Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 638/5084/20
провадження № 61-18747св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, ОСОБА_3,
третя особа - державне підприємство "Сетам",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від
03 червня 2020 року у складі судді Аркатової К. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Котелевець А. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2, приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О. В., ОСОБА_4 про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту, виключення з акту опису майна, а саме Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частини гаражу № НОМЕР_1, загальною площею 19,2 кв. м., який розташований по АДРЕСА_2 .
01 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що у відповідачів по справі необмежені правові можливості здійснити відчуження зазначеного в заяві про забезпечення позову нерухомого майна, що призведе до неможливості фактичного виконання
в подальшому рішення суду у разі задоволення позову.
З урахуванням зазначеного, просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які дії щодо відчуження (перереєстрації) нерухомого майна, в саме чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; гаражу № НОМЕР_1, загальною площею 19.2 кв. м, який розташовано по АДРЕСА_2 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на наступне майно, чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1, гаражу № НОМЕР_1 загальною площею 19,2 кв.м, який розташований по АДРЕСА_2 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи наявність спору між сторонами, відповідність та співмірність виду забезпечення позову предмету спору, існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження на спірне нерухоме майно, та при цьому не буде порушувати права інших осіб.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 червня 2020 року змінено.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено заборону відчуження на Ѕ частину чотирикімнатної квартири
АДРЕСА_1 ; на Ѕ частину гаражу № НОМЕР_1, загальною площею 19,2 кв. м, який розташований по АДРЕСА_2 . В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заборона відчуження Ѕ спірного нерухомого майна відповідає закону та легітимній меті, є пропорційним і забезпечує ефективний захист прав учасників справи, тому заява
ОСОБА_6 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що у цій справі підлягають застосуванню норми частини 11 статті 150 ЦПК України, а не пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки саме пункт 5 частини першої статті150 ЦПК України є спеціальним видом забезпечення позову щодо арештованого майна, а вимоги частини 11 статті 150 ЦПК України є загальними вимогами.
Аргументи учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_3 подавдо Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 травня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову. Не зважаючи на вказану ухвалу про відмову
в забезпеченні позову, позивач 01 червня 2020 року повторно звернувся
з заявою про забезпечення позову, де послався виключно на наявність шлюбу
з ОСОБА_2, що на його думку є безумовною підставою для задоволення позову, а також на необмежену можливість відповідачів здійснити відчуження. Але станом на момент повторної подачі заяви про забезпечення позову
01 червня 2020 року будь-які нові обставини, які б зумовили повторний розгляд питання забезпечення позову, були відсутні.
Суди не дотрималися практики Верховного Суду, викладеної в постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі 640/13156/18, де зазначено про те, що судами проігноровано факт зловживання заявником процесуальними правами, що передбачено статтею 44 ЦПК України, та не надано належної правової оцінки тому, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду
з аналогічною позовною заявою та заявою про забезпечення позову з метою унеможливлення виконання судового рішення про стягнення з нього заборгованості. Отже, повторні безпідставні подання позивачем заяв про забезпечення позову, зміна підстав та вимог, за відсутності будь-яких змін
в обставинах справи є ознакою зловживання позивачем процесуальними правами.
Крім того суд, постановляючи оскаржену ухвалу, по суті у непередбачений законом спосіб зупинив примусове виконання судового рішення у справі
№ 638/5172/17, чим порушено принцип обов`язковості виконання судового рішення, передбаченого статтею 18 ЦПК України. Верховний Суд в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 211/129/18-ц зробив висновок про те, що заборона виконавцю виконувати виконавчі дії по суті є зупиненням виконання рішення, що є недопустимим з огляду на обов`язковість виконання судових рішень. З поданих позивачем матеріалів до заяви про забезпечення позову,
а також матеріалів позовного провадження, ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 травня 2020 року, вбачається, що спірне майно, належить ОСОБА_2, арештовано та описане приватним виконавцем у виконавчому провадженні про стягненню з ОСОБА_2 боргу та передане на публічні торги ДП "СЕТАМ".
Судом прийнято рішення про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на спірне майно, що з урахуванням проведення публічних торгів
ДП "СЕТАМ" з реалізації належного ОСОБА_2 майна боржника, є підставою для висновку про втручання у проведення торгів, що прямо заборонено частиною 11 статті 150 ЦПК України. Посилання суду апеляційної інстанції на положення пункт 5 частини першої статті 150 ЦПК України, як на спеціальну норму, яка регулює забезпечення позову є безпідставними, оскільки зі змісту частини першої статті 149, частини першої статті 150 ЦК України, вбачається, що пункт 5 частини першої статті 150 ЦПК України є лише одним із видів забезпечення позову, які суд може застосувати, тобто є загальними нормами,
в той час як частиною 11 статті 150 ЦПК України регламентує виключення, які необхідно застосовувати при вирішенні питання забезпечення позову
і є спеціальними нормами.
Заява про забезпечення позову подана позивачем вже на стадії продажу майна ДП "СЕТАМ", зокрема подана до суду першої інстанції 01 червня 2020 року, оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена 03 червня 2020 року,
а зареєстрована в реєстрі 23 червня 2020 року. Спірний гараж було вже реалізовано ДП "СЕТАМ" відповідно до акту приватного виконавця від 06 травня 2020 року, з якого вбачається, що 04 травня 2020 року відбулися публічні торги
з продажу зазначеного гаражу, а отже який вже вибув з власності боржника ОСОБА_2 внаслідок примусової реалізації з виконання судового рішення, що є безпідставним втручанням в реалізацію права власності набувача, тобто особи, яка взагалі не є стороною у справі.
З акту приватного виконавця від 19 червня 2020 року вбачається, що стосовно спірної квартири вже проведені оціночні процедури (звіт від 18 лютого 2020 року), 03 березня 2020 року квартира передана на реалізацію до ДП "СЕТАМ",
06 квітня 2020 року перші торги не відбулися, 06 травня 2020 року другі торги не відбулися, 05 червня 2020 року треті торги відбулися, де було визначено переможця. Отже, станом на момент прийняття спірної ухвали квартира вже перебувала на стадії примусової реалізації ДП "СЕТАМ", що виключає можливість зупинення зазначених процедур на підставі частини 11 статті 150 ЦПК України і є безпідставним втручанням суду в процес примусового виконання судового рішення у іншій справі.
Оскільки реалізація спірного майна відбулася в процесі виконання судового рішення у справі № 638/5172/17, що виключає правову можливість,
у відповідності до статті 388 ЦК України, витребування його у нового власника - добросовісного набувача.
Ухвала суду першої інстанції не містить жодних обґрунтувань на підставі яких суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову шляхом заборони відчуження, обмежившись лише цитуванням норм процесуального права, що не відповідає принципам цивільного судочинства. Апеляційна інстанція на зазначені порушення суду першої інстанції належної уваги не звернула.
В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції відповідно до частини восьмої статті 153 ЦПК України не вирішено питання зустрічного забезпечення.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на Ѕ частину квартири та на Ѕ частину гаражу, тому в іншій частині судові рішення
в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені
у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.