Постанова
Іменем України
28 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 606/2895/18
провадження № 51-5703 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Голубицького С.С., Стефанів Н.С.,
за участю: секретаря судового засідання прокурора
Червінської М.П., Нескородяного А.М.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого та його захисника Худої І.Р. на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 лютого 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Теофіполь Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 визнано винуватим у таємному викраденні майна, поєднаного з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою у великому розмірі, і засуджено за частиною 4 статті 185 КК із застосуванням частини 1 статті 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
2. Судом установлено, що 30 квітня 2018 року приблизно о 09:00 засуджений за попередньою змовою з ОСОБА_2 та невстановленою особою через пошкоджене вікно проникли до будинку ОСОБА_3 на АДРЕСА_2, звідки таємно викрали гроші та майно, заподіявши потерпілому матеріальні шкоди на загальну суму 484 730,80 грн.
Вимоги і доводи касаційних скарг
3. Захисник у касаційній скарзі, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить змінити судові рішення та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК.
4. Він стверджує, що суд першої інстанції усупереч вимогам статті 65 КК не врахував повною мірою всіх позитивних даних про особу засудженого і наявних у справі пом`якшуючих обставин та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства. На думку захисника, суд першої інстанції безпідставно послався на попередні судимості засудженого, адже ця обставина не зазначена в обвинувальному акті як така, що обтяжує покарання. Вказує на те, що, незважаючи на бажання засудженого надати пояснення в судовому засіданні, апеляційний суд розглянув скаргу за його відсутності.
5. Засуджений у своїй касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді, оскільки вважає, що проведення апеляційного розгляду без його участі є істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
6. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
7. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту, просив залишити судові рішення без зміни, вважаючи їх законними та обґрунтованими.
Оцінка Суду
8. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, Суд дійшов висновку, що подані скарги належить залишити без задоволення.
9. Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
10. Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що місцевий суд дотримався вимог закону в частині призначеного засудженому покарання. Ухвалюючи свій вирок, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й усі інші обставини, які мають правове значення.
11. Зокрема, цей суд визнав пом`якшуючими покарання обставинами щире каяття засудженого та добровільне відшкодування ним шкоди. Обтяжуючих покарання обставин суд не встановив. Обираючи вид та розмір покарання, суд першої інстанції зважив на те, що засуджений має інвалідність, на його утриманні перебувають троє малолітніх дітей та вагітна дружина, позитивно характеризується за місцем проживання, виявив бажання стати на шлях виправлення. Не залишилася без оцінки суду і позиція потерпілого, який не наполягав на призначенні суворого покарання.
12. Вищенаведені обставини суд визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості злочину і дають підстави визначити покарання в розмірі, нижчому від найнижчої межі, передбаченої санкцією частини 4 статті 185 КК.
13. Разом із тим, досліджуючи дані про особу засудженого, суд зазначив, що засуджений схильний до правопорушень, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, не працевлаштувався, а навпаки знову вчинив за попередньою змовою тяжкий корисливий злочин.
14. Зважаючи на ці обставини в сукупності з характером установлених конкретних обставин злочину, суд першої інстанції визнав неможливим досягти мети попередження вчинення нових злочинів й виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
15. Усупереч твердженням захисника суди не посилалися на попередні судимості засудженого як на кваліфікуючу обставину вчиненого злочину або як на обтяжуючу обставину, а лише взяли цю інформацію до уваги як елемент характеристики особи засудженого.
16. Апеляційний суд, переглядаючи вирок у порядку апеляційної процедури, належним чином проаналізував доводи сторони захисту та відхилив їх, не встановивши підстав для застосування до засудженого інституту умовного звільнення від відбування покарання, з чим погоджується і колегія суддів.
17. Таким чином, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не порушили вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом загальним засадам.
18. Суд не вважає достатньою підставою для скасування ухвали апеляційного суду те, що апеляційний розгляд відбувся без участі обвинуваченого, з огляду на таке.
19. Відповідно до частини 4 статті 405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, не перешкоджає розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
20. У цьому провадженні апеляційний розгляд відкладався 06 травня, 03 червня, 05 серпня, 02 вересня 2020 року через неявку обвинуваченого. Згідно з наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень засуджений був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Ця обставина не заперечується і в касаційних скаргах.
21. Захисник засудженого - адвокат Худа І.Р. заявляла (письмово та усно в судовому засіданні) клопотання про відкладення апеляційного розгляду у зв`язку з погіршенням стану здоров`я обвинуваченого та перебуванням його на стаціонарному лікуванні.
22. Проте, відповідно до інформації, наданої на запит суду Теофільською центральною лікарнею, ОСОБА_1 перебував на лікуванні лише з 01 по 25 червня 2020 року.
23. У судовому засіданні 23 вересня 2020 року захисник Худа І.Р. повідомила суду, що ОСОБА_1 знову не може брати участь у судовому засіданні через сімейні обставини, характер яких вона не пояснила.
24. Апеляційний суд, переконавшись у відсутності належних доказів на підтвердження поважності причин неприбуття обвинуваченого до суду в інші дати, окрім 03 червня, заслухавши думку сторін, визнав за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
25. З огляду на те, що інтереси ОСОБА_1 протягом апеляційної процедури представляла захисник Худа І.Р., а в апеляційній скарзі не ставилось питання про погіршення становища обвинуваченого, Суд не вважає, що неприбуття останнього в судове засідання перешкодило апеляційному суду постановити законне та обґрунтоване рішення.
26. Отже, Суд не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржених судових рішень за доводами, наведеними в касаційних скаргах сторони захисту.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 лютого 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.