Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 336/7603/13-ц
провадження № 61-18136св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
боржник - ОСОБА_1,
стягувач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2013 року у складі судді
Зарютіна П. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня
2020 року в складі колегії суддів: Онищенка Е .А., Бєлки В. Ю., Крилової О. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви про заміну сторони виконавчого провадження
09 вересня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "АК ПІБ") звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
В заяві зазначено про те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2012 року, позов ПАТ "АК ПІБ" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково.
17 грудня 2012 року між заявником ПАТ "АК ПІБ" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого банк відступає новому кредитору своє право вимоги заборгованості по кредитних договорах. Отже внаслідок укладення цього договору відбулась заміна кредитора, а саме ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло статус нового кредитора\стягувача за виконавчим листом.
04 березня 2013 року на адресу позивача направлено виконавчий лист
№ 0827\3810\2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "АК ПІБ" заборгованості за кредитним договором у розмірі 284 883,20 грн та судові витрати у розмірі 1 820,00 грн.
На підставі викладеного просило суд замінити сторону виконавчого провадження у справі № 0827\3810\2011 ПАТ "АК ПІБ" на ТОВ "Кредитні ініціативи".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня
2013 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
Замінено стягувача виконавчого провадження ВП № 39270515, відкритого на підставі виданого 04 березня 2013 року Шевченківським районним судом
м. Запоріжжя виконавчого листа № 0827\3810\2011, ПАТ "АК ПІБ" - його правонаступником -ТОВ "Кредитні ініціативи".
Суди керувалися доведеністю заявлених вимог, набрання законної сили судовим рішенням та наявністю відкритого на підставі нього виконавчого провадження. Судом установлено, що усі вимоги та умови договору відступлення права вимоги виконані сторонами договору: первісним кредитором - ПАТ "АК ПІБ" та новим кредитором - ТОВ "Кредитні ініціативи".
Апеляційний суд врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі
№ 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), від 09 грудня 2019 року у справі
№ 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) про те, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Аргументи учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись незаконність та необґрунтованість оскаржених судових рішень, просив їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що справу в суді першої інстанції розглянуто за його відсутності, суд належним чином не повідомив його про дату, час і місце судового засідання. В апеляційній скарзі він послався на зазначене порушення
і обґрунтував її цією підставою, однак суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені
у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 378 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 27 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).
Згідно частини першої статті 158 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) судова повістка разом із розпискою,
а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.
В частині першій статті 76 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
За змістом частини першої статті 169 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону
в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні
з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA,
№ 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Аналіз матеріалів справи свідчить, ухвалою Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя від 10 вересня 2013 року справу за заявою ПАТ "АК ПІБ" про заміну сторони виконавчого провадження призначено до розгляду на
23 вересня 2013 року (а. с. 252 т.1).
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи 23 вересня
2013 року (день постановлення оскарженої ухвали), повістки про виклик до суду йому не направлялися і справа розглянута за його відсутності.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 466/5632/14-ц (провадження № 61-18371св19) зазначено, що "відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права
є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 130) посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права,
а саме неповідомлення про судове засідання, призначене на 07 березня
2017 року. Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року в справі № 592/6348/13 (провадження № 61-15768св20) зазначено, що "матеріали справи не містять даних про належне повідомлення судом першої інстанції відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про розгляд справи на 03 вересня 2013 року, 27 вересня 2013 року та 25 жовтня 2013 року, оскільки згідно з довідками поштових установ конверти поверталися до суду із позначкою "за закінченням терміну зберігання", що відповідно до вимог частини третьої статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) не може свідчити про належне їх повідомлення.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилалися на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неналежне їх повідомлення про розгляд справи та розгляд справи за їх відсутності.
Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права в силу вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а не залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, як помилково дійшов висновку суд апеляційної інстанції".
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема неповідомлення його про розгляд справи та розгляд справи за його відсутності.
Проте апеляційний суд не звернув увагу, що зазначені порушення судом першої інстанції згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України
є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.