Постанова
іменем України
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 498/582/18
провадження № 5-2926 км 21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Яновської О. Г.,
суддів Голубицького С. С., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л. Ю.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 березня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160280000127, щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2, раніше не судимого,
визнаного невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
1. Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 02 червня 2018 року, близько 12:00, перебуваючи в складі мітингувальників біля приміщення територіальної виборчої комісії Цебриковської об`єднаної територіальної громади Великомихайлівського району Одеської області, розташованої за адресою вул. Миру, 5, смт. Цебрикове, Великомихайлівського району, Одеської області, умисно розпилив препарат сльозоточивої та дратівливої дії "Терен-4М" в обличчя працівникам поліції, котрі перебували при виконанні службових обов`язків та діяли відповідно до вимог
ст. 42 Закону України "Про Національну поліцію". Унаслідок дій обвинуваченого працівникам поліції ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, спричинено хімічні опіки очей - легкі тілесні ушкодження.
2. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 345 КК - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
3. Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 11 жовтня 2019 року, який залишено без зміни ухвалою Одеського апеляційного суду від
11 березня 2021 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 345 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене ним.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи особи, яка їх подала
4. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 11 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 та призначити новий апеляційний розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що місцевий суд безпідставно визнав недопустимими доказами протокол отримання добровільно виданого предмету від 19 липня 2018 року та протокол огляду місця події від
02 червня 2018 року, які були зібрані та оформлені відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Суд не дав належної оцінки показанням потерпілих та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 про обставини кримінального правопорушення. Суд безпідставно відхилив як доказ відеозапис подій від 02 червня 2018 року, який відповідно до вимог ст. 99 КПК є електронним документом та допустимим доказом, не дав йому правильну оцінку. Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги прокурору, колегія суддів апеляційного суду всупереч вимогам ст. 419 КПК не дала відповідей на всі його доводи, безпідставно було відхилено клопотання прокурора про дослідження доказів.
Позиції учасників судового провадження
5. Прокурор підтримала доводи касаційної скарги.
6. Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
7. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
8. Відповідно до положень ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
9. Вимогами ст. 370 КПК установлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
10. Стаття 374 КПК визначає вимоги до змісту вироку суду, в тому числі і виправдувального. Так, у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
11. В порушення таких вимог процесуального закону суд першої інстанції, хоч і зазначив обвинувачення, яке було пред`явлене ОСОБА_1, проте не дав належну оцінку усім доказам обвинувачення, не мотивував належним чином у вироку, чому він їх відкидає, не вказавши у мотивувальній частині судового рішення обґрунтування такого висновку.
12. Крім того, вирок не може бути визнаний законним і обґрунтованим, якщо обставини, що впливають на доведеність вчиненого діяння не були належно досліджені й оцінені.
13. З матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, ухвалюючи виправдувальний вирок на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, зазначив про наявність порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених під час досудового розслідування, які призвели до неможливості визнання допустимими ряду доказів, поданих стороною обвинувачення.
14. Проте, погоджуючись з касаційною скаргою сторони обвинувачення, колегія суддів вважає, що місцевий суд, мотивуючи свій висновок, допустився суперечностей та обрав вибірковий підхід до оцінки доказів.
15. Так, як убачається з обставин, викладених у вироку, під час судового провадження обвинувачений не заперечував того, що перебував на місці події 02.06.2018 року, як було встановлено органом досудового розслідування, та підтвердив, що він був одягнутий у червону футболку, шорти та мав при собі сумочку для ліків.
16. Допитані в судовому засіданні потерпілі - працівники поліції, які 02.06.2018 року перебували на місці події при виконанні службових обов`язків, показали, що саме ОСОБА_1, який був одягнутий у червону футболку та шорти, розпилював газ із балончика. Унаслідок цього потерпілим було завдано опіки очей та ротової порожнини. Об`єктивно ці обставини було підтверджено актами обстеження потерпілих та висновками експертиз, які було проведено з дотриманням вимог КПК. Потерпілими було подано зави про вчинене кримінальне правопорушення.
17. Як убачається з вироку, аналізуючи показання потерпілих, місцевий суд дійшов висновку про те, що вони є надуманими, а наявність тілесних ушкоджень ймовірно отриманих 02.06.2018 року, не підтверджує обвинувачення, а саме факту умисного заподіяння ОСОБА_1 працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням службових обов`язків.
18. Такі висновки суду суперечать дослідженим доказам у справі та є передчасними.
19. Зі змісту вироку видно, що судом були допитані свідки сторони обвинувачення та сторони захисту, у показаннях яких були суперечності щодо обставин справи. Однак суд не вжив процесуальних заходів, зокрема передбачених ч. 14, 15 ст. 352 КПК, щодо усунення цих суперечностей, незважаючи на те, що це має істотне значення для з`ясування фактичних обставин кримінального провадження. Натомість суд визнав недостовірними відомості, надані свідками сторони обвинувачення та потерпілими під час їх допиту і надав перевагу свідкам сторони захисту.
20. Крім того, рішення суду в частині визнання недопустимими письмових та речових доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження доведеності винуватості ОСОБА_1 не відповідає вимогам щодо законності та вмотивованості.
21. Зокрема, як убачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, 24.07.2018 року стороні захисту було відкрито матеріали та зібрані під час досудового розслідування речові докази в порядку ст. 290 КПК.
22. Виходячи з цього, протилежні висновки суду про порушення вимог ст. 290 КПК під час здійснення кримінального провадження, без наведення інших мотивованих аргументів, не можуть спростувати цих відомостей з реєстру матеріалів досудового розслідування, які містяться в матеріалах справи.
23. За наведених обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги прокурора про невмотивованість вироку місцевого суду.
24. Не відповідає вимогам кримінального процесуального закону висновок місцевого суду у вироку про складання протоколу огляду з порушенням вимог
ст. 237 КПК під час досудового розслідування, оскільки не проводилася фіксація слідчої дії.
25. Зокрема, положеннями ст. 103 КПК визначено форми фіксування процесуальної дії під час кримінального провадження, серед них передбачена фіксація процесуальної дії як у протоколі, так і на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії.
26. Статтями 104, 107 КПК визначено вимоги до протоколу та застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження. Так, змістом ч. 6
ст. 107 КПК визначено вичерпні випадки, коли незастосування технічних засобів фіксування тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії.
27. Разом із тим, за правилами ч. 7 ст. 237 КПК, на яку послався місцевий суд у вироку, така процесуальна дія як огляд місця події не вимагає обов`язкової іншої фіксації, ніж передбачено ч. 4 ст. 237 КПК - протоколу огляду.
28. Що стосується визнання судом недопустимим протоколу отримання добровільно наданого предмету від 19.07.2018 року, згідно якого
ОСОБА_9 було видано оптичний диск з відеозаписом подій від 02.06.2018 року, колегія суддів зазначає наступне.
29. Змістом ст. 93 КПК врегульовано порядок збирання доказів сторонами кримінального провадження. Положеннями статей 98, 99 КПК зазначено вимоги щодо речових доказів та документів. Частиною 1 ст. 99 КПК визначено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
30. Нормами п. 1 ч. 2 ст. 99 цього Кодексу передбачено, що до документів можуть належати: матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні), а за ч. 3 ст. 99 КПК оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
31. Тому ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.
32. Постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Об`єднана палата) від 29 березня 2021 року в справі № 554/5090/16-к (провадження № 51-1878 кмо 21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості.
33. Зокрема, Об`єднана палата звернула увагу, що для виконання завдань кримінального провадження, з огляду на положення Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8). Відповідно до ст. 7 цього Закону у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях.
34. Усі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного
тільки часом і датою створення. Питання ідентифікації електронного документа
як оригіналу можуть бути вирішені уповноваженою особою, яка його створила
(за допомогою спеціальних програм порахувати контрольну суму файлу або каталогу з файлами - CRC-сума, hash-сума), або за наявності відповідних підстав шляхом проведення спеціальних досліджень.
35. У цьому конкретному провадженні оптичний диск для лазерних систем зчитування інформації з відеозаписом щодо порушення громадського порядку
02 червня 2018 року було надано органу досудового розслідування очевидцем події, який отримано в присутності понятих та визнано речовим доказом, про що було складено відповідні протоколи.
36. Разом із тим, як видно зі змісту вироку, місцевим судом було установлено, що при складанні протоколу отримання добровільно наданого предмету (оптичного диску) від 19 липня 2018 року органом досудового розслідування допущено істотне порушення, оскільки оригінал запису вилучено та оглянуто не було із застосуванням технічних засобів фіксації.
37. Ураховуючи, що оригінал запису з добровільно наданого оптичного диску не було оглянуто та, відповідно, не було зафіксовано контрольну суму файлу, що унеможливило в подальшому ідентифікувати цей запис як оригінал електронного документу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав цей доказ недопустимим та не взяв до уваги при постановлені судового рішення.
38. Водночас, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги прокурора про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, оскільки висновки суду про допустимість, належність, достовірність та достатність доказів у справі не перевірені згідно зі ст. 94 КПК та не містять відповідних мотивів.
39. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, в порушення вимог ст. 419 КПК, зазначених порушень процесуального закону не усунув, своє рішення про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення належним чином не мотивував та дійшов передчасного висновку про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
40. Отже, під час розгляду справи судами обох інстанцій допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування таких рішень.
41. За таких обставин, вирок та ухвала підлягають скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню. Інші доводи касаційної скарги підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.
42. Під час нового апеляційного розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ст. 439 КПК суду слід урахувати наведене, ретельно дослідити всі докази, надані стороною обвинувачення, та залежно від установленого, постановити законне й обґрунтоване рішення, виклавши в ньому аналіз доказів та мотиви його прийняття відповідно до вимог ст. 370 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, колегія суддів,