Постанова
Іменем України
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 522/9385/13
провадження № 61-2634св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг групп", другий Приморський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_3,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30 жовтня 2018 року в складі судді Шенцевої О. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року в складі колегії суддів Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Князюка О. В.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У квітні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до ТОВ "Укрспецторг групп", другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, про визнання результатів проведення прилюдних торгів недійсними.
Протокольною ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 22 червня 2016 року за заявою позивачів залучено до участі в справі переможця прилюдних торгів ОСОБА_3 як відповідача.
Позов мотивували тим, що 18 липня 2012 року другий Приморський відділ ДВС Одеського МУЮ відкрив виконавче провадження № 334551148 з виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 червня 2010 року в справі № 2-4713/10, яким з ОСОБА_1, ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором, виконання обов`язків за яким забезпечено іпотекою нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Вказували, що 12 квітня 2013 року новий власник указаного приміщення повідомив їх про факт проведення прилюдних торгів та надав копію протоколу №16-0263/13 з реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки, за яким переможцем торгів є ОСОБА_3 . Позивачі вважають, що прилюдні торги проведені з порушенням вимог закону та є недійсними, оскільки державний виконавець не повідомив їх про призначення прилюдних торгів, що позбавило боржників, у тому числі, права на оскарження звіту про оцінку майна та можливості виконати основне зобов`язання до проведення торгів. Зазначали, що не мали наміру приймати участь в торгах як покупці, однак сподівались, що належне їм майно буде продано за вищу ціну, що дозволить зменшити розмір їх заборгованості перед банком.
З урахуванням неодноразово поданих заяв про уточнення позовних вимог позивачі просили суд визнати недійсними результати прилюдних торгів з продажу нерухомого майна, що є предметом іпотеки, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та протокол № 16-0263/13, яким оформлено результати проведення таких торгів.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю пред`явлених позовних вимог.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року вказані судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що суди не надали належної оцінки доводам позивачів про те, що звіт про оцінку арештованого майна втратив чинність на момент проведення прилюдних торгів; про неповідомлення боржників щодо проведення прилюдних торгів та про неможливість реалізації нерухомого майна при виконанні судового рішення про стягнення кредитної заборгованості в разі участі в торгах лише одного покупця.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 серпня 2015 року, позов задоволено частково:
- визнано недійсними результати прилюдних торгів з продажу нерухомого майна, що є предметом іпотеки, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнано недійсним протокол №16-0263/13 проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки;
- стягнуто з ТОВ "Укрспецторг групп" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 465,90 грн;
- у стягненні судового збору з другого відділу Державної виконавчої служби Одеського МУЮ відмовлено.
Суди виходили з того, що звіт про оцінку нерухомого майна на момент проведення прилюдних торгів вже втратив чинність, а також з неможливості проведення прилюдних торгів з продажу предмета іпотеки на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості в разі участі в торгах лише одного покупця.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 грудня 2015 року вказані судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що переможець прилюдних торгів ОСОБА_3 залучений до участі в справі як третя особа, а не відповідач. Суд касаційної інстанції вказав також на необхідність встановлення тієї обставини, які саме права позивачів як учасників виконавчого провадження порушено проведенням прилюдних торгів на підставі звіту про оцінку майна, який втратив чинність.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 30 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що:
- позивачі не довели, що реалізація майна з прилюдних торгів, яка відбулася зі спливом шести місяців з дати складання звіту про оцінку майна, вплинула на вартість реалізованого майна та порушила їх права як сторін виконавчого провадження;
- будучи не згодними зі звітом про оцінку арештованого майна, складеним ТОВ "Росла" в межах виконавчого провадження, позивачі не оскаржили його в установлений чинним законодавством спосіб;
- сам по собі факт неналежного повідомлення боржників про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними;
- норми Закону України "Про виконавче провадження" дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, а торги вважаються такими, що проведені відповідно до вимог закону навіть за наявності лише одного покупця;
Апеляційний суд зазначив, що саме по собі надання позивачами під час розгляду справи в районному суді висновку експерта, складеного 17 липня 2017 року, яким ретроспективно визначено вартість майна станом на 29 серпня 2012 року в розмірі 567 859 грн, а станом на 18 березня 2013 року в розмірі 570 154 грн, не спростовує правильність висновку районного суду про відсутність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки позивачі, будучи обізнаними про складання звіту щодо оцінки арештованого майна, не реалізували в належний спосіб своє право на оскарження дій державного виконавця з проведення оцінки майна, які вчинені до призначення прилюдних торгів.
Аргументи учасників справи
01 лютого 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року й просили їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- на момент проведення прилюдних торгів звіт про оцінку майна повинен бути дійсним;
- звітом про оцінку арештованого майна від 29 серпня 2012 року визначено вартість належного позивачам нежитлового приміщення в 481 658 грн, однак згідно висновку судової експертизи від 17 липня 2017 року, складеного на підставі ухвали суду в цій справі, вартість того ж майна на момент проведення торгів складала 570 154 грн, що свідчить про порушення прав позивачів на продаж нерухомого майна за ринковою вартістю;
- суди належним чином не мотивували відхилення висновку судової експертизи;
- прилюдні торги були проведені за присутності лише одного покупця, а застосовані судами положення статті 45 Закону України "Про іпотеку", яка дозволяє проведення торгів за присутності одного учасника, не поширюються на спірні правовідносини, оскільки належне позивачам майно відчужено на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості;
- позивачі не були обізнані про наявність звіту про оцінку майна, виконаного в межах виконавчого провадження;
- апеляційний суд безпідставно послався на подану ОСОБА_1 у межах розгляду іншої цивільної справи № 2-4830/13 заяву про скасування заходів забезпечення позову шляхом зняття з арешту з майна за адресою: АДРЕСА_1 як на доказ обізнаності ОСОБА_1 про результати оцінки нерухомого майна, оскільки вказану заяву позивач не підписував, представника, який приймав участь у розгляді вказаної заяви, на представництво його інтересів не уповноважував, про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року клопотання позивачів про зупинення дії оскаржених судових рішень залишено без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 31 жовтня 2006 року АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 уклали договір споживчого кредиту № 0011067900000, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 160 083 швейцарських франків зі строком повернення до 31 жовтня 2017 року та сплатою процентів у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Того ж дня на забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором банк та ОСОБА_2 уклали договір поруки. Крім того, банк і ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, предметом якого є нежитлове приміщення офіс № 550, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить на праві власності ОСОБА_1 ..
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 09 червня 2010 року в справі №2-4713/10 за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 з відповідачів солідарно стягнуто прострочену суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 091 599,25 грн.
18 липня 2012 року головний державний виконавець другого Приморського ВДВС прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 33455055 на підставі виконавчого листа № 2-4713/10, виданого 30 липня 2010 року Приморським районним судом міста Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 1 091 599,25 грн кредитної заборгованості.
Згідно з актом опису та арешту майна від 31 липня 2012 року, складеного в присутності ОСОБА_2, в порядку примусового виконання виконавчого листа №2-4713/10 накладено арешт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 94,6 м?.
В межах виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Росла" 29 серпня 2012 року складено звіт про оцінку арештованого майна, згідно з яким вартість нерухомого майна на момент проведення оцінки склала 481 658 грн.
24 вересня 2012 року за вих. № 40400 та повторно 01 листопада 2012 року за вих. № 44414 державний виконавець другого Приморського ВДВС рекомендованими листами направив ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк" копії звіту про оцінку майна.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 19 лютого 2013 року в справі №2-4830/13 за заявою ОСОБА_1 скасовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . За змістом вказаної ухвали ОСОБА_1 ознайомлений зі звітом про оцінку належного йому майна.
Організатор прилюдних торгів ТОВ "Укрспецторг групп" розмістив оголошення про проведення торгів у двох газетах: "Жизнь на пенсии" у випуску №34 (1108) за березень 2013 року та "Наш город" від 02 березня 2013 року. Повідомлення про проведення прилюдних торгів опубліковано й на веб-сайті ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.
18 березня 2013 року відбулися прилюдні торги з реалізації вказаного майна, переможцем яких став ОСОБА_3 . Ціна продажу склала 481 658 грн.
Згідно з висновком судового експертаРапача К. В. від 17липня 2017 року вартість реалізованого майнастаном на 29 серпня 2012 року складала 567 859 грн, а станом на 18березня 2013 року - 570 154 грн.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і надалі - в редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов`язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. (частини перша, четверта та п`ята статті 58 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону (ювелірні вироби, цінні метали, дорогоцінне каміння), крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.
У справі, що переглядається, вважаючи, що реалізація майна з прилюдних торгів відбулася з порушенням порядку їх проведення в частині неналежного повідомлення боржників, а також на підставі звіту про оцінку майна, який втратив чинність, позивачі оспорили дійсність торгів та результати їх проведення в судовому порядку.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 3-242гс16 зазначено, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Зазначаючи про недійсність проведених прилюдних торгів, позивачі посилалися на те, що належне їм майно реалізовано на підставі звіту про оцінку, який втратив чинність.
У постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року в справі № 6-1749цс15 вказано, що проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення торгів) та встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
При цьому суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сама по собі реалізація належного їм майна на підставі звіту про оцінку, який втратив чинність, порушує їх права та законні інтереси.
У пунктах 45-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що "відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Апеляційний суд вірно вказував, що до предмета доказування в даній справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком, а саме: правил які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувану та боржнику про дату, час та місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів (розділ 5); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7). Разом із тим, порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом про ВП 1999, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону)".
У постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року в справі № 6-112цс12 зроблено висновок, що "дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними".
У справі, що переглядається, встановивши, що дії державного виконавця з проведення оцінки арештованого майна, які вчинені до передачі майна на реалізацію з прилюдних торгів, позивачі в установлений законом спосіб не оскаржили, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про те, що незгода позивачів з оцінкою реалізованого майна не може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. При цьому суди вірно вважали, що сама по собі реалізація нерухомого майна за ціною, нижчою від тієї, яка вказана в висновку судової експертизи від 17 липня 2017 року, не свідчить про порушення процедури проведення торгів за встановлених судами обставин неоскарження позивачами результатів оцінки арештованого майна, здійсненої в межах виконавчого провадження.
Доводам позивачів щодо їх неповідомлення про заплановану реалізацію нерухомого майна надана належна оцінка судами першої та апеляційної інстанцій, які встановили, що організатор торгів двічі розміщував у засобах масової інформації оголошення про їх проведення, а також такі відомості містяться на офційному веб-сайті ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.
У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року в справі № 6-1884цс15 вказано, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника стосовно проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними.
Аргументи касаційної скарги про те, що позивачі не були обізнані про складення в межах виконавчого провадження звіту про оцінку нерухомого майна, а тому не могли його оскаржити в установлений законом спосіб, колегія суддів не приймає з наступних мотивів.
Відповідно до частини третьої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.
Установивши, що 24 вересня 2012 року та повторно 01 листопада 2012 року державний виконавець надсилав боржнику копії звіту про оцінку майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, суди зробили правильний висновок про обізнаність позивачів з результатами проведення оцінки арештованого майна в межах виконавчого провадження.
Доводи касаційної скарги про неможливість проведення прилюдних торгів за участі лише одного покупця не ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною.
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо конкуренції правових норм Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку" у правовідносинах, що склалися у виконавчому провадженні під час реалізації іпотечного майна боржника за судовим рішенням про стягнення грошової суми, у постанові від 25 травня 2021 року в справі № 923/971/19 (провадження № 12-21гс21) зробила висновок, що норми Закону України "Про виконавче провадження" (зокрема, стаття 61) є загальними відносно до норм Закону України "Про іпотеку" (зокрема, статті 49), якими визначено особливості реалізації іпотечного майна з публічних торгів, зважаючи на правовий режим майна, що відчужується.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18) зроблено правовий висновок про те, що норми Закону України "Про виконавче провадження" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку".
Встановившивідсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення, наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем та дотримання порядку реалізації майна, суди зробили правильний висновок про поширення на спірні правовідносини положень Закону України "Про іпотеку", а саме частини третьої статті 45 вказаного Закону, якою допускається проведення публічних торгів за умови участі в них принаймні одного покупця.