Постанова
Іменем України
28 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 359/3756/20
провадження № 61-18833св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство обслуговування повітряного руху України,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Перегудою Анатолієм Павловичем, на постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року в складі колегії суддів Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Поливач Л. Д.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі по тексту - Украерорух) про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позов мотивував тим, що сторони перебували в трудових правовідносинах з 11 червня 1985 року по 30 квітня 2020 року. Вказував, що на підставі наказу Украероруху №454-о від 29 квітня 2020 року він був звільнений з роботи в зв`язку з виходом на пенсію на підставі положень статті 38 КЗпП України, проте відповідач не виконав вимоги трудового законодавства в частині проведення повного розрахунку з працівником у день звільнення, а саме не виплатив матеріальну допомогу на підставі пункту 6.25.2 колективного договору в розмірі 20 посадових окладів.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд стягнути з Украероруху матеріальну допомогу в розмірі 518 900 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку з 30 квітня 2020 року по день ухвалення рішення суду в цій справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2020 року позов задоволено:
- стягнуто з Украероруху на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу при звільненні в розмірі 518 900 грн;
- стягнуто з Украероруху на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 96 077,87 грн;
- стягнуто з Украероруху на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 840,80 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач має безперервний стаж роботи на підприємстві 34 років, у зв`язку з чим в силу пункту 6.25.2 колективного договору має право на виплату матеріальної допомоги в розмірі 20 посадових окладів. Зміни до колективного договору від 20 травня 2020 року в частині розміру матеріальної допомоги та підстав її виплати суд до уваги не прийняв як такі, що прийняті після звільнення позивача. Суд уважав, що складне фінансове становище не може бути підставою для відмови в здійсненні виплат працівнику. Оскільки матеріальна допомога не була виплачена ОСОБА_1 в день його звільнення, а іншої дати проведення такої виплати трудовим законодавством та внутрішніми документами підприємства не встановлено, суд першої інстанції вважав наявними підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року апеляційну скаргу Украероруху задоволено частково, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; у іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Украероруху 1261,20 грн.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що положеннями колективного договору, який діяв на час звільнення ОСОБА_1, передбачено гарантоване право позивача на виплату йому матеріальної допомоги, а відсутність прибутку ДП "Украерорух" не може впливати на обов`язок з виплати належних працівнику сум коштів. Разом з тим, суд апеляційної інстанції врахував висновок ТПП України від 29 липня 2020 року, в якому зазначено, що затримка розрахунку при звільненні відбулася за відсутності умисної вини з боку ДП "Украерорух" та за наявності форс-мажорних обставин у вигляді карантинних обмежень, які не могли бути передбачені відповідачем, і настання цих істотних змін 16 березня 2020 року позбавило відповідача можливості своєчасно виплатити позивачу кошти в строки, визначені статтею 116 КЗпП. Суд апеляційної інстанції вказав, що з урахуванням істотних змін обставин та нової редакції колективного договору, прийнятої на підставі таких змін, відповідач добросовісно намагається виконати свої обов`язки перед працівниками, а тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Аргументи учасників справи
14 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року та просив її скасувати в частині відмови в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаної позовної вимоги залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- апеляційний суд безпідставно взяв до уваги нову редакції колективного договору, яка не була чинною на момент звільнення позивача;
- на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач мав надати суду сертифікат ТПП України, а не її висновок;
- сама по собі наявність форс-мажорних обставин не свідчить про те, що такі обставини впливали на можливість відповідача виконати свій обов`язок з виплати належних працівникові сум;
- навіть при наявності карантинних обмежень відповідач частково здійснював свою діяльність та мав прибуток;
- з 15 червня 2020 року Украерорух функціонує в звичайному режимі, однак продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань;
- відповідач не надав доказів відсутності на його рахунках коштів та неможливості виплатити позивачу матеріальну допомогу в установлений законом строк, тобто в день звільнення;
- апеляційний суд безпідставно стягнув судовий збір з позивача, який є особою з інвалідністю ІІ групи.
У лютому 2021 року від Украероруху до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Посилається на те, що матеріальна допомога при звільненні не входить в структуру заробітної плати, а її виплата при звільненні залежить від наявності в підприємства фінансування. З урахуванням відсутності у підприємства коштів та встановленої апеляційним судом наявності форс-мажорних обставин, викликаних карантинними обмеженнями, зазначав, що апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 січня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, а сама: апеляційний суд не застосував висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 761/2451/15-ц, від 13 квітня 2020 року в справі № 212/1325/17-ц, постановах Верховного суду України від 05 жовтня 2016 року в справі № 6-2404цс15, від 26 жовтня 2016 року в справі № 6-1395цс16, від 06 грудня 2017 року в справі № 6-331цс17, від 14 грудня 2016 року в справі № 6-788цс16, від 29 січня 2014 року в справі № 6-144цс14 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17, від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17.
Аналіз змісту та вимог касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В частині задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної допомоги при звільненні судове рішення в касаційному порядку не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 працював в ДП "Украерорух" на посаді провідного інженера-електроніка з експлуатації обладнання електрозв`язку служби систем електрозв`язку РСП "Київцентраеро".
30 квітня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 КЗпП України.
За змістом пункту 6.25.2 колективного договору, укладеного між адміністрацією Украероруху та профспілками (в редакції, чинній на час звільнення позивача з роботи), у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів.
Зі звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2020 року вбачається, що сукупний дохід Украероруху склав 299 444 грн. У той же час за аналогічний період попереднього року сукупний дохід становив 365 401 грн.
Постановою КМУ від 11 березня 2020 року №211 на всій території України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 оголошено карантин.
На підставі протоколу робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру №2 від 18 березня 2020 року Украерорухом прийнято рішення здійснювати лише обов`язкові виплати, які не пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм (заробітна плата для працівників та обов`язкові податки та збори) до 31 травня 2020 року включно з можливістю продовження вказаних заходів з метою досягнення стабілізації фінансового стану підприємства.
Листом т.в.о. директора Украероруху Єрошкіної А. від 04 травня 2020 року позивача повідомлено, що в зв`язку зі складним фінансовим станом та відсутністю коштів у підприємства немає можливості надати матеріальну допомогу при звільненні працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.
Апеляційний суд установив, що висновок Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року підтверджує настання істотної зміни обставин, які унеможливлюють виконання Украерорухом не з його волі умов колективного договору між адміністрацією підприємства та профспілками в період чинності карантинних обмежень (з 16 березня 2020 року) та протягом 6 місяців після їх завершення.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів не приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
У частині першій статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2021 року в справі № 489/5331/18 (провадження № 61-13979св20) зроблено висновок, що "всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність".
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Тобто, передбачені статтею 117 КЗпП України наслідки несвоєчасного розрахунку з працівником роботодавець несе у разі наявності його вини.
Заперечуючи проти стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, Украерорух посилався на відсутність його вини в затримці такого розрахунку та зазначив про наявність обставин непереборної сили та форс-мажорних обставин, спричинених карантинними обмеженнями у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади.
17 березня 2020 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)" № 530-ІХ та внесено зміни до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до яких запровадження в Україні карантинних обмежень визнано форс-мажором.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2021 року в справі № 359/3250/20 (провадження № 61-7160св21) зазначено, що "непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Відповідно до статті 117 КЗпП підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника. […] У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 266/4637/18 (провадження № 61-7583св19) вказано, що "встановивши, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" у несвоєчасній виплаті заробітної плати, у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні позову". Згідно з висновком Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року № 2051/1.2 про істотну зміну обставин з 12 березня 2020 року в Україні згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" на всій території України установлено карантин, при цьому Уряд заборонив будь-які пасажирські перевезення, в тому числі авіаційним транспортом. Доходи Украероруху напряму залежать від інтенсивності повітряного руху в повітряному просторі України. Істотна зміна обставин на підприємстві сталася не внаслідок поведінки сторін колективного договору, а у зв`язку з діями треті осіб, а саме: Всесвітньої організації здоров`я, держави України та її уповноважених органів - Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Вказаним висновком підтверджено настання істотної зміни обставин, що унеможливлюють виконання умов колективного договору між адміністрацією підприємства та профспілками, зареєстрованого Управлінням соціального захисту населення Бориспільської міської ради від 11 лютого 2015 року у період настання карантинних обмежень (з 16 березня 2020 року) та протягом 6 місяців після їх завершення. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем з 16 березня 2020 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини ДП "Украерорух" у несвоєчасній виплаті заробітної плати при звільненні, у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні".
У справі, що переглядається, встановивши, що відповідно до висновку Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 29 липня 2020 року з 16 березня 2020 року мала місце істотна зміна обставин, яка з незалежних від відповідача причин унеможливила належне виконання Украерорухом умов колективного договору в частині своєчасної виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги при звільненні, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність вини відповідача в невиконанні умов колективного договору та підстав для стягнення з Украероруху середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Посилання апеляційного суду на можливість застосування до спірних правовідносин редакції колективного договору, яка набрала чинності 20 травня 2020 року, тобто після звільнення позивача, як на додаткове підтвердження відсутності вини підприємства не має правового значення та не впливає на правильність вирішення спору по суті, оскільки підставою для відмови в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 є встановлені у висновку Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року обставини щодовідсутності вини роботодавця в несвоєчасній виплаті працівнику матеріальної допомоги, належну оцінку яким надав суд апеляційної інстанції.
Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги щодо неналежності висновку Торгово-Промислової палати України як доказу відсутності вини відповідача стосуються необхідності переоцінки доказів, що знаходиться за межами повноважень суду касаційної інстанції. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, здійснюючи перерозподіл судових витрат, помилково стягнув з позивача, який є особою з інвалідністю ІІ групи, судовий збір на користь відповідача, колегія суддів не приймає, оскільки в судах першої та апеляційної інстанцій позивач не зазначав про те, що є особою з інвалідністю й не надавав підтверджуючих указану обставину документів, сплативши при цьому судовий збір за подання позовної заяви.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
З огляду на викладене подання позивачем довідки про інвалідність лише на стадії касаційного перегляду справи не свідчить про допущення апеляційним судом порушень норм процесуального права при здійсненні розподілу судових витрат.