ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Князєва В. С., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В.,Гриціва М. І., Золотнікова О. С., Ситнік О. М.
у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) за позовом Приватного акціонерного товариства «Геркулес» (далі - ПрАТ «Геркулес») до Головного управління Держаної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення
від 14 лютого 2020 року № 0004090504
за касаційною скаргою ПрАТ «Геркулес» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 червня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18 листопада 2019 року відкрито провадження у справі № 905/2030/19 про банкрутство ПрАТ «Геркулес».
У липні 2020 року ПрАТ «Геркулес» звернулося з позовом у межах справи № 905/2030/19 до ГУ ДПС про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року № 0004090504.
На обґрунтування позову ПрАТ «Геркулес» зазначило, що акт документальної позапланової невиїзної перевірки складений відповідачем з порушенням
пунктів 42.2, 42.4 статті 42 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК), у зв`язку із чим податкове повідомлення-рішення, винесене відповідачем за результатами цієї перевірки, є незаконним та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 24 червня 2020 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) Господарський суд Донецької області відмовив у відкритті провадження за цим позовом на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
Східний апеляційний господарський суд постановою від 11 серпня 2020 року ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 червня 2020 року залишив без змін.
Обґрунтовуючи свій висновок, суди вказали на те, що позовні вимоги
ПрАТ «Геркулес» до ГУ ДПС не містять ознак предметної та суб`єктної юрисдикції господарського суду, не відповідають визначеному частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУПБ) переліку спорів, які підлягають вирішенню в межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник, та відносяться до юрисдикції адміністративного суду. При цьому вимога про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення є немайновою, тобто такою, що не підлягає вартісній оцінці, у зв`язку із чим відсутні правові підстави стверджувати, що на позовні вимоги у цій справі поширюються положення щодо належності спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство.
ПрАТ «Геркулес» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вище вказані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 7 жовтня
2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Геркулес», призначив справу до розгляду, а ухвалою від 4 листопада 2020 року справу
№ 905/2030/19 (905/1159/20) передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин п`ятої та шостої статті 302 ГПК, оскільки ця справа містить виключну правову проблему, що полягає у застосуванні статті 7 КУПБ під час визначення предметної підсудності з розгляду спорів за позовом осіб, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство, до податкового органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а також у зв`язку з тим, що учасник справи оскаржує судові рішення, у тому числі з підстав порушення правил предметної юрисдикції, і висновок Великої Палати Верховного Суду щодо питання предметної юрисдикції спору в подібних правовідносинах відсутній.
Ухвалою від 12 січня 2021 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу та призначила її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 22 вересня 2021 року касаційну скаргу ПрАТ «Геркулес» задовольнила; ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 червня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) скасувала; справу направила для розгляду до Господарського суду Донецької області в межах справи № 905/2030/19 (905/1159/20) про банкрутство
ПрАТ «Геркулес».
На обґрунтування прийнятого рішення Велика Палата Верховного Суду вказала, що частиною другою статті 7 КУПБ передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК), а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК.
При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що КУПБ та ГПК є нормативними актами рівної юридичної сили (кодексами). Отже, у випадку колізії норм між статтею 7 КУПБ та статтею 20 ГПК повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше. Відтак у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу переважному застосуванню з 21 жовтня 2019 року підлягають положення статті 7 КУПБ.
Велика Палата Верховного Суду також послалася на те, що з прийняттям КУПБ законодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами (частина друга статті 7, абзац третій частини восьмої статті 45 КУПБ), на відміну від попереднього регулювання Законом України
«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та інших процесуальних кодексів України.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, з огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків провадження у справі про банкрутство підвідомчість цього спору, який виник після 21 жовтня 2019 року, слід визначати із застосуванням положень статті 7 КУПБ як закону, що прийнятий пізніше та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Геркулес».
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 ГПК суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Вважаємо помилковим висновок Великої Палати Верховного Суду про скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи для розгляду до Господарського суду Донецької області в межах справи про банкрутствоз таких міркувань.
У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК.
Положеннями частини четвертої статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК.
Після втрати чинності Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» такі особливості передбачає КУПБ.
Пунктом 4 «Прикінцеві та перехідні положення» КУПБ встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
Згідно з преамбулою КУПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, а за змістом частини першої статті 2 КУПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК, інши