Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 1527/4804/12
провадження № 61-6778св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі Прокуратури Одеської області, Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на постанову Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із порушенням розумних строків судового розгляду кримінальної справи в суді,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у березні 2012 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив стягнути за рахунок державного бюджету 3 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з порушенням розумних строків судового розгляду кримінальної справи в суді.
Зазначений позов ОСОБА_1 мотивував тим, що з 21 квітня 2008 року він перебував під слідством та судом у кримінальній справі за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 190 КК України, частинами другою, третьою статті 358 КК України, за якими він не визнає себе винним. У зв`язку з чим, він тривалий час знаходився під вартою, а також до теперішнього часу триває розгляд кримінальної справи.
Вважає, що внаслідок процесуальної несумлінності і штучної процесуальної тяганини з боку прокуратури Одеської області, що підтримує державне обвинувачення у суді, були суттєво порушені розумні строки розгляду кримінальної справи, внаслідок чого йому завдана моральна шкода.
Тяганина судового розгляду кримінальної справи у суді протягом 8 років 6 місяців є процесуальним зловживанням службовим положенням з боку прокуратури Одеської області та тиском на нього з метою зізнання у скоєнні злочинів, яких він не вчиняв.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Суворовський районний суд міста Одеси рішенням від 13 квітня 2017 року позов залишив без задоволення.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що судові засідання при розгляді кримінальної справи відкладались за різних причин, неявка прокурора не мала систематичного характеру, а тому і підстави для задоволення позову відсутні.
Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 15 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилив, а рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2017 року залишив без змін.
Апеляційний суд постанову мотивував тим, що колегія суддів погоджується із висновками суду. Відмова у задоволенні позову, поданого на загальних підставах, не позбавляє права позивача звернутися, у випадках передбачених законом, з позовом про відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 30 січня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року скасував, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову Верховний Суд мотивував тим, що суд апеляційної інстанції не дав жодної правової оцінки посиланням в апеляційній скарзі на наведені судові рішення, якими встановлено порушення розумних строків розгляду кримінальної справи та факт неодноразової неявки належним чином повідомленого про день, час та місце прокурора у судові засідання. Залишив поза увагою ту обставину, що на момент вирішення судом цієї справи, судові розгляди кримінальної справи тривалий значний строк - 8 років 6 місяців за відсутності остаточного вироку. Не з`ясував, чи сприяв сам ОСОБА_1 збільшенню тривалості кримінального провадження. Посилання апеляційного суду про право позивача на звернення з позовом про відшкодування шкоди в порядку Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки предметом цього спору є відшкодування шкоди внаслідок порушення розумних строків розгляду кримінальної справи, а дія наведеного закону не розповсюджується на дані правовідносини.
Одеський апеляційний суд постановою від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2017 року скасував. Позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув за рахунок коштів державного бюджету України з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. В решті позову відмовив.
Задовольняючи частково позов апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 отримав моральні страждання через неефективність досудового слідства та необґрунтовану тривалість судового провадження, взяв до уваги положення статті 13 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує ефективний засіб правового захисту в національному суді, при порушенні розумного строку розгляду справи, передбаченого частиною 1 статті 6 Конвенції, визнав порушення розумного строку при розгляді даної справи, який тривав 12 років 8 місяців та 23 дні, а також врахував принцип справедливості.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Державна казначейська служба України 23 квітня 2021 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
ОСОБА_1 27 квітня 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Змінити резолютивну частину постанови апеляційного суду, не передаючи справи на новий розгляд в частині встановлення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню за рахунок коштів державного бюджету України в розмірі 200 000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути за рахунок коштів державного бюджету України з Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду в розмірі 3 000 000 грн. Зазначити у судовому рішенні строки виконання судового рішення, а саме три місяці з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ототожнює Державну казначейську службу України з Державним бюджетом України та з особою, яка спричинила шкоду і, на його думку, Державна казначейська служба України повинна відповідати за дії органів прокуратури, що суперечить матеріалам справи та нормам чинного законодавства України. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі, тому боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна, як учасник цивільних відносин, тому відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомості про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів, що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, та у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц.
Стягнутий апеляційним судом розмір моральної шкоди є завищеним, оскільки суд визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди повинен керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Позивачем не надано суду жодного судового рішення, яким би дії Одеської обласної прокуратури було визнано незаконними.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив розмір моральної шкоди - 200 000 грн за час знаходження його під вартою та перебування під слідством і судом.
Апеляційний суд не врахував вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 січня 2019 року, що є обов`язковими для судів попередніх інстанцій під час нового розгляду справи.
Суди попередніх інстанцій припустилися істотного порушення Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, згідно з яким визначено, що завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Також суди припустилися істотного порушення приписів частин першої, четвертої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не зазначивши у судових рішеннях строки виконання судового рішення, а саме три місяці з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення ДВС України.
Апеляційний суд, визначаючи та встановлюючи розмір моральної шкоди, завданої йому за незаконне перебування під слідством і судом, не надав належної оцінки іншим негативним наслідкам щодо глибини нанесеної йому моральної шкоди, які підтверджені долученими до справи доказами.
Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством та судом виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, висловленими у постановах від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від 24 квітня 2017 року у справі № 6-2885цс16, від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 13 травня 2021 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребував її матеріали із Суворовського районного суду міста Одеси.
Справа № 1527/4804/12 надійшла до Верховного Суду 28 травня 2021 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 09 червня 2021 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою Державної казначейської служби України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 11 серпня 2021 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
21 квітня 2008 року ОСОБА_1 був затриманий співробітниками карного розшуку МУ УМВС України в Одеської області та йому пред`явлено обвинувачення у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частинами другою, третьою статті 358 КК України.
22 квітня 2008 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
22 червня 2008 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 була передана до Суворовського районного суду міста Одеси.
Вироком Суворовського районного суду від 21 лютого 2011 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів та призначено покарання за:
- частиною першою статті 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство)) - 1 рік обмеження волі (перекваліфікувавши дії підсудного з частини третьої статті 190 КК України на частину першу статті 190 КК України);
- частиною другою статті 358 КК України (заволодіння чужим майном шляхом виготовлення підробленого документа за попередньою змовою групою осіб з невстановленою слідством особою) - 2 роки обмеження волі;
- частиною третьою статті 358 КК України (використання завідомо підробленого документу) - 1 рік обмеження волі.
На підставі статей 70, 72 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у вигляді 2-х років обмеження волі та визнано його таким, що відбув покарання в повному обсязі. У строк відбування покарання зараховано час перебування ОСОБА_1 під вартою з 21 квітня 2008 року до 22 квітня 2009 року.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2011 року вирок Суворовського районного суду від 21 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий розгляд для визначення правильної кваліфікації шахрайських дій ОСОБА_1 (кримінальна справа № 523/9773/15-к 1/523/41/19).
Постановами від 11 березня 2014 року та від 18 червня 2014 року прокурор змінив обвинувачення, виключивши з нього частину третю статті 190 КК України та частину другу статті 358 КК України.
При новому розгляді справи, підтримавши обвинувачення, прокурор просив суд визнати ОСОБА_1 винним за частиною третьою статті 358 КК України та на підставі статті 49 КК України звільнити підсудного від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Вироком від 02 жовтня 2014 року Суворовський районний суд міста Одеси визнав ОСОБА_1 винним в скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України - використання завідомо підробленого документу.
Суд звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 358 КК України (використання завідомо підробленого документу), у зв`язку зі спливом строків давності. Кримінальне переслідування ОСОБА_1 за частиною третьою статті 358 КК України припинено.
28 травня 2015 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Одеської області скасувала вирок Суворовського районного суду від 02 жовтня 2014 року, а справу направила на новий розгляд, зазначивши, що суд не врахував, що кримінальне переслідування за статтею 11 КПК України і звільнення від кримінальної відповідальності, з підстав закінчення строків давності можливо лише зі згоди підсудного (кримінальна справа № 523/9773/15-к 1/523/41/19).
При новому розгляді справи прокурор просив суд про припинення кримінальної справи з підстав, передбачених статтею 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.
Суд, задовольнивши клопотання прокурора, зазначив, що дії інкриміновані ОСОБА_1 стосуються подій, що відбулись 20 липня 2006 року, цей злочин є кримінальним правопорушенням невеликої тяжкості. Оскільки, з дня скоєння злочину сплило 3 роки кримінальна справа підлягає припиненню зі звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.
12 червня 2018 року Суворовський районний суд міста Одеси визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України (використання завідомо підробленого документу) з призначенням йому покарання в розмірі 850 грн. Суд звільнив підсудного від кримінальної відповідальності за даною статтею КК України, а кримінальне переслідування за частиною третьою статті 358 КК України припинив з підстав, передбачених статтею 49 КК України, з урахуванням положень статті 11-1 КПК України.
01 серпня 2019 року Одеський апеляційний суд за апеляційною скаргою ОСОБА_1 скасував вирок суду першої інстанції від 12 червня 2018 року, а справу направив на новий розгляд (кримінальна справа № 523/9773/15-к 1/523/41/19).
В судовому засіданні суду першої інстанції, прокурор просив визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні інкримінованого злочину, призначити покарання у вигляді штрафу та звільнити від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 25 травня 2020 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України, призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 765 грн. Суд звільнив ОСОБА_1 від призначеного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності.
13 січня 2021 року Одеський апеляційний суд за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вказаний вирок суду залишив без змін (кримінальна справа № 523/9773/15-к 1/523/41/19).
Апеляційний суд зазначив про те, що початок періоду, який належить враховувати в цілях вимоги щодо розумного строку, зазначеного в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), розпочав діяти з дати, коли було повідомлено про обвинувачення - 21 квітня 2008 року (дати арешту).
Строк, врегульований пунктом 1 статті 6 Конвенції, охоплює весь період розгляду справи, включаючи апеляційне провадження, та закінчився в даній кримінальній справі - постановленням остаточного судового рішення судом апеляційний інстанції, яке набрало законної сили 13 січня 2021 року.
Таким чином кримінальне провадження у цій справі розпочалось 21 квітня 2008 року - в день арешту ОСОБА_1 і закінчилось 13 січня 2021 року постановленням судового рішення Одеським апеляційним судом.
Апеляційним судом також встановлено, що 21 квітня 2008 року складено протокол про затримання ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні злочину (арешту).
21 липня 2008 року виготовлено обвинувальний акт відносно нього за частиною третьою статті 190, частинами другою, третьою статті 358 КК України.
Обвинувальний акт від 21 липня 2008 року надійшов до суду першої інстанції 22 липня 2008 року.
З 22 липня 2008 року - моменту надходження обвинувального акта від 21 липня 2008 року до суду першої інстанції до постановлення судом першої інстанції вироку - 21 лютого 2011 року пройшло 2 роки 6 місяців 30 днів.
З 09 березня 2011 року - моменту надходження до суду першої інстанції апеляційної скарги ОСОБА_1 на перший вирок Суворовського районного суду від 21 лютого 2011 року до постановлення апеляційним судом Одеської області ухвали від 12 липня 2011 року про скасування зазначеного вироку та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції - 4 місяці 3 дні.
З 12 липня 2011 року - скасування судом апеляційної інстанції вироку від 21 лютого 2011 року до постановлення судом першої інстанції вироку - 02 жовтня 2014 року пройшло 3 роки 2 місяці 20 днів.
З 15 жовтня 2014 року - моменту надходження до суду першої інстанції апеляційної скарги ОСОБА_1 на другий вирок суду першої інстанції від 02 жовтня 2014 року до 28 травня 2015 року - скасування колегією суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Одеської області вироку Суворовського районного суд від 02 жовтня 2014 року з направленням справи на новий розгляд - 7 місяців 13 днів.
З 28 травня 2015 року - дня скасування судом апеляційної інстанції вироку від 02 жовтня 2014 року до постановленням судом першої інстанції третього вироку від 12 червня 2018 року - 3 роки 15 днів.
З 12 червня 2018 року - моменту надходження до суду першої інстанції апеляційної скарги ОСОБА_1 на третій вирок суду першої інстанції від 12 червня 2018 року до 01 серпня 2019 року - скасування Одеським апеляційним судом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вироку суду першої інстанції від 12 червня 2018 року, з направленням справи на новий розгляд - 1 рік 1 місяць 20 днів.
З 01 серпня 2019 року - скасування судом апеляційної інстанції третього вироку суду першої інстанції від 12 червня 2018 року до постановленням судом першої інстанції четвертого вироку від 25 травня 2020 року - 9 місяців 24 дні.
З 03 червня 2020 року - моменту надходження до суду першої інстанції апеляційної скарги ОСОБА_1 на четвертий вирок суду першої інстанції від 25 травня 2020 року до 13 січня 2021 року - постановлення Одеським апеляційним судом ухвали від 25 травня 2020 року про залишення вироку суду першої інстанції від 25 травня 2020 року без змін - 7 місяців 10 днів.
Загалом кримінальне провадження з 21 квітня 2008 року до 13 січня 2021 року тривало 12 років 8 місяців 23 дні.
Апеляційним судом досліджено періоди з 22 липня 2008 року - моменту надходження обвинувального акта від 21 липня 2008 року до суду першої інстанції до постановлення судом першої інстанції вироку - 21 лютого 2011 року. Тривалість провадження в цей проміжок часу склала 2 роки 6 місяців 30 днів.
Зокрема, з 21 серпня 2008 року до 17 лютого 2009 року суд на протязі 180 днів - 5 місяців 27 днів фактично не розпочав розгляд кримінальної справи. Справа відкладалась двічі у зв`язку з тим, що підсудний не був доставлений з слідчого ізолятору, двічі суд знаходився в нарадчій кімнаті по інших справах, а також у зв`язку з чисельними неявками прокурора та свідків обвинувачення в судове засідання.
З 12 липня 2011 року після скасування судом апеляційної інстанції першого вироку від 21 лютого 2011 року до постановлення судом першої інстанції другого вироку - 02 жовтня 2014 року, під час розгляду справи судом першої інстанції у 2012 році засідання не відбувались 7 разів через знаходження суду в нарадчій кімнаті в інших справах, через невиконання постанов суду про привід свідків 6 разів (з 10 листопада 2011 року до 15 жовтня 2012 року).
У зв`язку із заміною прокурора в процесі 04 жовтня 2012 року, 06 жовтня 2015 року та 29 січня 2016 року відкладались судові засідання для вивчення прокурором матеріалів кримінальної справи (кримінальна справа № 523/9773/15-к 1/523/41/19).
З 28 травня 2015 року - дня скасування судом апеляційної інстанції другого вироку від 02 жовтня 2014 року до постановленням судом першої інстанції третього вироку - 12 червня 2018 року прокурор 6 разів не з`явився в судове засідання 25 вересня, 20 жовтня, 05 та 20 листопада, 08 та 22 грудня 2015 року (кримінальна справа № 523/9773/15-к 1/523/41/19).
Суд апеляційної інстанції двічі повертав справу для усунення недоліків 12 травня 2011 року - після першого вироку та 19 листопада 2018 року - після третього вироку (кримінальна справа № 523/9773/15-к 1/523/41/19).
З питань тривалості судового розгляду суд першої інстанції реагував на адресу органів прокуратури - 22 грудня 2015 року, та досудового слідства - 12 червня 2018 року окремими постановами щодо неявки прокурора в судові засідання та розгляду органами досудового слідства питань, порушених в суді ОСОБА_1 за статтею 97 КПК України (кримінальна справа № 523/9773/15-к 1/523/41/19).
На тривалість розгляду справи судом першої інстанції звернув увагу суд апеляційної інстанції, постановивши 12 липня 2012 року окрему ухвалу на адресу голови Суворовського районного суду міста Одеси з метою вжиття заходів для розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_1 у строки, встановлені КПК України (кримінальна справа № 523/9773/15-к 1/523/41/19).
01 серпня 2019 року апеляційний суд вдруге постановив окрему ухвалу на адресу голови Суворовського районного суду міста Одеси про порушення суддями районного суду вимог кримінально-процесуального закону, допущених в ході розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України, для вжиття відповідних заходів реагування.
Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 01 серпня 2019 року, зокрема зазначив, що після початку судового слідства 10 вересня 2015 року та визначення обсягу доказів, за клопотанням прокурора про надання часу для підготування списку свідків оголошено перерву в судовому засіданні до 25 вересня 2015 року. Після цього судове слідство у справі не проводилось, у зв`язку з тим, що розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку з неявкою прокурора, неприбуттям свідків, знаходженням судді в нарадчій кімнаті. Майже більшість перерв тривали більше місяця. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєнні злочину невеликої тяжкості, розглядалась судом з 23 червня 2015 року до 12 червня 2018 року, тобто майже три роки, що потягло за собою невиправдану тяганину при розгляді справи та суттєве порушення вимог кримінально-процесуального законодавства (кримінальна справа № 523/9773/15-к 1/523/41/19).