Постанова
Іменем України
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 619/1139/19
провадження № 51-2168км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Головко В.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
Головко В.В. на вирок Дергачівського районного суду Харківської області
від 24 червня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220280000051, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Токарівка Дергачівського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 24 червня
2020 року ОСОБА_1 засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 у дохід держави
1430 грн процесуальних витрат.
Як зазначено у вироку, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, за таких обставин.
14 січня 2019 року близько 14:00 у кв.
АДРЕСА_1 між ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та його матір`ю ОСОБА_2 виник конфлікт у зв`язку з тим, що остання відмовилася надати йому гроші на придбання тютюнових виробів та алкогольних напоїв. Під час конфлікту ОСОБА_1 з метою вбивства, маючи корисливий мотив, у коридорі квартири рукою ударив матір по обличчю, а коли вона впала на підлогу, завдав їй взутими ногами одного удару в ділянку тулуба та двох ударів по голові, після чого дерев`яною палкою у формі бити завдав їй ще не менше чотирьох ударів по голові. Коли потерпіла припинила подавати ознаки життя, ОСОБА_1, нахилившись над нею, з-під бюстгальтера витягнув 200 грн та з місця пригоди зник.
Смерть потерпілої ОСОБА_2 настала наступного дня внаслідок закритої черепно-мозкової травми, що смертельно ускладнилась гострим розладом мозкового кровообігу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 березня 2021 року апеляційну скаргу захисника Головко В.В. залишено без задоволення. Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено. Постановлено виключити з вироку посилання суду на те, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.
У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Головко В.В. порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог, посилаючись на неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, зазначає, що вина ОСОБА_1 в умисному вбивстві його матері ОСОБА_2 не доведена належними та допустимими доказами. Стверджує, що протокол огляду місця події не підписаний усіма його учасниками, експерту та спеціалісту не роз`яснювалися їхні права, а вилучення під час огляду предметів, які в подальшому були визнані речовими доказами та направлені на експертизу, проводилося з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Також захисник звертає увагу на те, що у слідчих діях у різний час (відібрання зразків для експертного дослідження) брали участь одні і ті ж поняті, які є працівниками правоохоронних органів, що є порушенням вимог ст. 223 КПК (зокрема працівник слідчого відділення Терещукова І.І., яка перебуває на посаді друкарки). Крім того, на думку захисника, у справі не доведено наявності умислу в ОСОБА_1 на вбивство його матері. Зазначає, що апеляційний суд під час перегляду справи на зазначені порушення увагу не звернув, всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК повторно не дослідив усіх доказів, а ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Також вважає, що, змінюючи вирок, апеляційний суд фактично не визначив правової кваліфікації дій ОСОБА_1, яка пов`язана з фактичними обставинами, визнаними судом доведеними.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримала доводи касаційної скарги.
Прокурор вважала, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а судові рішення мають бути залишені без зміни.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із судовими рішеннями та вважаючи, що ОСОБА_1 засуджено необґрунтовано, зокрема, посилається на неповноту та однобічність судового розгляду, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
У зв`язку із цим колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до
ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, неповнота та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження з огляду на наведені вимоги закону не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Водночас, перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_1, з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, зокрема, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
Згідно зі ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За правилами п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Як убачається з матеріалів справи за наслідками судового розгляду в межах пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, місцевий суд ухвалив стосовно нього обвинувальний вирок, визнавши винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.
Проте на порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку місцевий суд не зазначив формулювання обвинувачення, визнаного ним доведеним, навівши замість цього обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_1 органами досудового розслідування.
Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою сторони захисту, звернув увагу на порушення судом першої інстанції зазначених вимог закону, проте вирок місцевого суду змінив та виключив з його мотивувальної частини посилання суду на те, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.
Разом із тим, приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції фактично вийшов за межі своїх повноважень, оскільки під час апеляційного розгляду не досліджував доказів та не встановлював фактичних обставин кримінального провадження.
При цьому колегія суддів враховує те, що апеляційний суд був позбавлений такої можливості за відсутності апеляційної скарги сторони обвинувачення. Проте, зважаючи на допущені місцевим судом порушення, вирок підлягав скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, за наведених обставин вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду з огляду на допущені порушення не можна вважати такими, що відповідають вимогам ст. 370 КПК.
Отже, судові рішення підлягають скасуванню на підставах, передбачених ч. 1
ст. 412 КПК, із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Новий розгляд належить здійснити з дотриманням вимог глави 28 КПК і прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
Оскільки судові рішення скасовуються з підстав недотримання п. 2 ч. 3
ст. 374 КПК, Верховний Суд на даний час позбавлений можливості висловити свої міркування щодо доводів касаційної скарги захисника про визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими. Ці доводи підлягають перевірці при новому розгляді в суді першої інстанції.
При перевірці доводів сторони захисту щодо дотримання органами досудового розслідування під час проведення слідчих дій положень ст. 223 КПК, суд має перевірити, чи є понятий ОСОБА_3 атестованим працівником поліції.
З урахуванням наведеного касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи те, що постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення скасовуються, а останній перебуває під вартою, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення "Едуард Шабалін проти Росії" від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1, з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати ймовірності повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_1 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом першої інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд