Постанова
Іменем України
28 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 199/1409/20
провадження № 51-1511 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Щепоткіної В. В., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Кузнецова С. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника Дроздова О.М. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040030000055, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Задоволено частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 та стягнуто на її користь з ОСОБА_1 35 000 грн в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 20 листопада 2019 року приблизно о 17:15 год, керуючи автомобілем "Чері Амулет", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, рухаючись заднім ходом по тротуару на вул. Бердянській з боку вул. Мологвардійської в напрямку пр. Слобожанського у м. Дніпро, в порушення вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху, перед початком руху не переконався, що своїм маневром не створить небезпеки іншим учасникам руху та в районі перехрестя з вул. Артільною, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка знаходилась на смузі його руху. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпілій ОСОБА_2 було заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У спільній касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 та захисник Дроздов О.М. просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважають, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином всіх наведених у апеляційній скарзі доводів сторони захисту, зокрема, про відсутність у справі постанови про призначення слідчого у кримінальному провадженні. Посилаються на те, що з огляду на викладений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 22 лютого 2021 року висновок, наявне в справі доручення про проведення досудового розслідування не є необхідним підтвердженням повноважень слідчого у цьому кримінальному провадженні. Також зазначають про неналежну, на їх думку, перевірку апеляційним судом доводів апеляційної скарги щодо виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та недопустимості доказу - висновку судово-медичного експерта щодо виявлених тілесних ушкоджень у потерпілої.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, який брав участь в суді касаційної інстанції, посилаючись на безпідставність наведених у спільній касаційній скарзі засудженого та захисника доводів, вважав, що її слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, воно безумовно, повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
У статті 419 КПК України наведено чітку вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що ухвала апеляційного суду, постановлена за результатами апеляційного розгляду справи щодо ОСОБА_1, відповідає наведеним вимогам кримінального процесуального закону.
Так, як убачається з матеріалів справи, не погодившись з вироком суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_1 та його захисник Дроздов О.М. подали спільну апеляційну скаргу, в якій ставили питання про його скасування і закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому, в обґрунтування своїх вимог, наводили доводи, аналогічні доводам їх спільної касаційної скарги, які були ретельно перевірені апеляційним судом.
Сторона захисту стверджувала, що в справі відсутнє належне підтвердження повноважень слідчого у цьому кримінальному провадженні, оскільки наявне доручення про проведення досудового розслідування не є необхідним підтвердженням повноважень слідчого. Посилались на те, що висновок судово-медичного експерта щодо виявлених тілесних ушкоджень у потерпілої є недопустимим доказом, так як його було зроблено на підставі медичної документації, наданої експерту самою ОСОБА_2, чого вимогами кримінального процесуального закону не передбачено. Також зазначали про суперечності щодо виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.
Перевіривши вирок за спільною апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та його захисника, доводи яких є аналогічними доводам їх касаційної скарги, апеляційний суд, у відповідності з вимогами ст. 419 КПК України, надав їм належну оцінку та обґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
При цьому, правильно визнав безпідставними посилання на те, що в матеріалах справи відсутнє належне, на думку сторони захисту, підтвердження повноважень слідчого у кримінальному провадженні, оскільки начальником відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Богуславським О.Л. було надано доручення слідчому Бурхану Р.О. про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020040030000055. Дані про слідчого містяться й у витязі з ЄРДР. Це доручення відповідає вимогам статей 39, 241 КПК України та не суперечить висновкам щодо правозастосування, викладених у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у даному конкретному випадку.
Даючи оцінку доводам про порушення, на думку сторони захисту, вимог ст. 290 КПК України, в зв`язку з тим, що доручення про відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження на момент ознайомлення з ним не містило підпису процесуального керівника, апеляційний суд обґрунтовано визнав їх безпідставними, оскільки протокол про надання доступу до матеріалів кримінального провадження складено за участю засудженого та його захисника і засвідчено їхніми ж підписами без будь-яких зауважень чи заперечень.
Ретельно перевіривши посилання апеляційної скарги щодо недопустимості, на думку засудженого і захисника, висновку експерта № 135е про заподіяні потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження, суд апеляційної інстанції також умотивовано визнав їх безпідставними виходячи з наявних у матеріалах справи доказів.
Постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Колегія суддів погоджується з наведеними в ній висновками та звертає увагу на те, що більшість доводів спільної касаційної скарги засудженого і захисника зводяться до необхідності з`ясування, на його думку, тих обставин, які жодним чином не спростовують висновків суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
Покарання, призначене ОСОБА_1 судом першої інстанції, залишене без змін судом апеляційної інстанції, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст. 65 КК України та є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Рішення суду про цивільний позов прийнято з дотриманням положень статей 128, 129 КПК України та статей 1167, 1194 ЦК України.
Таким чином, кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу не допущено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог захисника Дроздова О.М. і засудженого ОСОБА_1 немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд