ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 910/15687/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 (головуючий суддя Мартюк А. І., судді Зубець Л. П., Алданова С. О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 (суддя Спичак О. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32"
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерська мрія"
про зобов`язання вчинити дії,
за участю представників:
позивача - Черних О. С. (адвокат),
відповідача - не з`явився,
третьої особи - Маляра С. А. (адвокат), Манойленко Н. В. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" (далі - ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", відповідач) про зобов`язання перевести заборгованість за поставлений газ за договором № 2684/18-ТЕ-41 про постачання природного газу від 10.10.2018 на опалення житлових будинків по вул. Євгена Коновальця, 32-В та 32-Г в сумі 412 772,75 грн на власника належного співвласникам на праві спільної сумісної власності обладнання прибудованої котельні та іншого обладнання, що розміщується за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32-В та 32-Г - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерська мрія" (далі - ОСББ "Печерська мрія").
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є власником котельні по вул. Євгена Коновальця (Щорса), 32-В (ПС № 4292) - цілісного майнового комплексу з виробництва теплової енергії. Зазначене обладнання використовувалось позивачем на підставі договору про виробництво та постачання теплової енергії від 30.09.2018, укладеного з ОСББ "Печерська мрія", відповідно до умов якого позивач взяв на себе функції управителя з виробництва та постачання теплової енергії з використанням належного співвласникам на праві спільної сумісної власності обладнання.
3. ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" зазначає, що вищевказаний договір було припинено 30.09.2020, а належне співвласникам на праві спільної сумісної власності обладнання прибудованої котельні та інше обладнання, що розміщується за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32-В та 32-Г, повернуто ОСББ "Печерська мрія" за актом прийому-передачі від 30.09.2020.
4. Посилаючись на норми частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання", позивач вважає, що ОСББ "Печерська мрія", отримавши від позивача котельню, стало правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСББ "Печерська мрія".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
6. 30.09.2018 між ОСББ "Печерська мрія" (об`єднання) та ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" (управитель) укладено договір про виробництво та постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до умов якого з метою ефективного забезпечення членів об`єднання - співвласників будинків 32-В та 32-Г по вул. Євгена Коновальця у місті Києві опаленням та гарячою водою управитель забезпечує закупівлю газу у АТ "НАК "Нафтогаз України" за пільговими цінами, встановленими для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, безперебійне виробництво та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води в обсягах, необхідних для забезпечення співвласників опаленням та гарячою водою, а об`єднання приймає і оплачує теплову енергію в гарячій воді на умовах, встановлених в цьому договорі.
7. У пункті 1.2 договору зазначено, що виробництво та постачання теплової енергії здійснюється управителем із використанням належного співвласникам на праві спільної сумісної власності обладнання прибудованої котельні та іншого обладнання, що розміщується за адресою: будинки 32-В та 32-Г по вул. Євгена Коновальця у місті Києві, що може використовуватись управителем виключно з метою виконання зобов`язань, передбачених цим договором. За винятком здійснення поточного ремонту, обслуговування, утримання та експлуатації з метою виконання умов цього договору управитель не має права здійснювати будь-які дії та/або правочини, об`єктом яких є обладнання, без попередньої письмової згоди об`єднання.
8. Відповідно до пункту 2.1.1 договору управитель зобов`язується забезпечувати надійне і безперебійне (за винятком часу, необхідного для ліквідації аварій) виробництво і постачання теплової енергії у вигляді гарячої води в потрібних об`єднанню обсягах протягом строку дії цього договору.
9. Згідно з пунктом 2.1.11 договору у разі припинення дії цього договору управитель зобов`язується передати обладнання об`єднанню у робочому стані (з урахуванням його нормального зносу) протягом строку, що не перевищує 7 календарних днів з дати припинення дії договору. Сторони домовились, що у випадку, якщо управитель не виконує зобов`язання, передбачене цим пунктом, починаючи з 8-го дня з дати припинення договору обладнання вважається переданим об`єднанню.
10. Відповідно до пункту 3.1.1 договору об`єднання зобов`язується своєчасно оплачувати управителю вартість спожитої об`єднанням теплової енергії згідно з умовами цього договору.
11. У пункті 4.1 договору визначено, що управитель зобов`язується поставити об`єднанню теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних об`єднанню обсягах, а об`єднання - прийняти і оплатити теплову енергію за ціною та в строк, передбачені цим договором.
12. Відповідно до пункту 4.4 договору теплова енергія використовується об`єднанням: 1) для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) квартир та нежитлових приміщень співвласників, місць загального користування та інших приміщень будинків; 2) для забезпечення співвласників гарячою водою.
13. Передача теплової енергії на об`єкти теплоспоживання здійснюється на межі експлуатаційної відповідальності сторін - в індивідуальних теплових пунктах будинків 32-В та 32-Г по вул. Євгена Коновальця міста Києва (пункт 4.7.1 договору).
14. Відповідно до пункту 4.9 договору обсяг (кількість) теплової енергії, що поставляється згідно з цим договором, визначається на підставі показників приладів обліку теплової енергії, що встановлені в індивідуальних теплових пунктах будинків 32-В та 32-Г по вул. Є. Коновальця у місті Києві.
15. Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін і скріплення печатками сторін і діє протягом строку в 1 рік. У разі припинення дії договору (в тому числі, але не виключно, внаслідок дострокового розірвання договору), незалежно від причин припинення, зберігають чинність всі зобов`язання, що стосуються розрахунків між сторонами (пункт 7.1 договору).
16. Відповідно до пункту 7.2 договору, якщо щонайменше за 30 днів до закінчення строку дії договору одна із сторін не повідомить іншу про відсутність наміру його продовжити, договір вважається продовженим на тих же умовах, на той же термін.
17. Додатковою угодою від 30.08.2019 № 1 сторони дійшли згоди продовжити строк договору до 30.09.2020 (включно).
18. 10.10.2018 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" (споживач) укладено договір № 2684/18-ТЕ-41 постачання природного газу (далі - договір № 2684/18-ТЕ-41), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
19. Відповідно до пункту 1.2 договору № 2684/18-ТЕ-41 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
20. Розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме ПАТ "Київгаз", з яким споживач уклав відповідний договір (пункт 2.6 договору № 2684/18-ТЕ-41).
21. У пункті 3.1 договору № 2684/18-ТЕ-41 зазначено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.
22. Відповідно до пункту 3.7 договору № 2684/18-ТЕ-41 приймання-передачі природного газу, переданого постачальником споживачу у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
23. Згідно з пунктом 4.1 договору № 2684/18-ТЕ-41 кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.
24. Відповідно до пункту 12.1 договору № 2684/18-ТЕ-41 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
25. У подальшому між сторонами було укладено низку додаткових угод до договору № 2684/18-ТЕ-41, якими вносили зміни та доповнення до договору, зокрема, в частині строку дії договору (додатковою угодою від 24.05.2019 № 10 строк дії договору в частині постачання природного газу встановлено до 30.09.2019 включно, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення).
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
26. Господарський суд міста Києва рішенням від 16.03.2021 у позові відмовив.
27. Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.06.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 залишив без змін.
28. Судові рішення мотивовані тим, що діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта.
29. Таким чином, доводи позивача відносно того, що ОСББ "Печерська мрія" є правонаступником позивача за борговими зобов`язаннями на суму 412 772,75 грн судами визнані необґрунтованими.
30. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 04.09.2017 по сьогоднішній день приміщення котельної належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислово-зернова компанія України", що спростовує наявність факту передачі приміщення котельні до ОСББ "Печерська мрія" та виключає виникнення правонаступництва за борговими зобов`язаннями ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" перед АТ НАК "Нафтогаз України".
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог
31. У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" (далі - скаржник), в якій скаржник просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32"
32. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
33. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статтю 22 Закону України "Про теплопостачання", без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 904/1199/18, постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 925/1477/17.
34. Скаржник також посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/11650/17 та постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2015 у справі № 916/2197/13 щодо правового статусу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, оскільки існують інші правові висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах.
35. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема зазначає про те, що суди не дослідили акт прийому-передачі обладнання прибудинкової котельні від 30.09.2020, суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування та дослідження доказів, апеляційний господарський суд послався на обставини справи № 910/6461/20, хоча розгляд цієї справи триває та немає судового рішення, яке б набрало законної сили.
36. У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Позиція відповідача та третьої особи
37. У відзивах на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" та ОСББ "Печерська мрія" зазначають, що доводи позивача про те, що судами не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 904/1199/18, постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 925/1477/17, є необґрунтованими, оскільки правовідносини у вказаних справах та справі, що розглядається, не є подібними.
38. На думку відповідача та третьої особи, ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" у касаційній скарзі належним чином не обґрунтувало необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права щодо правового статусу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.
39. Крім того, АТ "НАК "Нафтогаз України" та ОСББ "Печерська мрія" вважають, що рішення судів ухвалені з дотриманням норм процесуального права.
40. З урахуванням викладеного просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
41. У судовому засіданні представники третьої особи виклали заперечення проти касаційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
42. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
43. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
44. Підставою касаційного оскарження, зокрема, є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
45. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
46. У цій справі судами вирішено спір про зобов`язання перевести заборгованість за поставлений газ за договором № 2684/18-ТЕ-41 на опалення житлових будинків по вул. Євгена Коновальця, 32-В та 32-Г в сумі 412 772,75 грн на власника належного співвласникам на праві спільної сумісної власності обладнання прибудованої котельні та іншого обладнання, що розміщується за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32-В та 32-Г - ОСББ "Печерська мрія".
47. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві вказував, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" ОСББ "Печерська мрія", отримавши від ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" котельню, що використовувалась позивачем на підставі договору про виробництво та постачання теплової енергії від 30.09.2018, який був припинений, стало правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
48. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСББ "Печерська мрія" не є правонаступником позивача за борговими зобов`язаннями на суму 412 772,75 грн за договором № 2684/18-ТЕ-41, оскільки діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта.
49. Разом з тим, у справі № 904/1199/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "По проспекту Кірова, будинок 1/9" (далі - ОСББ "По проспекту Кірова, будинок 1/9") звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (далі - ПАТ "Дніпрогаз"), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило:
- визнати незаконними дії ПАТ "Дніпрогаз" щодо складання акта про порушення від 10.04.2017 № 205, що став підставою для встановлення споживачам будинку 1/9 на просп. Олександра Поля в м. Дніпрі фактичного об`єму спожитого природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населення в розмірі 9,8 м куб., і скасувати вказаний акт;
- зобов`язати ПАТ "Дніпрогаз" поновити мешканцям будинку № 1/9 на просп. Олександра Поля в м. Дніпрі як побутовим споживачам, що проживають у вказаному будинку, режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203, та як наслідок, провести перерахунок норм споживання природного газу мешканцям будинку № 1/9 на просп. Олександра Поля в м. Дніпрі з 01.08.2017, застосовуючи норму споживання природного газу на одну особу в місяць 4,4 м куб.
50. У справі № 904/1199/18 суди встановили, що договори на розподіл природного газу укладено побутовими споживачами за адресою: просп. Олександра Поля, 1/9, м. Дніпро, Дніпропетровська обл. з ПАТ "Дніпрогаз" шляхом підписання заяв-приєднань до умов Типового договору.
51. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.04.2019 у справі № 904/1199/18 (провадження № 12-252гс18) зазначила, що голова правління ОСББ "По проспекту Кірова, будинок 1/9", підписуючи акт про порушення від 10.04.2017 № 205 та відмову побутового споживача, який не забезпечений лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його установлення, діяв від імені об`єднання та представляв інтереси співвласників, ураховуючи ту обставину, що на загальних зборах співвласники вказаного ОСББ одноголосно проголосували проти організації оператором ГРМ установлення загальнобудинкового лічильника газу.
52. Однак така діяльність ОСББ "По проспекту Кірова, будинок 1/9" не належить до сфери регулювання Закону України "Про захист прав споживачів" та не зумовлює права цього ОСББ звертатися до суду в інтересах та для захисту співвласників багатоквартирного будинку в межах правовідносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, опосередкованих Законом України "Про захист прав споживачів" та окремими договорами між споживачами послуг та їх надавачами.
53. Таким чином, якщо ОСББ не є суб`єктом правовідносин у сфері захисту прав споживачів та представником інтересів співвласників багатоквартирного будинку у сфері захисту прав споживачів, то воно діє від власного імені як позивач у відносинах з надавачем послуг - юридичною особою ПАТ "Дніпрогаз". Отже, Велика Палата Верховного Суду вирішила, що за суб`єктним та предметним критерієм спір у цій справі підлягає вирішенню в господарських судах.
54. Тобто Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/1199/18 вирішила питання юрисдикційності вказаного спору.
55. Предметом спору у справі № 925/1477/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (далі - ПАТ "Черкасигаз") до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж+" (далі - ОСББ "Престиж+") є стягнення 587 153, 49 грн вартості природного газу, який компенсується оператору газорозподільної системи у зв`язку з неврегулюванням небалансу газу.
56. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у січні 2017 року відповідачем здійснено несанкціонований відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи, оскільки номінації щодо обсягів природного газу на січень 2017 року ОСББ "Престиж+" не надано АТ НАК "Нафтогаз України". У зв`язку з чим, посилаючись на пункт 1 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем та пункт 3.1. типового договору розподілу природного газу від 05.10.2016, зазначив, що він має право на отримання вартості компенсації послуг з балансування газу за січень 2017 року на суму 587 153, 49 грн. Через несплату відповідачем виставленого йому позивачем рахунку за балансування газу та після залишення ним претензії позивача без задоволення, ПАТ "Черкасигаз" звернулося з позовом до суду, в якому просило стягнути з ОСББ "Престиж+" зазначену суму.
57. Верховний Суд постановою від 19.02.2019 у справі № 925/1477/17 скасував рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
58. Суд касаційної інстанції у справі № 925/1477/17 зазначив, що задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не звернув уваги на те, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Черкасигаз" про стягнення боргу за послуги розподілу природного газу, а підставою позову є ненадання АТ "НАК "Нафтогаз України" відповідних номінацій щодо планових обсягів постачання природного газу, що призвело до виникнення у ПАТ "Черкасигаз" неврегульованого небалансу.
59. Однак у разі виникнення будь-яких суперечок, в тому числі й щодо ненадання номінацій, виникнення небалансів газу, останні повинні вирішуватися між відповідним споживачем (в даному випадку відповідачем) та АТ "НАК "Нафтогаз України". Отже АТ "НАК "Нафтогаз України" повинно виступати стороною спору (позивачем або відповідачем), а не третьою особою, як визначено його процесуальний статус у даній справі.
60. Звідси висновки Верховного Суду у зазначених скаржником справах № 904/1199/18 та № 925/1477/17 зроблені у правовідносинах, які не є подібними з тими, що виникли між сторонами у справі, що розглядається, ні за предметом спору, ні за підставами позову, ні за фактичними обставинами справи, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних відносин.
61. Крім того, у справі № 925/1477/17 судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовані з направленням справ на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення справи та, відповідно, формування правового висновку в ній, та не мало загального характеру щодо інших справ чи певної категорії справ, у тому числі справи, що розглядається, а стосувалося конкретної справи (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.08.2021 у справі № 904/5740/19).
62. Отже, доводи ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах, є необґрунтованими, а звідси зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
63. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
64. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
65. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/15687/20 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
66. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" також посилається і на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/11650/17 та у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2015 у справі № 916/2197/13 щодо правового статусу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, оскільки існують різні правові висновки Верховного Суду щодо того, чи може об`єднання співвласників багатоквартирного будинку бути суб`єктом правовідносин (надавачем) з комунальних послуг.
67. Щодо вказаних доводів позивача суд касаційної інстанції зазначає таке.
68. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
69. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
70. У рішенні у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" ("Chapman v. the United Kingdom" від 18.01.2001, заява № 27238/95, пункт 70) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
71. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
72. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), пункти 42-44)).
73. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив зобов`язати відповідача перевести заборгованість за поставлений природний газ за договором № 2684/18-ТЕ-41 на опалення житлових будинків по вул. Євгена Коновальця, 32-В та 32-Г в сумі 412 772,75 грн на ОСББ "Печерська мрія".
74. Суди попередніх інстанцій зазначили, що як вбачається з акту звіряння розрахунків за період з 01.06.2020 по 30.06.2020, складеного між ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" та АТ "НАК "Нафтогаз України", станом на 30.06.2020 заборгованість позивача за договором № 2684/18-ТЕ-41 становить 816 204,29 грн.
75. З матеріалів справи вбачається, що облік газу, який постачається за договором № 2684/18-ТЕ-41, ведеться оператором газорозподільної системи АТ "Київгаз" за двома окремими котельнями: 1) котельня Щорса, 32-А (ПС № 5953) та 2) котельня Щорса, 32-В (ПС № 4292) - відповідно до розшифровок до актів споживання, складених АТ "Київгаз"
76. Як зазначає позивач, відповідно до розшифровок до актів споживання з АТ "Київгаз" та інформації про споживання природного газу з ресурсів відповідача існує заборгованість позивача перед відповідачем в розрізі окремих котельних: котельня вул. Євгена Коновальця (Щорса) 32-А (ПС № 5953) - 403 431,54 грн, котельня вул. Євгена Коновальця (Щорса) 32-В (ПС № 4292) - 412 772,75 грн.
77. ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" вказує, що воно не є власником котельні по вул. Євгена Коновальця (Щорса) 32-В (ПС № 4292) - цілісного майнового комплексу з виробництва теплової енергії. Зазначене обладнання використовувалось позивачем на підставі договору про виробництво та постачання теплової енергії від 30.09.2018, укладеного з ОСББ "Печерська мрія", відповідно до умов якого позивач взяв на себе функції управителя з виробництва та постачання теплової енергії з використанням належного співвласникам на праві спільної сумісної власності обладнання.
78. Отже, за твердженням позивача, ОСББ "Печерська мрія", отримавши від позивача котельню, стало правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
79. Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).
80. Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України.
81. Стаття 55 Господарського кодексу України відносить до суб`єктів господарювання осіб, які здійснюють господарську діяльність.
82. Стаття 3 Господарського кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. При цьому зазначається, що діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.
83. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".
84. За приписами частин першої, другої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
85. Відповідно до частин другої, третьої статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.
86. Виходячи з викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта.
87. Такий правовий висновок, на який послалися суди попередніх інстанцій, викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/11650/17 та у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13.
88. Ураховуючи викладене суди зазначили, що доводи позивача відносно того, що третя особа (ОСББ "Печерська мрія") є правонаступником позивача за борговими зобов`язаннями на суму 412 772,75 грн є необґрунтованими.
89. Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно приміщення котельної з 04.09.2017 на сьогоднішній день належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислово-зернова компанія України", що спростовує наявність факту передачі приміщення котельної до ОСББ "Печерська мрія" та виключає виникнення правонаступництва за борговими зобов`язаннями ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" перед АТ НАК "Нафтогаз України".
90. Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/11650/17 та постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2015 у справі № 916/2197/13 щодо правового статусу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку скаржник вказує, що існують інші правові висновки Верховного Суду, викладені в його постановах від 19.02.2019 у справі № 925/1477/17, від 13.11.2019 у справі № 686/14833/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 908/2055/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 904/1199/18 щодо того, що ОСББ є суб`єктом господарювання і може укладати договори на постачання енергоресурсів та є постачальником комунальних послуг.
91. Як було зазначено вище, суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, дійшов висновку, що правовідносини у справах № 904/1199/18 та № 925/1477/17 не є подібними з тими, що виникли між сторонами у справі № 910/15687/20, тому не можуть бути взяті до уваги як належне обґрунтування підстав для необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
92. Разом з тим у справі № 908/2055/17 АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружний будинок" (далі - ОСББ "Дружний будинок") про стягнення 14 326,33 грн пені, 738,46 грн 3% річних та 8 898,21 грн інфляційних втрат.
93. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням ОСББ "Дружний будинок" своїх зобов`язань з оплати за поставлений природний газ за договором купівлі-продажу природного газу від 29.12.2014 № 1368/15-ТЕ-13.
94. Верховний Суд постановою від 30.05.2018 у справі № 908/2055/17 залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, які мотивовані наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, в силу яких у позивача відсутні підстави для нарахування суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
95. З викладеного вбачається, що у справі № 908/2055/17 договір купівлі-продажу природного газу від 29.12.2014 № 1368/15-ТЕ-13 був укладений саме між АТ "НАК "Нафтогаз України" та ОСББ "Дружний будинок", а спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії".
96. Звідси правовідносини у справі № 908/2055/17 та у цій справі № 910/15687/20 не є подібними.
97. У справі № 686/14833/15-ц Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія" (далі - ОСББ "Мрія") звернулося до суду з позовом до фізичної особи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зобов`язання укласти договори. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач є власником квартири, а балансоутримувачем будинку є ОСББ "Мрія", яке здійснює утримання та обслуговування вказаного будинку.
98. Відповідач, як власник квартири, зобов`язана брати участь у покритті всіх витрат на утримання будинку з розрахунку на 1 кв. м загальної площі, проте відмовляється укладати договір про надання комунальних послуг, чим порушує права позивача та завдає йому матеріальної шкоди, яке полягає у безкоштовному наданні послуг власнику квартири. Внаслідок несвоєчасної сплати за отримані житлово-комунальні послуги станом на 30.06.2015 відповідач заборгувала позивачу 10 600,87 грн.
99. Разом з тим фізична особа-відповідач звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСББ "Мрія" про визнання недійсними рішень загальних зборів, якими затверджені тарифи на 2012, 2013, 2014, 2015 роки на утримання будинку та прибудинкової території. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що ОСББ "Мрія" порушено процедуру скликання та проведення загальних зборів.
100. Верховний Суд постановою від 13.11.2019 у справі № 686/14833/15-ц залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції, яким задоволено позов ОСББ "Мрія". При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" власники квартир, приміщень зобов`язані укласти договір про обслуговування та оплату комунальних послуг з управителем незалежно від членства в об`єднанні. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості зі плати по відповідних рахунках у примусовому порядку. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором.
101. Згідно зі статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
102. Звідси правовідносини у справі № 686/14833/15-ц та у справі, що розглядається, не є подібними ні за суб`єктним складом учасників, ні за предметом спору, ні за підставами позову, ні за фактичними обставинами справи, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних відносин.
103. З урахуванням викладеного Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від правового висновку, згідно з яким діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта, що викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/11650/17, та вважає, що такий висновок є чітким, зрозумілим й сприяє однозначному застосуванню норм права.
104. Щодо доводів скаржника про необхідність відступу від висновку, викладеного у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2015 у справі № 916/2197/13, суд касаційної інстанції зазначає, що за змістом пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
105. Крім того, суди попередніх інстанцій у судових рішеннях послалися на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13, а не у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2015 у справі № 916/2197/13.
106. Отже зазначена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
107. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема зазначає про те, що суди не дослідили акт прийому-передачі обладнання прибудинкової котельні від 30.09.2020, суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування та дослідження доказів, апеляційний господарський суд послався на обставини справи № 910/6461/20, хоча розгляд цієї справи триває та немає судового рішення, яке б набрало законної сили.
108. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
109. Зважаючи на вказані положення пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили акт прийому-передачі обладнання прибудинкової котельні від 30.09.2020, оскільки у цій справі посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими.
110. Щодо доводів скаржника про те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про витребування та дослідження доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, Верховний Суд зазначає таке.
111. Право учасників справи подавати заяви та клопотання передбачено статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
112. Відповідно до частин першої та другої статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
113. Суд першої інстанції зазначив, що 08.02.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просив витребувати у третьої особи договори про погашення заборгованості від 01.10.2020 № КГ/Д-01/10/20-8(01) та № КГ/Д-01/10/20-8(02), укладені між АТ "Київгаз" та ОСББ "Печерська мрія".
114. У підготовчому засіданні 10.02.2021 судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів у зв`язку з його необґрунтованістю.
115. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
116. Оскільки договори про погашення заборгованості від 01.10.2020 № КГ/Д-01/10/20-8(01) та № КГ/Д-01/10/20-8(02), укладені між АТ "Київгаз" та ОСББ "Печерська мрія", стосуються заборгованості ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32", яка виникла за договором про розподіл природного газу від 31.12.2015 № 211394, укладеним між ТОВ "ЖЕП "Щорса, 32" та АТ "Київгаз", та яка (заборгованість) не є предметом спору у справі № 910/15687/20, доводи касаційної скарги про те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування у третьої особи відповідних доказів є необґрунтованими, оскільки висновки суду апеляційної інстанції відповідають матеріалам цієї справи, обставинам спору та нормам процесуального законодавства.
117. Крім того, відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
118. Доводи скаржника, про те, що апеляційний господарський суд послався на обставини справи № 910/6461/20, хоча розгляд цієї справи триває та немає судового рішення, яке б набрало законної сили, суд касаційної інстанції також вважає необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції лише зазначив про наявність такої справи, проте висновків судів, викладених у справі № 910/6461/20, не враховував під час розгляду справи № 910/15687/20.
119. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, в частині підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.