Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 942/1001/20
провадження № 61-6671св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Старобільська окружна прокуратура Луганської області в інтересах держави в особі Новопсковської селищної ради Старобільського району Луганської області,
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача -ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Луганської обласної прокуратури на постанову Луганського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Стахової Н. В., Лозко Ю. П., від 18 березня 2021 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У серпні 2020 року керівник Старобільської окружної прокуратури в інтересах Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, правонаступником якої є Новопсковська селищна рада Старобільського району Луганської області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області від 26 квітня 2018 року
№ 25/4-3 відповідачу надано в оренду строком на 20 років земельну ділянку, розташовану в межах населеного пункту с. Писарівка Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, загальною площею 25 га, для сінокосіння і випасання худоби. На підставі зазначеного рішення 10 травня 2018 року між Риб`янцівською сільською радою Новопсковського району Луганської областіта відповідачем було укладено договір оренди землі, яким надано у строкове платне користування земельну ділянку із земель комунальної власності - землі сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, кадастровий номер 4423386600:05:001:0123, право оренди зареєстровано державним реєстратором Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області за № 2628263. У договорі визначено, що земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби, цільове призначення - сільськогосподарські землі. Прокурор вказував, що 02 квітня 2020 року комісією Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської областібуло встановлено, що відповідач використовує надану в оренду земельну ділянку не за цільовим призначенням. Актом повторного обстеження земельної ділянки
від 09 червня 2020 року було встановлено, що на момент обстеження земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням. Тобто, на думку прокурора, має місце нецільове використання земельної ділянки відповідачем, що є підставою для розірвання договору оренди землі.
Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просив суд розірвати договір оренди землі від 10 травня 2018 року б/н, укладений між Риб`янцівською сільською радою Новопсковського району Луганської області та ОСОБА_1, зареєстрований державним реєстратором Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області 15 травня 2018 року за номером запису про інше речове право 26228263; зобов`язати ОСОБА_1 повернути Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області земельну ділянку, кадастровий номер 4423386600:05:001:0123, площею 25 га - сіножаті, із земель комунальної власності - земля сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, розташовану у селі Писарівка Новопсковського району Луганської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області у складі судді Стеценко О. С. від 30 листопада 2020 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди землі від 10 травня 2018 року б/н, укладений між Риб`янцівською сільською радою Новопсковського району Луганської області та ОСОБА_1, зареєстрований державним реєстратором Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області 15 травня 2018 року за номером запису про інше речове право 26228263. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області земельну ділянку, кадастровий номер 4423386600:05:001:0123, площею 25 га (сіножаті), із земель комунальної власності - землі сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, розташовану у селі Писарівка Новопсковського району Луганської області.
Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з боку відповідача мало місце неналежне виконання умов договору, а саме нецільове використання орендованої земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, а тому вимоги позивача про розірвання спірного договору оренди землі ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню. Районний суд вважав, що спірна земельна ділянка підлягає поверненню Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області, яка є її власником. Також суд першої інстанції зазначив, що Риб`янцівська сільська рада Новопсковського району Луганської області як суб`єкт здійснення контролю за використанням та охороною земель має законні повноваження для проведення обстеження та є належним органом здійснення контролю за використанням та охороною земель.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 30 листопада 2020 року задоволено частково.
Рішення Новопсковського районного суду Луганської області
від 30 листопада 2020 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов Старобільської місцевої прокуратури в інтересах Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що фактично прокуратура звернулась до суду із позовною заявою, не з`ясувавши позицію відповідача та не надавши йому можливості на усунення виявлених, на думку прокурора, порушень земельного законодавства. Суд апеляційної інстанції вважав, що в позові прокурора відсутнє обґрунтування доцільності термінового звернення з позовом та не з`ясовано до яких наслідків призвело порушення ОСОБА_1 умов договору. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у позові прокурора обґрунтування та доведення бездіяльності Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області. Застосувавши принцип пропорційності між публічними і приватними інтересами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі заступник керівника Луганської обласної прокуратури просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 18 березня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 925/1277/16, від 01 березня
2018 року № 922/1361/17, від 13 березня 2018 року у справі № 911/620/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 924/1032/17, від 25 квітня 2018 року
у справі № 806/1000/17, від 10 травня 2018 року у справі № 910/18283/17, від 29 травня 2018 року у справі № 917/2118/16, від 20 вересня 2018 року
у справі № 924/1237/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/2244/18, від 17 жовтня 2018 року у справі № 910/11919/17, від 14 листопада
2018 року у справі № 183/1617/16, від 14 листопада 2018 року у справі
№ 297/1395/15-ц, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17,
від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18, від 08 лютого 2019 року
у справі № 915/20/2018, від 13 лютого 2019 року у справі № 914/225/18,
від 26 лютого 2019 року у справі № 905/803/18, від 25 березня 2019 року
у справі № 469/5 80/16-ц, від 16 квітня 2019 року у справі № 910/3486/18,
від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, від 26 травня 2020 року
у справі № 912/2385/18, від 30 червня 2020 року у справі № 905/1352/19,
від 12 серпня 2020 року у справі № 378/8/18, від 07 жовтня 2020 року
у справі № 265/10650/18, від 17 грудня 2020 року у справі № 905/120/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що спірні правовідносини стосуються припинення договору оренди землі (сіножаті), яка відноситься до земель комунальної форми власності, у зв`язку з її нецільовим використанням, а тому справа становить значний суспільний інтерес. На думку прокурора, його позов є єдиним ефективним засобом захисту інтересів держави. Також прокурор вказує, що посилання суду апеляційної інстанції на те, що сільською радою не надано об`єктивних доказів погіршення стану земельної ділянки, створює перешкоди у доступі до правосуддя, оскільки для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду достатньо встановлення самого факту істотного порушення договору. Прокурор вважає безпідставними посилання суду апеляційної інстанції на недоведеність бездіяльності сільської ради, оскільки остання, усвідомлюючи факт невиконання орендарем обов`язку щодо цільового використання землі за договором оренди, за наявності повноважень звернення до суду, не вжила належних заходів для захисту порушених прав. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не вказав конкретну підставу для залишення позову без розгляду, передбачену статтею 257 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, в інтересах якої подано позов, - Новопсковську селищну раду Старобільського району Луганської області. Справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить суд залишити касаційну скаргу заступника керівника Луганської обласної прокуратури без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Заявниця вважає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Наголошує на тому, що контролюючим державним органом не приймались рішення про делегування повноважень сільській раді. Також на думку заявниці відсутні процесуальні підстави для правонаступництва Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області.
У поясненнях на відзив заступник керівника Луганської обласної прокуратури вказує, що при зверненні до суду з позовною заявою прокурор правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме - Риб`янцівську сільську раду Новопсковського району Луганської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 319411659 від 07 серпня 2020 року земельна ділянка, кадастровий номер 4423386600:05:001:0123, належить Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області на праві комунальної власності.
Рішенням Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області від 26 квітня 2018 року № 25/4-3 "Про надання земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби ОСОБА_1" надано останньому в оренду земельну ділянку, загальною площею 25,0 га (сіножаті 25,0 га), кадастровий номер 4423386600:05:001:0123, для сінокосіння та випасання худоби за рахунок земель комунальної власності, розташованої на території Риб`янцівської сільської ради у с. Писарівка строком на 20 років. Встановлено річну орендну плату у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
На підставі вищезазначеного рішення 10 травня 2018 року між Риб`янцівською сільською радою Новопсковського району Луганської області (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідач отримав у строкове платне користування земельну ділянку із земель комунальної власності - землі сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться у с. Писарівка Новопсковського району Луганської області.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 124566078 від 21 травня 2018 року зареєстровано право оренди земельної ділянки за орендарем
ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 4423386600:05:001:0123, площею 25,0 га, цільове призначення земельної ділянки - для сінокосіння та випасання худоби, нормативна грошова оцінка становить 184 874,83 грн, категорія - землі сільськогосподарського призначення.
Згідно проєкту землеустрою спірна земельна ділянка відведена в оренду для сінокосіння і випасання худоби.
02 квітня 2020 року комісією у складі сільського голови Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області Мащенка С. І., землевпорядника сільської ради Несвіт С. І., депутатів сільської ради ОСОБА_3, ОСОБА_4 проведено обстеження земельної ділянки, площею 25,0 га, кадастровий номер 4423386600:05:001:0123, яка знаходиться в межах населеного пункту. Під час обстеження земельної ділянки встановлено, що допущено порушення земельного законодавства -використання не за цільовим призначенням.
Актом обстеження земельної ділянки від 09 червня 2020 року комісією у складі сільського голови Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області Мащенка С. І., землевпорядника сільської ради
Несвіт С. І., депутата сільської ради ОСОБА_3 обстежено земельну ділянку, площею 25,0 га, кадастровий номер 4423386600:05:001:0123, яка знаходиться в межах населеного пункту та надана для сінокосіння та випасання худоби. При обстеженні земельної ділянки встановлено, що допущено порушення земельного законодавства - використання не за цільовим призначенням. На даній земельній ділянці вирощується соняшник, що є порушенням пунктів 13 та пункту 22 договору оренди землі.
Листом від 08 липня 2020 року № 320 Риб`янцівською сільською радою Новопсковського району Луганської області ОСОБА_1 було направлено повідомлення про нецільове використання ним земельної ділянки, наданої в оренду.
Між Риб`янцівською сільською радою Новопсковського району Луганської області та Старобільскою місцевою прокуратурою Луганської області проведено листування, в якому сільська рада повідомляла прокуратуру про порушення вимог договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1, а також про те, що сільська рада не має наміру пред`являти позов до суду, внаслідок чого прокуратура повідомила, що остання має намір звернутися з позовною заявою до суду з метою відстоювання прав сільської ради.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої
статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).
За змістом статті 93 Земельного кодексу України, статей 762, 792 ЦК України, статей 13, 21 Закону України "Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства.
За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26, статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Згідно з підпунктом 2 пункту "а" частини першої статті 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.
Стаття 257 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви, провадження за якою відкрите, без розгляду через виникнення обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності або якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Згідно із частиною другою статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя
статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема у частині четвертій статті 56 цього Кодексу визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Системне тлумачення частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює (доповнює) в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).
Виходячи зі змісту наведених норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Таким чином у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор посилався на те, що використання ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння і випасання худоби, площею 25 га, не за цільовим призначенням, а для вирощування соняшника, є прямим порушенням прав територіальної громади щодо належної їй земельної ділянки. При цьому прокурор зазначив, що Рябинцівська сільська рада Новопсковського району Луганської області повідомила прокуратуру про те, що не має наміру звертатися до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі у зв`язку з відсутністю у сільській раді юриста та грошових коштів на сплату судового збору, отже відповідно до статті 26 Закону України "Про прокуратуру", статті 56 ЦПК України наявні достатні правові підстави для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.
Висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, правонаступником якої є Новопсковська селищна рада Старобільського району Луганської області, є неправильними, оскільки прокурор заявив позов з метою захисту права власності територіальної громади на землю на підставі статті 56 ЦПК України та на виконання абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у тексті позовної заяви обґрунтував підстави для представництва інтересів територіальної громади Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, а також обґрунтував, у чому, на його думку, полягає порушення цих інтересів, тобто навів підстави позову й представництва. Риб`янцівська cільська рада Новопсковського району Луганської області не оспорювала наявність підстав для представництва прокурора.
У відповідності до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про залишення позову керівника Старобільської окружної прокуратури, поданого в інтересах держави в особі Новопсковської селищної ради Старобільського району Луганської області, до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення без розгляду, отже оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду