ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1807/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуя О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Інвест"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2021
(головуючий - Скрипчук О.С., судді Орищин Г.В., Мирутенко О.Л.)
у справі №914/1807/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буське сорто-насінницьке підприємство"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Інвест"
про стягнення 9 992 644,24 грн заборгованості за договором №27/07/2020-2 від 27.07.2020,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Буське сорто-насінницьке підприємство" (далі - ТОВ "Буське сорто-насінницьке підприємство", позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Інвест" (далі - ТОВ "Явір-Інвест", відповідач) про стягнення 9 992 644,24 грн заборгованості.
2. 12.07.2021 ТОВ "Буське сорто-насінницьке підприємство" звернулось до Господарського суду Львівської області з заявою про забезпечення позову, в якій просило, вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на майно відповідача та рахунки в банківських установах: НОМЕР_1 у ПАТ "КБ "АКОРДБАНК", НОМЕР_2 у АТ "Укрексімбанк", НОМЕР_3 у ПАТ "Кредобанк", НОМЕР_4 у ПАТ "Приватбанк" та інші рахунки ТОВ "Явір-Інвест" у розмірі ціни позову та заборонити всім державним реєстраторам та приватним нотаріусам, у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності відповідача.
3. Заява обґрунтована тим, що відповідач не вчиняє дій з погашення заборгованості, посилаючись на скрутний фінансовий стан, при цьому, відповідач має податковий борг, а також, в останнього існує заборгованість перед контрагентами, що підтверджується рішеннями судів про стягнення з відповідача заборгованості. Крім того, відповідачем було відчужено земельну ділянку, у зв`язку з чим, позивач вважає, що до завершення розгляду даної справи про стягнення заборгованості з ТОВ "Явір-Інвест", останнє відчужить належне йому майно, а також, може збанкрутувати, що ускладнить виконання рішення у справі.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.07.2021 у задоволенні заяви ТОВ "Буське сорто-насінницьке підприємство" про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
5. Ухвала мотивована тим, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки відповідача.
6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.07.2021 скасовано в частині відмови у накладенні арешту на рахунки ТОВ "Явір-Інвест" в банківських установах. Заяву ТОВ "Буське сорто-насінницьке підприємство" задоволено частково. Накладено арешт на рахунки ТОВ "Явір-Інвест" в банківських установах: НОМЕР_5 у ПАТ "КБ "АКОРДБАНК", НОМЕР_6 у АТ "Укрексімбанк", НОМЕР_3 у ПАТ "Кредобанк", НОМЕР_4 у ПАТ "Приватбанк" у розмірі 4 210 227, 58 грн. В решті ухвалу залишено без змін.
7. Постанову мотивовано тим, що накладення арешту на рахунки є обґрунтованим, адекватним, відповідає предмету спору, спрямоване запобіганню виникнення можливих перешкод у виконанні рішення суду, у разі задоволення позову, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
8. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
9. Скаржник в касаційній скарзі зазначає про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення ст.ст. 136, 137 ГПК України. Так, скаржник вказує на те, що постанова апеляційного суду, якою частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову, в порушення положень ст.ст. 74, 86 ГПК України, ґрунтується на припущеннях щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих у майбутньому на утруднення виконання судового рішення у справі, без наведення відповідного обґрунтування. Апеляційним судом не взято до уваги, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, у разі задоволення позову, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, при цьому, апеляційним судом не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.04.2018 у справі № 916/2828/17, від 14.06.2018 у справі № 910/361/18, від 26.02.2019 у справі № 914/1353/16, від 25.02.2019 у справі № 924/789/18, від 25.02.2019 у справі № 922/2673/18, від 05.02.2020 у справі № 910/7511/19, від 23.12.2020 у справі № 904/1417/19.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. ТОВ "Буське сорто-насінницьке підприємство" подало відзив на касаційну скаргу, у якому посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Позиція Верховного Суду
11. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судами норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
12. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
13. Водночас, частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
14. Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
15. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
16. При цьому, касаційний суд зауважує, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
17. За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
18. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
19. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
20. З урахуванням зазначеного, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та зважаючи на положення ст. 73 ГПК України, надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
21. В свою чергу, вирішуючи питання про забезпечення позову господарському суду слід виходити з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом ( аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
22. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб.
23. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ "Буське сорто-насінницьке підприємство" про стягнення заборгованості за договором поставки.
24. Звертаючись із заявою про забезпечення позову позивач посилався на те, що відповідач не вчиняє дій з погашення заборгованості, при цьому, відповідач має податковий борг та має заборгованість перед контрагентами, що підтверджується рішеннями судів про стягнення з відповідача заборгованості. Крім того, відповідачем було відчужено земельну ділянку, у зв`язку з чим, позивач вважає, що до завершення розгляду справи про стягнення заборгованості відповідач відчужить належне йому майно, може збанкрутувати, що ускладнить виконання рішення у справі.
25. Апеляційний суд частково скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, та частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача, посилався на те, що відповідач здійснює відчуження свого майна, що в подальшому завадить реальному виконанню судового рішення, у разі задоволення позову.
26. При цьому, єдиним джерелом погашення заборгованості за рішенням суду у цій справі, фактично, можуть бути лише грошові кошти, що акумулюються (перебуватимуть) на рахунках, що належать відповідачу. Водночас, апеляційним судом встановлено, що у відповідача існує податковий борг у розмірі 826 027,70 грн, також, в матеріалах справи наявні копії судових рішень у справах № 914/3381/20, № 914/840/20, № 914/157/21, № 914/650/21 про стягнення з відповідача заборгованості, що свідчить про фінансові зобов`язання відповідача.
27. Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що відповідачем не обґрунтовано та не надано належних доказів на підтвердження своїх заперечень, що вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах суми заявленої до стягнення, порушує права та інтереси третіх осіб, якими є контрагенти відповідача, та перешкоджає здійсненню його господарської діяльності або може спричини негативні наслідки для нього (вплинути на його господарську діяльність).
28. Отже, з урахуванням встановленого апеляційний суд дійшов висновку, що застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача на рахунках, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.
29. Суд вважає, що застосований апеляційним господарським судом захід забезпечення позову, а саме накладення арешту на вищезазначені банківські рахунки відповідача, є обґрунтованим, адекватним, відповідає предмету спору, яким у цій справі є стягнення заборгованості за договором поставки, спрямований на запобігання неможливості виконання судового рішення у справі, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, у разі задоволення позову.
30. Зважаючи на встановлене апеляційним судом, касаційний суд погоджується з висновками апеляційного суду, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача не позбавляють відповідача його конституційного права на підприємницьку діяльність, отримання доходів, не буде перешкодою здійснення господарської діяльності, а лише обмежить його право, на період дії таких заходів, вільно користуватися грошовими коштами в межах ціни позову.
31. Верховний Суд вважає, що частково задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищезазначені банківські рахунки відповідача, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із доведеності позивачем існування реальної загрози утрудненню чи неможливості виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.
32. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що приймаючи постанову апеляційний господарський суд, надав оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановив безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову і правильно застосував статтю 136 ГПК України та обрав захід забезпечення позову, який відповідає статті 137 ГПК України.
33. Аргументи відповідача, що суд апеляційної інстанції в порушення норм статей 74, 86 ГПК України неправильно оцінив надані позивачем докази та встановив фактичні обставини справи при розгляді цієї заяви, судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на те, що судом апеляційної інстанції були досліджені всі докази надані позивачем в обґрунтування заяви (зокрема, довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, копії судових рішень та ін.), і в сукупності зазначеним доказам була надана оцінка, за результатами якої прийнято відповідне рішення. При цьому, Верховний Суд враховує, що оцінка доказів у справі та встановлення обставин, які необхідні для розгляду заяви про забезпечення позову є перш за все завданням суду першої та апеляційної інстанцій.
34. Натомість стаття 300 ГПК України, яка встановлює межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не визначає право суду касаційної інстанції перевіряти обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а передбачає, що суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
35. Аргументи скаржника щодо порушення процесуальних норм, ст.ст. 136, 137 ГПК України, фактично зводяться до переоцінки доказів, необхідності вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання чи приймання до розгляду нових доказів або додаткової перевірки доказів, отже, взагалі не можуть бути підставою для касаційного оскарження та підставою для скасування судового рішення, оскільки такі доводи виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції.
36. Касаційним судом відхиляються доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.04.2018 у справі № 916/2828/17, від 14.06.2018 у справі № 910/361/18, від 26.02.2019 у справі № 914/1353/16, від 25.02.2019 у справі № 924/789/18, від 25.02.2019 у справі № 922/2673/18, від 05.02.2020 у справі № 910/7511/19, від 23.12.2020 у справі № 904/1417/19, зважаючи на те, що вказані справи відрізняються від справи, що зараз переглядається Судом, оскільки судові рішення в них прийнято за різних фактичних обставин справи, які обґрунтовано різними доказами, поданими в обґрунтування заяви про забезпечення позову, у кожній зі справ при застосуванні дискреційних повноважень щодо застосування положень ст.ст. 136, 137 ГПК України, суди виходили із встановлених ними конкретних обставин з прийняттям відповідного рішення.
37. З урахуванням вищевикладеного та відповідно до вимог ст. 300 ГПК України, постанова апеляційного господарського суду, якою частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову, підлягає залишенню без змін.
38. Також, скаржником було подано клопотання про зупинення виконання постанови апеляційного суду у справі, обґрунтоване тим, що апеляційний суд безпідставно вжив заходи забезпечення позову. При цьому, відповідач не погоджується з постановою апеляційного суду та вважає її незаконною, та зазначає про те, що безпідставним накладенням арешту, буде порушено права відповідача на володіння та розпорядження належними йому майном.
39. Відповідно до ч. 1 ст. 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
40. Клопотання про зупинення виконання судових рішень має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані.
41. Розглянувши зазначене клопотання скаржника та враховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 02.09.2021 вже було відмовлено скаржнику у задоволенні аналогічного клопотання з аналогічних підстав та те, що судом касаційної інстанції не було встановлено порушень норм процесуального права під час прийняття вказаної постанови, даною постановою закінчується перегляд в касаційному порядку судового рішення, зупинити виконання якого скаржник просить, Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання скаржника.