Ухвала
29 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 477/2717/19
Провадження № 14-172 зц 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
ознайомилася з заявою ОСОБА_1 про перегляд Великою Палатою Верховного Суду рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2020 року, постанови Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2021 року та ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2021 року у справі за позовом Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області до ОСОБА_1, третя особа - Вітовська районна державна адміністрація Миколаївської області, про стягнення недоотриманих доходів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів та
ВСТАНОВИЛА:
1. У жовтні 2019 року Воскресенська селищна рада Вітовського району Миколаївської області звернувся до судуіз вказаним позовом, у якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 175 569,17 грн у рахунок відшкодування збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
2. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області недоотриманий дохід у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у розмірі 175 569,17 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
3. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено, та зменшено розмір недоотриманого доходу за використання земельної ділянки, що підлягає стягненню з ОСОБА_1, з 175 569,17 грн до 108 988,11 грн, та зменшено розмір судового збору з 2 633,54 грн до 131,00 грн.
4. У серпні 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2021 року.
5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки касаційна скарга подана на судове рішення що не підлягає касаційному оскарженню.
6. 27 вересня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій він, зокрема, просить переглянути та скасувати рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2021 року.
7. Проаналізувавши заяву та додані до неї матеріали, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
8. Відповідно до частини другої статті 6 і частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Розгляд цивільних справ у касаційному порядку Верховний Суд здійснює у складі колегій суддів, палати, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду чи Великої Палати Верховного Суду у визначених процесуальним законом випадках та порядку.
10. Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
11. Також вичерпний перелік підстав для передачі цивільної справи, яка розглядається в касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. Питання про таку передачу згідно зі статтями 403 і 404 цього Кодексу вирішує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду після відкриття касаційного провадження, підготовки справи до касаційного розгляду та попереднього розгляду справи.
12. Велика Палата Верховного Суду як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями щодо перегляду рішень Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, перевірки обґрунтованості та законності рішень суду тієї ж касаційної інстанції, а також правом перегляду за нововиявленими чи виключними обставинами судових рішень касаційної інстанції, які нею не приймалися, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України (встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом).
13. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що з моменту набрання чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" цей Кодекс не передбачає інституту перегляду судових рішень після їх перегляду в касаційному порядку, як це було визначено в розділі V глави 3 попередньої редакції ЦПК України.
14. Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практику якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ, право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70).
15. "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).
16. Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2004 року у справі "Світлана Науменко проти України", заява № 41984/98, § 53).
17. Отже, враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2021 року закінчений розгляд справи № 477/2717/19, а Велика Палата Верховного Суду відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями ні здійснювати перегляд таких постанов, ні вирішувати питання про передачу справи їй на розгляд, підстав для прийняття Великою Палатою Верховного Суду до розгляду заяви ОСОБА_1 не вбачається.
18. Таким чином, заява ОСОБА_1 підлягає поверненню разом з усіма доданими матеріалами.
Керуючись статтями 6, 19 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, статтями 388, 389, 394, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду