
Разом із цим, доводи засудженої про невідповідність призначеного їй покарання через суворість, на думку Суду є обґрунтованими, з огляду на нижченаведене.
Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи засудженій ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції не повною мірою дотримався наведених вимог закону.
Так, обираючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зазначивши, що воно є тяжким, дані про особу винної, а також відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Із таким висновком суду погодився й апеляційний суд.
Проте суд як першої, так і апеляційної інстанцій не достатньою мірою врахували дані про особу винної, котра раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також належним чином не врахували відсутність обставин, що обтяжують покарання засудженій.
Крім того, суди не оцінили в повному обсязі той факт, що засуджена визнала фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення і лише вважала невірною кваліфікацію своїх дій.
Також, слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 раніше не судима та за тривалий час після події, яка відбулась у 2013 році, нових злочинів не вчиняла.
Зазначені обставини та дані про особу ОСОБА_1, на думку колегії суддів, дають підстави для пом`якшення їй покарання.
Врахувавши вищенаведене, Суд дійшов висновку про необхідність змінити судові рішення і пом`якшити покарання у виді позбавлення волі, призначене ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК до 5 років.
Верховний Суд вважає, що в цьому конкретному випадку таке покарання відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК і принципам законності, індивідуалізації та справедливості.
Відтак, касаційну скаргу засудженої слід задовольнити частково, а судові рішення - змінити в частині призначеного покарання. Підстав для задоволення касаційної скарги захисника, колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд