Постанова
іменем України
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 641/4738/18
провадження № 51-3877км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Кулаківського К. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220540000918, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2015 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого умовно-достроково 4 квітня 2017 року,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1, наприкінці березня 2018 року на зупинці громадського транспорту поблизу станції "Основа" (вул. Вокзальній у м. Харкові ), знайшов корпус ручної осколкової гранати типу РГД-5 спорядженого розривним зарядом, який поклав до кишені куртки та переніс до приміщення квартири АДРЕСА_2 ), де зберігав її без передбаченого на те дозволу.
14 квітня 2018 року, перебуваючи у розважальному закладі, що знаходиться на території "Кінного ринку", в ході бесіди з чоловіком на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_1 запропонував останньому придбати корпус вищевказаної гранати.
21 травня 2018 року, о 13:30 ОСОБА_1, перебуваючи на території парку "Металіст", поблизу будинку № 77 (вул. Плеханівська у м. Харкові), під час проведення оперативної закупки незаконно збув ОСОБА_3 корпус вищевказаної гранати за 800 грн, після чого був зупинений працівниками поліції.
Цього ж дня приблизно о 14:10, ОСОБА_3 добровільно видав працівникам поліції, раніше придбаний у ОСОБА_1 корпус гранати.
Апеляційний суд ухвалою від 6 червня 2019 року залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок -без зміни.
Постановою Верховного суду від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу прокурора задоволено частково, ухвалу апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд в цьому суді.
Апеляційний суд ухвалою від 16 лютого 2021 року залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок -без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуально закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції за результатами нового апеляційного перегляду в порушення вимог ч. 2 ст. 439 КПК не врахував вказівок суду касаційної інстанції щодо неправильного застосування положень ст. 75 КК, не перевірив викладених в апеляційній скарзі доводів прокурора та постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. Зазначає, що поза увагою суду залишились ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення та дані про особу засудженого, що призвело до призначення останньому необґрунтовано м`якого покарання.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація його дій в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
Щодо доводів прокурора, викладених у його касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок м`якості, то вони, на думку колегії судів, є слушними.
Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався; при залишенні апеляційної скарги без задоволення мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження не дотримався.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
Зі змісту ст. 75 КК вбачається, що застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, працює, має на утриманні малолітню дитину. Обставинами, що пом`якшують покарання суд визнав щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставиною, що обтяжує покарання - рецидив злочину. Також судом враховано досудову доповідь органу пробації.
Не погоджуючись із указаним рішенням, прокурор оскаржив вирок до суду апеляційної інстанції та просив скасувати його й ухвалити новий вирок, зокрема, через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості.
Апеляційний суд ухвалою від 6 червня 2019 року залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок - без зміни.
Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу прокурора задоволено частково, ухвалу апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд в цьому суді через неправильне застосування положень ст. 75 КК, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості.
Апеляційний суд ухвалою від 16 лютого 2021 року залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок -без зміни.
Водночас суд апеляційної інстанції при новому апеляційному перегляді не врахував вказівки суду касаційної інстанції щодо неправильного застосування положень ст. 75 КК, не зважив на характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, вдруге врахував обставини, що вже були враховані судом першої інстанції при призначенні останньому покарання та послався на те, що з моменту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення минуло майже три роки, за це період часу він до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, від дій ОСОБА_1 негативних наслідків для громадської безпеки не настало, за місцем роботи характеризується позитивно.
Отже, при новому апеляційному розгляді суд, залишивши поза увагою висновки суду касаційної інстанції, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, про що слушно зазначив прокурор у касаційній скарзі.
З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню до нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
У ході нового апеляційного розгляду суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора, й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК, маючи на увазі те, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд