Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 639/4991/18
провадження № 61-895св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", державний реєстратор відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Харківської області Калініна Людмила Миколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду
м. Харкова від 04 липня 2019 року у складі судді Труханович В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), державного реєстратора відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Харківської області Калініної Л. М. про визнання правочину недійсним та проведення реституції, визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки.
Позовна заява обґрунтована тим, що 25 грудня 2007 року у м. Харкові між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (далі -
АКБ СР "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 839/3/27/38/7-719, відповідно до якого банк надав кредитні кошти в розмірі 55 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення до 10 грудня 2022 року.
25 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1, зареєстрований в реєстрі за № 8363 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (далі - ПН ХМНО) Гавриловою С. А.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 25 грудня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 839/4/27/38/7-1009, згідно з умовами якого він передав
в іпотеку банку вказану квартиру, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2007 року.
Отже, квартира була отримана у власність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу за рахунок кредитних коштів в іноземній валюті
і надана банку в іпотеку, як забезпечення кредитів в іноземній валюті.
Договором іпотеки сторони визначили, що в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,
у тому числі, шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
В зв`язку із настанням у 2008 році мирової фінансової кризи фінансове становище позивача стало скрутним, він втратив роботу та допустив порушення договору кредиту та іпотечного договору.
04 червня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна йому стало відомо, що 15 травня 2018 року державний реєстратор відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Харківської області Калініна Л. М. зареєстровала за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") право власності на вищевказану квартиру, номер запису про право власності 26214510. Підстава виникнення права власності - іпотечний договір, серія та номер 8371, виданий 25 грудня
2007 року, видавник - ПН ХМНО Гаврилова С. А. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41169765 від 18 травня 2018 року.
Вважає, що цей правочин є недійсним, оскільки спірна квартира,
що належала йому на праві власності, була єдиним його житлом, при цьому вона була засобом забезпечення зобов`язання за споживчим кредитом, а тому
її реалізація суперечить вимогам Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Він як власник квартири згоди на відчуження квартири не надавав, про наявність проведення будь-якої оцінки предмета іпотеки, для застосування статті 37 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої, іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності,
та виконання підпункту 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 іпотечного договору, інформації не має, та вважає, що оцінка квартири взагалі не могла бути проведена, оскільки, крім нього, до його квартири жодна особа без його відома доступу
не має.
Отже, проведення ПАТ "Укрсоцбанк" стягнення не предмет іпотеки
та реєстрація державним реєстратором Калініною Л. М. права власності
за ПАТ "Укрсоцбанк" на предмет іпотеки здійсненої з порушенням іпотечного договору та статті 37 Закону України "Про іпотеку".
Просив суд:
1) визнати правочин від 15 травня 2018 року з набуття ПАТ "Укрсоцбанк", код ЄДРПОУ: 00039019, (номер запису про право власності: 26214510), права власності на нерухоме майно, що належало позивачу: квартиру АДРЕСА_1, недійсним та провести реституцію;
2) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Калініної Л. М. від 15 травня 2018 року про державну реєстрацію права власності за ПАТ "Укрсоцбанк", код ЄДРПОУ: 00039019, номер запису про право власності: 26214510, на квартиру
АДРЕСА_1 .
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року залучено
до участі у справі правонаступника АТ "Укрсоцбанк" - Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк").
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, позов залишено без задоволення.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку
у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке
є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмета іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.
Разом з тим, АТ "Укрсоцбанк" жодних дій щодо відчуження квартири
чи виселення позивача з займаного ним житлового приміщення не вчиняє,
що узгоджується з положеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Суд вважав позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими
і такими, що не підлягають задоволенню.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що банк порушив Закон України "Про іпотеку", та залишили поза увагою, що наразі діє мораторій на стягнення майна громадян України відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого
як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 19 травня
2020 року у справі № 644/3116/18.
Доводи інших учасників справи
У липні 2021 року АТ "Альфа-Банк" подало до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу у якому просило оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Зазначало, що позивач не надав належних доказів того, що спірна квартира є його єдиним житлом.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 639/4991/18, витребувано її з Жовтневого районного суду м. Харкова.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
25 грудня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 839/3/27/38/7-719, відповідно до якого банк надав йому кредитні кошти в розмірі 55 000,00 дол. США, зі сплатою 11,75 % річних
та з кінцевим терміном погашення до 10 грудня 2022 року.
25 грудня 2007 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, укладено договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1, зареєстрований в реєстрі за № 8363 ПН ХМНО ХО
Гавриловою С. А .
На забезпечення виконання кредитного договору 25 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ СР "Укрсоцбанк" укладено іпотечний договір № 839/4/27/38/7-1009, за умовами якого ОСОБА_1 надав банку
як забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 25 грудня 2007 року № 839/3/27/38/7-719, нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру, загальною площею 56,1 кв. м, житловою площею 21,9 кв. м, що знаходиться
за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю ( ОСОБА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2007 року, який посвідчено ПН ХМНО Гавриловою С. А., за реєстровим номером 8363.
У пунктах 4.1 та 4.5.3 іпотечного договору зазначено, що в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпеченні порукою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки
в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
15 травня 2018 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до державного реєстратора відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Харківської області Калініної Л. М. із заявою про реєстрацію права власності. До заяви
ПАТ "Укрсоцбанк" додало повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 21 березня 2018 року № 10482, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, іпотечний договір від 25 грудня 2007 року № 839/4/27/38/7-1009, кредитний договір від 25 травня 2007 року № 839/3/27/38/7-719 (а. с. 157-165)
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог про визнання правочину від 15 травня 2018 року з набуття ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на нерухоме майно, що належало позивачу недійсним та застосування реституції
Як було встановлено судами попередніх інстанцій 25 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ СР "Укрсоцбанк" укладено іпотечний договір № 839/4/27/38/7-1009, за умовами якого ОСОБА_1 надав банку
як забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 25 грудня 2007 року № 839/3/27/38/7-719, нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру, загальною площею 56,1 кв. м, житловою площею 21,9 кв. м, що знаходиться
за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю ( ОСОБА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2007 року, який посвідчено ПН ХМНО Гавриловою С. А., за реєстровим номером 8363.
У пунктах 4.1 та 4.5.3 іпотечного договору зазначено, що в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпеченні порукою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки
в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Таким чином, підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно
з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Отже, пункти 4.1 та 4.5.2 іпотечного договору і є договором про задоволення вимог іпотекодержателя (правочином).
Відповідно до статті 182 ЦК України право власності на нерухомі речі,
їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації. При цьому, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) за змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права
не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним
є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Цивільне законодавство спирається на презумцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) та презумпцію правомірності набуття права власності (частина друга статті 328 ЦК України).
Таким чином, сам по собі факт набуття відповідачем права власності на спірне нерухоме майно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, у тому числі державна реєстрація права власності є не правочином, а лише юридичним фактом (реєстраційною дією).
Отже, позовна вимога про визнання правочину від 15 травня 2018 року з набуття ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на нерухоме майно, що належало позивачу недійсним та застосування реституції не підлягає задоволенню. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 липня 2019 року та постанова Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про визнання правочину з набуття права власності на спірну квартиру недійсним та здійснення реституції підлягають залишенню без змін
з викладенням їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови.